В 80-х роках жiнки з усього свiту започаткували активний мiжнародний рух за права жiнок. Наслiдки цiєї дiяльностi особливо вiдчутнi на мiжнародному рiвнi. Держави перше в iсторiї виявили пiдтримку захисту прав жiнок i визнали його своїм «високоприоритетним завданням». Масове використання зiвалтування було визнано за тактичну зброю у вiйнi, його переслiдування було включено до обов'язкiв спецiальних кримiнальних трибуналiв.
Гендерна рівність – концепція досягнення рівних прав між чоловіками і жінками у всіх сферах життя суспільства.
Слово «гендер» (gender) прийшло до нас з англійської мови і характеризує так звану соціальну стать.
Деякі дослідники вважають, що рівність статей є наступною ланкою в розвитку суспільства після патріархальної моделі. Встановлення гендерної рівності має на меті надання рівних соціальних прав і можливостей чоловікам і жінкам не залежно від статі.
Гендерна рівність передбачає суспільство, в якому і жінки, і чоловіки володіють рівними можливостями, правами та обов’язками в усіх сферах життя. Рівність між жінками та чоловіками – це коли представники обох статей можуть на рівних мати доступ до освіти і охорони здоров’я, управління і влади, мають рівні можливості досягти фінансової незалежності, працюючи на когось або керуючи власним бізнесом, реалізації своїх особистісних та професійних потреб та інтересів. Критичним аспектом у досягненні гендерної рівності є наділення жінок повноваженнями і більш широкими можливостями в різних сферах розвитку суспільства, а також залучення чоловіків до процесу досягнення гендерної рівності.
Ролі, які жінки і чоловіки грають у суспільстві, лише в дуже невеликій мірі визначені біологічно, і значною – соціально. Вони постійно змінюються. Хоча, обумовлені культурою або релігією, ці ролі різняться, залежно від географічного знаходження та від тимчасових змін.
Головним міжнародним документом у сфері гендерної рівності єКонвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (CEDAW). Цей документ є єдиним комплексним міжнародним документом універсального характеру, зобов’язуючим держави гарантувати дотримання прав жінок і боротися з дискримінацією щодо жінок у таких областях як освіта, трудова сфера, охорона здоров’я, сімейна політика, фінансова, законодавча і соціально-політична сфери.
Організація Об’єднаних Націй, завдання якої покласти край бідності в світі, стверджує, що ця «мета безпосередньо пов’язана з правами жінок, і що суспільства, де жінки не мають рівні з чоловіками права і можливості, ніколи не зможуть досягти сталого розвитку». Таким чином, просування рівності чоловіків і жінок сприймається як заклик до більшого економічного процвітання.
Принцип рівності жінок та чоловіків закріплений в Конституції України. Зокрема ст. 3 Конституції України закріплює рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя. Норми гендерної рівності передбачені також ст. 21, 24, 51 Конституції України. Частина третя ст. 24 Конституції України, безпосередньо присвячена подоланню дискримінації стосовно жінок в Україні та наголошує на тому, що рівні права й можливості жінок і чоловіків забезпечуються наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг, створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Одним із найважливіших показників та основних стандартів демократичного розвитку є утвердження гендерної рівності.
Україна підписала всі міжнародні документи щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (Декларація щодо рівності жінок і чоловіків – 1988 р., Пекінська декларація й Платформа дій – 1995 р., Декларація Тисячоліття – 2000 р., документи Спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН з питань гендерної рівності – 2000 р. та інші), ратифікувала Конвенцію про ліквідацію усіх форм дискримінації по відношенню до жінок і взяла на себе відповідні зобов’язання.
Не зважаючи на закон, в Україні гендерна рівність залишається далекою ціллю. 53 % населення країни складають жінки, тоді як в парламенті жінки мають всього 10 % місць.
