Сутність і методи прогнозування валютного курсу

Важливим напрямом валютної політики підприємства є прогнозування курсів валют. Воно здійснюється банками та підприємствами з метою поліпшення страхування валютних ризиків і підвищення ефективності рішень, що приймаються керівництвом окремих компаній в галузі міжнародної діяльності. Передбачення можливих змін та динаміки курсів валют спрямоване на правильний вибір:

• валюти ціни і валюти платежу у зовнішньоторговельних контрактах;

• валюти, в якій надаються або беруться позики на міжнародних ринках, і валюти, в якій ці позики сплачуються;

• валюти, в якій ведеться рахунок підприємства в банку;

• грошової одиниці, в якій деномінуються закордонні капіталовкладення підприємства або закордонні активи банку.

Прогнозні оцінки використовують також професійні фінансові спекулянти (валютні дилери, брокерські контори та ін.), що грають на різниці курсів валют, відсоткових ставок, товарних цін, курсів цінних паперів на ринках різних країн і в різні інтервали часу.

Під час існування системи фіксованих курсів валют прогнозування їх динаміки зводилось переважно до передбачення терміну здійснення тим чи іншим урядом девальвації чи ревальвації національної валюти. Успішність прогнозу визначалась здебільшого ступенем обізнаності виконавця про майбутні дії уряду чи Міжнародного валютного фонду, а також власними та експертними оцінками на базі порівняння купівельної спроможності валют, відсоткових ставок, динаміки грошової маси, реальних доходів у різних країнах.

Лише у 80-ті роки з’явились комплексні дослідження теоретичних і практичних проблем, пов’язаних з прогнозуванням валютних курсів.

В даний час застосовується п’ять головних методів прогнозування плаваючих валютних курсів (рис. 7.3).

Перший спосіб базується на теорії ефективних валютних ринків, тобто на моделі рівноваги за умов досконалої конкуренції та концепції раціональних очікувань. Вважається, що на світовому валютному ринку присутня безліч покупців і продавців, вхід на цей ринок є відносно вільним і доступним, попит і пропозиція гнучко реагують на зміни котировок, учасниками ринку вірно враховується уся доступна інформація. Суть концепції полягає в тому, що валютний ринок сам найкращим чином визначає динаміку валютних курсів. Він сам прогнозує майбутні зміни у вигляді термінового (форвардного чи ф’ючерсного) курсу, який базується на усій наявній у розпорядженні ринку інформації і відображає передбачення (припущення) і очікування найінформованіших учасників ринку про розвиток курсу. Однак емпіричні перевірки показують, що терміновий курс, в цілому вірно визначаючи тенденцію розвитку курсу, на практиці виявляється ненадійним індикатором майбутнього готівкового («спот») курсу валюти, особливо у короткостроковому плані.

Рис. 7.3. Методи прогнозування плаваючих валютних курсів

Другий підхід випливає з аналізу часових рядів динаміки курсу валюти шляхом застосування стандартних економетричних процедур. На цій основі визначаються тренд у розвитку курсу, циклічні коливання, сезонна компонента. Після цього виявлені колишні тенденції екстраполюються на майбутній період.

Третім методом, що набуває останнім часом широкої популярності, є так званий «технічний аналіз» динаміки курсу. Базовою структурою даного методу є також вияв тренду. Однак, головною відмінністю тут є правильне визначення початку і кінця тренду курсу валюти. У цьому випадку не формується прогнозна модель у вузькому значенні, тому що вона не визначає рівень майбутнього курсу, а лише встановлює час і напрями змін (поворотні мітки) в тенденції розвитку котировох валюти.

Однією з найрозповсюдженіших є четверта модель прогнозування валютних курсів, що ґрунтується на «фундаментальному аналізі». В його рамках курс визначається залежно від зміни «фундаментальних факторів» (співвідношення темпів зростання грошової маси, реальних доходів, відсоткових ставок, товарних цін, рівня дивіденду в порівнюваних країнах). При цьому прогноз майбутньої динаміки курсу, здійснюваний на базі стандартних факторних економетричних моделей, є похідним від правильності попередніх прогнозів відповідних параметрів (кількості грошей, ВНП, вартості кредиту, інфляції тощо) в порівнюваних країнах. А точне передбачення руху цих параметрів досить проблематичне саме по собі, отже й похідний від нього прогноз валютного курсу неминуче буде мати великі похибки. У зв’язку з цим фундаментальний підхід застосовується переважно для довгострокового прогнозування курсів валют.

Нарешті, п’ятий, «інтуїтивний», або «суб’єктивний» підхід до прогнозування валютних курсів спирається на такі методи, як вільна оцінка спеціалістів, що базується на досвіді спостережень за поведінкою ринків та участі в операціях на них; опитування експертів, побудова якісних сценаріїв майбутнього розвитку курсів. Вказана модель є найбільш прийнятною для короткострокового, оперативного прогнозування валютних курсів.

Хоча уряди продовжують впливати на валютні курси шляхом компенсаційного фінансування, вони вже не намагаються підтримувати їх на певному рівні (паритетній вартості). Таким чином, валютні курси можуть набагато вільніше реагувати на ринкові сили, ніж раніше. Для опису цієї системи звичайно вживається термін «брудніє» плавання валютних курсів. Гнучкість валютних курсів у наші дні стимулювала значний інтерес до їхнього передбачення і хеджування від валютного ризику. Міжнародні торгівці, кредитори, спекулянти, багатонаціональні компанії і уряди країн повинні прийняти рішення, що частково базуються; на їхніх сподіваннях стосовно майбутніх змін валютних курсів.