Кругообіг і обоертання промислового капіталу. Основний і оборотний капітал

 

Якщо процес виробництва на підприємстві відновлюється у зростаючих масштабах, то це буде розширене відтворення. Якщо виробництво на підприємстві має капіталістичну чи соціалістичну форму, то й відтворення матиме таку саму соціально-економічну форму.

Перша стадія кругообігу має вигляд:

Г — Т (Р_с + З_в).

Далі, використовуючи формулу кругообігу капіталу

Г —Т ...В..ВТ'—Г'.

Капітал, що перебуває у виробничій формі, за характером оборо­ту традиційно поділяють на основний і оборотний.

Основний капітал — це частина продуктивного капіталу, яка цілком і багаторазово бере участь у виробництві товару, перено­сить свою вартість (за принципом втрачених альтернативних мож­ливостей) на новий продукт частинами (у міру зношення). До ос­новного капіталу відносять ту частину авансованого капіталу, яка втілюється в засобах праці. Перенесена частина вартості основ­ного капіталу створює амортизаційний фонд. При цьому слід за­пам'ятати два види зношування основного капіталу — фізичне і моральне, їх особливості і значення.

На відміну від основного капіталу, оборотний капітал являє собою ту частину продуктивного капіталу, вартість якої входить у створювані товари цілком і яка повністю повертається в грошо­вій формі після їх реалізації.

Функціонуючи за схемою Г—Т—Г', капітал безперервно повертається до своєї початкової форми, здійснюючи своє­рідний рух по колу.

 

Реальний кругообіг промислового капіталу проходить три логічно послідовні стадії:

 

І — закупівля необхідних факторів виробництва (засобів виробництва (3В) та робочої сили (РС));

II — виробництво визначеної товарної маси;

III — продаж створеної товарної продукції.

Г – Т

Кругообіг промислового капіталу — безперервний: рух капіталу по трьох стадіях із послідовною зміною форм та поверненням у свою початкову форму у збільшеному, як правило, розмірі.

Безперервний рух капіталу за логікою його кругообігу є оборотом капіталу.

Оборот капіталу — це безперервно повторюваний кругообіг капіталу, в результаті якого авансовані кошти пов­ністю повертаються до своєї початкової форми.

У процесі обороту різні частини промислового капіталу

одночасно функціонують у грошовій, продуктивній і товарній формах капіталу — конкретніша категорія, ніж кругооборот. Його конкретизують пов'язані між собою кількісно-вартісне вираження авансованого капіталу і швидкість руху цього капіталу за часом.

Перший вимір швидкості обороту капіталу — відрізок часу, протягом якого до підприємця у вигляді виручки повертається вся грошова сума авансованого капіта­лу, що зросла на величину прибутку. Цей відрізок часу ста­новить один оборот.

Другий вимір швидкості обороту капіталу — кіль­кість обертів авансованого капіталу за рік. Цей вимір є по­хідним від першого і відображається формулою:

п =О/о,

де п — кількість оборотів авансованого капіталу за рік; О — рік (12 місяців); о — тривалість одного обороту.

Оборот капіталу характеризується безперервною цикліч­ністю. У процесі його руху генерується дохід та відбуваєть­ся зростання авансованої вартості.

Окремі частини промислового капіталу, представлені його особливими матеріально-речовими елементами, обертають­ся з різною швидкістю.

Засоби праці (будови, споруди, верстати, машини, облад­нання) функціонують від кількох років до кількох десятків років. Вони становлять матеріально-технічну основу під­приємств і послідовно беруть участь у багатьох виробничо-технологічних циклах.

Комплексна характеристика матеріально-технічної бази і засобів виробництва, рівня його розвитку складає виробничий потенціал підприємства. Він показує здатність виробляти продукцію певних видів, обсягу і якості.

Виробничий потенціал підприємства відображається виробничими фондами підприємства.

 

 

Виробничі фонди

 

Основні фонди Оборотні фонди

 

(засоби праці або (предмети праці)

основний капітал)

Оборотні виробничі фонди – це частина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких, цілком споживаються у кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають свою натуральну форму і переносять всю свою вартість на вартість вироблюваної продукції (виробничі запаси, напівфабрикати, залишки готової продукції).

Основні виробничі фонди – це частина засобів виробництва, що бере участь у процесі виробництва; зберігає протягом тривалого часу натуральну форму і лише поступово, по мірі зношування переносить свою вартість, на вартість готового виробу.

Основний капітал протягом свого тривалого функціонування зазнає фізичного і економічного спрацювання (фізичний знос), а також техніко-економічного старіння (моральний знос).

Фізичний знос основних фондів – це втрачання ними своїх первинних техніко-економічних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до поступового зменшення їх реальної вартості – економічного спрацювання.

Моральний знос основних фондів – це втрачання засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення застосовуваних та створення нових засобів виробництва, впровадження принципово нової технології.

Необхідною умовою відновлення засобів праці є їх відшкодування у вартісній формі, яке здійснюється через амортизацію.

Амортизація – це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції з метою їх повного відшкодування.

Для відшкодування вартості зношеної частини основних фондів підприємство здійснює амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів спрацювання й старіння.

Норма амортизації – це встановлений розмір амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів за певний період часу по конкретному їх виду, який виражений у відсотках до їх балансової вартості.

де В_П – балансова вартість основних фондів.

 

Література

Основна: 3,5,6,15,16,18.

Додаткова: 1, 20, 33, 38.