ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН
Специфіка досліджень проблем трудової організації
В умовах ринку
Специфіка досліджень полягає у використанні спеціальних соціологічних і соціально-психологічних методів, що взаємно доповнюють один одного і несуть велику кількість нової інформації.
Соціологічне дослідження включає п'ять взаємозалежних етапів.
— підготовка дослідження;.
— збір первинної інформації, неузагальнених зведень, що підлягають подальшій обробці;
— підготовка зібраної інформації до обробки та и обробка,
— аналіз обробленої інформації;.
— написання за результатами дослідження звіту з висновками і рекомендаціями.
На першому етапі дослідження складаються програма чи проект дослідження установлюється вибірка (одиниця спостереження), визначаються методи збору інформації, проводиться пробне (пілотажне) дослідження. Програма дослідження містить загальний контур дослідження. У ній формулюються проблема, об'єкт і предмет дослідження, цілі, задачі і гіпотези дослідження, визначається його новизна, здійснюється операціоналізація понять (коли теоретичні характеристики і поняття яких-небудь процесів і явищ переводяться на емпіричний рівень можуть бути виміряні), розробляється робочий план дослідження з установленням термінів, виконавців, матеріальної бази.
Для збору інформації використовують: аналіз документів, опитування експеримент. Ось лише деякі проблеми, що вимагають дослідження в умовах ринкової системи господарювання:
1) проблеми, пов'язані з умовою і змістом пращ;
2) матеріальне становище працівників і їхній соціальний захист,
3) перспективи розвитку трудової організації в умовах різноманітності форм власності, проблеми її виживання;
4) судове поводження, фактори й умови, що на нього впливають,
5) проблеми, пов'язані з задоволеністю працею, її мотивацією,
6) ставлення до праці і трудова адаптація;
7) трудовий конфлікт, причини, шляхи вирішення і т д.
Нині проблеми власності і приватизації стають вкрай актуальними. Тому завжди необхідний аналіз не тільки їхніх економічних, а й соціальних аспектів. Розглядаючи власність з точки зору соціології, ми бачимо, до вона є об'єктом уваги людей, відіграє очевидну чи приховану роль у їхньому житті, трудовій та економічній діяльності, до неї прагнуть, тобто власності властиві соціальні аспекти. Як найбільш універсальні можна назвати такі:
— умови досягнення, підтримки і реалізації влади, панування над людьми, підпорядкування конкретних індивідів, груп, суб'єктів;
— спосіб максимального багатства, найпривабливішого і легкого виду доходу, одержання перспективного прибутку, а не поточної заробітної плати;
— соціальний престиж, умови входження до класу власників, більш привабливий, ніж клас найманих робітників;
— фактор свободи і самостійності, реалізації підприємницької психології;
— можливість прийняття управлінських рішень;
— механізм захисту в трудових відносинах, гарантії робочого місця, контролю заробітної плати, умов праці і реалізації, її продукту і т. д.
Розуміння соціального значення власності ще не дає повної відповіді на запитання про те, чому люди поводяться певним чином у конкретних ситуаціях врегулювання відносин власності, узгодження і спорів із приводу прав володіння і розпорядження. Існує чимало причин цього поводження. Спробуємо сформулювати лише деякі з них.
Насамперед, люди різняться у своїх потребах і інтересах, тому в неоднаковій мірі мають потребу у власності як засобі їхньої реалізації. Якщо одні прагнуть бути власниками будь-що-будь, то іншим власність байдужа, вони не пов'язують з нею власне благополуччя чи взагалі не вважають її необхідною в якомусь окремому випадку.
Велика кількість людей відноситься до державної власності як до найкращого соціально-економічного устрою чи навпаки, розглядає приватну власність як природний спосіб життя і спосіб вирішення всіх проблем. Навіть серед реальних власників ми знайдемо супротивників приватизації, а серед не власників — її «безкорисливих» прихильників. Цілі шари населення ставляться до приватизації як до чергової політичної кампанії, або «великої політики», у яку не слід втручатися і яка незабаром пройде, Тому вони займають або пасивно-байдужу позицію, або активно-критичну. Адже власність у випадку приватизації — цё не тільки блага і прибуток, а й відповідальність. Усі люди різною мірою здатні до відповідальності, це необхідно враховувати при вивченні даного питання.
Стосовно до власності і приватизації наглядно виявляються соціально-психологічні фактори наслідування. З одного боку, природні швидкі дії через острах відстати від інших, опинитися останнім, упустити момент для заняття гідної позиції в нових умовах праці і господарювання; з іншого — обережність, що випливає з прагнення не виконувати ризиковану роль лідера, а слідувати вже реальним прикладам благополучної реформи. При дослідженні трудової організації необхідно враховувати як різноманітність форм власності, так і відсоток власників (відсоток власності в адміністрації; фахівців у сфері інженерної й економічної праці; працівників, що виконують кваліфіковані функції, робітників, підприємців, іноземних осіб і компаній і т. д.), тому що це позначається на соціальних процесах і внутрішніх взаєминах працівників у трудовій організації.
Аналіз зміни форм власності дозволить вивчити, як міняється менталітет окремих працівників, цілих соціальних груп, їхнє трудове поводження. Наприклад, зникають конфлікти і страйки, оскільки у свідомості людей підвищується ціна робочого часу, слабшає необхідність строгого адміністративного контролю за працею, люди починають звільнятися від утриманських відносин, чекань дотацій і т. д. Навіть робітники у випадку зміни власності починають більш критично і принципово ставитися до штату і персоналу, структури й ефективності робочих місць. Зміну трудового поводження можна помітити і на повсякденному рівні. Самі працівники починають оцінювати приватні організації і підприємства значно вище, ніж державні, і судять про це за заробітною платою, якістю товарів, стилем взаємин із клієнтами, відповідальністю і переживанням працівників за авторитет підприємства.
Однак є факти, які показують, що зміна власності не впливає на менталітет працівника. Коли підприємство продовжує працювати «за старинкою», низький рівень оплати праці, немає очікуваного сплеску трудової активності працівників, позначається фактор соціальної інерції і т. д. І це теж необхідно вивчати.
У нових умовах господарювання повинне вивчатися і ставлення працівників до особистого, чужого, загального. Людям властива складна психологія в цьому питанні. Якщо одні сприймають чуже і загальне як особисте, то інші — особисте як чуже і загальне. Це може виявлятися у ставленні до власності на засоби виробництва в трудових організаціях у впливі цього ставлення на трудове поводження. Не можна випустити з уваги і процес криміналізації власності, тому що ці проблеми турбують різні шари населення.
