Основні терміни і поняття, які використовуються у страхуванні

Страхові відносини досить різноманітні. Як правило, вони є дво- чи тристоронніми. Двосторонні відносини складаються між страховиком і страхувальником, який водночас є й застрахованим, тристоронні – між страховиком, страхувальником і застрахованим.

Специфічність категорії «страхування» породжує закономірну необхідність вираження страхових відносин за допомогою спеціальної термінології.

Суб'єкти страхування: страховик, страхувальник, застрахований.

Страховик – юридична особа (страхова компанія), що діє на підставі відповідної ліцензії беручи на себе певні зобов'язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування страхувальнику або третій особі (на користь якої укладено договір страхування) при настанні страхового випадку.

Страхувальник – фізична або юридична особа, яка укладає договір страхування зі страховиком, сплачує страхові платежі до страхового фонду і має право одержати грошову суму при настанні страхового випадку.

Застрахований – юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування в разі настання страхового випадку. Якщо застрахований сам сплачує страхові внески, то він водночас є і страхувальником.

Об'єкт страхування – об'єкт, за яким страховик несе відповідальність. В особистому страхуванні – життя, здоров'я та працездатність громадян; у майновому страхуванні – матеріальні цінності (будівлі, врожай сільськогосподарських культур, автомашини, домашнє майно тощо).

Страховий ризик – певна подія, у разі настання якої проводиться страхування.

Страхова сума – це сума, на яку застрахований об'єкт страхування, або розмір максимальної відповідальності страховика за договором у разі настання страхового випадку.

Строк страхування – період часу, на який застраховано об'єкти страхування.

Страховий поліс (свідоцтво) – документ страхової компанії, що засвідчує факт страхування, і видається після завершення страхової угоди (укладання договору страхування), після сплати страхового внеску (разового чи першого).

Страхова оцінка – вартість майна, яка визначається з метою страхування.

Страховий платіж – плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Страховий випадок – можлива подія (стихійне лихо, нещасний випадок), при настанні якої у силу закону або договору страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування (страхову суму).

Страхова подія являє собою подію, що фактично настала, яка має бути офіційно зареєстрована.

Страхове відшкодування – це виплата страховиком застрахованому (або одержувачеві) повної чи часткової суми збитків.

Франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Страховий збиток являє собою вартісну оцінку заподіяних застрахованому втрат.

Доходи страховика – це кошти, за рахунок яких створюється необхідний страховий фонд. Доходи поділяються: на доходи від страхової діяльності – усі премії зі страхування і перестрахування; доходи від розміщення тимчасово вільних коштів як власних, так і страхових резервів.

Витрати страховика – здійснюються в процесі розподілу страхового фонду. Складаються із таких груп: витрати зі страхових операцій (собівартість страхової послуги); витрати на перестрахування.

Фінансові результати страхових операцій – це грошова оцінка результатів господарської діяльності страхової організації.

 

Класифікація страхування

Багатогранність та різноманітність об'єктів страхування, різних категорій страхувальників, а також широкий спектр страхових відносин передбачають необхідність класифікації страхування. Класифікація страхування – це система поділу страхування на:

§ сфери діяльності;

§ галузі;

§ підгалузі;

§ види.

Класифікація страхування має важливе значення у розумінні внутрішньої структури, у виробленні методичних підходів до оцінки страхової справи, а також у теоретичних дослідженнях.

У страховій справі виділяють три сфери діяльності:

Співстрахування означає, що об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором декількома страховиками. У договорі вказуються права і обов'язки кожного страховика. Зазвичай на кожну страхову суму видається окремий поліс.

Перестрахування – це передання договору страхування від одного страховика до іншого. У цих відносинах перший страховик, приймаючи на страхування ризики, частину відповідальності за ними передає іншому страховикові (перестраховику) на відповідних умовах.

Сфера страхування є основною, оскільки лише за наявності страхових відносин є потреба у співстрахуванні і перестрахуванні.

 

Розглянемо класифікацію страхування за об’єктами, яка є найбільш загальною:

Класифікація страхування за об’єктами
Г а л у з і
Майнове страхування	Особисте страхування	Страхування відповідальності	Страхування підприємницьких ризиків
П і д г а л у з і
Страхування майна юридичних осіб	Страхування майна фізичних осіб	Страхування життя	Страхування від нещасних випадків	Медичне страхування	Страхування цивільної відповідальності	Страхування заборгованості	Страхування комерційних ризиків	Страхування фінансових ризиків
В и д и с т р а х у в а н н я
Страхування наземного транспорту Страхування тварин Страхування багажу і вантажу Страхування авіатранспорту Страхування урожаю с.- г. культур	Страхування будівель Страхування транспорту Страхування майна на подвір’ї Страхування тварин Страхування породистих собак	Змішане страхування життя Страхування дітей Страхування на дожиття Шлюбне страхування	а) індивідуальне (дорослих, дітей, школярів); б) колективне (туристів, спортсменів, студентських груп, працівників підприємств).	Страхування на випадок хвороби Страхування вагітних жінок Страхування варикозного розширення вен Страхування здоров’я	Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів Екологічне страхування Страхування професійної відповідальності	Страхування кредитних ризиків Страхування експортно-імпортних операцій Страхування біржових операцій	Страхування невиконання договірних зобов’язань Страхування переривів у виробництві Страхування на випадок простоїв Страхування недопоставок продукції Страхування на випадок введення нової техніки	Страхування недоотриманого прибутку Страхування обумовленого рівня рентабельності Страхування депозитних вкладень Страхування валютних ризиків Страхування інвестицій

Розглянута класифікація покладена в основу розробки всіх видів страхових послуг, що пропонують вітчизняні страховики. На її основі будуються організаційна структура страховика, а також вся страхова справа в Україні. Об'єкт страхування є вирішальним чинником, від якого залежить характер договору страхування та його істотні умови – страхова сума, перелік страхових випадків, страхова премія, термін дії договору страхування тощо.

Відповідно до вимог чинного законодавства України страхування може проводитися в обов’язковій і добровільній формах.

Обов'язкове страхування встановлює держава з метою захисту інтересів не лише окремих страхувальників, а й суспільства в цілому. При проведенні обов'язкового страхування страховик зобов’язаний застрахувати відповідні об’єкти, а страхувальники вносити належні страхові платежі. У ст.7 Закону України «Про страхування» визначено 37 видів обов'язкового страхування:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов'язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя і здоров'я спеціалістів ветеринарної медицини;

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

9) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів;

10) страхування засобів водного транспорту;

11) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за ядерну шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту;

12) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади та інші види.

В обов'язковому порядку воно здійснюється через загальнодержавні цільові фонди:пенсійний, соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, страхування на випадок безробіття.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. У ст.6 Закону України «Про страхування» визначено 22 види добровільного страхування:

1) страхування життя;

2) страхування від нещасних випадків;

3) медичне страхування (безперервне страхування здоров'я);

4) страхування здоров'я на випадок хвороби;

5) страхування залізничного транспорту;

6) страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7) страхування повітряного транспорту;

8) страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

9) страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10) страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ та інші види;

11) страхування майна;

12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту;

13) страхування відповідальності власників повітряного транспорту;

14) страхування відповідальності власників водного транспорту;

15) страхування відповідальності перед третіми особами;

16) страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) та інші види.