Міжнародні розрахунки та операції валютного ринку

Через механізм валютних ринків здійснюються міжнародні розрахун­ки, спекулятивні операції, страхування валютних ризиків, регулювання валютних курсів, державне регулювання економіки.

Грошові вимоги й зобов'язання, що виникають між різними суб'єк­тами міжнародних фінансів, реалізуються через систему механізмів міжна­родних розрахунків і міжнародних платіжних угод.

Міжнародні розрахунки - це економічні відносини з приводу обміну валют на валютних ринках, що здійснюються переважно у безготівковій формі шляхом відповідних записів на банківських рахунках в уповноваже­них банках. Від форм та умов міжнародних розрахунків залежать швид­кість і гарантія форм та умов міжнародних розрахунків залежать швид­кість і гарантія платежу, а також сума витрат, пов'язаних із здійснен­ням розрахунків.

Правила й порядок здійснення міжнародних розрахунків за торгове­льними та неторговими операціями встановлюються в міжнародних пла­тіжних угодах. Часто такі угоди є складовими інших договорів, напри­клад, торговельних або кредитних угод.

Під дією механізмів міжнародних розрахунків і міжнародних платіж­них угод укладаються зовнішньоекономічні договори, в яких особливу увагу приділяють вибору платіжних умов, що залежить від політичного стану країн — учасників угоди, співвідношення сил контрагентів у конкре­тній угоді, традицій та звичаїв міжнародної торгівлі певним товаром.

Основними платіжними умовами зовнішньоекономічних договорів є спосіб платежу та форма розрахунків, які мають бути сформульовані в до­говорі достатньо повно й чітко.

Способи платежу визначають співвідношення часу оплати за товар та його фактичної поставки. Основними способами платежу є авансування, платіж у кредит, готівковий платіж, кредит з опціоном.

Авансові платежі передбачають оплату імпортером товару авансом, тобто кошти випереджають рух товарів, за які здійснюється платіж. У між­народній практиці авансові платежі застосовуються в торгівлі дорогоцін­ними металами, ядерним паливом, зброєю.

Розрахунок у кредит - це міжнародні розрахунки, за яких оплатні операції здійснюються після переходу товару у власність імпортера, тобто експортер виступає кредитором. Комерційний кредит може передбачати надання вексельного кредиту (виставлення тратти), розстрочки платежу або кредитування за відкритим рахунком.

Кредит з опціоном (правом вибору) готівкового платежу передбачає відстрочку платежу за придбаний товар, якою може скористатися імпортер, але з позбавленням знижки, що надається за умов готівкового платежу.

Формами ро­зрахунків тут можуть бути чек, переказ, переказні векселі, банківські пере­кази, акредитив, інкасо, система відкритих рахунків, пластикові картки.

Чек як засіб платежу в міжнародній торгівлі використовується у роз­рахунках за поставлений товар, при остаточному розрахунку за товари (по­слуги), при погашенні боргу, в регулюванні грошових відносин у разі штрафних санкцій, а також у розрахунках за неторговими операціями. Фо­рма та реквізити чека визначаються нормами національного й міжнародно­го права. Для міжнародних платежів неторгового характеру використову­ють дорожні чеки та єврочеки.

Єврочек - це чек у євровалюті, який виписується банком й оплачу­ється у будь-якій країні-учасниці угоди «Єврочек». Єврочек оплачується за умови пред'явлення його власником гарантійної картки.

Система відкритих рахунків - є механізмом відкриття бухгалтерсь­ких записів експортера й імпортера протягом обумовленого у контракті те­рміну та закриття їх по сплаті та постачанні. Застосовується, переважно, в міжнародних розрахунках при продажу запасних частин до раніше поставлених машин й обладнання.

Пластикова картка - це персоніфікований платіжний інструмент, який надає особі, що нею користується, можливість безготівкової оплати товарів та (або) послуг, а також отримання готівки у відділеннях (філіях) ба­нків і банківських автоматах (банкоматах). Деякі види карток можуть ви­користовуватися за межами країни банка-емітента.

Фінансові розрахунки між країнами здійснюються більшістю з перера­хованих вище способів платежу та фіксуються й обліковуються у балансах міжнародних розрахунків Останні, залежно від поставлених завдань, відо­бражають або всю сукупність розрахункових відносин країни, або їх частину.

Баланси міжнародних розрахунків у грошовій формі відображають перерозподіл суспільного продукту, масштаби, структуру та характер між­народних відносин країни з іншим світом, її позиції на світових ринках фі­нансових і матеріальних активів.

Методику складання балансу міжнародних розрахунків постійно вдо­сконалює та уніфікує МВФ, що розробляється щодо систем побудови пла­тіжних балансів провідних країн із внесенням деяких модифікацій.

У міжнародних розрахунках основними видами балансів є розрахун­ковий, платіжний та баланс міжнародної заборгованості.

Розрахунковий баланс - це статистична таблиця, яка відображає спів­відношення грошових вимог і зобов'язань певної країни щодо інших країн. Такий баланс, розрахований за певний період, відображає зміни у стані за­боргованості та вимог певної країни лише за цей період,

Баланс міжнародної заборгованості певної країни, або баланс її між­народних грошових вимог і зобов'язань — це розрахунковий баланс на пе­вну дату, що показує співвідношення всіх зобов'язань і вимог цієї країни незалежно від того, коли вони виникли.

Платіжний баланс є найпоширенішим видом балансів в обліку між­народних розрахунків. Він відображає попит і пропозицію щодо іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку на певний момент або за ви­значений період шляхом співвідношення грошових вимог і зобов'язань пе­вної країни до інших країн, термін яких настав.

Валютний стан країни можна оцінити, проаналізувавши її платіжний баланс. Стан платіжного балансу впливає на динаміку валютних курсів і на валютну політику країни.

На міжнародному валютному ринку здійснюється досить широкий спектр операцій. Під валютними операціями розуміють операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності або переміщен­ня валютних цінностей між суб'єктами ринку. Операції валютного ринку поділяють на конверсійні та депозитно-кредитні.

Депозитно-кредитні валютні операції - це операції з купівлі- продажу валюти шляхом розміщення іноземної валюти на банківських де­позитах на обумовлений термін і придбання банківських інвалютних позик на різні строки. Залежно від строку виконання умов депозитні операції по­діляють на строкові, короткострокові та до запитання, а кредитні опера­ції — на коротко-, середньо- і довгострокові.

Конверсійні валютні операції - це обмін рівновеликих цінностей, представлених різними валютами. Переважно завдяки здійсненню таких операцій складаються умови для формування валютного курсу. Ці операції є найпоширенішими формами валютних операцій на міжбанківському ва­лютному ринку. Конверсійні операції за терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти поділяють на касові та строкові операції.

Касові валютні операції, або операції з негайною поставкою, поляга­ють в обміні валюти на умовах її поставки банками-контрагентами не піз­ніше другого робочого дня з дня укладення угоди за курсом, зафіксованим на момент укладання угоди. Касові операції на такій умові ще називають «спот» операціями. Стандартно операції «спот» здійснюються між двома ва­лютними дилерами ринку поточних операцій. Різниця між котируванням на купівлю та продаж має назву спреда і є єдиною платою за здійснення операції. Комісійні в цьому сегменті валютного ринку, зазвичай, не стягу­ються. Такі операції дають змогу контрагентам здійснювати обмін однієї валюти на іншу й отримати максимальну вигоду від цього.

Особливими характеристиками міжнародного ринку касових операцій є:

- доступність (ринок працює шість днів на тиждень цілодобово);

- швидкість (термін укладання угоди 20—60 секунд);

- ліквідність (різноманітність коштів, що обертаються на ринку дає змогу в будь-який момент обміняти необмежену кількість валюти);

- доступність інформації (широке використання електронних систем зв'язку дає змогу майже всім учасникам ринку дізнаватися про події одночасно, крім того, економічні показники ринку регулярно публікуються);

- прогнозованість (доступність інформації призводить до передба­чуваності можливого розвитку ринкової кон'юнктури).

Строкові валютні операції - це операції з купівлі-продажу валюти з терміном оплати більше двох банківських днів, не рахуючи дня укладення угоди. Вони можуть здійснюватися на організованому фінансовому рин­ку— біржі (ф'ючерси, ф'ючерсні операції) та поза ним (форварди, форва­рдні операції). Характерною особливістю для всіх строкових операцій є те, що вони оформляються контрактами. Останні самі можуть стати об'єктом купівлі-продажу впродовж визначеного часу (з дня підписання до дня ви­конання). За механізмом здійснення строкові операції умовно можна поді­лити нафорвардні, «своп», ф'ючерсні та валютні опціони.

Форвардні валютні операції - це угоди з обміну валют за наперед уз­годженим курсом, які укладені сьогодні, але відбуватимуться в майбут­ньому. Визначаючи курс форвардної операції, зазвичай, вказу­ють тільки розмір премії або дисконту, оскільки розмір дисконту (знижки) або премії стабільніший за курс «спот».

Форварди укладаються на термін до одного року з фіксованими дата­ми виконання в 1, 2, 3, 6 і 12 місяців. Ці строкові операції, зазвичай, закін­чуються поставкою активів, що обумовлювалися в угоді. Форвардні опера­ції здійснюються у вигляді операцій банків із клієнтами та на міжбанківському ринку.

Ф'ючерсні валютні операції - різновид строкових операцій, голов­ною метою яких є отримання різниці в цінах (курсах) активів на момент закінчення угоди та страхування поточних активів або зо­бов'язань від зміни їхніх цін. Суть ф'ючерсних операцій полягає в купівлі- продажу валюти за певний проміжок часу (від 3 днів до 3 років) шляхом укладання контракту, в якому фіксується майбутня ціна.

Посередником між продавцем і покупцем та гарантом виконання зо­бов'язань стає клірингова (розрахункова) палата валютної біржі. Клірингова корпорація, яка обслуговує біржу, здійснює облік і зберігання валюти, що підвищує безпеку та швидкість розрахунків. До початку операції на рахунку клієнта в кліринговій компанії блокується певна (невелика) сума, яка є гара­нтією виконання угоди, при закритті позиції сума повертається клієнту.

Для міжбанківських відносин на валютному ринку характерні операції «своп», які інколи розглядають як різновид форвардної операції.

Валютна своп-операція — це купівля — продаж двох валют на умовах негайної поставки за фіксованим курсом з одночасною зворотною угодою на певний термін із тими самими валюта­ми. Такі операції дають змогу покрити валютний ризик та отримати мож­ливий дохід у майбутньому.

Своп-операції найчастіше використовують із метою страхування ва­лютних ризиків. Адже ситуація, коли валюта не може бути купленою або проданою, але може бути отриманою або наданою у кредит на період «своп», майже повністю усуває валютний ризик. У банківській практиці такі операції можуть здійснюватися також для обміну зобов'язаннями або вимогами, диверсифікації та поповнення валютних резервів. Центральні банки використовують свопи при здійсненні валютних інтервенцій. Угоди «своп» широко використовуються також в операціях із золотом.

Валютний опціон — це угода, за якою покупець має право (а не обов'язок!), а продавець — зобов'язання купити-продати певну кількість валюти в обмін на іншу за наперед визначеним курсом у певні строки. По­купець опціону повинен сплатити досить високу надбавку (премію), щоб заохотити іншу сторону підписати таку угоду. Опціонні операції вигідні за курсових коливань, що перевищують розмір премії.

Власником опціону є особа, яка придбала опціон на купівлю («опціон кол») чи на продаж («опціон пут») валюти. Продавець опціону, відповідно, є особою, яка продає таке право. Власник опціону при сприятливому ва­лютному курсі реалізує право купити або продати валюту за умовою опціону, а при несприятливому — не реалізує, втрачаючи суму (премію), сплачену за придбання опціону.

На європейському валютному ринку опціони реалізуються винятково в день закінчення терміну дії контракту, на американському - в будь-який час від дня закінчення терміну дії контракту.

Основною метою операцій з опціонами є хеджування та спекуляція, як і майже у кожній строковій операції.

Валютні спекуляції - це операції валютного ринку, розраховані на отримання прибутку від зміни валютних курсів, що супроводжуються ва­лютним ризиком. Спекулянти валютного ринку, очікуючи на пониження або підвищення курсу валюти, укладають відповідні строкові угоди. Спе­куляцією називають також маніпулювання термінами здійснення міжнаро­дних розрахунків в очікуванні зміни валютного курсу, відсоткових ставок, оподаткування, введення або відміни валютних обмежень, погіршення платоспроможності боржника. Спекулятивними операціями є також опе­рації з валютного арбітражу.

Валютний арбітраж - це операції з купівлі чи продажу валюти та подальша контроперація з метою отримання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних ринках або за рахунок курсових коливань протягом певного періоду. При здійсненні таких операцій спекулянти намагаються купити валюту дешевше, а продати дорожче.