Оцінка й оцінювання у вищій школі, засоби діагностики

Під час контролю оцінюють окремих студентів.

Оцінка - процес і результат виявлення й порівняння рівня опанування студентами професійно важливих знань, навичок та умінь з еталонними уявленнями, задекларованими у навчальних програмах підготовки, порадниках, збірниках нормативів та інших керівних документах.

Еталонні уявлення - такі (індивідуальні й групові) знання, навички та вміння, а також рівень їхнього опанування, які необхідні для ефективного виконання завдань професійної діяльності. Вони є критеріями, щодо яких оцінюють знання, навички і вміння студентів.

До контролю та оцінки знань, навичок і вмінь студентів у навчанні висувають такі вимоги: об'єктивність; достатня кількість відомостей для оцінки; тематична спрямованість; умотивованість оцінок; єдність вимог з боку тих, хто контролює; оптимальність; усебічність; дієвість, тобто реальний їх вплив на формування професійних знань, навичок і вмінь студентів.

У процесі оцінювання знань студентів слід враховувати: і. Обсяг відомостей, оперування поняттями, категоріями, фактами, основними теоріями, законами, закономірностями й принципами, ступінь їх пізнання, здатність до систематизації та узагальнення, що передбачає:

■ пізнання й визначення понять, розуміння їх сутності, розкриття змісту, встановлення сукупності зв'язків і залежностей між окремими частинами й цілим тощо;

■ виокремлення головного, актуальних теоретичних проблем, усвідомлення їх глибини та визначення шляхів їх розв'язання;

■ розуміння законів, закономірностей, принципів, концепцій;

■ здатність до узагальнення, систематизації, класифікації явищ і предметів.

2. Якість опанування методологічною і теоретичною основами навчального предмета, що передбачає:

• глибоке розуміння викладеного в першому пункті, аргументованість, послідовність, упевненість і самостійність викладення своїх знань;

■ методологічне обґрунтування знань.

3. Дієвість знань, наявність простих умінь, доцільність їх застосування під час розв'язання практичних завдань, що передбачає:

• конкретне визначення основних напрямів застосування знань у практичний діяльності;

■ змістовна характеристика методів, процедур та методики дій щодо використання теоретичних і практичних знань у майбутній практичній діяльності та ін.

Отож, знання мають бути глибокими, міцними, систематизованими, оперативними та усвідомленими. А їх рівень може бути репродуктивним, реконструктивним, евристичним і творчим.

Оцінюючи навички студентів, науково-педагогічний працівник має врахувати:

■ наявність практичних навичок у галузі навчальної дисципліни, що сприяють успішному опануванню професійної діяльності;

■ якість, швидкість, стійкість, точність їх виконання в різноманітних умовах, зокрема й екстремальних.

Для оцінки вмінь педагог має враховувати:

■ наявність конкретних умінь, їхню глибину, стійкість і гнучкість;

■ ступінь опанування основними прийомами діяльності та їх творче застосування під час розв'язання нестандартних завдань у різноманітних ситуаціях майбутньої професійної діяльності,

■ конструювання алгоритму дій та його інноваційність;

■ здатність моделювати професійні дії;

■ виконання комплексу дій, які становлять це вміння;

■ упевненість, самостійність, обгрунтованість, систематичність цих дій;

■ зміст самоаналізу результатів власних дій, характер зіставлення отриманих результатів з основною метою діяльності;

■ умотивованість дій та їх усвідомлення;

■ наявність помилок, їхня кількість і характер, ступінь впливу на остаточний результат діяльності;

■ ступінь ефективності та якість виконаних дій тощо.

Оцінюють студентів за чотирибальною системою. Критерії оцінок визначено у навчальних програмах підготовки студентів.

Наприклад, критерії оцінок узагальнено й стисло можна сформулювати так;

■ "відмінно" - студент володіє навчальним матеріалом у повному обсязі (міцно засвоїв увесь програмний матеріал, виявив глибоке його розуміння, вичерпно відповів і обґрунтував власні висновки, прийняв обґрунтоване рішення і вміло використав на практиці, упевнено виконав завдання);

■ "добре" - студент засвоїв навчальний матеріал на достатньо високому рівні (загалом знає весь програмний матеріал, на питання відповідає вільно, але недостатньо широко, правильно використовує свої знання на практиці тощо);

■ "задовільно" - студент загалом засвоїв основний навчальний матеріал, оперує ним недостатньо чітко та упевнено, слабо визначає зв'язки й відносини між предметами і явищами (виявляє знання тільки основного матеріалу, передбаченого програмою, спроможний використовувати свої знання на практиці, правильно виконує прийоми і дії та ін.); "незадовільно" - студент загалом має поверхове уявлення про основний навчальний матеріал, не може ним оперувати.

Потрібно домагатися, щоб оцінка була об'єктивною, справедливою, обґрунтованою, ясною й зрозумілою студенту. Треба усунути фактор суб'єктивізму.

У сучасній дидактиці вищої школи триває інтенсивний пошук об'єктивних методів контролю. Таким засобом можуть бути дидактичні тести. Ідеться про тести досягнень, за допомогою яких можна виміряти рівень знань. Основне, щоб вони були об'єктивні й мали чіткі критерії оцінки для вимірювань ознак професійної діяльності.

В оцінюванні студентів використовують також самооцінку, яка насамперед є джерелом і спонукальною силою розвивального навчання, що є важливою характеристикою сучасного дидактичного процесу у вищій школі.

Педагог може використовувати словесні оцінки, що позитивно впливає на перебіг навчально-пізнавальної діяльності студентів. Такі оцінки закладено у деяких заохочувальних висловлюваннях, позитивних репліках на зразок "молодець", "так тримати", "добре", "дотепно", "якісно", "відмінно", "ти можеш" тощо. Безумовно, словесні оцінки можуть мати і у негативне значення - через зауваження, заперечення, демонстрування сарказму, докору, нотації та ін.

Однак головна функція словесної оцінки має полягати в орієнтуванні студента на правильність його навчально-пізнавальних дій, закріплення успіху на цьому шляху, подальшого його стимулювання для досягнення успіхів у пізнавальній діяльності та ін.

Досвід проведення контролю доводить необхідність урахування таких аспектів:

■ недоцільно контролювати те, що засвоєно на рівні ознайомлення, первинного уявлення;

■ не слід застосовувати контроль, коли викладач упевнений, що всі студенти впораються із завданням на 100%, але варто інколи давати такі завдання, з яким більшість студентів упорається, у такий спосіб студенти набувають віри у свої сили;

■ добре організований поетапний контроль знижує необхідність у підсумковому або взагалі робить його непотрібним;

■ потрібно варіювати засоби контролю;

■ створення спокійної доброзичливої атмосфери в процесі контролю сприяє кращій роботі студентів та позитивно впливає на результати контролю.

http://pidruchniki.com/12991010/pedagogika/otsinka_otsinyuvannya_vischiy_shkoli_zasobi_diagnostiki

ОЦІНЮВАННЯ

ЗНАНЬ, УМІНЬ

І НАВИЧОК СТУДЕНТІВ

ПРОЦЕСІ ОПАНУВАННЯ

НАВЧАЛЬНОЮ ДИСЦ

ПЛ

НОЮ

Передбачається, що оцінювання при викладанні курсу проводитиметься у формі схва-

лення будь

яких, навіть найменших, успіхів і зусиль студентів. Коментарі щодо студентсь-

ких дій, навіть критичні, слід починати з позитивних зауважень. Коригування неточних,

неправильних відповідей та дій можливе лише у формі пропозицій діяти інакше

–

Можлива інша відповідь...

Існує інша точка зору...

Можна сказати (написати, зроби-

ти) інакше...

».

Насамперед треба дати можливість самому студенту переглянути свій поча-

Доцільно було б, викладаючи курс, обмежитися підсумковим оцінюванням за принци-

пом: зараховано/незараховано. Однак на практиці викладач оцінює результати за стобаль-

ною та п’ятибальною системами.

Методика перевірки знань, умінь та навичок має відповідати меті й методиці викладан-

ня курсу. Якщо для перевірки знань існують традиційні способи оцінювання, то перевірка

навичок вимагає значно більше часу, а впевнитися у виховному ефекті безпосередньо на

семінарі взагалі неможливо. Цінності, особисте ставлення виявлятимуться в реальному

житті; завдання ж викладача

–

дати студентам змогу виявляти і захищати власну думку за

будь

яких

навчальних ситуацій

у групі й поза навчальним закладом.

При оцінюванні необхідно враховувати такі чинники:

баланс між перевіркою знань, умінь і навичок та виявленням ставлень студентів

до тих чи інших проблем;

баланс традиційних та інтерактивних методів оцінювання;

баланс групового, змагального й індивідуального оцінювання;

узгодження форм перевірки із змістом занять;

необхідність обговорення критеріїв оцінювання із студентами;

баланс оцінки абсолютних досягнень та індивідуального прогресу.

При оцінюванні, особливо в разі застосування інтерактивних методів, треба скориста-

тися процедурою самооцінювання студентів та взаємооцінювання студентами один одно-

го.

Процес оцінювання має:

бути невід’ємною складовою процесу навчання й допомагати викладачу досягти

поставлених завдань;

дати викладачу інформацію щодо ефективності його роботи, ефективності окре-

мих методів і вправ, придатності конкретних дидактичних матеріалів;

уможливити діагностування компетентності студентів, дати інформацію про дося-

;

надати студентам (та їх батькам) зворотну інформацію про роботу, труднощі,

сильні сторони

студентів;

підвищувати мотивацію студентів до навчання, залучати їх до громадської діяль-

ності доступним для них шляхом;

і, нарешті, дати змогу студентам виставляти оцінки.

Оцінювання досягнень студента повинно мати потрійний характер

–

викладачу слід пере-

віряти роботу студентів та її результати відразу по завершенні вивчення матеріалу, що

міститься в розділі програми, а також наприкінці триместру (семестру). Треба приділя-

ти більше уваги поточному оцінюванню роботи студента під час семінару (а також оці-

нюванню домашніх робіт,

якщо такі є

), аніж тестам наприкінці триместру (семестру).

Діагностичне і класифікаційне значення такого роду

м’якого оцінювання

набагато

вище на семінарах з фінан

совового права. Варто дбати й про те, щоб оцінювання не

заважало самому процесові навчання

–

воно має виконувати допоміжну функцію, а не

деструктивну.

Бажаним є застосування подвійної форми оцінювання

–

оцінювання за шкалою оці-

нок

балів і описове оцінювання, яке дає змогу найкращим чином передавати студентам

інформацію про способи і результати їх роботи, досягнення і труднощі.

Важливо пам’ятати, що завданням викладача є швидке створення умов, за яких пози-

ції зацікавленості, відкритості, відповідальності студентів у навчанні та їхні особистісні

риси можуть розвиватися й усвідомлюватися. Цьому сприятимуть:

включення до пріоритетів оцінювання самого процесу навчання, тобто перебігу

роботи студента, на відміну від оцінювання кінцевих результатів роботи;

оцінювання студентів має спиратися на чіткі критерії, що дасть змогу студенто-

ві перебрати на себе відповідальність за роботу та її результати й уможливить

самооцінку роботи та її результатів.

При цьому бажано, щоб у студентів була

можливість ознайомитися з критеріями оцінки перед початком роботи, а

не після її виконання!

оцінювання досягнень незалежно від того, значні вони чи скромні. Головне,

щоб вони були результатом справжніх зусиль студента;

оцінювання зусиль, що їх студенти докладають до співпраці, й заохочування їх

допомагати один одному в роботі;

обговорення вправ і завдань, у процесі яких студенти матимуть змогу замисли-

тися щодо власного способу вчитися; приділити увагу емоціям, що в них вини-

кають під час роботи, взаємовідносинам з іншими студентами;

індивідуальні й групові завдання, які студенти викону

ватимуть самостійно,

проходячи етапи пошуку, добору і критичного аналізу, узагальнення і запису-

вання результатів своїх досліджень;

заохочення студентів до самооцінки, внаслідок якої вони краще пізнають себе,

свої можливості та сфери, які потре

бують розвитку (почуття власної вартості,

ґрунтоване на реальному баченні своєї особистості);

дискусії, що вможливлюють формування в студентів власних оглядів і модифі-

кування їх;

ініціативи та ідеї, запропоновані студентами самостійно.

Бажано оцінювати також міру участі студента в навчальній діяльності

–

його актив-

ність на занятті, спосіб спілкування з іншими студентами, готовність до співпраці й від-

повідальності, дотримання правил обміну думками та інших норм поведінки на занят-

тях. Цей аспект оцінювання не може замінити суттєвіші критерії, але його не можна

недооцінювати або зовсім нехтувати ним, особливо на заняттях з податкового права.

Отже, викладач має пам’ятати, що при оцінюванні слід зважати на такі аспекти:

набуті знання;

основні вміння та навички, необхідні для практичного застосування норм чин-

ного фінансового законодавства;

міра участі студента в семінарі;

активність студента в самостійній роботі.

1. Оцінювання знань

Ця форма дає змогу оцінити знання студентів при виконанні ними будь

яких за-

вдань. Форма адаптована до стобальної системи.

Відмінно

або 91

Усі ключові поняття, теми, проблеми, ідеї старанно відібрані, визначені й описані.

Основні факти, що підтверджують деталі, включені й докладно описані. Немає фактич-

них неточностей.

Добре

або 76

Більшість ключових понять, тем, проблем, ідей відібрано, добре визначено й описа-

но. Більшість основних фактів, що підтверджують деталі, включено й досить добре опи-

сано. Є невеличкі фактичні неточності.

Задовільно

або 61

Близько половини ключових понять, тем, проблем, ідей відібрано, визначено й опи-

сано. Включено майже половину основних фактів, що підтверджують деталі. Близько

половини інформації є правильною, решта хибна, неточна або відсутня.

Незадовільно

або 0

Незначну кількість ключових понять, тем, проблем, ідей відібрано, визначено й опи-

сано. Факти, що підтверджують деталі, не включено або включено недостатньо. Інфор-

мація здебільшого хибна, неточна або не стосується питання.

2. Оцінювання навичок мислення

Ця форма вможливлює оцінювання навичок мислення при виконанні студентами

будь

яких завдань. Під навичками мислення (іноді їх визначають як навички критично-

го, логічного або вдумливого мислення) розуміють уміння тлумачити, застосовувати,

аналізувати, оцінювати й синтезувати дані, у тому числі й законодавство, зокрема:

відокремлювати головне;

робити порівняння;

визначати потрібну інформацію;

ставити потрібні запитання (хто? що? де? коли? чому?);

висловлювати проблему;

відокремлювати факти від суб’єктивної думки, бачити необ’єктивність су-

дження;

відокремлювати хибну інформацію від правильної;

виявляти причинно

наслідкові зв’язки;

знаходити і наводити аргументи;

робити висновки;

бачити варіанти розв’язання;

перевіряти висновки на практиці;

передбачати наслідки;

демонструвати логічно обґрунтовані судження.

Наведену нижче форму адаптовано до стобальної системи оцінок.

Відмінно

або 91

Студент знаходить (добирає) і логічно поєднує всі дані, що стосуються запитання.

Використовує всі відповідні навички мислення. Робить обґрунтовані висновки, спира-

Добре

або 76

Студент знаходить (добирає) і логічно поєднує більшість даних, що стосуються

запитання. Досить добре використовує відповідні навички мислення. Робить обґрунто-

вані висновки, спираючись на дані.

Задовільно

або 61

Студент знаходить (добирає) і логічно поєднує близько половини даних, що стосу-

ються запитання. Використовує далеко не всі відповідні навички мислення. Робить

недостатньо повні висновки, спираючись на дані.

Незадовільно

або 0

Студент знаходить (добирає) і логічно поєднує обмаль даних, що стосуються запи-

тання. Використовує навички мислення нечітко й неправильно. Робить неточні висно-

3. Оцінювання навичок презентації своїх думок

Ця форма дає змогу оцінити навички студентів викладати свої думки письмово або

усно, що є частиною комунікативних навичок (навичок спілкування). Цю форму адап-

товано до стобальної системи оцінювання. Прикладом використання її може слугувати

оцінка домашнього завдання у вигляді письмової роботи

міркування (відпо

віді) на

визначене проблемне питання (у принципі, для оцінки такого завдання доцільними

будуть усі форми 1

3, оскільки таким способом можна оцінити знання, навички мис-

лення, навички презентації думок).

Відмінно

або 91

Усі ідеї подано належним чином, що демонструє глибокі знання студента про пред-

мет і його здатність мислити логічно. Тему презентації чітко визначено і детально роз-

роблено. Презентація має структуру (розділи), добре організована. Дотримано прийня-

тих норм проведення презентації.

Добре

або 76

Більшість ідей презентації подано належним чином, що свідчить про глибокі знан-

ня студента про предмет і його здатність мислити логічно. Тему презентації чітко ви-

значено і ретельно розроблено, але трапляються порушення логіки в розповіді. Презе-

(

)

норм проведення презентації.

Задовільно

або 61

Близько половини ідей презентації подано належним чином, що свідчить про гли-

бокі знання студента про предмет. Тему презентації визначено нечітко і недостатньо

добре розроблено. Презентація не має чіткої структури (розділів) і недостатньо добре

організована. Не приділено достатньої уваги дотриманню прийнятих норм проведення

презентації.

lib.chdu.edu.ua/pdf/posibnuku/250/2.pdf