Банкрутство — це не тільки зниження неефективних підприємств, спосіб господарювання в умовах мораторію боргів, а насамперед один з вагомих правових інструментів радикального скорочення впливу неекономічних мотивів та факторів на дії усіх суб'єктів бізнесу, засіб забезпечення рівноправності власників, боржників та кредиторів підприємства, у тому числі і держави.
За суттю розробка законодавства про банкрутство спрямована на досягнення в рамках єдиних процесуальних відносин компромісу між боржником та його кредиторами для гармонізації їхніх інтересів. Боржникові воно має забезпечувати можливість збереження бізнесу, а кредиторам - максимальне задоволення фінансових та майнових вимог. Характер компромісу залежить від конкретних умов економіки певної країни, стадії її економічного розвитку, політичної орієнтації, менталітету нації тощо.
Зазначимо, що згідно з 4.2 ст.209 Господарського кодексу України (ПС) банкрутством вважається нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури.
В цьому контексті в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вказується, що під неплатоспроможністю слід розуміти настання встановленого строку сплатити грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має економічний і юридичний аспекти.
З економічної точки зору банкрутство є неспроможністю продовження суб'єктом господарювання своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості. Суб'єкт підприємницької діяльності має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань перед бюджетом, що коли їхні вимоги будуть пред'явлені у визначені для цього строки, то майна суб'єкта - активів у ліквідаційній формі - не вистачить для їх задоволення.
Юридичний аспект банкрутства полягає насамперед у тому, що у суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають підтверджені документами майнові вимоги до нього як до боржника. Це майнові правовідносини банкрутства, здійснення яких у встановленому законом порядку можуть призвести до ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності.
67. Сутність та фази розгортання кризи.Банкрутсво підприємства як результат розвитку кризових явищ в його дія-ті. Невідповідність госпо-фін діяльності п-ва критеріям беззбитковості, самоокупності та самофінансув, неадекватність його д-ті умовам зовніш середов призводить до порушення параметрів його життєдіяльн,внаслідок чого виникають спочатку окремі кризові явища,а потім системна криза або кризовий стан п-ва.Кризове явище – стале погіршення окремого кількісного або якісного показника ф-ння п-ва, яке має локальний та несуттєвий негптивний вплив на процеси його життєдіяльн. Кризовий стан- критична за своїми наслідками сукупність кризових явищ та сфер їх прояву,наявність якої призводить до економ загибелі п-ва.Розгортання кризи проходить деуілька фаз: 1.Криза ефективності(прихована криза, зниження ефектив д-ті п-ва, що виявляється у негативній тенденції зміни всіх показників його д-ті) 2.Криза платоспроможності(періодичний,а потім постійний дефіцит грошових коштів п-ва для виконання своїх зобовязань та фінансув поточної д-ті.3.Криза розрахунків по боргах(загроза бнкрутсва,фін неспроможність(поглиблення кризи платоспроможності обумовлює значне розбалансування економ організму п-ва внаслідок розгорт системної фін кризи. Під банкрутсвом розуміється визнана господ судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнанні судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідац процедури.
