Гендерна рівність у бізнесі

У бізнесі, також як і в політиці жінок мало, до того ж зберігається тенденція - чим вищий щабель бізнесу, тим менше в ньому жінок.

Ситуація перехідної економіки вимагає посилення ділової активності людей в усіх економічних структурах. Сфера підприємництва і, зокрема, малого бізнесу, поповнюється жінками майже цілковито за рахунок торгівельної сфери. Жінкам не вистачає стартового капіталу, зв’язків у верхніх ешелонах влади - всього того, що є в чоловіків, які розпочинають свій бізнес. Виділяють дві основні групи жінок-підприємців:

1) особи з високою кваліфікацією, знанням мов, орієнтовані на роботу з міжнародним бізнесом, але не на перших, а на других ролях у фірмі: консультантами, економістами. Це дуже незначна, порівняно з чоловіками, група жінок. Серед причин - загальний дефіцит спеціалістів високого класу і традиційна монополія чоловіків у діловому світі.

2) друга категорія - жінки середньої кваліфікації, що ризикнули створити власне підприємство, як правило у сфері побутових послуг. Вже через рік-два, як доводять соціологічні дослідження, багато з них відходять від справ, не витримавши жорстких умов, непрозорості, кримінальності, корупції, що панують в економічній сфері.

За даними соціологічних опитувань, більше третини респондентів відмічають, що їх надії не справдилися і вони повністю розчаровані. Всі опитані жінки-підприємиці вважають, що жінкам дуже важко вижити в світі чоловічого бізнесу. Було б справедливо, аби держава надавала деякі пільги жіночому бізнесу, як це відбувається у низці розвинених країн. Держава повинна сприяти участі жінок у підприємницькій діяльності, по-перше, тому що без цієї підтримки жінки не можуть на рівних з чоловіками займатися бізнесом, а по-друге, тому, що в українському суспільстві підприємництво асоціюється виключно casino online з чоловічою половиною людства. Цієї ж позиції дотримуються і ЗМІ, що орієнтуються на бізнес і підприємництво. Формується думка, що жінок у бізнесі майже не існує, хоча насправді їх у приватному секторі біля 50%.

Із найзагальніших проблем, які змушують жінок серйозно замислитись про заснування власної справи, можна виділити:

- реальна відсутність для жінок місця для автономії або ініціативи у командній системі державної економіки;

- підвищена, порівняно з чоловіками, відповідальність за родину і дітей, що негативно позначається на професійній кар’єрі;

- якщо у вищому керівництві домінують чоловіки з патріархальною ментальністю, та головним критерієм оцінювання придатності жінки на керівну посаду є її лояльність до влади;

- проблема реально існуючої дискримінації за статевою ознакою (жінкам, які працюють у колективах з чоловіками і мають таку саму або подібну кваліфікацію, як правило, пропонують другорядні ролі).

За результатами опитування, жінки освіченіші та здатніші започаткувати власну справу (для довідки: в світі жінки володіють лише 1% світової власності). Так, зі 101 опитаних жінок-підприємиць вищу освіту мали 80,2%, професійно-технічну – 7,9%, середню - 1,0%.

Світова.

Аргументи і факти:

4% світового багатства належить жінкам;

75% всією роботи світу виконують жінки, ними виробляється до 45% світової продукції;

71% неоплачуваної домашньої роботи виконують жінки, в середньому вона займає 140 робочих днів у рік;

30% бізнесу в країнах Центральної і Східної Європи належить жінкам;

25%- така різниця в оплаті праці між жінками і чоловіками(на користь останніх) в Німеччині;

20% жінок в Україні володіють малим або середнім бізнесом;

50% грошових засобів в США належить жінкам;

14%- такий середній відсоток жінок, які займають управлінські посади.

 

Також, в Україні жінки отримують на 29 % менше грошей, ніж чоловіки на ідентичних посадах. В той же час доля жінок в загальній кількості підприємців складає 30%. В основному вони зайняті в малому та середньому бізнесі. У великому бізнесі жінки – рідкість. Становлення жіночого бізнесу в більшості випадків відбувається за рахунок ініціативи жінок, а не як результат дії спеціальних державних програм. Жіночий бізнес орієнтований в основному на роздрібну торгівлю, медицину, культуру та науку. Разом з цим серед найманих працівників показником дискримінації є рівень заробітної плати. В цілому рівень жіночої заробітної плати складає 2/3 чоловічої. Гендерна нерівність в оплаті праці є прямим порушенням принципу рівної оплати за рівну працю. Майже в усіх галузях народного господарства жінки займають низькооплачувані посади. Всі ці роки на ринку праці простежується ще одна закономірність: чоловіки витісняють жінок з перспективних добре оплачуваних посад.

Українська специфіка полягає в тому, що жінки і чоловіки почали займатися бізнесом одночасно. На початку перебудови в нас переважали компетентні керівники - як чоловіки, так і жінки, котрі мали досвід управлінської діяльності, однаково високий рівень освіти і, головне, взірці для наслідування - керівників своєї статі. Тому в чоловіків і жінок виявилися багато в чому рівні стартові позиції, а тому той факт, що жінки активно займаються управлінням, нікого не дивує, соціальне сприймається і навіть схвалюється.

Парадоксальність ситуації полягає в тому, що переважна частина жінок не бажає виконувати роль лише ''професійної домогосподарки, виховательки у сім'ї" і ніде не працювати. Особливо категоричну позицію займають ті, хто має вищу, або середню спеціальну освіту. Вони не тільки прагнуть бути серед людей, спілкуватися з колегами по роботі, а й намагаються мати власні гроші, бути економічно незалежними від чоловіків. І це зрозуміло, оскільки у разі розлучення якнайбільше страждає жінка, котра все життя поклала на сім'ю і не встигла зробити пристойну кар'єру. До того ж діти, які найчастіше всього залишаються з матір'ю, постійно потребують матеріальної підтримки. Воднораз кар'єра займає в українок лише п'яту позицію на шкалі уявлень про щастя.

Усталені соціальні стереотипи виховання

Цінності
Дівчина	Юнак
Сім'я	Кар'єра
Дім	Гроші як засіб самовизначення
Взаємини між людьми	Влада
Освіта	Освіта як складова кар'єри та влади
Злагода	Самодостатність, сила
Рольова орієнтація
Гендерна меншовартість	Гендерна пріоритетність у досягненнях у суспільстві та сім'ї
Мати	Власник
Трудівниця	Хазяїн
Сімейний менеджер	Людина, яка вимагає,щоб її обслуговували
Служниця	Син
Риси особистості
Слухняна	Стриманий
Відповідальність за сім'ю та людські взаємини	Упевнений в собі
Покірна	Активний
Активна в усіх питаннях життя сім'ї	Безкомпромісний
Контролер	Схильний до агресивного розв'язання конфліктів
Миротворниця	Активний у сексуальних стосунках
Бездоганна	Пасивний у питаннях життя сім'ї

 

Схожа картина спостерігається і в західних країнах: в особовому плані високий рівень професійної компетентності виявляється для жінки швидше негативним, ніж позитивним чинником, тому що спростовує усталені соціальні стереотипи. Подібний стан речей істотно уповільнює масове входження жінок у бізнес: сьогодні жіноче лідерство часто сприймається як щось вимушене і тимчасове, а не те, що життєво вартісне.

Фахівці у сфері психології менеджменту (Дме. Віткін, 3. Картер, М. Хеннінг, А. Жарден) відзначають такі причини, що перешкоджають жінці досягати успіхів у лідерстві: жінки здебільшого набагато пізніше за чоловіків починають піклуватися про особисту кар'єру, є яскравими носіями виконавської психології і природно втрачають ініціативу, незалежність, рішучість і самостійність; вони більш емоційні і гірше вміють керувати собою; менш схильні до ризику: сумніви та страх примушують їх перестраховуватися і відкладати нетерплячі зволікання рішення: нарешті, вони частіше вдаються до так званих "комбінованих стратегій" життєвого шляху, за яких роботі відводиться така ж істотна роль, як і сім'ї тощо.

Отже, окреслені труднощі формують установку на визнання менших можливостей жінок як лідерів організацій порівняно з чоловіками. З іншого боку, досвід розвитку жіночого підприємництва і реальна практика повсякденного життя демонструють, що жінки, котрі узяли на себе "тягар лідерства" переважно добре справляються з ним. Відтак соціально-психологічні обмеження для входження жінок у бізнес не можуть бути віднесеш до "незмінних факторів": ефективні моделі ділової поведінки цілком посильні для представниць "слабкої"" половини людства, хоча б тому, що успішно формуються під час безпосереднього виконання службових обов'язків та вирішення професійних завдань.

Таким чином, можна стверджувати, що на сучасному ринку праці України існує помітний гендерний дисбаланс, який виявляється у нерівному представництві жінок на керівних посадах, у їх концентрації в найменш престижних галузях економіки й сферах діяльності, нарешті в значно нижчій, ніж у чоловіків, оплата праці в усіх без винятку галузях, навіть таких, що традиційно вважаються жіночими і де жінки складають переважну частку працюючих.

 

 

Жінки у великому бізнесі.

В Україні жінкам значно складніше вести бізнес, аніж чоловікам. Такого висновку дійшли фахівці Міжнародної фінансової корпорації (IFC) у ході нового дослідження гендерної рівності у підприємництві.

З поміж усіх секторів української економіки найбільше жінок-підприємців задіяно у громадському харчуванні, торгівлі та послугах, а найменше їх у будівельному бізнесі. І чим більше підприємство, тим більша ймовірність, що його очолює чоловік. Лише 6 відсотків жінок-бізнесменів керують великим бізнесом, підприємствами з понад 250 співробітниками. Власники бізнесу, чоловіки – не схильні наймати на керівні посади жінок, каже гендерний спеціаліст Міжнародної фінансової корпорації Денис Торхов. Як виявило дослідження, бізнесвімен відчувають більше регуляторне навантаження. До них з перевірками частіше заходять представники контролюючих органів, аніж до чоловіків-підприємців, і дозволів на бізнес їм доводиться отримувати більше на 6 відсотків.

Найбільшими перепонами у тому, щоб жінка ставала підприємцем в Україні, є те, що їй складніше отримати кредит у банку, бо вона не має майна; жінка зазнає більшого навантаження з боку органів контролю; має обмежений доступ до інформації та навчання. Фірми, якими керують жінки, витрачають більше грошей на оформлення документації для податкової. Майже половина респондентів жінок-підприємців також зізнались, що їм доводилось робити «подарунки» органам контролю, про це розповів спеціаліст з гендерних питань регіону Європи та Центральної Азії Міжнародної фінансової корпорації Денис Торхов. За його словами,нормальний розвиток економіки неможливий без повноцінної участі жінок.