Структура платіжного балансу України

Всі операції, які проводяться з іншими державами є основою платіжного балансу держави. Платіжний баланс відображає фінансові операції, що здійснюються між суб’єктами даної країни і суб’єктами інших країн світу. Це – співвідношення між обсягами грошових надходжень, одержаних країною з-за кордону і сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду. Він відіграє роль макроекономічної моделі, яка використовується в процесі планування та прогнозування розвитку економічних відносин з зарубіжними країнами та міжнародними організаціями. Платіжний баланс складається як звіт за певний період з розбивкою за групами операцій. Він відображає дві частини: надходження і платежі.

До основних джерел надходжень відносяться:

- доходи від експорту товарів та послуг;

- доходи, що одержані у формі оплати праці;

- доходи від інвестицій;

- трансферти, що одержані з інших країн;

- грошові перекази мігрантів;

- інвестиції в країну

- інші доходи

Основними статтями платежів країни є:

- оплата імпортованих товарів та послуг;

- оплата праці громадянам інших країн;

- перекази організацій і громадян в інші країни;

- оплата доходів від інвестицій;

- перерахування трансфертів за кордон;

- проведення інвестицій в інших країнах;

- інші платежі.

У разі, коли грошові надходження в країну перевищують платежі,

платіжний баланс країни є активним. У випадках перевищення платежів над доходами, мається пасивне сальдо балансу. Для забезпечення стабільного фінансового розвитку держави доцільно досягнення активного сальдо платіжного балансу. Це є фактором зміцнення валютного курсу, збільшення фінансових рейтингів держави, накопичення ресурсів для проведення ринкових перетворень. Погіршення стану платіжного балансу супроводжується, як правило, зниженням курсу національної валюти, зменшенням надходжень капіталів з – за кордону, збільшенням ризиків в процесі проведення інвестиційної та господарської діяльності.

Платіжний баланс країни складається з двох частин: 1) рахунку поточних операцій; 2) рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій. В першому відображається рух коштів, пов’язаних з експортом товарів та послуг, а також одержанням та перерахуванням доходів і поточних трансфертів. Другий рахунок використовується з метою відображення проведення операцій з капіталом між резидентами та нерезидентами, а також фінансових операцій. В свою чергу, операції з капіталом охоплюють капітальні трансферти та обмін нефінансовими активами. До складу фінансового рахунку відносяться операції, пов’язані з проведенням інвестицій (прямих, портфельних та інших) та використанням резервних активів. В розділі “Помилки та упущення” відображається різниця між кредитовими та дебетовими операціями (зі знаками “плюс” та “мінус”). Вони виникають в результаті часових та вартісних розбіжностей.

Капітальні трансферти відрізняються від поточних тим, що вони пов’язані з переходом власності на основний капітал. До капітальних трансфертів відносять також анулювання (списання) боргу кредитором за умов, коли він не одержує відповідного вартісного еквіваленту. Капітальні трансферти здійснюються як у грошовій, так і у матеріальній формі. Прикладом використання останньої форми можуть бути операції з передачею власності на основні фонди та списання дебіторської заборгованості. До грошових трансфертів можна віднести інвестиційні гранти (на будівництво визначених об’єктів). Обмін нефінансовими активами зводиться до придбання та продажу невироблених активів. До них, зокрема, відносяться земля, надра та нематеріальні активи.

Резервні активи – це та частина державних фінансових активів, що створюються і використовуються з метою регулювання платіжного балансу та вирішення інших задач розвитку міжнародних відносин. До суб’єктів формування резервних активів відносяться центральний банк та інші органи державного управління. До складу резервних активів (міжнародних резервів) відносяться ліквідні активи, що використовуються в міжнародних розрахунках. Це, зокрема, монетарне золото, спеціальні права запозичення, іноземна валюта та інші фінансові ресурси, що визнаються платіжними засобами за міжнародними угодами.

У платіжному балансі кожна операція відображається подвійним записом: за

кредитом та за дебетом. Використовується також позначення операцій плюсом і мінусом. Знакова характеристика дає уявлення про напрями руху грошових потоків. Вони враховуються в ході складання платіжного балансу. Зі знаком плюс відображається операції, що враховуються за кредитом, а мінус – за дебетом.

Систематизація поточних операцій в складі платіжного балансу передбачає, що зі знаком “плюс” відображаються експорт товарів та послуг, а також доходи та трансферти, одержані резидентами країни. Мінусовими вважаються операції з імпорту товарів і послуг та доходи і трансферти, що виплачуються нерезидентам. Так, в разі проведення експорту товарів експортерам перераховується визначена сума доходів. В платіжному балансі вона відображається зі знаком “плюс” (або за кредитом). Це пов’язано х тим, що такі операції приводять до збільшення надходжень валютних коштів до країни. Що ж стосується імпорту, коли фінансові ресурси витікають з держави, то такі дії відображаються зі знаком “мінус” (або за дебетом).

Рух капіталів між резидентами та нерезидентами країни в платіжному балансі відображається таким чином. Якщо проведена операція приводе до збільшення обсягів фінансових активів резидента, що розміщено за кордоном (придбання активів), тоді вона позначається від’ємним значенням (або за дебетом). Такий порядок стосується і зобов’язань. У разі, коли відбувається зменшення суми зобов’язань резидентів перед нерезидентами, вони відображаються зі знаком “мінус” (за дебетом). Зменшення (продаж резидентом) активів країни за рубежем, а також збільшення зобов’язань перед нерезидентами в платіжному балансі позначається позитивним знаком (за кредитом).

Прямі інвестиції охоплюють інвестиції в країну (і показуються зі знаком "плюс") і інвестиції з країни (враховуються зі знаком "мінус"). Портфельні інвестиції з країни поділяються на закупівлю зарубіжних цінних паперів (показуються в балансі зі знаком" мінус") і продаж вітчизняних цінних паперів (відображаються зі знаком "плюс"). Інші інвестиції - розбиваються на активи і пасиви. До активів належать одержані кредити і дебіторська заборгованість; інший короткостроковий капітал; валюта і депозити. До останнього розділу (валюта і депозити) відносять активи на рахунках "Ностро" комерційних банків - резидентів. В платіжному балансі одержані кредити, валюта і депозити показують зі знаком "плюс", а дебіторська заборгованість та інший короткостроковий капітал - зі знаком "мінус".

Пасиви (зобов'язання) в розділі " інші інвестиції" відображають середньострокові та довгострокові кредити, які поділяються на гарантовані і негарантовані державою. В свою чергу, такі кредити розбиваються на одержані і погашенні. Одержані відображаються зі знаком "плюс", а їх погашення - зі знаком "мінус". До зобов'язань також відносять короткострокові кредити, кредиторську заборгованість, інший короткостроковий капітал; валюту і депозити. При цьому збільшення валюти і депозитів у резидентів відображається зі знаком "мінус", а зменшення - зі знаком "плюс". Зростання (поповнення) резервних активів показується в платіжному балансі зі знаком “мінус”, а їх використання – зі знаком “плюс”. За умов перевищення пропозиції валюти над попитом центральний банк її скуповує. Результатом є поповнення офіційних резервів. А продаж валютних ресурсів, а також використання їх з метою фінансування платежів за зовнішнім боргом приводе до зменшення резервів (їх використання).

Відображення операцій в платіжному балансі

Назва операції	Кредит (+)	Дебет (-)
1. Товари та послуги	Експорт (продаж нерезидентам)	Імпорт (придбання резидентами)
2. Доходи	Надходження (до резидентів)	Виплата (нерезидентам)
3. Трансферти	Одержані (резидентами)	Передані (нерезидентам)
4. Нефінансові активи	Продаж (нерезидентам)	Придбання (резидентами)
5. Фінансові активи за кордоном	Зменшення (у резидентів)	Збільшення (у резидентів)
6. Зобов’язання перед нерезидентами	Збільшення (у резидентів)	Зменшення (у резидентів)
7. Прямі інвестиції	В країну (від нерезидентів)	З країни (від резидентів)
8. Портфельні інвестиції	Продаж вітчизняних цінних паперів (нерезидентам)	Купівля зарубіжних цінних паперів (резидентами)
9. Кредити, валюта та депозити та рахунках “Ностро”	Одержані (резидентами)	Видані (погашені) (нерезидентам)
10. Резервні активи	Використання	Поповнення

 

Різниця між кредитовими та дебетовими проводками, що утворюються в результаті часових та вартісних розбіжностей називаються в платіжному балансі. "Помилки та упущення". З одного боку, вони показують на яку суму величина кредитових операцій відрізняється від дебетових. У тому разі, коли кредитові операції переважають дебетові, помилки і упущення мають знак "мінус". Коли вони є позитивними, це означає, що країна має виплатити компенсацію іноземним суб'єктам за рахунок коштів, залучених понад суму резервних активів. В останні роки в платіжному балансі України спостерігається від’ємне значення статті “помилки та упущення”. Це є свідченням постійного прихованого відпливу капіталу з країни. Його обсяги не враховуються в інших розділах балансу.

Рівновага платіжного балансу досягається в тому разі, якщо оплата імпорту проводиться за рахунок експортних надходжень. Від'ємне сальдо платіжного балансу виникає у випадках, коли витрати країни переважають надходження. Стан платіжного балансу оцінюється як стабільний, якщо дефіцит його поточного рахунку можна забезпечити довгостроковим фінансуванням за рахунок очікуваного зростання, стабілізації цін і здатності країни до погашення своїх боргів у повному обсязі.

Надлишки надходження коштів понад витрати використовуються з метою збільшення валютних резервів, надання позик іншим державам та внесків капіталу до міжнародних фінансових організацій. У випадках, коли мається дефіцит платіжного балансу, можливе використання певних джерел для його фінансування. До них, зокрема, відносяться: використанням валютних резервів, одержання позик інших держав, одержання позик міжнародних фінансових організацій.

Регулювання платіжного балансу країни здійснюється з використанням таких способів:

1. Нарощування офіційних резервів центрального банку з метою фінансування можливого дефіциту платіжного балансу.

2. Проведення регулювання валютного курсу (девальвації або ревальвації національної валюти або підтримки стабільного курсу) з метою сприяння розвитку експортно – імпортних операцій.

3. Посилення валютного контролю та проведення дефляційної політики (сприяння стабілізації цін і тарифів в державі).