Страхові відносини досить різноманітні. Як правило, вони є дво- чи тристоронніми. Двосторонні відносини складаються між страховиком і страхувальником, який водночас є й застрахованим, тристоронні – між страховиком, страхувальником і застрахованим.
Специфічність категорії «страхування» породжує закономірну необхідність вираження страхових відносин за допомогою спеціальної термінології.
Суб'єкти страхування: страховик, страхувальник, застрахований.
Страховик – юридична особа (страхова компанія), що діє на підставі відповідної ліцензії беручи на себе певні зобов'язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування страхувальнику або третій особі (на користь якої укладено договір страхування) при настанні страхового випадку.
Страхувальник – фізична або юридична особа, яка укладає договір страхування зі страховиком, сплачує страхові платежі до страхового фонду і має право одержати грошову суму при настанні страхового випадку.
Застрахований – юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування в разі настання страхового випадку. Якщо застрахований сам сплачує страхові внески, то він водночас є і страхувальником.
Об'єкт страхування – об'єкт, за яким страховик несе відповідальність. В особистому страхуванні – життя, здоров'я та працездатність громадян; у майновому страхуванні – матеріальні цінності (будівлі, врожай сільськогосподарських культур, автомашини, домашнє майно тощо).
Страховий ризик – певна подія, у разі настання якої проводиться страхування.
Страхова сума – це сума, на яку застрахований об'єкт страхування, або розмір максимальної відповідальності страховика за договором у разі настання страхового випадку.
Строк страхування – період часу, на який застраховано об'єкти страхування.
Страховий поліс (свідоцтво) – документ страхової компанії, що засвідчує факт страхування, і видається після завершення страхової угоди (укладання договору страхування), після сплати страхового внеску (разового чи першого).
Страхова оцінка – вартість майна, яка визначається з метою страхування.
Страховий платіж – плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.
Страховий випадок – можлива подія (стихійне лихо, нещасний випадок), при настанні якої у силу закону або договору страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування (страхову суму).
Страхова подія являє собою подію, що фактично настала, яка має бути офіційно зареєстрована.
Страхове відшкодування – це виплата страховиком застрахованому (або одержувачеві) повної чи часткової суми збитків.
Франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Страховий збиток являє собою вартісну оцінку заподіяних застрахованому втрат.
Доходи страховика – це кошти, за рахунок яких створюється необхідний страховий фонд. Доходи поділяються: на доходи від страхової діяльності – усі премії зі страхування і перестрахування; доходи від розміщення тимчасово вільних коштів як власних, так і страхових резервів.
Витрати страховика – здійснюються в процесі розподілу страхового фонду. Складаються із таких груп: витрати зі страхових операцій (собівартість страхової послуги); витрати на перестрахування.
Фінансові результати страхових операцій – це грошова оцінка результатів господарської діяльності страхової організації.
Класифікація страхування
Багатогранність та різноманітність об'єктів страхування, різних категорій страхувальників, а також широкий спектр страхових відносин передбачають необхідність класифікації страхування. Класифікація страхування – це система поділу страхування на:
§ сфери діяльності;
§ галузі;
§ підгалузі;
§ види.
Класифікація страхування має важливе значення у розумінні внутрішньої структури, у виробленні методичних підходів до оцінки страхової справи, а також у теоретичних дослідженнях.
У страховій справі виділяють три сфери діяльності:
Співстрахування означає, що об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором декількома страховиками. У договорі вказуються права і обов'язки кожного страховика. Зазвичай на кожну страхову суму видається окремий поліс.
Перестрахування – це передання договору страхування від одного страховика до іншого. У цих відносинах перший страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності за ними передає іншому страховикові (перестраховику) на відповідних умовах.
Сфера страхування є основною, оскільки лише за наявності страхових відносин є потреба у співстрахуванні і перестрахуванні.
Розглянемо класифікацію страхування за об’єктами, яка є найбільш загальною:
| Класифікація страхування за об’єктами | ||||||||
| Г а л у з і | ||||||||
| Майнове страхування | Особисте страхування | Страхування відповідальності | Страхування підприємницьких ризиків | |||||
| П і д г а л у з і | ||||||||
| Страхування майна юридичних осіб | Страхування майна фізичних осіб | Страхування життя | Страхування від нещасних випадків | Медичне страхування | Страхування цивільної відповідальності | Страхування заборгованості | Страхування комерційних ризиків | Страхування фінансових ризиків |
| В и д и с т р а х у в а н н я | ||||||||
| Страхування наземного транспорту Страхування тварин Страхування багажу і вантажу Страхування авіатранспорту Страхування урожаю с.- г. культур | Страхування будівель Страхування транспорту Страхування майна на подвір’ї Страхування тварин Страхування породистих собак | Змішане страхування життя Страхування дітей Страхування на дожиття Шлюбне страхування | а) індивідуальне (дорослих, дітей, школярів); б) колективне (туристів, спортсменів, студентських груп, працівників підприємств). | Страхування на випадок хвороби Страхування вагітних жінок Страхування варикозного розширення вен Страхування здоров’я | Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів Екологічне страхування Страхування професійної відповідальності | Страхування кредитних ризиків Страхування експортно-імпортних операцій Страхування біржових операцій | Страхування невиконання договірних зобов’язань Страхування переривів у виробництві Страхування на випадок простоїв Страхування недопоставок продукції Страхування на випадок введення нової техніки | Страхування недоотриманого прибутку Страхування обумовленого рівня рентабельності Страхування депозитних вкладень Страхування валютних ризиків Страхування інвестицій |
Розглянута класифікація покладена в основу розробки всіх видів страхових послуг, що пропонують вітчизняні страховики. На її основі будуються організаційна структура страховика, а також вся страхова справа в Україні. Об'єкт страхування є вирішальним чинником, від якого залежить характер договору страхування та його істотні умови – страхова сума, перелік страхових випадків, страхова премія, термін дії договору страхування тощо.
Відповідно до вимог чинного законодавства України страхування може проводитися в обов’язковій і добровільній формах.
Обов'язкове страхування встановлює держава з метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а й суспільства в цілому. При проведенні обов'язкового страхування страховик зобов’язаний застрахувати відповідні об’єкти, а страхувальники вносити належні страхові платежі. У ст.7 Закону України «Про страхування» визначено 37 видів обов'язкового страхування:
1) медичне страхування;
2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;
3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);
4) страхування спортсменів вищих категорій;
5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;
6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
7) авіаційне страхування цивільної авіації;
8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;
9) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;
10) страхування засобів водного транспорту;
11) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;
12) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади та інші види.
В обов'язковому порядку воно здійснюється через загальнодержавні цільові фонди:пенсійний, соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, страхування на випадок безробіття.
Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. У ст.6 Закону України «Про страхування» визначено 22 види добровільного страхування:
1) страхування життя;
2) страхування від нещасних випадків;
3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);
4) страхування здоров'я на випадок хвороби;
5) страхування залізничного транспорту;
6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);
7) страхування повітряного транспорту;
8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);
9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);
10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ та інші види;
11) страхування майна;
12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту;
13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту;
14) страхування відповідальності власників водного транспорту;
15) страхування відповідальності перед третіми особами;
16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) та інші види.
