Основними показниками обсягу діяльності оптової торгівлі є оптовий товарооборот, що характеризує продаж товарів народного споживання і виробничого призначення для подальшого їх перепродажу або переробки.
Особливості оптового товарообороту порівняно з роздрібним полягають у тому, що:
- оптовий товарооборот відбувається у сфері товарного обігу і товар не вибуває з цієї сфери, а залишається в ній;
—продаж відбувається між підприємствами (організаціями) за безготівковими розрахунками;
—план оптового товарообороту є показником діяльності оптових баз, самостійного значення не має і в цілому з торгівлі не розробляється.
Потреба оптового товарообороту в умовах ринку обумовлена суспільним розподілом праці, наявністю товарно-грошових відносин, а також комплексом виробничих, торговельних і транспортних факторів.
Фактори виробництва, що зумовлюють потребу оптового товарообороту, такі:
—нерівномірність розміщення виробництва і його концентрація в окремих економічних районах;
—спеціалізація виробництва на вузькому виробничому асортименті, що зумовлює потребу комплектування торговельного асортименту;
— сезонність сільськогосподарського виробництва вимагає накопичення, зберігання й оптового продажу продукції з виникненням потреби.
Виробничі фактори характеризують віддаленість процесів виробництва і споживання не тільки у просторі, але й у часі. Оптова торгівля через оптовий товарооборот покликана зблизити їх.
Торговельні фактори, що обумовлюють оптовий продаж товарів: —малі розміри магазинів, особливо у сільській місцевості;
- універсальний асортимент роздрібної мережі, який вимагає встановлення комерційних відносин із великою кількістю виробників, що практично неможливо;
- потреба невеликих партій товарів універсального асортименту; —сезонність споживання окремих товарів потребує накопичення сезонних товарів, що не під силу роздрібним підприємствам.
Транспортні умови, що перешкоджають встановленню прямих комерційних зв'язків роздрібної торгівлі й промисловості:
— віддаленість магазинів від виробників товарів і залізниць, поставки малих партій на великі відстані неефективні;
—мінімальні норми відвантажування товарів (вагон, контейнер, автомобіль) не під силу роздрібній торговельній мережі, особливо у фінансовому відношенні.
Отже, в умовах ринкових відносин зростає потреба оптового товарообороту, який гарантує роздрібній торговельній мережі невеликі партії широкого асортименту товарів і мінімальні відстані доставки. Світовий досвід підтверджує, що зростання виробництва товарів на великих підприємствах, спеціалізація виробництва спричиняє зростання кількості оптових посередників на ринках розвинутих країн.
Економічна суть оптового товарообороту визначається тими функціями, які він виконує. Виробникам товарів забезпечується реалізація їхньої продукції, а роздрібній торгівлі—забезпечення товарами в асортименті й у терміни, що відповідають попиту населення.
Для виконання цих функцій оптовому посереднику слід вирішувати цілий комплекс завдань:
— глибоке вивчення попиту населення, можливості підприємств-виробників для збалансування в регіоні попиту і пропозиції;
—накопичення, комплектування і зберігання товарних запасів; —формування широкого торговельного асортименту;
— контроль та активний вплив на виробника з метою збільшення випуску, розширення асортименту і покращення якості товарів;
—організацію раціонального транспортування товарів із мінімальними витратами часу і коштів.
Сьогодні оптові підприємства різної підпорядкованості не виконують покладених на них функцій, і, щоб вижити, відкривають власну роздрібну торгову мережу, забезпечують її товарами, тобто працюють на себе за рахунок оптової і роздрібної торговельної надбавки. При цьому значно зменшились обсяги товарообороту в порівняльних цінах, а роздрібна торговельна мережа, особливо в сільській місцевості, позбулася джерела товаропостачання.
В умовах економічної кризи це тимчасовий, але не найкращий вихід.
Шукаючи кращі виходи, варто створювати оптові об'єднання, відкриті акціонерні товариства, промислово-фінансові групи, торгові доми тощо. Тут повинні переплітатися інтереси виробників товарів, банків, оптових підприємств, які б сприяли відродженню оптової торгівлі, яка реалізувала б продукцію власного виробника, виконувала б усі покладені на неї функції розвитку роздрібної торгівлі і торговельного обслуговування населення.
Уже сьогодні в Україні функціонують підприємства нового типу— офіційні дистриб'ютори промислових підприємств. Активно розвивається мережа оптових ринків, продовольчих і непродовольчих товарів. Оптова торгівля в Україні відроджується на новій комерційній основі з урахуванням інтересів усіх ЇЇ учасників. Майбутнє — за промислово-фінансовими групами, які, залучивши банківський капітал, зможуть вийти на світовий ринок.
2. Показники оптового товарообороту та мета їх аналізу. Методика аналізу плану оптового товарообороту
Основним показником оптової торгівлі є оптовий товарооборот. Залежно від суб'єкта (джерела) продажу товарів він поділяється на оптовий товарооборот виробників і оптовий товарооборот торгових організацій.
Залежно від використання товарних ресурсів за призначенням, оптовий товарооборот набуває трьох видів:
— продаж товарів роздрібним, промисловим підприємствам, а також на експорт;
— внутрішньо-системний продаж (одні оптові підприємства іншим);
— міждержавний продаж товарів на основі урядових угод.
Залежно від організації товаропросування, оптовий товарооборот поділяють на складський і транзитний.
При складському товарообороті товари відвантажуються зі складів оптових баз, де вони зберігаються і комплектуються в широкий торговий асортимент.
При транзитному товарообороті товаропросування відбувається безпосередньо в роздрібну торгову мережу оптовим покупцем, обминаючи склади оптових баз. Транзитний товарообіг, у свою чергу, поділяється на оплачений і неоплачений (організований без участі в розрахунках, тобто коли оптова база тільки організовує рух товарів, укладає угоди, уточнює специфікації та реквізити покупців, контролює терміни відвантаження, а розрахунки відбуваються між постачальником і одержувачем товарів). Обидва види оптового товарообороту (складський і транзитний) мають свої переваги і недоліки.
Складський товарооборот необхідний і доцільний при доставці товарів складного асортименту, коли потрібне складське накопичення широкого торговельного асортименту товарів, комплектування невеликих партій товарів відповідно до розміру магазинів і регулярна доставка їх у роздрібну мережу. Але це занадто дорогий спосіб товаропросування, і тому потрібно, щоб на шляху до роздрібної торгової мережі товар проходив не більше, ніж одну оптову ланку.
Транзитний товарооборот скорочує час переміщення товарів, тобто зменшує витрати на вантажно-розвантажувальні роботи та утримання складської мережі, а також потребу у складських приміщеннях. Але транзитну норму відвантаження (вагон, контейнер, автомобіль) не кожен магазин може викупити і прийняти. На даному етапі ця економічна форма товаропросування зведена до мінімуму. Враховуючи той факт, що транзит звужує асортимент, економічно правильно він застосовується щодо товарів простого асортименту і товарів місцевого виробництва.
Отже, показниками оптового товарообороту виступають:
1. Обсяг товарообороту в сумі, в тому числі складський і транзитний. Всі якісні показники обчислюються відносно оптового товарообороту з участю в розрахунках (тобто складський оборот плюс оплачений транзит).
2. Співвідношення роздрібного і оптового товарообороту (коефіцієнт ланковості товаропросування), що застосовується для оцінювання вкладу оптової торгівлі в роздрібний товарооборот. Коефіцієнт ланковості товаропросування розраховується шляхом зіставлення валового і роздрібного товарообороту (оптовий плюс роздрібний товарооборот, розділений на роздрібний товарооборот). Він показує кількість оптових та роздрібних ланок на шляху від виробника до покупця.
3. У системі споживчої кооперації застосовується показник процентного відношення оптово-складського товарообороту до роздрібного, який показує частину товарів, що пройшли на шляху до покупця через оптові бази і склади.
4. Для оптової торгівлі характерним є показник рівня централізованої доставки товарів силами постачальників і за їхні кошти. Він розраховується як частка від ділення суми товарів, що продані й доставлені централізовано, на суму оптово-складського обороту і визначається у відсотках, показуючи частку централізованої доставки.
Централізовану доставку на цьому етапі забезпечують промислові підприємства, доставляючи у магазини хліб, молоко та інші товари з обмеженим терміном зберігання, а також бази і склади споживчих товариств та райспоживспілок. Через обмеженість фінансових ресурсів цей прогресивний спосіб доставки товарів застосовують лише бази райспоживспілок.
Світовий досвід підтверджує, що за централізованою доставкою— майбутнє, оскільки при цьому ефективно використовуються транспортні засоби, скорочуються витрати часу і коштів.
Основна мета аналізу оптового товарообороту—визначити, як оптова база виконує покладені на неї функції зі збуту товарів виробника і забезпечення товарами роздрібної торгової мережі. Особливістю аналізу оптового товарообороту є проведення його у зіставленні з роздрібним товарооборотом зони, яку обслуговує база.
У процесі аналізу розраховуються такі показники, як і при аналізі роздрібного товарообороту: відсоток виконання плану, темпи зростання товарообороту у діючих і порівняльних цінах. Розраховуються також і такі показники, які властиві тільки оптовій торгівлі. Методика аналізу оптового товарообороту така (табл. 8):
Таблиця 8. Методика аналізу оптового товарообороту (тис.)
| Показники | Минулий період | Звітний період | Звітний рік у % до минулого | ||
| План | Факт | Ступінь виконання | |||
| 1. Оптово-складський товарооборот 2. Оплачений транзит 3. Усього оптовий товарооборот 4. Питома вага транзиту 5. Роздрібний товарооборот порівняльного кола товарів 6. Оптово-складський товарооборот у % до роздрібного |
Загальна криза неплатежів, відсутність оборотних коштів і значний податковий тягар не сприяють розвитку як оптового, так і роздрібного товарообороту.
При аналізі оптового товарообороту важливим є аналіз співвідношення оптово-складського і роздрібного товарообороту. Початок такого аналізу вимагає інформації про структуру товарообороту.
На загальне співвідношення оптово-складського і роздрібного товарообороту впливає структура товарообороту і коефіцієнт ланковості окремих груп товарів. Такий аналіз здійснюється за такою формою (табл. 9).
Зміна структури товарообороту, а саме збільшення частки продтоварів, зменшує співвідношення оптово-складського товарообороту до роздрібного. Аналізуючи оптовий товарооборот асортименті, перевіряють виконання планів за кожною групою, зіставляють оптово-складський
Таблиця 9. Аналіз структури товарообороту і коефіцієнта ланковості окремих груп товарів
| Групи товарів | Структура товарообороту | Коефіцієнт ланковості | Середньо-виважена | Коефіцієнт ланковості за минулий рік при фактичній структурі | |||
| Звітний період | Базовий період | Звітний | Базовий | Звітний | Базовий | ||
| 1. Продовольчі товари 2. Непродовольчі товари Усього |
товарооборот із транзитним і роздрібним товарооборотом, визначають тенденції розвитку обороту за кілька років, встановлюють питому вагу кожної групи товарів у загальному обсязі оптово-складського товарообороту. У результаті проведеного аналізу виявляються недоліки у торгівлі окремими групами товарів, вивчаються умови, що спричинили негативний вплив на оптовий продаж, розробляються рекомендації щодо розвитку оптової торгівлі.
Окремим напрямом аналізу є аналіз товарних запасів у сумі і в днях обороту відповідно до нормативу, рівномірності розміщення в роздрібній мережі. Важливим тут є аналіз швидкості обігу запасів, оскільки вона впливає на фінансові показники та платоспроможність підприємств і організацій.
При розрахунках товарних запасів у днях на конкретну дату або швидкості обігу за звітній період користуються такою ж методикою, як і в роздрібній торгівлі. Особливістю є сума товарообороту, яку беруть до уваги при проведенні розрахунків. Для визначення одноденного товарообороту оптової бази береться оптово-складський і дрібнооптовий товарооборот, оскільки він фіксує продаж товарів зі складів бази. Якщо має місце наявність понаднормативних запасів або сповільнення товарообороти ості, то слід глибоко вивчити внутрішньо-групову структуру запасів і відповідність їх попиту населення.
При аналізі слід виявити зайві запаси, що не користуються попитом через велику кількість або недостатню якість, а також такі, що втратили якість через тривалий термін зберігання.
Більш глибокого аналізу потребує вивчення чинників (складових), що сповільнюють швидкість обігу товарів: зростання цін на товари, спад купівельної спроможності населення, зростання маси конкурентоспроможних товарів закордонного виробництва, недоліки реклами товарів, відсутність відповідної упаковки тощо.
Аналіз надходження товарів на оптову базу проводиться на двох якісних рівнях. На першому рівні працівники комерційних служб проводять оперативний аналіз, у ході якого дається оцінка ступеня виконання укладених з постачальниками угод за кількістю, якістю й асортиментом поставлених товарів і термінів поставок. У разі порушення умов угоди проводяться оперативні заходи щодо перевірки якості, відмови від оплати, повернення товарів постачальникам і пред'явлення штрафних санкцій згідно з чинним законодавством.
На другому рівні економічний аналіз звітних даних надходження товарів, узгоджених із запасами і товарооборотом, здійснюють економісти оптових баз. Він передбачає дослідження виконання плану постачань у розрізі товарних груп, за постачальниками, термінами і обсягами постачань. Досліджується вплив ритмічності надходжень товарів на товарооборот, вживаються заходи щодо стабілізації поставок із відстрочкою платежу, розробляються рекомендації щодо встановлення довгострокових зв'язків із виробниками товарів.
У результаті проведеного аналізу розробляються заходи щодо вдосконалення торгівлі й розвитку оптового товарообороту з урахуванням ліквідації всіх виявлених недоліків, стимулюючи досягнення кращих показників на окремих ланках.
3. Особливості та вихідні передумови планування оптового товарообороту
Оптовий товарооборот як посередницький, допоміжний у цілому в країні не планується. Він визначається за кожним оптовим підприємством і затверджується торговельною організацією, якій підпорядковується. Мета планування випливає з функцій оптової торгівлі—забезпечити роздрібну торгівлю товарами народного споживання, а підприємства сировиною для переробки та виготовлення товарної продукції за їх замовленнями.
В умовах стабільності економіки оптовий товарооборот прогнозується на довгий період, що необхідно для розробки перспективних планів розвитку матеріально-технічної бази і всіх якісних показників діяльності оптової торгівлі. Основний плановий період—рік.
В умовах кризи, нестабільності та інфляції план на рік доводиться коригувати з урахуванням умов зовнішнього середовища і тому більш об'єктивними періодами планування є квартал і півріччя.
У пострадянській практиці застосовують деякі підходи до визначення планового обсягу оптового товарообороту з різними критеріями оптимальності обсягу оптових продаж.
Перший спосіб застосовується для забезпечення роздрібного товарообороту в зоні діяльності оптових баз.
Другий спосіб переважно застосовується підприємствами малого бізнесу і приватної торгівлі, що не мають визначеної зони обслуговування.
При визначенні обсягів оптового товарообороту першим способом використовують:
—плани надходження товарів у роздрібну торгову мережу, на підприємства громадського харчування та на виробництво для переробки з урахуванням їх потреби;
— матеріали аналізу оптового товарообороту і платоспроможності оптової бази;
- угоди на постачання товарів і замовлення організацій покупців; —аналіз товарних ресурсів, що виготовляються в регіоні, та можливості використання їх асортименту.
У системі споживчої кооперації оптові бази, за якими регіонально закріплена торговельна мережа, при плануванні обсягів оптового товарообороту вивчають плани надходження товарів у роздрібну мережу і на підприємства громадського харчування. Бази райспоживспілок і районних споживчих товариств, які є монопольними постачальниками сільської роздрібної мережі, беруть ці плани надходження товарів за основу при визначенні потреби в товарах, які надходять до оптової бази. При цьому сума оптового товарообороту за кожною торговою групою розраховується за формулою балансового узгодження показників товарообороту:
Р = 3п + Н- Зк,
де Р — реалізація; Зп — запаси на початок; Н — надходження; Зк - запаси на кінець.
При переході окремих споживчих товариств на прямі зв'язки з промисловими підприємствами суми самостійних закупівель вилучаються із суми розрахованих обсягів оптових поставок. Методика розрахунку плану оптового та оптово-складського товарообороту за окремими товарними групами має таку форму (табл. 10):
Таблиця 10
Форма методики розрахунку плану оптового та оптово-складського товарообороту
| Товарні групи | План надходження товарів у роздрібну мережу, підприємства громадського харчування і виробництва | Самостійні закупівлі споживчих товариств | План оптового товарообороту, (2-3) | Транзит оплачений за умовами угоди | План оптово-складського обороту (4—5) |
Цей спосіб планування використовується в умовах стабільної економіки й дешевих кредитів. В умовах кризи неплатежів, інфляції, дорогих кредитів і зменшення частки обігових коштів розраховані таким чином обсяги продажу не виконуються через відсутність фінансових ресурсів і неспроможність споживчих товариств розрахуватися за товари.
Реальним, але орієнтованим не на потреби роздрібної мережі і населення, а на власні можливості, є спосіб визначення обсягів оптового товарообороту, виходячи з наявних обігових коштів в оплаті товарів і швидкості їх обертання. Цей ринковий підхід, орієнтований на прискорення обігу, використовують приватні оптові підприємства.
Оптові підприємства малого бізнесу при плануванні обсягів товарообороту виходять із потреби прибуткової діяльності підприємств і при вузькому асортименті мають реальну можливість користуватися розрахунками точок беззбитковості та прибуткового оптового товарообороту. Однак, розрахувати оптимальний обсяг товарообороту за критеріями беззбитковості й прибутковості оптових підприємств — це тільки обчислити плановий обсяг. Щоб досягти його виконання, слід забезпечити базу товарними ресурсами і фінансовими коштами для їх закупівлі, а також реалізацію товарів в оптимальні строки, над чим повинна працювати комерційна служба оптових підприємств, торговельні відділення і товарознавці безпосередньо.
