Сформулюйте основні властивості на рівні свідомості

Свідомість - це властивий людині спосіб ставлення до світу через суспільство, вироблену систему знань, закріплених у мові, в усіх її смислах і значеннях. Основні ознаки свідомості: 1.Особливий, небіологічний тип поведінки. 2.Використання предметів культури за їх призначенням. 3. Продукування того, що не існує (творчість). 4.Цілеспрямованість дій та думок людини. 5.Оперування не наданим наявно (предметним) змістом реальності. 6. Мова (мовлення).

Свідомість - це найвища форма відображення матерії у формах, пов'язаних (прямо чи опосередковано) з практичною діяльністю людей. Властивості свідомості:

1. Свідомості притаманна властивість універсального відбиття дійсності. Свідомість відображає не сам по собі предмет, а його можливість принести користь людині, тобто свідомість виступає безпосередньо творчим, діяльним відображенням, а не дзеркальним.

2. Свідомості притаманна властивість цілепокладання. Безупинна зміна світу, зростання потреб людини породжують прагнення особистості, суспільства розробляти все нові проекти, програми перетворення дійсності, реалізовувати поставлену мету.

3. Свідомості притаманна властивість мотиваційної оцінки дій людини, ціннісна оцінка думок, спонукань, потреб людини, способів та засобів їх реалізації.

4. Свідомості властиво формування певних світоглядних настанов, певної політичної, економічної, моральної, естетичної орієнтації. Свідомість як внутрішній світ людини має складну структуру, яка є єдністю її властивостей та похідних від них форм прояву. Рівні свідомості: Емпірична,Раціональна,Буденна,Теоретична,Індивідуальна,Групова,Суспільна.

Структура індивідуальної свідомості: Підсвідоме, Самосвідомість, Емоції, Почуття; Знання, Рефлексія, Воля, Пам'ять.

Складна структура людської свідомості, що розкривається через систему активної діяльності людини, втілюється також через систему функцій свідомості. Основні функції свідомості: ♦ інформативна; ♦ гносеологічна, теоретико-пізнавальна; ♦ регулятивно-цілеспрямована, творчо-утворювальна; ♦ аксіологічна (оцінна); ♦ організаційно-вольова; ♦ самовиховна.

3. а)розділюється на частки, б)природознавства

Білет № 15

1. Декарт «Міркування про метод»

Рене Декарт – фр. філософ, фізик і математик; засновник раціоналізму Нового часу. "Міркування про метод" — один із найважливіших творів Декарта, у якому стисло викладено принципи його філософії. Складається з 6 частин: про науки; про науковий метод; про мораль; проіснування Бога та безсмертя душі; про проблеми фізики; про засоби розвитку наук.

У першій частині Р. Декарт, визначивши розум як "...здатність правильно судити і розрізняти істинне від хибного", стверджує, що ця здатність однаковою мірою властива всім людям на відміну від тварин, які її позбавлені. Тому центральною проблемою науки і філософії є проблема методу, який потрібен для керування розумом та успішного просування у пізнанні природних закономірностей. Основні правила наукового методу зводяться до наступного: починати з простого й очевидного; шляхом дедукції отримувати більш складні висловлювання; діяти при цьому так, щоб не пропустити жодної ланки, тобто зберігати безперервність ланцюга умовиводів. Для забезпечення виконання цих правил необхідна інтуїція, за допомогою якої схоплюються початкові факти дослідження, і дедукція, яка дає змогу отримувати наслідки з них. Говорячи про сутність людини, Декарт стверджує, що нею є душа, що мислить. Чітко проявляється раціоналізм Декарта. Він наводить приклади. Сонце бачимо дуже чітко, але воно не такої величини, як бачимо. Можна уявити левову голову на тілі кози, але це не означає, що існують на світі химери. У п'ятій частині свого твору Декарт накреслив схему послідовного осягнення природних явищ — "великої книги світу". При цьому вважав, що правила механіки є універсальними "правилами природи". Підкреслює також характерні риси людського інтелекту: користування словами, знаками й універсальність людського розуму. На завершення Декарт підкреслює практичну спрямованість нової наукової методології, вищою користю якої є сприяння тому, щоб зробитися господарями і володарями природи. Для цього потрібно також здоров'я, турбота про благо інших, найважливішими мають бути турботи не про сучасне, а про майбутнє, потрібна також свобода діяльності.