Циклічність економічного розвитку. Економічні характеристики циклів

 

Економіка, як і будь-яка інша система, розвивається не рівномірно, хвилеподібно. Така форма руху пояснюється значною мірою законом спадної граничної продукції всіх факторів виробництва.

Проблема виявлення періодичності коливань в економіці та причини, що їх зумовлюють, не залишало байдужим жодного з провідних економістів ХІХ – ХХ ст.. розглянемо деякі з теорії циклів.

Монетарна теорія пояснює цикли розширення і згортання банківського кредиту. Збільшення пропозиції грошей і прискорення швидкості їхнього обороту стимулює сукупний попит, а він, у свою чергу, зумовлює розвиток обсягів національного виробництва, обсягів реалізації та зростання цін, і навпаки, зростання кредиту (пропозиції грошей) спричиняє протилежну тенденцію – зменшення обсягів виробництва тощо. Фаза піднесення стимулюється розширенням кредиту і триває до того часу, поки обсяги кредиту не скоротилися. Інструментом впливу на розширення (згортання) банківського кредиту є відсоткова ставка. Якщо відсоткова ставка низька – попит на гроші зростає, кредит розширюється і навпаки.

Розширення кредиту не може бути обмеженим. Щоб уникнути бурхливого розвитку інфляції, банки мусять підвищувати відсоткову ставку. Розширення кредиту припиняється, економіка переходить до низхідної фази. Щоб забезпечити рух по висхідній, на думку прихильників даної теорії, достатньо вдатися до кредитної експансії.

Інноваційна теорія (Й.Шумпетер, Е.Хансек) пояснюють цикли використання у виробництві важливих нововведень, таких як, залізниці, авіаційні лінії, сучасні системи сукупного зв’язку тощо. Вона акцентує увагу на величезному визначенні технічних змін, нововведень та відкриттів.

Теорія недоспоживання вбачає причину криз у надмірному заощадженні доходів. Якщо заощадження не перетворяться на інвестиції, то збільшення їх спричинятиме скорочення споживання. Частина споживчих товарів не буде реалізована, зменшення доходів тих, хто виробляє предмети споживання, призведе до скорочення попиту на засоби виробництва для виготовлення предметів споживання і, відповідно, доходів тих, хто ці засоби виробництва виробляє.

Останні зменшать попит на засоби виробництва, що використовуються для виготовлення засобів виробництва задля створення предметів споживання. Прихильники цієї теорії вважають, що стабільність на ринку споживчих товарів є запорукою без кризового розвитку.

Класифікація економічних циклів за тривалістю

 

1. короткі цикли пов’язані з порушенням та встановленням рівноваги на споживчому ринку. Причиною їх є зміни у сфері кредиту, тому вони й проявляються з періодичністю 3 роки і 4 місяці (за дослідженнями Джозефа Кітчини та Уеслі Мітчела);

2. середні цикли, їх ще називають циклами Жеглера (за ім’ям французького вченого економіста, який досліджував середні цикли у другій половині ХІ ст.). Вони повторюються з періодичністю 8-10 років, причину яких вчені пов’язують з періодичністю оновлення основного капіталу.

3. довгі хвилі (великі цикли) пов’язані зі зміною базових технологій, джерел енергії та об’єктів інфраструктури.

Середні цикли(промислові) є базисними в економічному розвитку. Матеріальною основою промислового циклу, згідно з марксисткою теорією, є періодичне оновлення основного капіталу. Періодичність циклів таким чином, визначається періодом оновлення основного капіталу. Чим швидше воно відбувається, тим частіше відбуваються кризи. У період, описаний К. Марксом, оновлення основного капіталу здійснюється з періодичністю 10-11 років. Такою була і періодичність середніх (промислових) циклів.

Класична схема циклів об’єднує чотири фази: криза депресія, пожвавлення, піднесення (рис.12.2).

Рис.12.2 Схема ділового циклу.

Ознаки „економічної кризи” – перевиробництво товарів стосовно платоспроможного попиту на них; значне скорочення обсягів виробництва; падіння цін; дефіцит вільних грошових коштів, необхідних для платежів; банкрутство підприємців; зростання безробіття; зниження рівня заробітної плати; склад рівня прибутку; дезорганізація кредитної системи.

Ознаки депресії – застій виробництва, низький рівень цін, незначний обсяг торгівлі; невисока ставка позичкового відсотка.

Ознаки “пожвавлення” – розширення обсягів виробництва кризового рівня; зростання цін, підвищення прибутку; зростання зайнятості; пожвавлення торгівлі.

Ознаки “піднесення” – перевищення максимального обсягу виробництва до кризового рівня; швидке зростання зайнятості; підвищення заробітної плати й інших видів доходів; розширення пропозиції, яка з часом перевищує попит і готує нову кризу.

Середні цикли, а також кризи, які в них проявляються, досить часто спричиняються короткими циклами.

Матеріальною основою малих циклів є процеси, які відбуваються у грошовій сфері, а також у сфері товарів тривалого користування (цінні папери, нерухомість). Короткі цикли характеризуються особливою гостротою та інтенсивністю, що часте, але не завжди накладається на кризу виробництва.

Теорія “довгих хвиль ”

Найбільш визначальними або епохальними вважаються довгострокові циклічні коливання, які в перше були виявлені англійськими економістом У.С.Джевонсоном (1879 р.). Вперше наукову теорію довгих хвиль розробив російський вчений Микола Кондратьєв та Йозеф Шумпетер у 20-х роках ХХ ст. За Кондратьєвим довгі цикли безпосередньо пов’язані із циклічністю розвитку виробничих сил. За Шумпетером довгі хвилі визначаються змінами у технологіях виробництва, а також змінами інноваційної активності підприємців.

Матеріальну основу довгих хвиль становить структурне оновлення технологічного способу виробництва.

Воно може переходити двома шляхами: еволюційним (вдосконалення) і революційним (докорінна зміна техніки і технології).

Низхідна фаза великого циклу – це період змін базових технологій і технологічних структур тривалістю 20-25 років.

Упродовж цієї фази відбуваються економічні кризи малих і середніх циклів. Одна з таких криз неодмінно призводить до технічних нововведень. На цей час також припадає найбільше навантаження у вимірі перебудови економічної структури суспільства адекватно технологічному оновленню виробництва.

Висхідна фаза великого циклу – це період тривалого піднесення економічного та науково – технічного розвитку суспільства, який триває 25 –30 років. Протягом такого проміжку часу можливі також циклічні кризи, пов’язані з оновленням основного капіталу, характерне масове поширення нових технологій, зародження і розвиток нових галузей економіки.

До тепер в світовій ринковій економіці відбулося чотири великих економічних цикли:

І – це демонополістичне виробництво, яке впроваджується після промислового перевороту, який пройшов вкінці ХVІІ на початку ХІХ ст. (вплив вільної конкуренції);

ІІ – середина ХІХ ст. - це монополістичне виробництво, яке проявляється згортанням конкурентної боротьби і поширенням впливу монополій;

ІІІ – період державного монопольного виробництва, який розпочався в 30-х роках ХХ ст., і характеризується підвищенням ролі держави в економічних процесах, а також монопольного впливу на економіку;

ІV – друга половина 70-х років ХХ ст. – транснаціональний період, він характеризується докорінною зміною технологій, а також інтернаціоналіза-

цією структури виробництва.

Питання третє.