НОК та основи їх діяльності

Нок - є керівним органом олімпійського руху в країні. Без визнання НОК МОКом спортсмени країни не можуть приймати участь в ОІ.

Російський комітет визнаний у 1911 році, СРСР - у 1951 році. НОК України, утворений у 1991 році визнаний у 1992 р.

В олімпійській Хартії відмічається, що НОК розвиває і захищає олімпійський рух у своїй країні. Обов'язки НОК:

- пропаганда на національному рівні принципів олімпізму;

- відкриття інститутів, розробка навчальних програм з олімпійського руху;

- розвиток спорту вищих досягнень;

- виступи проти дискримінації і насильства у спорті;

- боротьба проти вживання допінгу.

Виключно НОК представляє свою країну на ОІ. У склад НОК входять: представники національних спортивних федерацій, спортсмени-олімпійці, члени МОК (якщо такі є).

Держава не може назначати членів НОК, він структурно відокремлений від держави.

На 1 січня 1994 року в МОК офіційно входило 195 НОК. На 1996 р. - 197.

НОКи для кращої організації і розвитку видів спорту утворюють континентальні об'єднання: Асоціація європейських національних олімпійських комітетів (АЄНОК), Африки, Азії, Панамериканська, Океанії - їх 5 президентів представлені у МОК.

Ці організації проводять регіональні ігри, ідея яких виникла ще в древні часи: істмійськи ігри, немійськи ігри (на честь бога Геракла), піфійські ігри (на честь бога Аполлона). Вони також дбають про розвиток спорту на континенті.

 

Регіональні, міжконтинентальні та інші ігри.

 

На сучасному етапі розвитку спорту проводиться велика кількість міжнародних змагань.

Панамериканські ігри.

Перші ігри були проведені у 1951 р. в Буенос-Айресі (Аргентина). 20 країн - 2000 атлетів (Аргентина, Бразилія, Канада, Колумбія, Куба, Парагвай, США, Чілі...) З 1989р. проводяться змагання з зимових видів спорту. Широке розповсюдження. 1995 р. - 33 види спорту, спортсмени понад 30 країн, приблизно 4-5 тисяч учасників.

 

Африканські ігри.

І африканські ігри - 1965 р. - 30 країн - 300 спортсменів (Браззавіль)

ІІ Африканські ігри - 1973 р. - 40 країн - 5 000 спортсменів

ІІІ Африканські ігри - 1983 р. 38 країн - 3170 спортсменів

Широка географія і значна популярність. Проблеми: фінансові труднощі, допінг, відток талановитих спортсменів в інші країни. Єгипет, Нігерія, Алжир, Кенія, Туніс - найбільш високі спортивні досягнення.

 

Азіатські ігри.

Започатковані у 1951 р. Програма повинна бути не менше ніж із 10 видів спорту, з яких обов"язкові плавання і легка атлетика. 90% медалей завойовують представники Китаю, Південної Кореї, Японії, Ірану, КНДР, а в останні часи і Казахстану, Узбекистану, Таджикистану. Найбільш значними були останні ХІ і ХІІ ігри, в яких приймали участь близько 6 000 спортсменів з 37 країн.

 

Ігри співдружності націй

З 1930 по 1950 змагання проводились як ігри Британської імперії. На іграх не приймають участь спортсмени країн, які займають положення лідера в спорті. Програму формує країна-господар. Із 17 видів спорту треба вибрати 10. на ХІУ іграх 1990 р. в Новій Зеландії приймали участь 3500 спортсменів з 50 країн. Окремими командами виступають не тільки Англія, Ірландія, Шотландія, Уельс, але і острови Мен, Джерсі, Гернсі.

 

Середньоземноморські ігри.

Початок - 1951 р. Кожні 4 роки проводяться змагання країн, що територіально прилягають до басейну Середземного моря. Не менше 12 видів спорту обираються оргкомітетом. Найкращі результати мають Болгарія, Італія, Франція, Югославія, Турція, Іспанія.

 

Ігри країн Центральної Америки і Карібського моря одні з найстарших серед регіональних змагань - з 1926 року, де в Мехіко прийняли участь 3 країни Мексики, Гватемали і Куби. В сучасну програму повинно входити не менше 12 видів спорту, але практично входять всі олімпійськи види (36). В останні 10-ти річчя змагаються спортсмени 20 країн і більше. Явну перевагу мають спортсмени Куби.

З 1985 року проводяться ігри малих країн Європи, населення яких не перевершує 1 млн чоловік (Монако, Люксембург, Андорра, Мальта, Голандія, Люксембург, Сан-Маріно, Кіпр)

 

Регіональні змагання виконують функції:

- розвитку та поширення олімпійських видів спорту; - засіб міжнародного співробітництва різних країн; - підтримання культурних, національних, релігійних традицій; - залучення до занять ФК і спортом різних верств населення.

 

Крім названих ігор, проводяться ще єврейські національні ігри (приймала участь Україна спортсменами - євреями з хокею), мусульманські ігри.

 

НОК України.

Статут НОК України складається з 20 статей. Він діє у відповідності з Олімпійською хартією, Конституцією України та чинного законодавства.

НОК України є самостійною громадською організацією. Штаб-квартира розташована в Київі, утворений на ІІ Асамблеї 20 вересня 1991 р. Президент- В.Борзов.

Деякі найбільш суттєві положення Статуту.

Стаття 2. Основні завдання НОК України:

- представництво України на ОІ;

- сприяння гармонійному розвитку фізичних та моральних якостей людини;

- формування дружби і взаєморозуміння у людей;

- пропаганда ідей олімпізму;

- сприяння масовому спорту,

- захист громадських, економічних та соціальних інтересів олімпійців,їх тренерів;

- сприяння розвитку ФК і спорту серд інвалідів;

- боротьба проти вживання допингу;

- організація дослідницької та освітньої діяльності на базі Національної Олімпійської Академії України.

 

Стаття 3. Склад НОКу: Національні спортивні федерації (по 2 чол.), члени МОК, Президент Української Олімпійської Академії, почесні члени (без права голосу), спортсмени-олімпійці.

Стаття 5. Органи НОК. Генеральна асамблея (1 раз на 4 роки, обирає виконком....). Виконком: Президент + 3 віце- президенти -Платонов, Герцик, Кулик, + 10 представників федерацій - членів міжнар. Коміт..

Стаття 17. Кошти НОК: членськи взнески (кого?), пожертвування, надходження від комерційної діяльності, спонсорських вкладень...

Стаття 20. У разі появи суперечностей в тлумаченні положень слід керуватись Статутом Олімпійської хартії.

 

Тема 8