Сегментація ринку праці та проблеми його вдосконалення

Макропростір ринку праці при детальному вивченні перетворюється на комплекс мікропросторів, пов'язаних багатоаспектною взаємодією. Можливість вивчення ринку праці, проведення повного і результативного аналізу його стану значною мірою залежить від повноти і правильності сегментації ринку праці та проведення аналізу за окремими сегментами.

У науковій літературі останніх років часто виділяють такі основні сегменти сучасного ринку робочої сили, як: перший—ринок кваліфікованої робочої сили з гарантованою зайнятістю і високою реальною заробітною платою; другий — ринок малокваліфікованої та некваліфікованої робочої сили з повною зайнятістю робочих; третій — ринок периферійної робочої сили, частково і тимчасово зайнятих надомників; четвертий — ринок короткострокових безробітних; п'ятий — ринок тривало безробітних.

Сегменти ринку праці складаються залежно від контингенту працівників, зайнятих на певних роботах, у різних галузях та секторах економіки за відповідними професіями та спеціальностями з різним рівнем кваліфікації на визначеній території.

Можна виділити три основних типи сегментації ринку: перший -у географічному розрізі, коли йдеться про функціонування зайнятості в його географічній, соціально-економічній, демографічній особливостях; другий—у секторному, тобто мається на увазі структура зайнятості за галузями та секторами економіки. Третій — в якісному розрізі, тобто структура та динаміка зайнятості за видами професії, спеціальностями, рівнями кваліфікації. Розгляд секторної структури зайнятості особливо важливий у досліджені ринку праці на макрорівні.

Важливим видом сегментації ринку праці є структуризація за демографічними ознаками окремих категорій та груп працездатного населення. Тут розрізняють:

- ринок праці молоді з характерною високою мобільністю робочої сили, відносно низькою кваліфікацією кадрів, короткими, але частими періодами безробіття;

- ринок праці жінок, який характеризується також невисокими рівнем територіально професійної мобільності, що пов'язаний з народженням і вихованням дітей;

- ринок праці пристарілих з притаманним йому зниженням можливостей активної трудової діяльності, невисоким рівнем професійної мобільності, часто низьким рівнем кваліфікації у зв'язку з втратою актуальності професії тощо;

- ринок пращ інвалідів, для яких характерним є низька територіальна мобільність, обмеження можливості активної трудової діяльності, проходження професійної підготовки.

Ринки праці поділяють за професійною ознакою: ринок праці економістів, бухгалтерів, продавців, товарознавців, менеджерів тощо.

Вивчення професійної сегментації ринку праці має велике значення для прогнозування перспективних спеціальностей та професій, що є особливо важливим для організації ефективної системи професіональної підготовки кадрів.

Зміни в професійно-кваліфікаційній структурі кадрового потенціалу та зміни змісту праці є важливим аспектом сегментації професійно кваліфікаційних ринків праці в Україні. Основною проблемою сегментації ринку праці є значною мірою відсутність достовірної інформації. Це стосується розрахунку чисельності зайнятих та обліку маятникових міграцій. Тому на сучасному етапі малі регіони, як потенційні регіональні ринки праці, розглядаються лише в спеціальних дослідженнях, що є суттєвим недоліком у сегментації ринку праці та його вивченні. З огляду на це, слід вдосконалювати і деталізувати порядок обліку населення, трудових ресурсів і соціальну статистику, а також створювати надійну інформаційну базу багатоаспектного територіального аналізу та прогнозування.