Робота з відкритим полум'ям

 

1. При нагріванні рідини слід тримати пробірку отвором від себе та інших, не торкатися пробіркою гнота, що горить; завжди бути дуже обереж­ними при нагріванні, не допускати вихлюпування рідини (час від часу відводити пробірку від полум’я, не гріти її у вертикальному поло­женні); не наближати обличчя до посудини, в якій нагрівається рідина.

2. При закипанні рідини в пробірці винести її з полум'я.

3. При тривалому кип'ятінні користуватися спеціальними затисками для пробірок.

4. При опіку шкіри покласти на уражене місце вату зі спиртом.

Робота з електронагрівальними приладами

 

1. Поблизу електронагрівальних приладів не повинно бути горючих речовин (ефіру, бензину, спирту тощо).

2. Колбочки з киплячою рідиною треба знімати із плиток спеціальним затиском.

3. Не торкатися мокрими руками електроприладів, рубильників.

Робота з цільною кров'ю

 

1. Студенти з травмами, ранами на руках, ексудативними ураженнями шкіри рук, які неможливо закрити лейкопластером, або гумовими рукавичками, звільняються на період захворювання від безпосередньої роботи з кров'ю.

2. Всі маніпуляції з кров'ю та сироваткою в лабораторіях виконуються за допомогою гумових груш, автоматичних піпеток, дозаторів.

3. Будь-які ємності з кров'ю щільно закриваються гумовими, або пластмасовими корками.

4. Якщо контакт з кров'ю супроводжувався порушенням цілосності шкіри (уколом, порізом), то потерпілий повинен:

- зняти рукавички робочою поверхнею всередину;

- перев'язати джгутом кінцівку вище місця ушкодження, терміново видавити максимальну кількість крові з рани;

- зняти джгут та обробити ушкоджене місце одним із дезінфектантів (70% розчином етилового спирту, 5% настойкою йоду при порізах, 3% перекисом водню);

- ретельно вимити руки з милом під проточною водою, а потім протерти їх 70% розчином етилового спирту;

- на рану накласти пластир, надіти напальчник;

- при потребі продовжувати роботу одягти гумові рукавички;

5. У разі забруднення кров'ю без ушкодження шкіри:

- обробити місце забруднення одним із дезінфектантів (70% розчином етилового спирту, 3% розчином перекису водню, 3% розчином хлорамину);

- промити водою з милом і вдруге обробити спиртом.

6. У разі потрапляння крові на слизові оболонки:

- ротової порожнини – прополоскати 70% розчином етилового спирту;

- порожнини носу – закапати 30% розчином альбуциду;

- очі – промити водою (чистими руками), закапати 30% розчином альбуциду;

- для обробки носа і очей можна використовувати 0.05% розчин перманганату калію.

7. У разі попадання крові на халат, одяг:

- одяг зняти і замочити в одному з дезрозчинів;

- шкіру рук та інших ділянок тіла при їх забрудненні через одяг протерти 70 % розчином етилового спирту, а потім помити водою з милом і повторно протерти спиртом;

ЛІТЕРАТУРА

1. Губський Ю.І. Біологічна хімія / Ю.І. Губський. – Київ-Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – 508 с.

2. Губський Ю.І. Біологічна хімія: підручник / Ю.І. Губський. – Київ-Вінниця: Нова книга, 2007. – 656 с.

3. Гонський Я.І. Біохімія людини: підручник / Я.І. Гонський, Т.П. Мак­симчук, М.І. Калинський. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. – 744 с.

4. Біологічна хімія /Вороніна Л.М. та ін. – Харків: Основа, 2000. – 608 с.

5. Березов Т.Т. Биологическая химия / Т.Т. Березов, Б.Ф. Коровкин. – М.: Медицина, 1998. – 704 с.

6. Биохимия: учебник / под ред. Е.С. Северина. – М.: ГЭОТАР-МЕД, 2003. – 784 с.

7. Клінічна біохімія: підручник / Д.П. Бойків, Т.І. Бондарчук, О.Л. Іванків та ін.; за ред. О.Я. Склярова. – К.: Медицина, 2006. – 432 с.

8. Николаев А.Я. Биологическая химия / А.Я. Николаев. – М.: ООО Медицинское информационное агентство, 1998. – 496 с.

9. Бышевский А.Ш. Биохимия для врача / А.Ш. Бышевский, О.А. Тер­сенов. – Екатеринбург: Уральский рабочий, 1994. – 384 с.

10. Практикум з біологічної хімії / Д.П. Бойків, О.Л. Іванків, Л.І. Ко­билянська та ін.; за ред. О.Я. Склярова. – К.: Здоров’я, 2002. – 298 с.

11. Лабораторні та семінарські заняття з біологічної хімії: навч. посібник для студентів вищих навч. закл. / Л.М. Вороніна, В.Ф. Десенко, А.Л. Загайко та ін. – Харків: Вид-во НФаУ; Оригінал, 2004. – 384 с.

12. Губський Ю.І. Біоорганічна хімія / Ю.І. Губський. – Вінниця: Нова книга, 2004. – 464 с.

ЗМІСТКОВИЙ МОДУЛЬ 6

ЗАНЯТТЯ 2 (2 години)

 

Тема: Основи біокаталізу. Будова і фізико-хімічні властивості ферментів. Класифікація та номенклатура ферментів. Вивчення впливу температури та рН середовища на активність ферментів.

 

Актуальність. Ферменти (ензими) – біологічні каталізатори, які містяться в усіх клітинах, тканинах і біологічних рідинах, забезпечують перебіг хімічних реакцій в організмі. На відміну від неорганічних каталізаторів (металів, кислот тощо) ферменти мають високу ефективність та специфічність дії, здатні прискорювати реакції у м’яких умовах. Ферменти термолабільні, їх активність залежить від рН середовища. Синтез та каталітична активність ферментів контролюється різними регуляторними механізмами. Сучасні методи виділення та очищення ферментів дозволили вивчити їх структуру, умови прояву активності, механізм дії.

Мета. Визначити основні принципи каталізу. Вивчити біохімічні закономірності будови та функціонування різних класів ферментів. Ознайомитися з класифікацією та номенклатурою ферментів. Вміти показати на прикладах відмінність ферментів від неорганічних каталізаторів (специфічність дії, висока ефективність каталізу, здатність діяти в м’яких умовах, регульованість та ін.). Вивчити вплив температури та рН середовища на активність α-амілази слини.

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ЗАНЯТТЯ

 

ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ

1. Загальні уявлення про каталіз. Основні принципи каталізу.

2. Теорія біологічного каталізу.

3. Історія розвитку ензимології.

4. Хімічна природа ферментів.

5. Фактори, що зумовлюють різноманітність ферментів.

6. Відмінність дії ферментів від неорганічних каталізаторів.

7. Структура простих і складних ферментів. Поняття про апо­фер-мент, кофактор, кофермент і простетичну групу. Особливості структури активного центру простих і складних ферментів. Алостеричний центр.

8. Загальні властивості ферментів: термолабільність, залежність від рН, специфічність дії.

9. Олігомерні білки-ферменти, мультиензимні комплекси та мембранно-асоційовані ферменти.

10. Ізоферменти: особливості структури, локалізації синтезу в організмі людини (на прикладі ізоферментів лактатдегідрогенази, креатин­фосфокінази), роль у діагностиці захворювань.

11. Класифікація і номенклатура ферментів. Характеристика типів хімічних реакцій, що лежать в основі класифікації ферментів.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Виберіть речовину, яка не здатна виконувати функцію субстрату для ферментів організму людини.

А. Глюкоза.	D. Оцтова кислота в активній формі.
В. Вища жирна кислота.	Е. Глікоген.
С. Нітратна кислота.

2. Укажіть субстрат, руйнування якого здійснює клас ферментів – гідролази.

А. Вищі жирні кислоти.	D. Піровиноградна кислота.	С. Глюкоза.
В. Білки.	Е. Вуглекислий газ.

3. Укажіть ознаку, яка покладена в основу класифікації ферментів.

А. Оборотність реакції.	D. Тип каталізуємої реакції.
В. Хімічна структура ферменту.	Е. Хімічна структура субстрату.
С. Тип специфічності ферменту.

4. Назвіть клас ферментів, який здійснює процес фосфорилування субстратів.

А. Трансферази.	С. Ізомерази.	Е. Лігази.
В. Оксидоредуктази.	D. Ліази.

5. Фермент уреаза здатний руйнувати тільки структуру сечовини. Укажіть тип його специфічності.

А. Стереохімічний.	С. Абсолютний груповий.
В. Абсолютний.	D. Відносний груповий.

6. Як називають ферменти, що каталізують одну реакцію, але відрізняються за первинною структурою і фізико-хімічними властивостями?

А. Ізоферменти.	С. Проферменти.	Е. Апоферменти.
В. Холоферменти.	D. Кофактори.

7. Яка з перелічених властивостей характерна тільки для біологічних каталізаторів?

А. Підвищення швидкості реакції, але без витрачання та незворотних змін.

В. Підвищення швидкості реакції, зниження енергії активації.

С. Відсутність змін стану рівноваги хімічної реакції.

D. Здатність до регуляції.

8. Укажіть субстрат для амілази слини.

А. Білок. В. Крохмаль. С. Сахароза. D. Глюкоза. Е. Амінокислота.

9. Який тип реакції здатні каталізувати ферменти класу ліаз?

А. Гідроліз.	С. Відновлення.	Е. Декарбоксилування.
В. Окислення.	D. Трансамінування.

10. Дайте повну назву складному ферменту, в якому поліпептидні ланцюги приєднуються до небілкової частини.

А. Простетична група.	С. Кофермент.	Е. Холофермент.
В. Кофактор.	D. Апофермент.

11. D-оксидаза аланіну здатна дезамінувати тільки D-аланін, але не руйнує структуру L-аланіну. Укажіть тип специфічності цього ферменту.

А. Стереохімічний.	С. Абсолютний груповий.
В. Абсолютний.	D. Відносний груповий.

12. Виберіть небілкову частину ферментів, яка використовується для утворення активних форм ацилів різних кислот.

А. КоQ. В. НSКоА. С. ТДФ. D. НАДФ. Е. ФМН.

13. Ферменти підвищують швидкість реакції, тому що:

А. Змінюють вільну енергію реакції.

В. Зменшують швидкість зворотної реакції.

С. Зменшують енергію активації.

D. Змінюють стан рівноваги реакції.

14. Який оптимум рН має фермент пепсин?

А. 1,5–2,5.

В. 4–5.

С. 6–7.

D. 8–9.

Е. 10–11.

15. Який оптимум рН має фермент амілаза?

А. 1,5–2.

В. 6,8–7,2.

С. 8–9.

D. 3,5–4.

Е. 4,5–5.

16. Яка температура оптимальна для дії більшості ферментів?

А. 50–60 °С.

В. 15–20 °С.

С. 80–100 °С.

D. 35–40 °С.

 

ПРАКТИЧНА РОБОТА