Зміни в західноєвропейській риториці нового часу 9 страница

    ватися від слухачів, справляє враження людини-магніто-фона.   Погляд   Негарно спрямовувати погляд у вікно, у стелю або заплющувати очі під час виступу. Не слід дивитися й "крізь" людей байдужим, відчуженим поглядом, /(освідчений оратор уміє дивитися так, що кожен слухач відчуває його погляд "саме на собі". Майстерність дивитися на кожного окремо й водночас на всіх приходить з часом. Треба вчитися поступово переводити погляд з одного ряду облич на наступний, повертатися поглядом до тих, на яких виражено зацікавлення. Існує й такий прийом: час від часу повільно "малюйте" очима цифру 8, що наче лежить горизонтально на рівні очей залу.   За дослідженнями психологів, погляд "очі в очі" неприємний: він є виразом агресії й викликає недовіру або   гнів. Недаремно ж люди зазвичай лише "зустрічаються поглядами" й тут-таки відводять очі один від одного.   Жестикуляція   Жестикуляція ораторові необхідна. Заклякла постава сприймається погано. Але й "мавп'яча" жестикуляція недоречна.   Жести поділяються на механічні, ілюстративні та емоційні1.   Механічні жести — це жести, що супроводжують промову без зв'язку з її змістом, тобто робляться автоматично. Усім відомі такі приклади, коли оратор, навіть не замислюючись над цим, робить одноманітні рухи рукою, поправляє зачіску, тре перенісся і т. п.   Ілюстративні жести — це жести, які зображують те, про що йдеться. Наприклад: потяг рушив, і при цьому лектор робить рух рукою уперед та ін. Ані механічних, ані ілюстративних жестів допускати не слід. Вони тільки відволікають від промови, а іноді навіть створюють комічне враження.   1 Найденов Б. С. Зазн. праця. — М., 1969. — С. 31.     Наприклад, О. Водовозова у своїх спогадах про російського педагога XIX ст. К. Д. Ушинського, який на той час обіймав посаду інспектора (I860 p.), згадує відвідання уроків вчителя Соболевського, коли вивчалися байки. Учитель демонстрував, як їх треба читати: "Звірів він зображував в особах: скоцюбившись, зображував лисицю, неймовірно скошуючи й без того косі очі, а слова виголошував дискантом, а щоби нагадати про її хвіст, відкидав одну руку назад, помахуючи ззаду зошитом, згорнутим в трубочку. Якщо йшлося про слона, він зводився навшпиньки, а на довгий хобот мали були вказувати три зошити, згорнуті в трубочку та вкладені один в одний. При цьому, дивлячись, який звір, він чи то бігав та гарчав, чи то, стоячи на місці, сіпав плечами, щирячи зуби".   Емоційні жести — це жести, що підсилюють виразність промови, прикрашають її, допомагають у виділенні основних думок. Головне, щоби ці жести у промовця були природними. Трохи повертайте голову й корпус, робіть жести руками лише в найважливіших місцях промови. Не тупцюйте на місці, а непомітно переносьте центр ваги тіла з однієї ноги на другу. Ноги треба тримати трохи розставленими, одну ногу виставити дещо вперед. Коліна мають почуватися гнучкими. Груди й руки треба тримати без напруження.   Якщо від нервозності ви не знаєте, "куди подіти руки", використовуйте старовинний акторський прийом: між середнім та великим пальцями кожної з рук утримується малесенький, непомітний уламок сірника.   У найвиразніших місцях промови робіть корпусом легкий рух уперед, спираючись на носок, або й цілий крок уперед. Живіт має бути підтягнутий.   Якщо вас "заціплює", знайдіть куток, аби кілька разів зігнути коліна, крутнути головою й плечима, змахнути руками. Якщо перехоплює дихання, кілька разів енергійно зігніться. Усе це знімає напруження. Мета таких засобів — набути спокійної постави.   Не розглядайте свої руки чи нігті. Подумки проаналізуйте вираз обличчя: чи не насуплені у вас брови, чи не зібралося у зморшки чоло, чи не розкрито рота. Буває, що від хвилювання обличчя ніби "заціплюється". У такому разі перед виступом слід напружити 2—3 рази з усієї сили м'язи обличчя. Посміхніться, "до вух" розтягнувши рота.     Піднесіть брови "аж до зачіски". Спробуйте поворушити вухами. Звичайно, це треба робити, щоб ніхто не бачив. Наведені вправи займуть кілька секунд, але в результаті м'язи обличчя повністю розслабляться, воно набуде спокійного, ясного виразу.   Якщо ви легко червонієте, знічуєтеся — наберіть повні груди повітря й не видихайте, скільки можете утриматися. Зробіть таку затримку раз, другий, третій. Дихання автоматично почне саморегулюватися. Загалом воно має бути цілком вільне, спокійне. А відтак легені стабілізують роботу серця, кровообіг стане нормальний.   Голос   "пошкодженим" голосом.   Рідко зустрічаються люди з Від природи кожен може добре володіти своїм голосом. Індійські йоги навіть вважають, що хрипкий, гнусавий чи неприємний голос неможливий у людини, що веде достойний спосіб життя.   Пияцтво та куріння — головні вороги голосу. Час його усталення — юнацькі роки. Чоловічий голос уже пройшов підлітковий "злам", але ще не звучить на повну силу: це станеться десь під ЗО років.   Голосовий апарат — багатющий інструмент. Дихальні органи, мов міхи в органі, накачують повітря. Воно вимушує вібрувати зв'язки в дихальному горлі. Гортань, ротова та носова порожнини утворюють резонатори. Губи, язик, нижня щелепа й м'яке піднебіння артикулюють (творять) звуки.   Правильні артикуляція й вимова, добра дикція — запорука успіху. Слід чітко й правильно вимовляти кожен звук, боротися з шепелявістю, гаркавістю, недбалою вимовою. Дехто вимовляє замість потрібного звука зовсім інший — наприклад, "в" замість "л". Промовте всі літери алфавіту як звуки (а ще краще — запишіть на магнітофон-і прослухайте). Чи все тут у вас у порядку? Якщо ваша дикція не дуже чітка, на допомогу можуть прийти скоромовки, що дозволяють виробити досконалу вимову для будь-яких звуків.   Чи достатньо гучний ваш голос? Якщо він глухий і тихий, потрібно ширше спиратися на дихання, дати струме-     ню повітря з легенів звучати сильно, вільно й чисто. Кожне слово треба чути, не можна зливати кілька слів в якусь невиразну звукову масу. Чіткість вимови часто залежить і від аудиторії, в якій виступає оратор. Потрібно пам'ятати, що чим більша аудиторія, тим повільніше поширюються звукові хвилі: для того, щоб вони не змішувалися і не заглушали одна одну, оратор має дати їм час для поширення. Тому у великих аудиторіях ораторові слід говорити повільніше, ніж у маленьких. Гучність голосу можна певною мірою прогнозувати: оратор має змогу позначити в тексті належні місця відповідними символами: fi,?2,?3, (4 (від італ. муз. терміну forte — голосно).   Чи не занадто швидко (повільно, мляво) ви говорите? Правильне сприйняття аудиторією промови залежить і від темпу її виголошення (тобто швидкості, з якою оратор вимовляє звуки, склади чи слова за одиницю часу). Оратора, який взяв невдалий темп, перестають слухати. Якщо промова виголошується занадто швидко, аудиторія не встигає за оратором, втрачає стрижень розмови, а незабаром — і цікавість до неї. Але так само погано, якщо оратор говорить дуже повільно — аудиторія випереджає оратора у сприйнятті інформації, і ефект той самий: інтерес до промови втрачається. Найоптимальніший для сприйняття темп: від 120 до 150 слів на хвилину. Необхідно зазначити, що найважливіші місця в промові слід виголошувати повільніше, а другорядну інформацію подавати в більш швидкому темпі (наприклад, вставні речення, дієприслівникові звороти і т. п.). Для зручності можна робити позначки щодо темпу проголошення окремих частин промови. Б. Найденов пропонує темп визначити літерою t, тоді швидкість проголошення можна визначити так:   tl, 12, Із, t4 і т. пА   Знайте теситуру (діапазон) свого голосу. Дехто хоче говорити "не своїм голосом", наприклад, більш басистим, ніж він є насправді. Виходить штучно й негарно. Висота голосу дана від природи, її треба використовувати такою, якою вона є. Діапазон голосу у людини зазвичай складає 1,5—2 октави, але людина говорить на 3—4 нотах. Розширюйте діапазон свого голосу поступово і повільно. Пере-   1 Найденов Б. С. Зазн. праця. — С. 107.     хід від низького тону до високого і навпаки допомагає привернути увагу слухачів до певних місць промови.   І, нарешті, варто замислитися над тембром вашого голосу. Є голоси "оксамитові", сильні й м'які, багаті на відтінки. Є голоси з "металевим" звуком, владні, рішучі. Є тонкі й ніжні, особливо у жінок. Тембр може чарувати більше, ніж щось інше. Він індивідуальний, неповторний, як візерунок шкіри на пальцях. Знайдіть свої темброві можливості й користуйтеся ними. Тембр можна міняти, переходячи від "оксамитових" нот до "металу в голосі" й т. п. — цьому потрібно навчатися. Але уникайте хрипоти та задишки, гнусавості й гаркавості (заковтування звуку).   Усе базується на диханні, яке має бути досить глибоким і водночас інтенсивним. "Опирайте" дихання на діафрагму, як це роблять оперні співаки. Не хапайте повітря занадто часто, хоча мало є речень, які можна сказати, не забравши кілька разів повітря. Контролюйте ваше дихання, керуйте ним — це єдиний фізіологічний процес, що легко піддається контролю розуму. А через вільне дихання почне правильно функціонувати й усе інше. Головне — настрій душі, що дає звучність й силу голосу.   Дотримуйте паузи. Пауза — це теж засіб впливу на слухача. Недарма серед акторів, в яких виразне проголошення тексту відіграє дуже важливу роль, добрим вважається той, хто вміє "тримати паузу". Паузи можна поділити на дихальні, логічні та психологічні. Дихальні паузи використовуються, щоб набрати дихання. У цей момент ви відпочиваєте самі і даєте відпочити аудиторії. Але треба слідкувати за тим, щоб ці паузи збігалися з паузами логічними. Логічні паузи відбивають структуру тексту і в першу чергу розділові знаки. Психологічні паузи використовуються для того, щоб звернути увагу слухачів на щось або підготувати їх до якогось важливого моменту; при переходах від однієї думки до іншої, щоб підкреслити якусь думку (наприклад, якщо ритор використовує такий прийом, як обрив і т. п.). Але слід уникати невиправданих пауз, що псують промову, утруднюють її сприйняття. Щоб цього уникнути, фразу потрібно обдумувати перед її виголошенням, а не по ходу виголошення.   Є прийом: почати з паузи (ораторська пауза) — це зацікавлює. Але не мовчіть занадто довго, бо складається враження, що ви розгубилися.     Нарешті, вправно користуйтеся інтонаціями. За твердженнями психологів, інтонація дає слухачам 17—20% інформації. Монотонне проголошення промови стомлює. Лише паламар читає речитативом, монотонно. Світський же промовець виголошує не сакральний (священний) текст, а говорить "від себе", отож, і інтонаційний малюнок тут розкутіший, багатший. На жаль, у нас усталилася від часів середньовіччя система відтворення тексту вголос монотонним, ритмізованим речитативом, що часто "присипляє" слухача. Уникайте також "нерішучої" інтонації: вона недопустима. Взагалі вчені підрахували, що слухачі не засвоюють ЗО—40% промови, якщо її інтонація не відповідає змісту. Тому промовець має сконцентруватися тільки на тексті виступу і тих думках та почуттях, які він хоче донести до слухачів.   Місце промови   Оратору необхідно звертати увагу на деякі моменти, що стосуються сприйняття його персони очима аудиторії. Так, він повинен бути достатньо освітлений — голос з темного кута мало кого приваблює. Для оратора-початків-ця небажано починати свою практику з виступу просто неба, перед численними слухачами. Окрім психологічного бар'єру, який може виникнути, тут виступає на перший план і такий важливий момент, як акустика. Та навпаки, у приміщенні, де голос оратора резонує (багато залів спеціально налаштовані на добру акустику), початківець почуватиметься впевненіше. X. Леммерман радить: "Зверніть увагу, аби задня стіна, що підтримує вас акустичне, була розташована не дуже далеко"1.   Тут-таки зазначено ще два моменти, які потрібно врахувати ораторові: у великих приміщеннях для доповідей на оратора чекають дві небезпеки: або поглинання звука, або відлуння; в першому випадку слід дуже чітко артикулювати кожен звук; у другому — уповільнити теми. Відлуння спостерігається переважно у високих приміщеннях або в приміщеннях, які поділено на частини2.   1 Леммерман X. Учебник риторики. Тренировка речи с упражнениями. - М., 1997. - С. 190.   2 Там само. — С. 191.     П. Сопер радить, якщо аудиторія невелика (до 75 осіб), то говорити краще, ставши на один рівень зі слухачами.   Крім того, якщо аудиторія невелика, варто подбати про оптимальне розташування слухачів, аби бути в центрі уваги і не залишити жодного "неохопленим".   Подаємо кілька усталених традицією варіантів розташування невеликої групи слухачів (за Ч. Б. Далецьким)1.   Аудиторне розташування. Цей спосіб розташування відділяє оратора від аудиторії, зворотний зв'язок утруднений.   О     О   о   Круглий стіл дозволяє об'єднати людей, уникнути напруження, демократизує атмосферу.     о   о   відпо-   "Конфронтація" або "обличчям до обличчя" відає ситуації протистояння позицій.   1 Даяецкий Ч. Б. Практикум по риторике: Экспериментальное учебное пособие для учащихся старших классов, гимназий, лицеев, колледжей и школ гуманитарного профиля. — М., 1995. — С. 86.       п     V-подібне розташування дозволяє створити атмосферу співробітництва між тими, хто спілкується — за провідної ролі оратора.   п   D   П   П   п   * * *   Отже, варто обстежити місце майбутнього виступу заздалегідь і врахувати свої можливості відповідно до конкретних обставин.   Ключові слова:   імідж оратора; шарм оратора; погляд оратора;   жести: механічні, ілюстративні, емоційні;   міміка оратора; голос оратора: артикуляція, дикція,   темп, теситура тембр; дихання; паузи (дихальні,   логічні, психологічні); інтонація; акустика.   Практичне заняття 15 Зовнішня культура промовця   І. Проведіть репетицію виходу до аудиторії зі своїми товаришами. Відзначайте один в одного всі можливі недоречності (заціплення, скутість жестів, незграбну поставу, кам'яне обличчя, переляканий погляд, невпевнену або занадто швидку ходу тощо). Намагайтеся позбутися цих недоліків; тренуйтеся наодинці перед великим дзеркалом.   II. Спробуйте сконцентрувати свій погляд на якомусь об'єкті. Вирахуйте, скільки часу ви можете тримати погляд зафіксованим. Якщо це не вдається, сконцентруйте погляд на полум'ї свічки в темному приміщенні. Якщо       L   вам вдається фіксувати погляд протягом 5—10 хвилин* вважайте, що ви цією вправою оволоділи.   III. Спробуйте "намалювати очима" величезну пласку цифру 8 (яка ніби лежить ребром до вас) на рівні очей аудитора', коли ви виступаєте. У вас має створитися враження, що ви зустрілися очима з кожним із присутніх. Повторюйте час від часу цей прийом під час промови.   IV. Виконайте кілька вправ на тренування уваги:   Подивіться на свій робочий стіл і опишіть побачене. Знову подивіться й порівняйте з описаним (мале коло уваги).   Розгляньте частину кімнати навколо столу (обов'язково визначивши межі огляду) та опишіть побачене (середнє коло уваги).   Розгляньте пейзаж за вікном і намалюйте його за пам'яттю (велике коло уваги).   Візьміть жменю дрібних грошей і, перераховуючи їх, водночас розповідайте зміст книги, фільму чи історію з життя (багатоповерхове коло уваги).   V. Спробуйте прочитати невеликий текст перед дзеркалом. Скільки разів ви відірвалися від тексту, аби зазирнути самому собі в очі? Повторіть цю вправу з живим співрозмовником.   VI. Спробуйте "змалювати" жестами (без слів) перед товаришем такі ролі: сліпий, кишеньковий злодій, гонорова особа, старий чоловік (жінка), невпевнена в собі особа і т. д. Нехай ваш товариш вгадає, кого ви зобразили.   VII. Проілюструйте жестами та мімікою наведений далі текст:   Пече мене сором на саму згадку. Одного разу... так, одного разу — і більш ніколи. Одного разу я озирнувся^ бо чув на плечах слід чужих очей, слизький, холодний. Щось ішло за мною. Якесь пальто. Я звернув. Воно. Пішов тихіше. Так само. Став біля дерева. Здається, стало. Чи озирнулось? Ні. Я пішов швидше. Так наче бігло. Може, то серце? Хто його знає... Це дратувало. Набрався зваги, вернув назад, просто на нього. Стрілись очима. Мої байдужі,     невинні, спокійні, а в нього гострі, як голки, й лукаві. В куточках сміх. Ну, добре. Що ж далі? Ти хитрий, я теж не менше. Натягнув нерви, як снасті у бурю і йду. Здається одстало. Чи озирнутись? Ні. Свищу. Байдуже (М. Коцюбинський).   VIII. Повністю видихніть через рот повітря з легень. Затамуйте подих, перевірте пульс; відрахуйте 6 ударів і спробуйте набирати повітря через ніс так, аби повністю заповнити нижню частину легень — до діафрагми (2 удари пульсу); середню частину легень (2 удари пульсу); верхню частин легень — до гортані (2 удари пульсу). Знову затамуйте подих (6 ударів пульсу) і утримуйте повітря в собі (6 ударів пульсу). Повторіть видих. Зробіть цю вправу 6 разів. При цьому краще сидіти в розслабленій позі. Чи "слухається" вас після цього дихання? Як поводить себе серце? Застосовуйте цю вправу тоді, коли вас охоплює нервовий стан перед виходом до аудиторії.   IX. Видихніть повітря так само, як в попередній вправі (через рот). Наберіть повітря до самої діафрагми і, видихаючи, голосно скажіть "А-а-а-а..." Порівняйте звучність з тою, яка була б притаманна звуку "А", якби ви вимовляли його, спираючи струмінь повітря лише на гортань. Чи помітили ви різницю? Запам'ятайте: оратор, як і співак, повинен звикнути говорити при опорі на діафрагму (поставлений голос).   X. Перевірте з допомогою піаніно (й бажано — у присутності компетентної людини) діапазон свого голосу. Скільки нот ви можете взяти, не напружуючись? Чи не схильні ви штучно знижувати чи підвищувати звучання голосу? Спробуйте промовити слово "риторика" спочатку підвищуючи, а потім знижуючи тональність від ноти до ноти.   При бажанні ви можете вдатися до розвиненої системи подібних вправ для розширення діапазону свого голосу. Але пам'ятайте, що це краще робити поступово, під наглядом фахівця, бо інакше можна зірвати голос.   XI. Виконайте кілька вправ (кожна вправа виконується 5—6 разів) для розвитку артикуляції та вироблення правильної дикції.     Рвучко, але плавно відкрийте рот, опускаючи нижню щелепу і поверніть її в попереднє положення. 2. Спробуйте рухати нижньою щелепою вправо-вліво. 3. Висуньте вперед нижню щелепу та поверніть назад. 4. Спробуйте "проковтнути" свій язик, повільно заносячи його середину в "глибину гортані". 5. Доторкніться язиком (звичайно, всередині рота) до лівої щоки, до правої щоки, до верхніх та нижніх альвеол. 6. Стуліть губи, потім розтягніть їх, знову стуліть. 7. Розтягніть губи у посмішці якомога ширше — намагайтесь начебто дотягнути кінці рота до вух. 8. Складіть губи ніби для поцілунку, поверніть їх у попереднє положення.   XII. Прослухайте записаний на магнітофон виголошений вами текст. Зверніть увагу, чи правильно ви вимовляєте звуки "р", "я", "с", "ж", "ш", V. Чи не замінюєте ви звук "і" на звук "й"?   ХНІ. Скажіть так швидко, як тільки можете, не порушуючи артикуляційних норм.   Де оре сошка, там хліба хоч трошки.   Чув дзвін, та не знає, де він.   Козацькому роду нема переводу.   Катерина Дем'яну не попустить бур'яну.   Правда кривду переважить.   Ні риба, ні рак, а так — неборак.   З сильним не борись, з багатим не судись.   Де багато пташок, там мало комашок.   Не вмер Данило, та болячка задавила.   Поможи, Боже, і вашим, і нашим.   Бреше, як гребінцем чеше.   Не засушиш насіння — посушиш голову.   Годувала ґава ґавенят на ґанку.   Говори до гори, а гора — горою.   Молодець проти овець, а проти молодця — сам вівця.   XIV. Розставте позначки гучності та темпу мовлення (fl, /2-.. ti, t2...) в такому тексті:   Дев'ять років тому такого ж січневого дня я стояв на одній з чернівецьких вулиць у "живому ланцюгу". Взявшись за руки, ми у такий спосіб відзначали акт злуки у січні 1918 року двох народних республік — Української і     Західноукраїнської. Знаю, дев'ять років тому багато хто з нас брав участь у подібних, хай скромніших, але не менш потрібних акціях. Ми хотіли своєї держави і протестували проти замовчування офіційною історіографією правди про Українську революцію 1917—1918 років. (Доба. — 1999. —22 січня).   XV. Перевірте ваш звичний темп мовлення: візьміть будь-який текст і порахуйте з годинником в руках, скільки слів за хвилину ви вимовляєте. Співвіднесіть це з нормою (120—ПО слів за хвилину). Зробіть належні висновки.   XVI. Промовте, намагаючись змалювати інтонацією відповідну ситуацію:   Я голодний, як вовк. День був чудовий! Як ти міг залишити її в таку хвилину?! Це найгірша хвилина в моєму житті... Якби ви бачили його обличчя в цю мить!..   XVII. Спробуйте вплинути на волю Вашого співрозмовника, подолавши його психологічний стан та прагнення на даний момент (вередування, спокій, відчай, збудження, агресивність тощо). Чи здатні Ви маніпулювати людьми?   а) переконайте подругу піти на дискотеку;   б) ввічливо випроводіть за двері непрошеного гостя;   в) дізнайтеся про таємницю, що гнітить товариша;   г) випросіть у товариша його улюблену річ. Звичайно ж, буде етично з Вашого боку, якщо ви не використаєте свою волю на шкоду товаришу.   XVIII. Запишіть на магнітофон і вислухайте промовлений вами текст. Відзначте недоліки (вимови, темпу, тембру, інтонації тощо).   Література Основна   1. Гурвич С. С., Погорелко В. Ф., Герман М. А. Основы риторики. — К., 1988. — С. 113—118.   2. Кошачевський С. С. Техніка мови. — К., 1963.     3. Леммерман X. Учебник риторики. Тренировка речи с упражнениями. — М., 1997. — С. 189—192.:   4. Николаева Т. Н. Жест и мимика в лекции. — М., 1973.   5. Степанов А. Голос и жесты оратора //Наука и религия. — 1965. — № 16.   Додаткова   1. Никольская С. Техника речи. — М., 1976.   2. Савкова 3. В. Как сделать голос сценическим: Теория, методика и практика речевого голоса. — М., 1975.   3. Савкова 3. В. Лектор и его голос. — М., 1972.   3. Шенберг В. А., Савкова 3. В. Риторика. — СПб., 1997. — С. 110—122.