Макаронні вироби перевозять автомобільним, залізничним і водним видами транспорту. Транспорт повинен бути чистим, сухим, не зараженим шкідниками хлібних запасів, без побічного запаху, захищеним від атмосферних опадів.
Ящики, коробки і крафт-мішки з макаронними виробами потрібно зберігати у складських приміщеннях на стелажах або підтоварниках. Приміщення повинно бути чистим, сухим, добре провітрюваним, не зараженим шкідниками хлібних запасів, захищеним від впливу атмосферних опадів. Температура у приміщенні не повинна перевищувати +30°С, а відносна вологість повітря — 70%.
Низька і навіть від'ємна температура не знижує якості макаронних виробів під час зберігання. На якість виробів більшою мірою впливає різкий перепад температур, що сприяє зволоженню і розтріскуванню виробів, утворенню лому і крихт, а також висока або дуже низька відносна вологість повітря. За відносної вологості повітря вище 80% створюються умови для зволоження і пліснявіння макаронних виробів. Якщо відносна вологість повітря менша 50%, спостерігається суттєве всихання продукції, утворюється багато лому.
Зберігаючи макаронні вироби, потрібно дотримуватися правил товарного сусідства. Не можна зберігати вироби разом з товарами, які мають специфічний запах (мило, риба, одеколон та ін.).
Макаронні вироби, упаковані в ящики з гофрованого картону, вкладають заввишки не більше 6 рядів. Для макаронних виробів у крафт-мішках висота не повинна перевищувати 7 рядів. Гарантійний термін зберігання макаронних виробів без збагачувачів з моменту їх виготовлення — 1 рік. Макаронні вироби із збагачувачами і добавками зберігаються гірше: молочні, молочні з сиром, яєчні — до 5, томатні — до 3 міс.
Хлібобулочні вироби
Хлібобулочні вироби — харчовий продукт. Єгиптяни вже 5000 років тому вміли виготовляти понад 30 видів хліба, перепічок, пряників.
Хлібопечення — галузь харчової промисловості. Вона посідає одне з перших місць у виробничій діяльності споживчої кооперації нашої держави (Закон України “Про споживчу кооперацію” вiд 10.04.1992 № 2265-XII).
З 1955 до 1985 року виробництво хлібобулочних виробів зростало з року в рік. В окремі роки їх було виготовлено, млн т: 1960-го - 4,4; 1970-го - 6,7; 1980-го - 7,4. Починаючи з 1985-го, щорічне виробництво хлібобулочних виробів знижувалося. Воно становило, млн т: 1990-го - 6,7; 1995-го - 4,1; 2002-го - 2,4; 2005-го - 2,3. У розрахунку на особу річне виробництво цієї продукції було таким, кг: 1985-го - 144, 1990-го - 129, 1995-го - 80, 1997-го - 60, 1999-го - 50, 2002-го - 49, 2005-го - 49.
Основна причина зменшення обсягу виробництва хлібобулочних виробів хлібопекарними підприємствами України за останні роки (з 1990 до 2005 р.) - їх раціональне використання, що треба вважати прогресивним явищем. Раніше багато цієї продукції люди купували для згодовування тваринам. Тепер хлібобулочні вироби використовують лише з продовольчою метою. Інша причина такого явища — низька купівельна спроможність багатьох жителів. На зменшення обсягу виробництва хлібобулочних виробів деякою мірою впливає і відсутність повернення черствого хліба з торгівельної мережі. За часів СРСР хлібозаводи працювали на перевиробництво хліба, що призводило до того, що в товарообороті постійно було 2-3% черствого хліба.
За умови раціонального харчування дорослій людині нашої країни достатньо 120-125 кг хлібобулочних виробів на рік, або 350-360 г на добу. На хліб із житнього борошна повинна припадати приблизно третина загальної кількості споживання хлібобулочних виробів.
Хлібобулочні вироби — найважливіший продукт харчування людей більшості країн світу, упродовж тривалого часу спостерігається тенденція до зменшення їх споживання. За останні 50-60 років світове споживання хлібобулочних виробів зменшилося приблизно вдвічі-втричі.
У країнах Західної Європи споживання хліба набагато менше, аніж в Україні. Воно не перевищує 120 г з розрахунку на людину в день, або 43-45 кг на рік (у Німеччині - 80-83 кг).
Через торгівельну мережу офіційно зареєстрованих підприємств, які здійснюють роздрібну торгівлю, реалізується щороку хлібобулочних виробів на суму 1,8-2 млрд грн.
Варто зауважити, що нині в Україні є багато приватних малих пекарень, які успішно конкурують із хлібозаводами. Ці підприємства випускають, продукцію високої якості та максимально наближені до споживача.
За останні роки багато хлібобулочних виробів виробляють у домашніх умовах, особливо в сільській місцевості. Цьому сприяє вирощування зерна фермерськими господарствами і наявність великої кількості мінімлинів.
