Загальна характеристика світового фінансового ринку

Міжнародні фінанси

Тема. Міжнародні фінансові операції

Та їх організаційні форми

Міжнародні фінансові операції і порядок їх проведення

Загальна характеристика світового фінансового ринку

Умови залучення кредитів міжнародних фінансових організацій

Організація проведення фінансових операцій в особливих зонах

 

Загальна характеристика світового фінансового ринку

Прискорений процес інтеграції, що розпочався приблизно у 60-х ро­ках XX ст. і на сучасному етапі виявився в розширенні та зміцненні зв'язків між національними фінансовими ринками, зумовив виникнення міжнародного фінансового ринку. Його суб'єктами стали великі трансна­ціональні компанії та банки. Фінансові послуги банків своїм клієнтам мо­жуть надаватися за межами країни, де розташовані банківські установи. Умови таких послуг стають вигіднішими, ніж аналогічні на національному ринку, що приваблює клієнтів.

Інтеграція національних фінансових ринків поступово призводить до їхній глобалізації, що виявляється у взаємозалежності ринків, а не тільки в їх взаємодії. Поняття глобалізації фінансів дає уявлення про світ як про взаємопов'язаний і взаємозалежний інтегрований ринок, який не має кор­донів. Фінансовий ринок, що діє в просторі міжнародних економічних від­носин, називають «міжнародним фінансовим ринком». Нині міжнародний фінансовий ринок є глобальною системою акумулювання вільних фінансо­вих ресурсів, але тенденція до глобалізації не означає, що зникають лока­льні ринки окремих країн або стирається різниця між ними.

Міжнародний фінансовий ринок має на меті забезпечення перерозпо­ділу між країнами тимчасово вільних фінансових ресурсів й одержання від цих операцій певного зиску, а також забезпечення міжнародної ліквідності.

Міжнародний фінансовий ринок є механізмом купівлі-продажу фінан­сових активів і відповідного задоволення попиту та пропозиції суб'єктів міжнародних економічних відносин на грошовий капітал.

З організаційної точки зору, міжнародний фінансовий ринок — це су­купність уповноважених банків, брокерських фірм, валютних бірж, транс­національних компаній та інших юридичних осіб, які здійснюють свою ді­яльність та впливають на нього.

За метою впливу на ринок банки та компанії, які працюють на ньому, поділяються на активних і пасивних учасників ринку.

Активними учасниками є великі банки та фінансові компанії, яким належить переважний обсяг усіх фінансових угод на ринку. За рахунок здійснення значної частини операцій вони встановлюють поточний рівень валютного курсу або відсоткових ставок, тобто «роблять ціни». Зазвичай, активними учасниками ринку стають банки (компанії), які мають великі грошові активи, надійну репутацію, розвинену мережу зару­біжних відділень і філій, значний обсяг міжнародних розрахунків. Основною функцією активних учасників ринку є котирування для дріб­ніших банків, останні можуть прийняти або не прийняти ці котирування. Тобто вони формують ціни шляхом здійснення операцій один з одним та з меншими банками, які є учасниками ринку.

Пасивні учасники ринку — це дрібніші банки та компанії, які викорис­товують для своїх операцій встановлені курси. Оскільки вони не є активни­ми гравцями на ринках і «беруть ціну».. Незважаючи на те, що сукупний обсяг їхніх операцій на ринку може бути достатньо великим, частка кожного з них — незначна.

Світовий (міжнародний) фінансовий ринок поділяється на централі­зований та децентралізований.Централізований світовий фінансовий ринок представлений валютними біржами. Його також називають біржо­вим ринком. На децентралізованом у (позабіржовому) світовому ринку то­ргівля повністю децентралізована і здійснюється переважно через дилінгові системи, міжнародні телекомунікаційні системи, телефоном.

Залежно від здійснюваних на світовому фінансовому ринку операцій (валютних, кредитних або інвестиційних), ринок має відповідні сегменти: валютний ринок, кредитний ринок і ринок цінних паперів. Водночас кре­дити та інвестиції поділяють за терміном реалізації майнових прав на ко­роткі (до одного року) і тривалі, тобто виникають сегменти: ринки гро­шей та капіталів.

Валютний ринок — найбільший за розміром сегмент світового фінан­сового ринку, на якому об'єктом купівлі-продажу є валюта, термін реалі­зації майнових прав на яку не перевищує року. Кредитний ринок — ринок індивідуалізованих боргових зобов'язань.

Ринок цінних паперів — це суку­пність суспільних відносин із приводу емісії й обертання цінних паперів, які мають похідні інструменти.

Ринок золота – це операції з купівлі-продажу золота як валютного і сиро­винного металу.

Грошовий ринок поєднує валютний ринок і короткострокові боргові зо­бов'язання.

Ринок капіталів — це ринок зобов'язань з терміном понад один рік і довгострокових цінних паперів.

Характеристика структури світового фінансового ринку:

Валютний ринок

Міжнародний валютний ринок — це система економічних й організа­ційних взаємовідносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і пла­тіжних документів у іноземній валюті.

Валютний ринок охоплює ту особливу сферу фінансової діяльності, де об'єктом купівлі-продажу й інструментом здійснення цих операцій є валю­та різної національної приналежності. Ціною на валютному ринку є або валютний курс, або процентний дохід.

Валютний курс — це ціна, за якою може бути продана або куплена ва­люта однієї країни, виражена у валюті іншої країни, тобто це певне спів­відношення для валют, які можуть бути обміняні одна на одну. Валюта може обмінюватися на іншу лише за умови її конвертованості.

Конвертованість — це гарантована спроможність грошової одиниці вільно обмінюватися на валюти інших країн за курсом, що формується у встановленому порядку, а також можливість її вільно переміщуватися че­рез кордон.

Учасниками (суб'єктами) валютних відносин можуть бути: національ­ні й комерційні банки, казначейства, валютні біржі та валютні відділи това­рних і фондових бірж, юридичні й фізичні особи. За характером виконува­них операцій і мірою їх ризику всі суб'єкти валютного ринку можна поділити на групи: інвестори, позичальники, спекулянти, посередники, хеджери, підприємці.

Інвестори валютного ринку вкладають свій або позичений капітал у валютні цінності з метою отримання доходу.

Хеджери валютного ринку проводять захисні операції від несприят­ливої кон'юнктури валютного ринку.

Спекулянти валютного ринку отримують дохід від різниці в курсах, купуючи — продаючи валюту.

Посередники валютного ринку створюють умови для діяльності всіх суб'єктів валютного ринку.

Позичальники валютного ринку продають валютні цінності з метою отримання фінансового капіталу.

Підприємці валютного ринку здійснюють операції з валютою для за­безпечення своєї комерційної діяльності.

На кон'юнктуру валютного ринку впливають :

- обсяг ВНП;

- темпи зростання промислового виробництва;

- рівень безробіття;

- індекс оптових і роздрібних цін;

- стан основних статей платіжного балансу;

- динаміка відсоткових ставок.