Аспірин має протизапальну дію, тому що пригнічує активність циклооксигенази. Рівень яких біологічно активних речовин знижуватиметься при цьому?

А. Катехоламінів.	С. Мелатоніну.	Е. Мінералокортикоїдів.
В. Простагландинів.	D. Йодтиронинів.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Якісне визначення 17-кетостероїдів у сечі

Завдання. Визначити 17-кетостероїди (17-КС) у сечі.

Принцип. Якісна реакція на 17-КС проводиться з м -ди­ніт­робензолом, при цьому утворюється продукт конденсації вишнево-червоного кольору. Ця реакція використовується й для кількісного визначення 17-КС у сечі.

Хід роботи. У пробірку налити 5 крапель сечі, 5 крапель 30% розчину їдкого натру, 5 крапель розчину м -динітробензолу і перемішати. Через 2–3 хв з’являється вишнево-червоне забарвлення, характерне для 17-КС.

Клініко-діагностичне значення. 17-кетостероїдами нази­вають усі стероїди, що мають кетонну групу у 17-го вуглецевого атома (наприклад, андростерон, фолікулін тощо). Вони утворюються зі стероїдів, які мають у 17 положенні ОН-групу (наприклад, кортизол, тестостерон). У клі­ніці визначення продуктів обміну 17-КС використовують для оцінювання функціонального стану кори надниркових та статевих залоз. Наприклад, їх вміст збільшується при стероїдному діабеті, а знижена їх екскреція у жінок корелює з високим рівнем частоти раку молочних залоз. У нормі вміст 17-КС у добовій сечі складає у чоловіків 0,10–0,16 г, у жінок – 0,06–0,13 г.

ЛІТЕРАТУРА

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія / Ю.І. Губський. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 367–376, 381–385.

2. Губський Ю.І. Біологічна хімія: підручник / Ю.І. Губський. – Київ-Вінниця: Нова книга, 2007. – С. 437–447, 452–458.

3. Гонський Я.І. Біохімія людини: підручник / Я.І. Гонський, Т.П. Мак­симчук, М.І. Калинський. – Тернопіль:Укрмедкнига, 2002. – С. 191–210.

4. Біологічна хімія / Л.М. Вороніна та ін. – Харків: Основа, 2000. – С. 495–508, 517–521.

5. Березов Т.Т. Биологическая химия / Т.Т. Березов, Б.Ф. Коровкин. – М.: Медицина, 1998. – С. 274–289.

6. Биохимия: учебник / под ред. Е.С. Северина. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – С. 572–577; 609–615.

7. Бышевский А.Ш. Биохимия для врача / А.Ш. Бышевский, О.А. Тер­се­нов. – Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994. – С. 154–157, 159–162, 345–348.

8. Практикум з біологічної хімії / Д.П.Бойків, О.Л. Іванків, Л.І. Кобилянська та ін.; за ред.О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 194–198.

9. Лабораторні та семінарські заняття з біологічної хімії: навч. посіб­ник для студентів вищих навч. закл. / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, А.Л. Загайко та ін. – Харків: Вид-во НФаУ; Оригінал, 2004. – С. 291–298.

ЗМІСТКОВИЙ МОДУЛЬ 9

ЗАНЯТТЯ 4 (4 години)

Тема: Перетравлення й всмоктування вуглеводів у шлунково-кишковому тракті. Обмін глікогену. Рівень глюкози у крові та його регуляція. Визначення глюкози в сечі.

Актуальність. Вуглеводи виконують важливі функції: енергетичну, структурну, захисну та ін. Людина може синтезувати деякі вуглеводи з таких субстратів, як гліцерин та амінокислоти, але більшість вуглеводів надходить до організму з їжею. Харчові вуглеводи розщеплюються у шлунково-кишковому тракті до простих моносахаридів, які потім всмоктуються. Глюкоза виконує роль основного "палива" для клітинного метаболізму, є попе­редником інших вуглеводів, наприклад, рибози, яка необхідна для синтезу нуклеїнових кислот, вуглеводних компонентів глікопротеїнів та глікозаміногліканів. З порушенням обміну вуглеводів пов’я­за­ні такі захворювання, як цукровий діабет, галактоземія, порушення синтезу та розпаду глікогену та ін.

Мета. Вивчити ферменти, біохімічні механізми перетравлення харчових вуглеводів у окремих відділах травного каналу, механізми всмоктування продуктів перетравлення в кишечнику. Ознайомитися з ферментативними реакціями глікогенезу та глікогенолізу, каскадними механізмами цАМФ-залежної регуляції активності глікогенфосфорилази та глікоген­синтази, гормональною регуляцією обміну глікогену в печінці та м'язах. Вивчити та вміти охарактеризувати генетичні порушення ферментів метаболізму глікогену: глікогенози – аномально підвищене накопичення глікогену в органах і тканинах, аглікогенози – недостатнє відкладання глікогену в тканинах. Розглянути рівень глюкози у крові, його регуляцію, можливі причини гіперглікемії та глюкозурії. Ознайомитися з методами визначення глюкози у сечі, які широко використовують із діагностичною метою.

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Роль вуглеводів у життєдіяльності організму.

2. Найважливіші представники вуглеводів організму: хімічна будова, властивості, біологічне значення.

3. Енергетична цінність вуглеводів.

4. Добова потреба людини у вуглеводах.

5. Основні вуглеводи їжі. Їх структура.

6. Перетравлення й всмоктування вуглеводів у шлунково-кишко-вому тракті.

7. Біосинтез глікогену (глікогенез) у печінці та м’язах: хімізм, ключові ферменти процесу, фізіологічне значення.

8. Розпад глікогену в печінці та м’язах (глікогеноліз). Тканинні відмінності. Реакції гідролізу та фосфоролізу глікогену.

9. Роль адреналіну, глюкагону та інсуліну в регуляції метаболізму глікогену в м’язах та печінці. Механізми цАМФ-залежної регуляції ак­тивності глікогенфосфорилази та глікогенсинтази.

10. Механізми реципрокної регуляції глікогенолізу та глікогенезу.

11. Генетичні порушення ферментів метаболізму глікогену (глікогенози, аглікогенози).

12. Глюкоза крові. Регуляція рівня глюкози в крові.

13. Методи визначення вмісту глюкози в крові та сечі, їх значення.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. У кишечнику за умов дії ферментів підшлункової залози відбувається перетравлення вуглеводів. Який фермент гідролізує α-1,4-глікозидні зв’язки?

А. Еластаза.	С. Карбоксипептидаза.	Е. α-Амілаза.
В. Ліпаза.	D. Трипсин.