Біологічний спосіб пристосування тварин істотно відрізняється від соціального способу життя людини. Це передбачає наявність у людини особливих механізмів нервової діяльності, що зумовлюють її поведінку.
Згідно з дослідженнями І.П.Павлова, тварини мають лише першу сигнальну систему, завдяки якій вони здатні реагувати на вплив довкілля – це органи чуття (зір, слух, нюх, смак тощо) і система рефлексів, пов’язана з ними.
Деякі елементи більш складної сигнальної системи починають з'являтися у суспільних видів тварин (високоорганізованих ссавців і птахів), які використовують звуки (сигнальні коди) для попередження про небезпеку, про те, що дана територія зайнята і т.д.
Але лише у людини в процесі трудової діяльності і соціального життя розвивається друга сигнальна система – словесна, у якій слово як умовний подразник, знак, не має реального фізичного змісту, але є символом предметів і явищ матеріального світу, стає сильним стимулом. Ця система сигналізації полягає у сприйнятті слів - почутих, вимовлених (вголос або про себе) і видимих (при читанні та писанні). Одне і те ж явище, предмет на різних мовах позначається словами, що мають різне звучання та написання, з цих словесних (вербальних) сигналів створюються абстрактні поняття.
Характеристика слова:
- є сигналом конкретних сигналів;
- узагальнює конкретні сигнали І сигнальної системи;
- здатне абстрагуватися від конкретної дійсності, на цьому грунті формується абстрактне, логічне мислення.
Видами умовних сигналів ІІ сигнальної системи можуть бути:
1) слово – почуте, прочитане;
2) нотні знаки;
3) міміка;
4) цифри, математичні символи;
5) жести глухонімих тощо.
Здатність розуміти, а потім і вимовляти слова виникає у дитини в результаті копіювання дорослих та асоціації певних звуків (слів) з зоровими, тактильними й іншими враженнями про зовнішні об'єкти.
За допомогою слів у людини формується членороздільна мова, завдяки якій вона може вийти за межі власної особистості: давати назви предметам, розмірковувати про них, сприймати їх у контексті минулого та майбутнього, обмінюватися своїми думками. Мова людини складається зі звуків, організованих у певній послідовності. Які створюються завдяки координованим діям мовного апарату. Поєднання слів регламентується правилами граматики, внаслідок чого вислови набувають значення.
Функції мови:
1) комунікативна – для спілкування;
2) понятійна – основа абстрактного (понятійного) мислення, інтелектуальної діяльності;
3) регуляторна - внутрішня мова, за допомогою якої людини керує власними діями, рухами та діями, поведінкою інших людей;
4) програмуюча – побудова змістових форм, граматичної структури.
У людини існує 2 види мови:
- експресивн а – мовне висловлювання (усне, письмове);
- імпресивна – процес розуміння мовного висловлювання.
Ці види мови забезпечуються різними центрами регуляції, які розміщені лише у корі лівої півкулі (у правшів). Мовноруховий центр Брока розташований у ділянках 2-ої та 3-ьої лобових звивин. Він відповідає за скорочення м’язів язика, глотки, які забезпечують артикуляцію. При їх пошкодженні виникає моторна афазія – стан, коли хворі розуміють мову, але не розмовляють. Чутливий центр Верніке розташований поруч зі слуховою зоною та займає задні відділи І скроневої борозни. При його ураженні виникає сенсорна афазія, тобто стан, коли хворий не розуміє мову, але здатність вимовляти у нього збережена (без розуміння мова хворого втрачає зміст). Центр письмової мови розміщений у потиличній ділянці кори великих півкуль, поруч з ділянкою, яка відповідає за зоровий аналізатор.
Для характеристики мови людини важливого значення набувають наступні її особливості:
1. Різноманітність мовних форм сягає 5650, тобто той самий об’єкт можна назвати різними символами.
2. Мовна форма не успадковується. Успадковується лише здатність до спілкування словами-символами. Теоретично будь-яка дитина може засвоїти будь-яку мову.
Процес еволюції ІІ сигнальної системи не завершений. Створюються не лише нові слова, але і нові символи, за допомогою яких люди зможуть спрощено, скорочено та компактно передавати думки і знання.
Завдяки наявності ІІ сигнальної системи створюються умови для абстрактного мислення і людина одержує вірне уявлення про зовнішній світ, не маючи з ним безпосереднього контакту. Це є основою всієї системи освіти. За допомогою слів людина може одержати уявлення про минуле або передбачити майбутнє.
