До підсумкового модульного контролю № 2

1. Біологічна хімія як наука. Місце біохімії серед інших медико-біологічних дисциплін.

2. Об'єкти вивчення та завдання біохімії. Провідна роль біохімії у визначенні молекулярних механізмів патогенезу захворювань людини.

3. Зв'язок біохімї з іншими біомедичними науками. Медична біохімія. Клінічна біохімія. Лабораторна діагностика.

4. Історія біохімії, розвиток біохімічних досліджень в Україні.

5. Біохімічні компоненти клітини та їх функції. Класи біомолекул. Ієрархія біомолекул, їх походження.

6. Ферменти: визначення, властивості як біологічних каталізаторів.

7. Класифікація та номенклатура ферментів, характеристика окремих класів ферментів.

8. Будова та механізми дії ферментів. Активний та алостеричні (регуляторні) центри.

9. Кофактори та коферменти. Будова та властивості коферментів, вітаміни як попередники в біосинтезі коферментів.

10. Коферменти. Типи реакцій, які каталізують окремі класи коферментів.

11. Ізоферменти: особливості будови та функціонування, значення в діагностиці захворювань.

12. Механізм дії та кінетика ферментативних реакцій: залежність швидкості реакції від концентрації субстрату, рН та температури.

13. Механізми регуляції активності ферментів. Алостеричні ферменти, ковалентна модифікація ферментів. Активатори та інгібітори ферментів: приклади та механізми дії.

14. Типи інгібування ферментів: оборотне (конкурентне, неконкурентне) та необоротне.

15. Загальне уявлення про ензимопатії та причини їх виникнення.

16. Ензимодіагностика патологічних процесів та захворювань.

17. Ензимотерапія – застосування ферментів, їх активаторів та інгібіторів у медицині.

18. Принципи та методи виявлення ферментів у біооб'єктах. Одиниці виміру активності ферментів.

19. Історія відкриття вітамінів, роль Луніна та Функа у розвитку вітамінології.

20. Загальна характеристика вітамінів. Роль вітамінів в організмі людини. Класифікація за фізико-хімічними властивостями та клініко-фізіологічною дією. Провітаміни, їх формули.

21. Загальна характеристика гіпо- та авітамінозів, їх класифікація, причини виникнення.

22. Вітаміни групи А і β-каротини: структура, участь в обміні речовин; джерела, добова потреба для ретинолу і β-каротинів; гіпо- та гіпервітамінози.

23. Вітаміни групи Е: структура, участь в обміні речовин; джерела, добова потреба, симптоми недостатності.

24. Вітаміни групи К: структура, участь у системі згортання крові; джерела, добова потреба. Аналоги та антагоністи вітаміну К як лікарські препарати.

25. Вітаміни групи Д: структура, механізм дії в обміні кальцію та фосфатів; джерела, добова потреба. Гіповітаміноз у дітей та дорослих. Симптоми гіпервітамінозу.

26. Вітамін F (комплекс поліненасичених вищих жирних кислот): структура компонентів комплексу, участь в обміні речовин; джерела, добова потреба, симптоми недостатності.

27. Вітамін В₁ (тіамін): будова, біологічні властивості, механізм дії в обміні речовин; джерела, добова потреба, симптоми недостатності. Структура ТДФ.

28. Вітамін В₂ (рибофлавін): будова, біологічні властивості, механізм дії в обміні речовин; джерела, добова потреба, симптоми недостатності. Структура ФАД, ФМН.

29. Вітамін В₃ (пантотенова кислота): будова, біологічні властивості, механізм дії в обміні речовин; джерела, добова потреба, симптоми недостатності. Структура HS-KoA.

30. Вітамін РР (нікотинова кислота, нікотинамід): будова, біологічні властивості, механізм дії в обміні речовин; джерела, добова потреба, симптоми недостатності. Структура НАД та НАДФ.

31. Вітамін В₆ (піридоксин): будова, біологічні властивості, механізм дії в обміні речовин; джерела, добова потреба, симптоми недостатності. Структура ПАЛФ.

32. Вітамін В₇ (біотин): будова, біологічні властивості, механізм дії в обміні речовин; джерела, добова потреба, симптоми недостатності.

33. Вітамін В₉ (фолієва кислота): будова, біологічні властивості, механізм дії в обміні речовин; джерела, добова потреба, симптоми недостатності.

34. Вітамін В₁₂ (кобаламін): будова, біологічні властивості, механізм дії в обміні речовин; джерела, добова потреба, симптоми недостатності.

35. Вітамін С (аскорбінова кислота): будова, біологічні властивості, механізм дії в обміні речовин; джерела, симптоми недостатності. Профілактична, захисна та лікувальна дози.

36. Вітамін Р (флавоноїди): будова, біологічні властивості, механізм дії, прояви недостатності; джерела, добова потреба.

37. Загальна характеристика вітаміноподібних речовин. Роль карнітину, убіхінону та ліпоєвої кислоти в метаболізмі.

38. Антивітаміни: особливості структури та дії; використання в медицині.

39. Обмін речовин (метаболізм) – загальні закономірності протікання катаболічних та анаболічних процесів.

40. Загальні стадії внутрішньоклітинного катаболізму біомолекул: білків, вуглеводів, ліпідів.

41. Цикл трикарбонових кислот (ЦТК): локалізація, послідовність ферментативних реакцій, значення в обміні речовин.

42. Енергетичний баланс ЦТК.

43. Амфіболічна функція ЦТК.

44. Реакції біологічного окиснення: типи (дегідрогеназні, оксидазні, оксигеназні) та біологічне значення.

45. Тканинне дихання: стадії, локалізація в клітині.

46. Ферменти біологічного окиснення в мітохондріях: піридин- та флавінзалежні дегідрогенази, цитохроми.

47. Послідовність компонентів дихального ланцюга мітохондрій. Молекулярні комплекси внутрішніх мембран мітохондрій.

48. Окисне фосфорилування: пункти сполучення транспорту електронів та фосфорилування, коефіцієнт окисного фосфорилування.

49. Хеміосмотична теорія окисного фосфорилування, АТФ-синтетаза мітохондрій.

50. Інгібітори транспорту електронів та роз’єднувачі окисного фосфорилування.

51. Мікросомальне окислення: цитохроми Р-450 та b₅; молекулярна організація ланцюга перенесення електронів.

МОДУЛЬ 3

"БІОХІМІЯ ГОРМОНІВ. МЕТАБОЛІЗМ ВУГЛЕВОДІВ ТА ЛІПІДІВ"

ЗМІСТКОВІ МОДУЛІ 14,15

ЗАНЯТТЯ 1 (4години)

Тема: Загальна характеристика гормонів. Гормони гіпота-ламо-гіпофізарної системи.

Актуальність. Однією з умов нормального функціонування всіх органів і систем організму є гомеостаз, тобто здатність організму підтримувати та забезпечувати кількісну та якісну сталість внутрішнього середовища завдяки складним механізмам регуляції, координації та інтеграції процесів, що відбуваються в ньому. У вищих організмів провідне значення має центральна нервова система і залози внутрішньої секреції (ендокринні). Секрети, що утворюються в їх клітинах, називаються гормонами–це біологічно активні органічні речовини, які відіграють регуляторну роль у процесах обміну речовин і функціонуванні органів та тканин. Роль гормонів полягає в тому, що вони гуморальним шляхом передають початковий нервовий імпульс у певне місце – клітину-мішень.

Мета. Вивчити загальні уявлення про гормони та інші сигнальні молекули. Дослідити властивості гормонів та особливості функціонування ендокринної системи, розглянути класифікацію гормонів за такими показниками: 1) місце синтезу; 2) хімічна природа; 3) забезпечення та підтримання гомеостазу; 4) первинний контакт із клітиною. Вивчити поняття про рецептори, їх структуру, локалізацію та взаємодію з гормонами. Ознайомитися з головними властивостями гідрофільних та ліпофільних гормонів та особливостями їхньої дії на тканини-мішені, з молекулярними механізмами передачі гормонального сигналу для гормонів білково-пептидних та похідних амінокислот і гормонів стероїдної природи та тиреоїдних гормонів. Вивчити роль циклічних нуклеотидів, фосфоінозитидів, системи Са²⁺/кальмодулін у передаванні гормонального сигналу. Вивчити та вміти охарактеризувати гормони гіпоталамо-гіпофізарної системи за наступним планом: 1) назва гормону; 2) місце синтезу; 3) особливості структури; 4) механізм дії, біологічна роль; 5) порушення.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Загальна характеристика гормонів; роль усистемі міжклітинної інтеграції функцій організму людини. Сучасні методи дослідження гормонів.

2. Властивості гормонів та особливості функціонування ендокринної системи.

3. Класифікація гормонів за місцем синтезу, хімічною природою, забезпеченням та підтриманням гомеостазу. Групи гормонів та представники кожної з них.

4. Класифікація гормонів за первинним контактом із клітиною. Мембранні (іонотропні, метаботропні) та цитозольні рецептори.

5. Механізми дії гормонів білково-пептидної природи та похідних амінокислот. Біохімічні системи внутрішньоклітинної передачі гормональних сигналів: G-білки, вторинні посередники (цАМФ, цГМФ, Са²⁺/кальмодулін, ІФ₃, ДАГ).

6. Аденілатциклазна месенджерна система. Структура АТФ та циклічного 3',5'- АМФ.

7. Гуанілатциклазна месенджерна система. Структура ГТФ та циклічного 3',5'- ГМФ.

8. Молекулярно-клітинні механізми дії стероїдних та тиреоїдних гормонів.

9. Гормони гіпоталамуса – ліберини та статини, їх структура та роль у нейрогуморальній регуляції.

10. Гормони передньої частки гіпофіза. Патологічні процеси, пов’язані з порушенням функції цих гормонів.

11. Група "гормон росту (соматотропін) – пролактин – хоріонічний соматотропін"; патологічні процеси, пов'язані з порушенням функцій соматотропіну, соматомединів, пролактину.

12. Група глікопротеїнів – тропних гормонів гіпофіза (тиреотропін, гонадотропіни, хоріонічний гонадотропін).

13. Сімейство проопіомеланокортину (ПОМК) – продукти процесингу ПОМК (адренокортикотропін, ліпотропіни, ендорфіни).

14. Вазопресин та окситоцин: будова, біологічні функції. Патологія, пов'язана з порушенням продукції вазопресину.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Який гормон стимулює активність ферменту аденілатциклази?

А. Адреналін.	С. Тестостерон.	Е. Кальцитріол.
В. Альдостерон.	D. Прогестерон.

2. Де синтезуються стероїдні гормони?

А. У щитоподібній залозі.	С. У корі надниркової залози.
В. У підшлунковій залозі.	D. У мозковій частині надниркової залози.

3. Який гормон регулює функцію щитоподібної залози?

А. Люліберин. В. Транскортин. С. Тиротропін. D. Соматоліберин.

4. Який гормон регулює водний баланс та осмотичний тиск плазми крові, стимулює скорочення гладких м’язів?

А. Пролактин.	С. Кортиколіберин.	Е. Глюкагон.
В. Соматостатин.	D. Вазопресин.

5. З метою аналгезії можна використати речовину, яка імітує ефекти морфіну, але синтезується у ЦНС. Назвіть цю речовину.

А. Соматоліберин.	С. Вазопресин.	Е. Ендорфін.
В. Окситоцин.	D. Кальцитонін.

6. У хворого спостерігається головний біль, зміни зовнішнього вигляду (збільшення розмірів кінцівок, надбрівних дуг, носа, язика), грубий голос, погіршення пам’яті. Захворювання почалося приблизно три роки тому. Що може бути причиною такого стану?

А. Дефіцит альдостерону.	D. Гіперпродукція соматотропіну.
В. Дефіцит глюкагону.	Е. Гіперпродукція кортикостероїдів.
С. Дефіцит тироксину.

7. Продуктами гідролізу та модифікації деяких білків є біологічно активні речовини – гормони. З якого білка у гіпофізі утворюються ліпотропін, кортикотропін, меланотропін та ендорфіни?

А. Проопіомеланокортин.	D. Нейроглобулін.
В. Нейроальбумін.	Е. Тиреоглобулін.
С. Нейростромін

8. Іони Са²⁺ виконують роль вторинних посередників у клітинах. Вони є активаторами ряду процесів, якщо взаємодіють з:

А. Кальцитоніном.	С. Кальциферолом.	Е. Фосфорилазою С.
В. Кальмодуліном.	D. Кіназою міозину.

9. У хворого, 67 років, після крововиливу в головний мозок із пошкодженням ядер гіпоталамуса розвився нецукровий діабет, який супроводжується поліурією в результаті:

А. Гіпоглікемії.	D. Гіперглікемії.
В. Зменшення реабсорбції іонів калію.	Е. Зменшення реабсорбції води.
С. Прискорення клубочкової фільтрації.

10. Який із перелічених гормонів є гідрофільним і не потребує спеціального транспортного білка?

А. Дигідротестостерон.	С. Паратирин.	Е. Естрадіол.
В. Прогестерон.	D. Альдостерон.

11. Який із перелічених гормонів пасивно пронікає у клітину та взаємодіє з цитоплазматичними рецепторами?

А. Естрадіол.	С. Паратирин.	Е. Соматотропін.
В. Окситоцин.	D. Адреналін.

12. Дія соматотропного гормону на органи-мішені викликає ефект:

А. Анаболічний.	С. Лактогенний.	Е. Усі перелічені.
В. Діабетогенний.	D. Еритропоетиновий.

13. Який із перелічених гормонів є ліпофільним і потребує спеціального транспортного білка?

А. Тестостерон.	С. Адреналін.	Е. Вазопресин.
В. Інсулін.	D. Соматотропін.

14. Утворення цАМФ з АТФ зумовлено активацією ферменту:

А. АТФ-ази.	С. Фосфатази.
В. Аденілатциклази.	D. Фосфодіестерази.

15. Убіквітарною основою саморегуляції в ендокринній системі є принцип зворотного зв’язку, коли параметр, що регулюється, викликає зворотний вплив на продукцію гормону. Виберіть відповідний приклад.

А. Рівень адреналіну в крові та секреція мелатоніну.

В. Рівень тиреоїдних гормонів в крові та секреція тироліберину.

С. Рівень кортикостероїдів у крові та секреція соматоліберину.

16. Які функції окситоцину?

А. Стимулює розслаблення гладких м’язів, стимулює лактацію.

В. Стимулює скорочення гладких м’язів, пригнічує лактацію.

С. Стимулює скорочення гладких м’язів, стимулює лактацію.

D. Стимулює розслаблення гладких м’язів, пригнічує лактацію.

Е. Стимулює скорочення гладких м’язів, сприяє реабсорбції води в ниркових канальцях.

Кількісне визначення гормонів гіпофіза та гіпоталамуса найчастіше проводять імуноферментними методами з використанням моноклональних антитіл за допомогою спеціальних наборів реактивів. Хід роботи описано в інструкціях до наборів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія / Ю.І. Губський. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 330–353.

2. Губський Ю.І. Біологічна хімія: підручник / Ю.І. Губський. – Київ-Вінниця: Нова книга, 2007. – С. 397–422.

3. Гонський Я.І. Біохімія людини: підручник / Я.І. Гонський, Т.П. Максимчук, М.І. Калинський. – Тернопіль:Укрмедкнига, 2002. – С. 154–174.

4. Біологічна хімія / Л.М. Вороніна та ін. – Харків: Основа, 2000. – С. 463–475, 508–517.

5. Березов Т.Т. Биологическая химия / Т.Т. Березов, Б.Ф. Коровкин. – М.: Медицина, 1998. – С. 248–263, 289–297.

6. Биохимия: учебник / под ред. Е.С. Северина. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – С. 545–568.

7. Бышевский А.Ш. Биохимия для врача / А.Ш. Бышевский, О.А. Терсенов. – Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994. – С. 144–153, 345–354.

8. Практикум з біологічної хімії / Бойків Д.П., Іванків О.Л., Коби-лянська Л.І. та ін.; за ред. О.Я. Склярова.–К.: Здоров’я, 2002. – С. 190-192.

9. Лабораторні та семінарські заняття з біологічної хімії: навч. посібник для студентів вищих навч. закл. / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, А.Л. Загайко та ін. – Харків: Вид-во НФаУ; Оригінал, 2004. – С. 274–301.

ЗМІСТКОВІ МОДУЛІ 14,15

ЗАНЯТТЯ 2 (2 години)

Тема: Гормони білково-пептидні та похідні амінокислот. Якісні реакції визначення гормонів.

Мета. Вивчити та вміти охарактеризувати гормони білково-пептидної природи та похідні амінокислот за наступним планом: 1) назва гормону; 2) місце синтезу; 3) особливості структури; 4) механізм дії, біологічна роль; 5) порушення. Ознайомитися з якісними реакціями на гормони.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Гормони щитоподібної залози: йодтироніни та кальцитонін. Основні види порушення функцій щитоподібної залози.

2. Гормони паращитовидних залоз. Зв'язок паратирину з кальцитоніном у регуляції фосфатно-кальцієвого обміну. Ознаки порушень функції паращитовидних залоз.

3. Гормони підшлункової залози. Проінсулін та інсулін, глюкагон, місця їх утворення. Механізми впливу інсуліну і глюкагону на обмін речовин.

4. Гормони мозкової речовини наднирників. Структура адреналіну і норадреналіну, їх роль в організмі. Метаболізм цих гормонів (синтез та розпад), функціональне значення і роль метаболітів.

5. Гормони травного каналу: гастрин, секретин, холецистокінін.

6. Загальна характеристика гормонів вилочкової залози, їх структура та роль.

7. Структура та роль мелатоніну, місце синтезу.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які гормони регулюють вміст кальцію в крові?

А. Паратгормон.	С. Адренокортикотропін.	Е. Тестостерон.
В. Кальцитонін.	D. Прогестерон.

2. Який гормон стимулює біосинтез глікогену та підсилює анаболічні процеси?

А. Адреналін.	С. Холецистокінін.	Е. Тироксин.
В. Норадреналін.	D. Інсулін.

3. У хворого спостерігається тахікардія, підвищена температура тіла, зхуднення, дратливість. Підвищення вмісту якого гормону в крові може призвести до такого стану?

А. Тироксину.	С. Соматотропіну.	Е. Адренокортикотропіну.
В. Вазопресину.	D. Інсуліну.

4. У спортсмена після тренування частота серцевих скорочень збільшилася до 120 уд/хв. Які гормони забезпечують такий ефект?

А. Глюкокортикоїди.	С. Рилізинг-фактори.	Е. Мінералокортикоїди.
В. Катехоламіни.	D. Статеві гормони.

5. Порушення синтезу гормонів призводить до виникнення різноманітних патологічних станів в організмі. Який гормон синтезується в недостатній кількості, коли ріст призупиняється у дитячому віці, але при цьому не порушується розумова діяльність?

А. Тироксин.	С. Соматотропін.	Е. Гонадотропін.
В. Пролактин.	D. Адреналін.

6. У хлопця, 9 років, декілька разів були переломи кінцівок, пов’язані з крихкістю кісток. Функція якого ендокринного органу при цьому порушена?

А. Паращитовидних залоз.	D. Надниркових залоз.
В. Щитоподібної залози.	Е. Підшлункової залози.
С. Епіфіза.

7. Назвіть речовину, яка сприяє роз’єднанню процесів дихання та фосфорилування, викликає при цьому активацію Na⁺, K⁺-АТФ-ази.

А. Вазопресин. В. Інсулін. С. Окситоцин. D. Адреналін. Е. Тироксин.

8. Чоловік, 50 років, перебував у стані сильного стресу. В крові зросла концентрація адреналіну і норадреналіну. Які ферменти каталізують процес інактивації цих гормонів?

А. Глікозидази.	С. Пептидази.	Е. Тирозинази.
В. Моноаміноксидази.	D. Карбоксилази.

9. Хворий скаржиться на тахікардію, швидке зниження маси тіла, безсоння. При об’єктивному огляді виявлено екзофтальм, порушення ритму серця, гіперглікемію, гіперазотемію. Підвищений синтез якого гормону призводить до виникнення цих симптомів?

А. Адреналіну.	С. Кальцитоніну.	Е. Вазопресину.
В. Тироксину.	D. Альдостерону.

10. У хворої жінки з низьким артеріальним тиском після парентерального введення гормону підвищився тиск, збільшився рівень глюкози та ліпідів у крові. Який гормон було введено?

А. Інсулін.

В. Глюкагон.

С. Адреналін.

D. Прогестерон.

Е. Фолікулін

11. Відомо, що в деяких біогеохімічних зонах поширений ендемічний зоб. Дефіцит якого біогенного елементу є причиною цього захворювання?

А. Заліза.

В. Йоду.

С. Цинку.

D. Міді.

Е. Кобальту.

12. Хворий перебуває у стані гіпоглікемічної коми. Передозування якого гормону може призвести до такої ситуації?

А. Інсуліну.	С. Соматотропіну.	Е. Кортикотропіну.
В. Кортизолу.	D. Прогестерону.

13. Використання глюкози відбувається шляхом її транспорту з екстраце-люлярного простору через плазматичну мембрану у клітини. Який гормон стимулює цей процес?

А. Інсулін.	С. Тироксин.	Е. Адреналін.
В. Глюкагон.	D. Альдостерон.

14. У крові хворого спостерігається гіперкальціємія, гіпофосфатемія, в сечі – гіперфосфатурія. Яка можлива причина такого стану?

А. Посилена секреція паратгормону.	D. Пригнічення секреції кальцитоніну.
В. Пригнічення секреції паратгормону.	Е. Посилена секреція тироксину.
С. Посилена секреція кальцитоніну.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Якісні реакції визначення гормонів

Завдання 1. Довести білкову природу інсуліну.

Реакція Геллера. До 10 крапель концентрованої азотної кислоти обережно по стінці пробірки прилити такий самий об’єм розчину інсуліну. Пробірку нахилити під кутом 45° так, щоб рідини на змішувалися. На межі двох рідин утворюється білий аморфний осад у вигляді невеликого кільця.

Біуретова реакція. До 10 крапель інсуліну додати 5 крапель 10% розчину NaOH та 1 краплю 1% розчину CuSO₄. Рідина забарвлюється у фіолетовий колір.

Завдання 2. Провести реакцію на адреналін з ферум (III) хлоридом.

Принцип. Метод базується на здатності пірокатехінового угрупування адреналіну утворювати з феруму (III) хлоридом комплексну сполуку смарагдово-зеленого кольору.

Хід роботи. У пробірку прилити 10 крапель 0,1% розчину адреналіну і додати 1 краплю розчину 0,15 моль/л феруму (III) хлориду. Спостерігають появу характерного забарвлення.

Завдання 3. Провести реакцію на адреналін із діазобензенсульфокислотою.

Принцип. Метод базується на здатності адреналіну утворювати з діазобензенсульфокислотою сполуку червоного кольору.

Хід роботи. Для отримання діазобензенсульфокислоти прилити в пробірку по 3 краплі 1% розчину сульфанілової кислоти та 5% розчину натрію нітриту, перемішати струшуванням. Потім у пробірку додати 5 крапель 0,1% розчину адреналіну та 3 краплі 10% розчину натрію кар-бонату. Перемішати. Спостерігається розвиток характерного забарвлення.

Завдання 4. Визначити йодтироніни.

Принцип. Метод базується на відщепленні при кислотному гідролізі тиреоїдних гормонів (йодтиронінів) йодидної кислоти, при взаємодії якої з калію йодатом виділяється вільний йод:

5НJ + КJO₃ + HNO₃ ® 3J₂ + КNO₃ + 3Н₂О

У хлороформі йод має фіолетове забарвлення.

Хід роботи. У пробірку помістити кілька кристалів тиреоїдину, додати 10 крапель концентрованої нітратної кислоти та нагрівати 3–5 хв на водяній бані. Потім прилити 20 крапель 10% розчину калію йодату. Вміст перемішати та охолодити. У пробірку додати 15 крапель хлороформу, перемішати струшуванням. Спостерігається розвиток забарвлення.

Оформлення роботи: заповнити таблицю

Гормони	Місце синтезу	Хімічна структура	Якісна реакція	Механізм реакції	Забарвлення
Інсулін
Йодтироніни
Адреналін

Практичне значення. У клініко-біологічних лабораторіях широко застосовують методи якісного і кількісного аналізу для визначення гормонів у біологічному матеріалі з метою діагнозу та прогнозу різноманітних ендокринних захворювань.

ЛІТЕРАТУРА

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія / Ю.І. Губський. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – С. 353–366, 376–381.

2. Губський Ю.І. Біологічна хімія: підручник / Ю.І.Губський. – Київ-Вінниця: Нова книга, 2007. – С. 422-436, 447-452.

3. Гонський Я.І. Біохімія людини: підручник / Я.І. Гонський, Т.П. Максимчук, М.І. Калинський. – Тернопіль:Укрмедкнига, 2002. – С. 175–191.

4. Біологічна хімія / Л.М. Вороніна та ін. – Харків: Основа, 2000. – С. 475–495.

5. Березов Т.Т. Биологическая химия / Т.Т. Березов, Б.Ф. Коровкин. – М.: Медицина, 1998. – С. 263–274.

6. Биохимия: учебник / под ред. Е.С. Северина. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – С. 568–572; 577–599; 604–609.

7. Бышевский А.Ш. Биохимия для врача / А.Ш. Бышевский, О.А. Терсенов. – Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994. – С. 153–159, 345–354.

8. Практикум з біологічної хімії / Д.П. Бойків, О.Л. Іванків, Л.І. Кобилянська та ін.; за ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – С. 193–196.

ЗМІСТКОВІ МОДУЛІ 14,15

ЗАНЯТТЯ 3 (2години)

Тема: Гормони стероїдної природи. Ейкозаноїди. Якісне визначення 17-кетостероїдів у сечі.

Мета. Вивчити та вміти охарактеризувати гормони стероїдної природи за наступним планом: 1) назва гормону; 2) місце синтезу; 3) структура; 4) механізм дії; 5) біологічна роль; 6) порушення. Ознайомитися з ейкозаноїдами, їх синтезом, властивостями та роллю в організмі. Ознайомитися з методом якісного визначення 17-кетостероїдів у сечі та його клініко-діагностичним значенням.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Стероїдні гормони: номенклатура, класифікація.

2. Схема синтезу стероїдних гормонів із холестеролу.

3. Стероїдні гормони кори надниркових залоз – кортизол, кортикостерон, альдостерон. Фізіологічні та біохімічні ефекти кортикостероїдів.

4. Глюкокортикоїди; роль кортизолу в регуляції глюконеогенезу; протизапальні властивості глюкокортикоїдів. Хвороба, синдром Іценко-Кушинга.

5. Мінералокортикоїди; роль альдостерону в регуляції водно-сольового обміну; альдостеронізм.

6. Жіночі статеві гормони: фізіологічні та біохімічні ефекти, зв'язок із фазами менструального циклу, регуляція синтезу та секреції.

7. Чоловічі статеві гормони: фізіологічні та біохімічні ефекти, регуляція синтезу та секреції.

8. Клінічне застосування аналогів та антагоністів гормонів статевих залоз.

9. Ейкозаноїди: загальна характеристика, номенклатура, синтез.

10. Біологічні та фармакологічні властивості ейкозаноїдів, їх клінічне застосування.

11. Ацетилсаліцилова кислота та інші нестероїдні протизапальні засоби як інгібітори синтезу простагландинів.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Арахідонова кислота як незамінний компонент їжі є попередником біологічно активних речовин. Які сполуки синтезуються з неї?

А. Етаноламін.	С. Норадреналін.	Е. Трийодтиронін.
В. Холін.	D. Простагландин Е1.

2. До лікаря звернувся хворий зі скаргами на постійну спрагу. Вста-новлено гіперглікемію, поліурію та підвищений вміст 17-кетостероїдів у сечі. Яке захворювання можливе?

А. Стероїдний діабет.	D. Глікогеноз І типу
В. Інсулінонезалежний діабет.	Е. Аддісонова хвороба.
С. Мікседема.

3. При хворобі Іценко-Кушинга виникає гіперглікемія. Який процес при цьому стимулюється?

А. Гліколіз.	D. Пентозофосфатний шлях окислення глюкози.
В. Фосфороліз глікогену.
С. Цикл Кребса.	Е. Глюконеогенез.

4. Який гормон стимулює синтез кортикостероїдів?

А. Паратгормон.	С. Кортиколіберин.	Е. Адреналін.
В. Тиреотропін.	D. Кальцитонін.

5. Який із перелічених гормонів безпосередньо активує транскрипцію в ядерному хроматині?

А. Інсулін.	С. Прогестерон.	Е. Норадреналін.
В. Адреналін.	D. Глюкагон.

6. У хворого виявлено гіпернатріємію, гіперволемію, гіпокаліємію. Назвіть можливу причину цього стану.

А. Гіперальдостеронізм.	С. Аддісонова хвороба.	Е. Цукровий діабет.
В. Гіпоальдостеронізм.	D. Базедова хвороба.

7. Прийом оральних контрацептивів, які містять статеві гормони, гальмує секрецію гормонів гіпофіза. Укажіть один із цих гормонів.

А. Вазопресин.	С. Окситоцин.	Е. Кортикотропін.
В. Соматотропін.	D. Фолітропін.

8. Тестостерон та його аналоги збільшують масу скелетних м’язів, що дозволяє використовувати їх для лікування дистрофій. Взаємодія з яким клітинним субстратом зумовлює таку дію гормону?

А. Мембраннми рецепторами.	D. Білками-активаторами транскрипції
В. Рибосомами.	Е. Хроматином.
С. Ядерними рецепторами.

9. У хворого, який приймав глюкокортикоїди протягом тривалого часу, після відміни препарату виникло загострення захворювання, знизився артеріальний тиск, з’явилася слабкість. Що стало причиною?

А. Виникнення недостатності надниркових залоз.

В. Кумуляція.	D. Гіперпродукція АКТГ.
С. Звикання до препарату.	Е. Сенсибілізація.

10. У хворого, який приймав глюкокортикоїди протягом тривалого часу, після раптової відміни препарату з’явилися скарги на міалгію, підвищену втомленість, емоційну нестабільність, головний біль. Розвився синдром відміни глюкокортикоїдів. Що треба призначити для корекції даного стану?

А. АКТГ.	D. Адреналін.
В. Глюкокортикоїди.	Е. Кортикостероїди.
С. Мінералокортикоїди.

11. У хворого з хронічними процесами запалення шкіри виявлено переважання процесів проліферації. Недостатність якого гормону може призвести до цього?

А. Кортизолу.	С. Інсуліну.	Е. Тироксину.
В. Альдостерону.	D. Соматотропіну.

12. У хворого з синдромом Іценко-Кушинга в крові виявлено підвищений вміст кортизолу. З патологією якої ендокринної залози це пов’язано?

А. Коркової частини надниркових залоз.	D. Гіпофіза
В. Мозкової частини надниркових залоз.	Е. Щитоподібної залози.
С. Підшлункової залози.

13. У чоловіка, 42 років, який протягом тривалого часу перебував у стані стресу, значно підвищений вміст 17-кетостероїдів у сечі. На підвіщення секреції якого гормону це вказує?

А. Естрадіолу.	С. Тестостерону.	Е. Прогестерону.
В. Альдостерону.	D. Кортизолу.

14. Хворий, 40 років, госпіталізований зі скаргами на загальну слабкість, судоми верхніх кінцівок, артеріальний тиск – 160/100 мм рт. ст. Результати дослідження: глюкоза крові – 6,5 ммоль/л, холестерин – 6 ммоль/л, кальцій – 2 ммоль/л, фосфор – 1 ммоль/л, натрій – 160 ммоль/л. Діурез – 700 мл на добу. Яка патологія є найбільш імовірною причиною такого стану?

А. Гіпоальдостеронізм.	D. Гіперальдостеронізм.
В. Тиреотоксикоз.	Е. Гіперпаратиреоїдизм.
С. Рахіт.