Прибуток, як економічний показник, є різницею між чистим доходом і собівартістю продукції. Прибуток є кінцевим результатом діяльності підприємства. Функції, що виконує прибуток на підприємстві:
1. Оціночна функція — прибуток оцінює ефект господарської діяльності.
2. Розподільча функция — прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу.
3. Стимулююча функція — прибуток є інструментом формування різних фондів стимулювання, як власників і робітників, та і самої господарської діяльності.
Класифікація видів прибутку.
В залежностіі від виду діяльності, в рамках якої отримано прибуток, він поділяється на:
· прибуток від реалізації по основній діяльності;
· прибуток від реалізації по неосновній діяльності;
· від фінансових операцій;
· від неопераційної діяльності;
· від лізингової діяльності.
В залежності від порядку визначення прибуток буває таких видів:
Економічний підхід
· балансовий прибуток — кінцевий результат всіх видів діяльності;
· прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства — різниця між балансовим прибутком і податком на прибуток;
· чистий прибуток — різниця між прибутком, що залишається в розпорядженні підприємства та штрафними санкціями щодо підприємства;
Бухгалтерський підхід
· прибуток від звичайної діяльності до оподаткування — різниця між валовими доходами і валовими витратами (разом з амортизаційними відрахування);
· прибуток від звичайної діяльності — різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування і податком на прибуток;
· чистий прибуток — сума прибутку від звичайної діяльності і надзвичайних доходів (витрат).
Від методики оцінки:
· номінальний прибуток — той що фактично отримано;
· реальний прибуток — номінальний прибуток з урахуванням впливу інфляції.
В залежності від цілі визначення:
· бухгалтерський (балансовий);
· економічний прибуток — визначається як виручка від реалізації – валові витрати – альтернативні вигоди (витрати).
В залежності від розміру:
1. Мінімальний прибуток — прибуток, розмір якого після сплати податків задовільняє уяву власників про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал. Як правило, цей рівень дорівнює середній процентній ставці на депозитному ринку.
2. Нормальний прибуток — прибуток, який відповідає нормі прибутковості на вкладений капітал у галузі.
3. Цільовий (необхідний) прибуток — прибуток, що відповідає потребам підприємства в коштах на виробничий і соціальний розвиток і утворюється за рахунок чистого прибутку.
4. Максимальний прибуток — прибуток, що пов'язаний з реалізацією мети поведінки підприємства на ринку на максимізацію прибутку. Отримується в тому випадку, коли граничні витрати дорівнюють граничним доходам.
Прибуток підприємства в загальному розумінні являє собою частину вартості прибуткового продукту, створеного працею, і є складовою частиною доходу підприємства. Всі підприємства здають замовнику готові об'єкти або реалізують продукцію, відшкодовують витрати на виробництво, купують основні виробничі фонди і нормовані обігові засоби, та для нормальної діяльності вони мають отримувати, крім того, ще й певний прибуток.
Таким чином, прибуток — це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.
Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного вдосконалення його матеріальної бази і продукції, всіх форм інвестування. Він слугує джерелом сплати податків. З урахуванням значення прибутку вся діяльність підприємства спрямована на його зростання. Тобто прибуток, як економічна категорія відбиває дохід, який створений в процесі матеріального виробництва в процесі підприємницької діяльності.
Функції прибутку:
1) Прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства, тобто він відбиває фінансовий результат діяльності;
2) Прибуток має стимулюючу функцію, так як він є результатом діяльності підприємства і головним елементом фінансових ресурсів підприємства:
3) Прибуток є одним з джерел формування бюджету держави. Прибуток надходить в бюджет у виді податків для забезпечення виконання державою своїх функцій.
Порядок визначення прибутку:
Чистий доход від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) у звітному періоді визначається шляхом зменшення доходу (виторгу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на суми:
? податку на додаткову вартість;
? акцизного збору;
? інших податків і зборів, включених до складу доходу (виторгу) від реалізації продукції, нарахованих і сплачених (підлягаючій сплаті) відповідно до чинного законодавства;
? інших відрахувань з доходу, включаючи надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають відрахуванню з доходу від реалізації продукції.
Дчист= Врп - ПДВ - АЗ - Пі - Ві
де Врп – виторг від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
ПДВ – податок на додаткову вартість;
АЗ – акцизний збір;
Пі – інші податки і збори, включені до складу доходу (виторгу) від реалізації продукції;
Ві – інші відрахування з доходу, включаючи надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають відрахуванню з доходу від реалізації продукції.
Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).
П вал = В чист- Срп
де В чист – чистий виторг від реалізації продукції;
Срп – собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);
Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається шляхом збільшення валового прибутку на суму інших операційних доходів і зменшення на суму витрат, зв'язаних з операційною діяльністю, але не включених до складу собівартості реалізованої продукції, у тому числі:
? адміністративних витрат;
? витрат на збут;
? інших операційних витрат.
П опер = П вал - В адм - В зб - В опер ін
де П вал – валовий прибуток;
В адм – адміністративні витрати;
В зб – витрат на збут;
В опер ін – інші операційні витрати
Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподатковування визначається шляхом збільшення фінансових результатів від операційної діяльності на величину
? доходів від участі в капіталі;
? інших фінансових доходів;
? інших доходів і зменшення на суми
? фінансових витрат;
? утрат від участі в капіталі;
? інших витрат.
Фінансовий результат від звичайної діяльності визначається шляхом зменшення фінансового результату від звичайної діяльності до оподатковування на суму податку на прибуток, визначеного відповідно до діючого законодавства.
Чистий прибуток (збиток) визначається як алгебраїчна сума фінансового результату від звичайної діяльності і фінансового результату від надзвичайних подій, скоректованого на суму податку з надзвичайного доходу,
Із загального балансового прибутку сплачується податок на прибуток. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини:
1) прибуток, що розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства, спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески в благодійні фонди, формування фондів соціального заохочення та матеріального стимулювання);
2) прибуток, що залишається на підприємстві та використовується на інвестиційні потреби (фонд розвитку виробництва) і створення резервного фонду.
Сьогодні підприємства дістали певну самостійність у формуванні власних фондів. Якщо раніше існували нормативи відрахувань по фондах, то тепер підприємства можуть розпоряджатися прибутком на власний розсуд, вилучати з нього такі суми по різних фондах, які вони вважають за потрібне.
На прибуток як економічний показник впливає багато факторів. їх можна поділити на зовнішні та внутрішні.
До зовнішніх належать фактори, що не залежать від розвитку підприємства:
• інфляційні процеси;
• законодавство;
• політика;
• науково-технічний та соціальний розвиток регіону;
• політика оподаткування та ін.
До внутрішніх факторів належать ті, що залежать від діяльності окремо взятого підприємства. Вони можуть впливати на формування прибутку як безпосередньо, так і опосередковано. Ступінь впливу безпосередніх факторів обчислюється простим арифметичним способом. До них належать такі:
• обсяги продукції, що випускається;
• собівартість виробництва;
• ціна продукції, що реалізується;
• найменування (асортимент) продукції, що випускається.
Ступінь впливу опосередкованих факторів обчислюється за допомогою регресійно-кореляційної залежності. До таких факторів належать:
• післяпродажний сервіс;
• збільшення або зниження зносу основних виробничих фондів;
• реклама;
• співвідношення між власним та позиковим капіталом та ін.
