Інші положення агентського договору

Агентський договір може бути строковим або безстроковим. При безстроковому договорі сторони мають передбачити механізм його припинення.

Безстроковий договір може бути припинено однією із сторін лише за умови, що буде надіслано попереднє повідомлення про припинення. Домовленість сторін про відмову від такого права за законодавством будь-якої країни вважається недійсною. Таке саме правило діє і стосовно агентських договорів. За Директивою 86/653/ЄЕС повідомлення про припинення агентського договору має бути надіслано за один місяць, якщо агентський договір діє один рік; за два місяці – у разі дії договору до двох років; за три місяці – більше двох років. Установлені Директивою строки є імперативними і не підлягають зменшенню сторонами агентського договору.

Директива дозволяє країнам-членам визначати більш тривалі строки для повідомлення про припинення, а також передбачати імперативні норми при вирішенні цього питання, тобто забороняти сторонам агентського договору узгоджувати коротший строк надання повідомлення. У разі встановлення довших строків надання повідомлення, їх мають застосовувати і агент, і принципал.

Використовуючи надане право, законодавці Австрії в Федеральному акті про незалежних агентів передбачають такі мінімальні строки повідомлення про припинення безстрокового агентського договору:

• повідомлення надсилається за чотири тижні до припинення, якщо договір діяв менше року;
• строк надання повідомлення збільшується на один місяць на кожний рік дії агентського договору до досягнення максимального строку для надання попереднього повідомлення – 6 місяців;
• сторони мають право встановити у договорі більш тривалий строк попереднього повідомлення про припинення. При цьому строк попереднього повідомлення про припинення має бути однаковим і для принципала, і для агента.

У Данії (Датський акт про комерційних агентів, розділ 22) та Іспанії (Закон про агентські правовідносини) строк повідомлення є однаковим для агента та принципала і становить один місяць для договору, що діє один рік. Строк продовжується на один місяць після настання чергового року дії договору. Проте, як і в Австрії, строк попереднього повідомлення не має перевищувати шести місяців. Законами зазначених країн заборонено узгоджувати коротший строк попереднього повідомлення про припинення агентського договору.

Керуючись нормами Директиви про мінімальний строк попереднього повідомлення, який фактично є таким самим як і в Кодексі про працю Франції (ст. L. 751-7), французькі законодавці встановлюють, що строк попереднього повідомлення становить один місяць для договорів першого року дії, два місяці – для другого року дії, що вже почався, три місяці – для третього та наступних років. Якщо інше не обумовлено сторонами, кінець попереднього періоду збігається з кінцем календарного місяця. Сторони можуть узгодити коротший строк. У разі узгодження більш тривалого строку, для принципала він не має бути коротшим ніж для агента.

Торговельне уложення Німеччини передбачає повідомлення для першого року дії договору за один місяць, для другого року дії договору – за два місяці, для договорів від трьох до п’яти років – за три місяці, більше п’яти років – за шість місяців. Дія договору припиняється лише в кінці календарного місяця.

Угорський закон № 8 від 1978 р. визначає: якщо сторони в агентському договорі не узгодили тривалість строку попереднього повідомлення про припинення, договір припиняється в кінці календарного місяця після закінчення трьох місяців з початку повідомлення.

Стаття 1750 ЦК Італії встановлює мінімальний строк повідомлення – чотири місяця, незалежно від строку дії договору.

ЦК Нідерландів (ст. 7:437) передбачає ще більш тривалий строк попереднього повідомлення про припинення, якщо сторони не узгодили інше. Це – строк у чотири місяці, продовжений на один місяць після закінчення третього року виконання договору та на два місяця – після закінчення шостого року дії договору. Сторони не мають права узгоджувати строк попереднього повідомлення менше одного місяця. Якщо вони не домовилися про інше, повідомлення набирає чинності в кінці календарного місяця.

Зобов’язальний кодекс Швейцарії (Ст. 418q.1 – 418 q.3. Соde civil Suisse. Edite par la Chancellerie federale, 1987) встановлює, що договір, виконується один рік, припиняється з попереднім повідомленням за один місяць, а у випадку більш тривалого строку виконання договору – з попереднім повідомленням за два місяці. Причому таке попереднє повідомлення набирає чинності після закінчення календарного кварталу. І хоча закон дозволяє сторонам узгоджувати іншу дату припинення дії договору, ніж кінець календарного кварталу, мінімальний строк у два місяці не може бути скорочено.

Однак усе зазначене вище зовсім не означає, що агентський договір не може бути припинено негайно. Підписуючи його, сторони можуть передбачити такі випадки негайного припинення договору:

1. для принципала:

o грубе порушення договірних обов’язків агентом;

o припинення (смерть), банкрутство або добровільна ліквідація агента;

2. для агента:

o невиплата принципалом сум, що належать агенту;

o грубе порушення договірних обов’язків принципалом;

o дії принципала, що перешкоджають агенту в виконанні його обов’язків;

o банкрутство або добровільна ліквідація принципала.

У разі припинення агентського договору (незалежно від надіслання попереднього повідомлення про припинення чи у випадку негайного припинення) агент має право на додаткові платежі з боку принципала. Ними можуть бути:

• відступне;
• компенсація.

Директива 86653/ЄЕС передбачає дві підстави для додаткових виплат агенту. При цьому лише одну із них може вибрати країна – член ЄЕС, імплементуючи норми Директиви у національне законодавство.

Відступне виплачується агенту, якщо він залучив значну кількість нових споживачів принципала або в результаті його діяльності було значно збільшено обсяг продажу товарів принципала серед наявних до того споживачів принципала. Сума відступного не має перевищувати суми, що еквівалентна розміру комісійних агента, розрахованих як середнє арифметичне за останні п’ять років дії агентського договору. Право отримання відступного не позбавляє його права вимагати компенсації збитків, яких він зазнав. Такий підхід при імплементації норм Директиви було обрано в Данії, Франції, Італії, Нідерландах, Іспанії та Швейцарії.

Агент має право на компенсацію понесених збитків, якщо він не одержує комісійні за належне виконання договору, а принципал отримує значні привілеї в результаті діяльності агента та якщо він не зміг амортизувати витрати, понесені ним під час виконання своїх обов’язків за агентським договором. Такий підхід було обрано законодавцями Німеччини та Великобританії.

Якщо агентом є фізична особа, яка не може далі продовжити свою діяльність через свій вік або хворобу, то такий агент, згідно із законодавством Австрії та Німеччини, має право вимагати компенсацію навіть тоді, коли ініціатором припинення договору був він. Після досягнення 65-річного віку агент може припинити договір без побоювання втратити право на компенсацію.

Французьке законодавство встановлює суми компенсації в розмірі комісійних за два роки, виходячи з середнього арифметичного агента за останні три роки.

Італійський законодавець передбачає, що агент, договір з яким було припинено принципалом без повідомлення, має право на компенсаційні виплати двох видів: загальну компенсацію та відступне за клієнтуру. Відповідно до ст. 1751 ЦК Італії загальна компенсація становить середнє арифметичне комісійних агента за весь час виконання агентського договору. При чому виплата компенсації відбувається навіть у випадку припинення договору з вини агента. Відступне за клієнтуру виплачується лише тоді, коли припинення договору сталося не з його вини.

Агент також має право на отримання комісійних за замовленнями, які були отримані принципалом завдяки діяльності агента, але вже після припинення агентського договору.

Він зобов’язаний повідомити принципала про свій намір вимагати сплати відступного або компенсації протягом строку позовної давності в один рік з моменту припинення агентського договору.

Відступне або компенсація не сплачуються, якщо:

• припинення договору принципалом було спричинене неналежним виконанням агентом своїх обов’язків;
• припинення договору комерційним агентом не спричинене порушеннями з боку принципала або мотивами віку, фізичними вадами або хворобою комерційного агента, який не може продовжувати свою діяльність;
• якщо за згодою принципала, агент переуступає свої права та обов’язки за агентським договором іншій особі.

З огляду на наведене можна виснувати що:

• розвиток агентських правовідносин підтримується законодавцями різних країн;
• завдяки законодавчим та нормативним актам позиція агента є значною мірою захищеною і навіть тоді, коли агентським договором не передбачені окремі положення захисту агента, вони встановлені чинним законодавством різних країн;
• законодавець сприяє захисту агентів, бо, як правило, функції агентів виконуються підприємствами малого та середнього бізнесу.

Агентський договір зазвичай містить застереження про обмеження конкуренції після припинення агентського договору. Таке застереження є дійсним, якщо його вчинено в письмовій формі, і воно стосується спеціальних географічних областей або групи споживачів та видів товарів, з якими працював агент за агентським договором. Відповідно до Директиви, строк дії застереження не може перевищувати два роки після закінчення дії агентського договору. Якщо держава – член ЄЕС передбачить інші обмеження щодо дійсності або виконання застережень про обмеження конкуренції, застосуванню підлягають норми національного законодавства країни – члена ЄЕС.

Підсумовуючи сказане, можна зробити висновок про необхідність узгодження сторонами агентського договору таких умов:

1. Предметом договору є збут певного виду товарів принципала.

2. Агентський договір має обумовлювати характер прав агента, розмір території, на якій він діє, визначати перелік товарів, що підлягають збуту, та процедуру розширення або зменшення асортименту товарів.

3. Такий договір має визначати права та обов’язки сторін.

1. До обов’язків принципала належать:

1. чесне та сумлінне ставлення до агента;

2. надання агенту необхідної інформації, документації та інших матеріалів, а також коштів, якщо він купує товари в інтересах принципала;

3. прийняття замовлень споживачів, переданих агентом (якщо агент не має права укладати договорів від імені принципала);

4. надання агенту рекламних матеріалів;

5. виплата агенту належної йому винагороди;

6. надання агенту необхідної звітності стосовно виконаних угод з третіми особами;

7. компенсація агенту витрат, яких він зазнав під час виконання доручення принципала;

8. захист інтересів агента від посягань третіх осіб (збереження його виключних прав);

9. інформування агента про можливе зниження товарообігу з продажу товарів принципала;

10. надання агенту попереднього повідомлення про припинення агентського договору, якщо такий договір припиняється до закінчення строку його дії.

2. До прав принципала належать:

1. одержання інформації агента про кон’юнктуру товарів принципала на ринку;

2. отримання від агента укладених їм від імені та в інтересах принципала договорів; одержання інших документів, що засвідчують факт виконання доручення принципала;

3. припинення агентського договору у випадку порушення агентом істотних умов агентського договору;

4. отримання попереднього повідомлення агента про його намір припинити агентський договір.

До обов’язків агента входить:

5. ставитися до справ принципала як до своїх власних;

6. виконуючи доручення принципала, діяти чесно і сумлінно;

7. перевіряти платоспроможність споживача, який купує товари принципала;

8. не здійснювати збут товарів іншої особи, якщо такі товари конкурують з товарами принципала;

9. належним чином виконувати доручення принципала, інформувати його про хід виконання доручення;

10. здійснювати продаж товарів у кількості, узгодженій сторонами в агентському договорі;

11. надавати принципалу звіти з поданням документів, що підтверджують понесені витрати під час виконання доручення;

12. брати участь у рекламній компанії принципала, виставках та ярмарках;

13. надавати принципалу попереднє повідомлення про припинення агентського договору, якщо такий договір припиняється до закінчення строку його дії;

14. у разі припинення агентського договору передати принципалу всю документацію, що підтверджує факт виконання доручення (договори, товаросупровідні документи, чеки, розписки тощо).

3. Агент має право:

1. одержувати компенсацію понесених ним витрат під час виконання доручення принципала;

2. отримувати комісійні відповідно до умов, обумовлених в агентському договорі;

3. одержувати додаткову винагороду за del credere;

4. отримувати компенсацію або відступне в разі припинення договору з принципалом.