КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ
ВИКОНАВСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ
ВИСТУПУ КОМАНД НА ФЕСТИВАЛІ ТВОРЧОСТІ СЕРЕД ПЕРШОКУРСНИКІВ «ОСІННЯ КАЗКА»
Критерії оцінювання хореографічного жанру:
1. Техніка виконання (правильне донесення виконання стилю танцю, правильність виконання елементів, підтримок);
2. Оригінальність виконання;
3. Артистичність (образ артиста або кількох виконавців в стилі даної постановки, сюжету номера)
4. Рівень художнього смаку (музика, костюми, реквізит)
5. Майстерність хореографічних номерів (синхронність, злагодженість, енергетика)
6. Композиційне рішення (драматургія номера,малюнок танцю)
7. Відповідність музичного і лексичного матеріалу.
Критерії оцінювання вокального жанру:
1.Володіння співочим голосом(красота тембру голосу тобто забарвлення та сила його).
2. Мистецтво виконання, тобто техніка співу: точність інтонації (розвинений музичних слух і чистота виконання твору); правильне розподілення дихання; співацька артикуляція та чітка дикція (рівне звучання голосних та
активна вимова приголосних звуків); відчуття ритму,темпу та динаміки (від голосного до тихого виконання) твору;
3.Артистизм, почуття та розуміння виконуваного твору (уміння цікаво, впевнено, у відповідності до композиторського задуму розкрити у виконанні ідейно-художній зміст твору, передати певну образно-емоційну виразність твору,створити художню цілісність твору та переконати слухача особистою трактовкою);
4. Сценічна культура (естетика зовнішнього вигляду співака,вміння поводитися на сцені та передача атмосфери твору засобом сценічного образу);
5.Якість фонограми – недопустимість звучання голосу в основній мелодії (недопустимість прописаних дубль-треків).
Критерії оцінювання інструментального жанру:
1. Відповідність сценічної дії з музичним твором, що виконується.
2. Виконання музичних фраз з певним доцільним чергуванням тихого та гучного звучання.
3. Виконання інструментальної партії без детонації (фальші) та зупинок, які не передбачені смисловим навантаженням номеру (не збитися під час виконання)
4. Складність музичного твору
5. Поведінка на сцені (сценічна культура), костюми музикантів (повинні бути в характері музичного твору, якій виконується)
Критерії оцінювання художньо-декоративного оформлення, костюмів
1. Відповідність декорацій та костюмів змісту дійства;
2. Виразність композиційного рішення;
(Композиція «тримає» простір, організує його і відповідає так званим законам композиції: закону співвідношення головного і другорядного на сцені. Другорядні елементи повинні тільки підкреслювати і відтіняти елемент головний, домінуючий. Досконалою композицією в декораціях вважається рівновага, коли на сцені «не хочеться» нічого зміщувати, прибирати чи доповнювати);
3. Креативність (оригінальність) композиційного рішення (сугубо творча складова, знахідка, яка посилює видовищність дійства і відповідає його змісту).
4. Мобільність та трансформація елементів декорації;
5. Технічна якість виконання декорацій;
ПОЯСНЕННЯ ТЕРМІНІВ
Постановка:
1. Інтерпретація
2. Дотримання сюжету
3. Акторська майстерність
4. Художньо-декоративне оформлення
5. Костюми та реквізит
Номери:
1. Антре
2. Хореографічний
3. Вокальний
4. Інструментальний
5. Вокально-хореографічний
6. Вокально-інструментальний
7. Вокально-інструментально-хореографічний
8. Оригінальний
9. Гумористичний
10. Фінал
Загальне враження виступу команди
Інтерпретація казки.
Інтерпретація – це тлумачення літературної основи, творче розкриття художнього образу або події.
Інтерпретація поняття суб’єктивне – це особисте відчуття і розуміння, образів явищ чи подій та їх представлення через індивідуальний підхід.
Дотримання сюжету
Дотримання сюжету – збереження розвитку дії, хід події, через які розкриваються характери персонажів та зміст твору, а також збереження основної теми твору.
Акторська майстерність
Акторська майстерність– це мистецтво театральної гри, створення художніх образів через засоби акторської виразності а саме; виразна міміка, точні і осмислені жести та сценічна мова.
Важливим критерієм оцінювання, є здібність до перевтілення в художній образ, різнопланова подача образу, віра в запропоновані обставини та внутрішнє емоційне переживання героя, органічність актора на сцені (віра в правду).
Художньо-декоративне оформлення
Художнє оформлення сцени, яке відтворює атмосферу дійсності, в якій перебуває актор в образі.
Костюми та реквізит.
Костюм -одяг, взуття, головний убір, прикраси та інші предмети, які використовують актори (виконавці) для характеристики створюваного образу.
Костюми мають відповідати тематиці заходу.
Костюми мають ділитися на основні (головні герої) та другорядні (всі решта героїв що з’являються на сцені).
Найцікавішими та виразними мають бути костюми основних персонажів, другорядні повинні відтіняти і підкреслювати винятковість основних героїв.
Костюми для танців і масових виступів мають складатись в єдиний ансамбль,
Реквізит - сукупність речей (справжніх і бутафорських), необхідних акторам на сцені під час дії.
Реквізит повинен відповідати тематиці заходу.
Реквізит неодмінно має нести функціональне навантаження.
Великий плюс, якщо реквізит може трансформуватися для забезпечення втілення різної мети
Номер – окремо виконувана частина збірної вистави, концерту тощо. Сюжет номеру будується за принципами драматургії, має зав’язку, розвиток дії та кульмінацію. Сюжет номеру має відповідати тематиці заходу, емоційно навантажувати та акцентувати певну подію в постановці.
Загальноприйнятий хронометраж номеру в середньому 2-5 хв.
Антре – це вступ, відкриття, введення в театралізовану програму чи концерт. Як правило антре відбувається на початку програми. Антре може бути представлене в будь якому жанрі та відповідати тематиці заходу.
Хореографія – мистецтво танцю, поєднане х музикою. Танець – це мелодійний ритмічний рух людського тіла, що підсилений музикою та ритмом, розкриває характер людських взаємин, їх відчуття, темперамент. В танці емоційний стан людини може виражатись голосом, жестикуляцією, характером рухів.
Вокальний жанр.
Вокал – мистецтво володіння співацьким голосом, мистецтво співу.
Спів – виконання музики за допомогою голосу, мистецтво передавання засобами співацького голосу художнього змісту музичного твору. Спів може бути сольним, ансамблевим (дует, тріо, квартет, квінтет і т.д.), хоровим, з супроводом або без нього.
Існує кілька напрямків – народний (віддзеркалює особливості манери співу культури певного народу), академічний (класичний), естрадний (притаманний різноманітним напрямкам – поп, рок, реп тощо), джазовий (визначений зв’язком з негритянським фольклором)
Пісня - (лат. cantus, іт. canzone, фр. chanson, англ. song, нім. Lied тощо) - найбільш поширена форма вокальної музики, яка поєднує поетичний та музичний образи, а також загальна назва твору, призначеного для вокального виконання. Музична форма пісні пов’язана з структурою поетичного тексту.
Інструментальний жанр – виконання музики на музичних інструментах.. Інструментальна музика буває сольною (без супроводу та з ним), камерно - ансамблевою і оркестровою
Синтез жанрів: (Вокально-хореографічний, Вокально-інструментальний, Вокально-інструментально-хореографічний)
Поняття „синтез” означає поєднання (інтеграцію) різних елементів в єдине ціле. Синтез мистецтв – це органічна єдність художніх засобів і образних елементів різних мистецтв. Феномен синтезу мистецтв реалізується в єдиному художньому образі або системі образів, що об’єднані єдністю задуму, стилю, виконання, але створені за законами різних мистецтв. Синтез декількох видів мистецтв - це не будь-яка довільна взаємодія, а тільки така, в результаті якої знімається протиріччя між взаємодіючими мистецтвами і народжується якісно нове мистецтво, відмінне від тих, що вступили у взаємодію.
Оригінальний номер - номер, побудований на прийомах ексцентрики, буфонади, фокусів, таких як жонглювання, звукоімітація, акробатика, циркові та спортивні номери або на нестандартному трактуванні виконавського жанру, синтезу жанрів.
Гумористичний номер – веселий за змістом, викликаючий позитивні емоції та побудований на принципах зображення будь-чого у комічному вигляді, відображенні смішного в життєвих ситуаціях та людських характерах. Мета гумористичного номеру – розсмішити, викликати гарний настрій.
Фінал - це заключна, переважно кульмінаційна частина вистави, яка в цілому відіграє значну роль для розуміння основного задуму чи ідеї вистави.
Загальне враження виступу команди – рівень сценічної культури, поводження зі сценічними матеріально-технічними засобами, командна робота, поведінка на сцені та за кулісами, в гримерних)
