Однією з характерних рис сучасної структури суспільства є її національно-етнічна спільність. В історії людства перші соціальні спільності людей — кровнородинні об'єднання — рід, плем'я та ін. Перші соціальні спільності прийняли на себе «удари долі», тобто впливу багатьох об'єктивних факторів, що постійно супроводжували людей повністю залежних від природи, нездатних здобути багато чого з навколишнього світу і в самих собі. Головна мета і найважливіша турбота пращурів зводилась до задоволення найважливіших потреб — в їжі, одязі, місці проживання, захист від стихійних сил природи і «братів менших» та ін., щоб жити. Первісна людина тісно зв'язана з певною територією, з географічним середовищем і поза їх не могла існувати. Людина поступово обживала природу, що істотно вплинуло на специфічність характеристик людини, на консолідацію її в різні спільності. Освоєні людиною регіони багато віків і тисячоліть закладали в людську сутність, її генетичну програму, сприяли утворенню спільностей. На відміну від раси, яка є продуктом біологічного розвитку, соціальна спільність — рід, плем'я об'єднувала людей із спільними біологічними рисами (колір шкіри, волосся, риси обличчя, характер постаті та ін.) — продукт соціальної взаємодії. В процесі повсякденного спілкування формувались спільні уявлення, вірувань, звичаїв, ритуалів, що об'єднували, згуртовували людей. Віра в спільного предка, поклоніння певним силам природи відіграли велику роль в житті первісних спільностей. Віра в спільного предка не лише об'єднувала, а й згуртовувала, надавала стійкості і міцності роду, племенам, а стала основою формування колективної свідомості. Основними факторами стійкості, міцності ставала спільність історико-географічного походження, змішування родів, племен, спільність природного середовища, звичаїв, традицій тощо. В певному середовищі проживання люди формували свої специфічні риси: методи і способи життєдіяльності, особливі, що ставали традиціями способу господарсько-економічної діяльності, обрядові, релігійні норми, правила, звички, риси характеру культури, мови та ін.
На відміну від раси етнічність, яка сформувалась у процесі взаємодії родів, кланів, племен, могла змінюватись, маючи певні звичаї, вірування, звички, норми, цінності, спільну мову для спілкування. Племена уже чіткіше і міцніше зв'язані з певною територією, захищали її, мали внутрішнє формальне об'єднання — спільність. Змішування племен привело до появи нової соціальної спільності — народності, що становила уже вищий ступінь розвитку. Отже, етнічна спільність — історична стійкість людей (родів, кланів, племен) об'єднаних спільністю території і мови. В етнічних спільностях формуються на певних етапах розвитку і релігія, матеріальна і духовна культура, побут, звичаї, традиції та ін. Формується і спільна самосвідомість. Етнічна спільність, що склалась в процесі історичного розвитку економічних, соціальних, духовних взаємозв'язків людей, виступає як соціальний організм, що самовідтворюється переважно шляхом етнічно-однорідних шлюбів, передачі поколінням мови, культури, традицій, етнічної орієнтації та ін. Етнічність не зникає, а відображає культурну спадщину, і кожний ступінь розвитку етнічних спільностей — це вища ступінь розвитку культури, охоплює велику кількість людей, сприяє їх об'єднанню і стійкості суспільства.
В процесі консолідації народностей на базі розвитку економічних, соціальних, політичних та інших зв'язків між ними формуються нації, які об'єднують великі маси людей, становлять новий етап в розвитку культури. Нація створює більш високу, власну культуру з чіткими цінностями, системами норм, правил поведінки тощо, створює самостійну державу. Сучасні етнічні спільності, нації відрізняються один від одного рівнем розвитку, соціальними характеристиками, оцінками, становищем у системі національно-етнічних утворень. Досі в світі ще існує поділ на передові, багаті нації і відсталі етнічні спільності, панівні і пригноблені та ін. Ще існує каста «недоторканих» в Індії, расова дискримінація, апартеїд в Африці, ще відбувається насильне знищення народів — геноцид (режим Пол Пота в Кампучії, знищення євреїв у період другої світової війни та ін.). В сучасних розвинутих країнах проголошуються рівні права всіх націй, народностей. Багато приділяється уваги для розвитку слаборозвинутих етнічних груп, але приховано ще існує дискримінація. В США, наприклад, сегрегація, тобто фізичний і соціальний поділ людей за расовим принципом та ін.
