План викладання
Спроби відродження Олімпійських ігор
П'єр де Кубертен і відродження Олімпійських ігор
Конгрес 1894 року та його роль в олімпійському русі
4. Утворення Міжнародного олімпійського комітету (МОК)
Спроби відродження ОІ
Засновником сучасного олімпійського руху справедливо вважають знаменитого французького просвітителя барона П'єра де Кубертена, багатолітня й цілеспрямована діяльність котрого не тільки дозволила відродити ОІ, але й перетворила олімпійський рух в суттєву сторону суспільного життя світової спільноти. Однак ідеї олімпізму і спроби відродження ОІ робились задовго до появи проекту Кубертена.
Існує думка, що поняття про ОІ було повернено у сферу суспільної свідомості видатним італійським державним діячем епохи Відродження Матео Палмері (1405-1475), коли з'явилася тенденція до використання ідей античного світу. У наступні роки особливу увагу до спорту Стародавньої Греції приділяли видатні державні діячі, педагоги, медики, драматурги, філософи.
Перша відома спроба організації змагань, подібних древнім ОІ, була зроблена англійцем Робертом Довером на початку ХУІІ століття. У дні св. Троїци він у своєму маєтку робив "Олімпійські ігри", які притягували досить багато глядачів. Програма цих ігор включала в себе боротьбу, фехтування, хокей на траві, змагання на палицях, у стрибках, метання металевого молоту або списа.
Першим серйозним дослідником олімпійського спорту Ст. Греції прийнято вважати англійця Джилберта Веста (1703-1756), котрий свою докторську дисертацію присвятив історії Олімпіад. Він достатньо всебічно розвивав ідеї олімпізму, закликав до відродження Олімпіад, був гарячим прибічником продовження спортивних змагань, які проводилися з 1604 р. і які отримали назву "олімпійські ігри", але на жаль, припинились.
Були спроби відродити ОІ і на північноамериканському континенті. Так, у 1779 р. американський конгресмен У. Драйтон запропонував провести спортивне свято з феєрверком на честь Дня Незалежності, посилаючись на древніх греків і їхні ОІ. Помітний слід в історії спорту залишили "ОІ", які проводив доктор У.Брукс в середині ХІХ ст. в містечку Венлок. Переможець Ігор у п'ятиборстві отримував срібний кофійник, який спеціально для цієї цілі надсилав король Греції.
Ідея відродження ОІ неодноразово виникала у ХІХ ст., коли в різних країнах (Швеція, Канада та ін.) робились спроби проведення під назвою "ОІ" різноманітних змагань, що нагадували б про древню культуру греків, відроджували б дух античних змагань.
Спроби відродити Олімпіади робилися й у Греції. У 1858 р. майор грецької армії Е.Цаппас, котрий мав велику енергію й фінансові можливості, запропонував королю Греції відновити проведення ОІ. Він на особисті кошти створив фонд олімпійців й побудував великий зал для змагань. Наказом короля був створений Оргкомітет і у 1859 році були проведені ігри в Афінах, названі "Панеллінською олімпіадою" і присвячені промисловій та сільськогосподарській виставці. Ігри включали біг на спринтерські та стайерські дистанції, стрибки, боротьбу, метання диску й списа, кінні скачки, лазіння по канату, командне перетягування канату. У змаганнях прийняли участь греки з Малої Азії, Єгипту, Кипру. Нагороджував переможців лавровими вінками й грошовими призами король Греції Оттон І. Такі ігри проводилися ще декілька разів - у 1870, 1875, 1888 і 1889 р.р.
Однак жодні з цих "ОІ" не перетворились у національні і тим більше у міжнародні змагання. Як писав Кубертен, це "були передчасні і невдалі спроби відновлення ОІ".
Ідея олімпізму підтримувалась й завдяки історичним та археологічним пошукам. У ХУІІІ ст. були зроблені перші спроби провести розкопки у місцях проведення спортивних змагань в Ст. Греції. Однак успіху вони не мали.
У 1829 р. французька експедиція успішно провела розкопки і знайшла залишки будівель й експонатів, що мали велику художньо-пізнавальну цінність.
Величезну роботу з розкопок у районі Олімпії провів археолог Ернст Курціус (1814-1896 р.р.), який був захоплений ідеями олімпізму. В різні роки він зробив важливі знахідки, що відносилися до ОІ Ст. Греції.
Велику роль у відродженні ОІ зіграли й створені у ХУІІІ-ХІХ ст. національні системи фізичного виховання, для яких олімпійська ідея була природною: німецька (І.Б.Безедов, К.Зальцман, Й.Гутс-Мутс, Г.Фіт, Ф.Анн, Л.Ян та інші), англійська (Д.Локк,Ч.Кінглі,Т.Арнольд, Г.Спенсер), французька (Ж.-Ж. Руссо, Д.Ф.Аморос, г,Демені та ін.), чеська (М.Тирш, І.Фугнер), руська (Є.А.Покровський, Є.М.Дєментьєв, П.Ф.Лесгафт).
Відродженню ОІ допомогло й поширення у другій половині ХІХ ст. різних видів спорту, проведення крупних міжнародних змагань. Так вже у 1846 році в Австралії був проведений перший чемпіонат світу з плавання на дистанції 440 ярдів. У 1858 р. – на 100 ярдів там же.
Крупні міжнародні змагання зі швидкісного бігу на ковзанах, починаючи з 50-х років минулого століття почали проводити у Голландії. Змагання почали проводити й з інших видів спорту.
З метою керівництва розвитком спорту інтенсивно почали створюватися національні й міжнародні спортивні об'єднання – союзи, федерації, ліги, асоціації. Наприклад, у 1858 р. була створена "Національна федерація бейсболу США", у 1863 р. – англійська футбольна ліга, у 1881 р. створена Міжнародна федерація гімнастики (ФІЖ), у 1892 р. – Міжнародна федерація веслувальних товариств і Міжнародна спілка ковзанярів.
Ідея відродження ОІ в кінці ХІХ ст. захопила майже всю спортивну спільноту, підтримувалась багатьма державними діячами. Але мало хто передбачав, що цю ідею втілить у життя французький просвітитель П'єр де Кубертен, бо Франція на той час не відносилася до країн з розвиненими видами спорту.
