Розвиток місцевих ринків здійснюється під безпосереднім керівництвом місцевих органів влади. Вони здійснюють контроль за динамікою обсягів реалізації, розвитком матеріально-технічної бази, рівнем цін на товари народного споживання. Збільшенню привозу на місцеві ринки сприяє організація допомоги транспортом у віддалені населені пункти, створення у селах заготівельних пунктів з прийому продукції для подальшої її концентрації й організованої доставки, будівництво і благоустрій місцевих ринків, налагодження автобусного зв'язку, забезпечення холодильниками, складськими приміщеннями, контрольними станціями, побутовим обслуговуванням тощо. На місцевих ринках проявляється регулююча роль закону попиту і пропозиції. Від співвідношення між ними залежить рівень цін і характер розвитку ринкових відносин.
Враховуючи сезонність виробництва сільськогосподарської продукції, а також сезонність попиту на більшість із них, перспективною є організація періодичних традиційних ярмарок, приурочених до закінчення масового збору врожаю, передсвяткової торгівлі. Як свідчить практика, підготовка і проведення таких масових заходів супроводжується суттєвим збільшенням привозу товарної маси і зниженням ринкових цін на неї.
З метою подальшого розвитку торгівлі на місцевих ринках, надання населенню послуг з доставки і реалізації сільськогосподарської продукції, Укоопспілкою розроблена і втілюється комплексна програма реконструкції, технічного переоснащення та розвитку ринків до 2011 р. У ній враховані нормативи торгової площі на 1000 мешканців, кліматичні, регіональні особливості. На місцевих ринках створюються додаткові структури, торгово-заготівельні підприємства, окремі кооперативи. Закон "Про споживчу кооперацію" в Україні створює сприятливі умови для подальшого розвитку місцевих ринків. У ньому закріплено положення про те, що місцеві ринки поряд із сільськогосподарською продукцією, для повнішого використання ресурсів і збільшення доходів можуть без обмеження займатися й іншими видами діяльності, які не заборонені законом.
З метою покращення торгового обслуговування населення потрібно і надалі розвивати торгівлю на місцевих товарних ринках. Від цього виграють всі: виробник, споживач і держава.
Питання для поглибленого вивчення ІІ розділу
1. Торговельне підприємство як суб'єкт ринкових відносин.
2. Функціонально-правовий статус діяльності роздрібного торговельного підприємства.
3. Організаційно-економічні особливості функціонування різних видів торговельних підприємств.
4. Об'єднання торговельних підприємств та їх характеристика.
5. Державне регулювання діяльності торговельних підприємств в умовах переходу до ринку.
6. Стратегія діяльності торговельного підприємства, її зміст та порядок розробки.
7. Конкурентоспроможність торговельного підприємства та методи її оцінки.
8. Стратегічний потенціал торговельного підприємства, його конкурентний статус.
9. Економічна сутність товарообороту.
10. Товарооборот як економічна категорія та показник господарської діяльності.
11. Класифікація товарообороту, його види на ринку споживчих товарів.
12. Роль і місце товарообороту у відтворювальному процесі.
13. Характеристика факторів, що визначають обсяги, структуру та перспективи розвитку товарообороту.
14. Суть і значення роздрібного товарообороту в системі соціально-економічних відносин.
15. Взаємозв'язок ринку споживчих товарів та товарообороту.
16. Порядок розробки стратегії управління товарооборотом підприємства.
17. Перспективи розвитку роздрібного товарообороту підприємства.
18. Економічне обґрунтування роздрібного товарообороту на плановий період.
19. Вибір пріоритетної мети розвитку товарообороту.
20. Аналіз обсягу і структури реалізації товарів у передплановому періоді.
21. Оцінка діяльності торговельного підприємства на підставі плану роздрібного товарообороту.
22. Методика обґрунтування роздрібного товарообороту підприємства на плановий період.
