Інституційні фактори регіонального розвитку на прикладі Донецької області
Виконав студент ІІІ курсу
групи V (РПС)
Соболєв Денис
Київ 2014
ПЛАН
ВСТУП
1. Загальна суспільно-географічна характеристика регіону
2. Особливості інституційної структури регіону
3. Фінансові інститути та їхній вплив на регіональний розвиток
4. Проблеми активізації діяльності інститутів інвестування в регіоні
5. Розвиток інститутів самоврядування місцевих регіональних утворень та громадської активності
6. Інститути конкуренції та їхній вплив на сучасний регіональний розвиток
7. Роль екологічного фактора в забезпеченні сталого розвитку регіону
8. Інституціональні чинники підвищення якості життя населення регіону
ВИСНОВКИ
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
ВСТУП
Інституційна будова суспільства і його інституційна динаміка дозволяють найглибше зрозуміти зміст, характер, напрями і темпи розвитку сучасної економіки як на макро- так і на мезорівнях. (1)
Інституційна система суспільства, її характер, структура, її здатність захищати права власності і чіткого виконання контрактів, ефективну діяльність підприємницьких структур і держави, набуває першорядного значення в системі факторів регіонального розвитку. Як показує економічна практика, сучасний етап функціонування регіональної економіки України потребує принципово нової інституціональної структури, нових інститутів, адекватних ринковій економіці не лише по формі, але й по змісту. (1)
Перш за все, варто почати з мети цієї реформації – для інституціоналістів це максимально збалансована, органічно функціонуюча економіка з високим рівнем розвитку суспільних інститутів. Досягти цієї мети можна лише за допомогою оптимізації економічної моделі, шляхом координації функцій між суб'єктами. Теоретично, концепція розвитку України на шляху переходу від соціалізму до капіталізму прийняла барви саме останнього підходу. Це обумовлено великою цінністю матеріальних ресурсів, розподілом власності та ігнорування ще навіть несформованих "правил гри". (2)
Доречно звернутися і до ролі громадськості, пасивна роль якої в Україна багато в чому визначає недосконалу економічну модель. В цьому аспекті інституціоналісти характеризують громадськість як гарант дотримання демократії. (2)
Відсутність дієвих громадських інституцій є кутом для побудови демократичного суспільства. (2)
Отже, в Україні існує велика кількість проблем, пов’язаних з інституціональним розвитком регіонів. Тенденції, що простежуються в розвитку інституційної системи ми розглянемо на прикладі Донецької області.
Загальна суспільно-географічна характеристика регіону
Область розташована на південному сході України в межах Донецького кряжа, Приазовської височини та частково Придніпровської низовини. На заході межує із Запорізькою та Дніпропетровською, на північному заході з Харківською, на північному сході та сході з Луганською областями України та
з Ростовською областю Росії. Із півдня область Рис.1 Картосхема регіону
омивається Азовським морем. (3)
Донецька область — найбільш густонаселений регіон України. Тут мешкає близько 9% загальної чисельності населення країни. Область — промислова частина Донбасу з переважним міським населенням. (3)
Область виробляє п'яту частину загальнодержавного обсягу промислової продукції,
посідає перші та провідні
Табл.1. Основні показники місця в Україні з виробництва цілого ряду основних видів промислової продукції, з обсягу експорту. Тут сконцентровано понад 2000 промислових підприємств гірничовидобувної, металургійної, хімічної галузей, енергетики, важкого машинобудування і будівельних матеріалів, експлуатується близько 300 родовищ корисних копалин. (3)
У структурі промислового виробництва переважають металургійний (49%) та паливно-енергетичний комплекси (23,5%). 2 найбільших промислових центра виробляють більш ніж половину загального обсягу промислового виробництва області: Донецьк (18%), Маріуполь (37%).
Нинішню екологічну ситуацію в Донецькій області можна визначити як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку та відтворення природно-ресурсного комплексу України. (3)
