Валер’яна лікарська,, котячий корінь — Valeriana officinalis

Родина Валер’янові — Valerianaceae

В аптеках із сировини валер’яни готують настої, на фармацевтичних заводах — різні препарати; крім того, використовується свежа сировина валер’яни. Валер’яна лікарська — збірний вид, що об'єднує декілька видів, допущених до заготівлі. Щорічна потреба в сировині тисячі тонн. На Україні росте 30 видів валер’яни.

Рослина. Багаторічна трав'яниста рослина висотою від 50 см до 2 м. В перший рік життя утворюється тільки розетка прикореневих листків, на другий — квітконосні стебла. Кореневище коротке, вертикальне, із численними коренями. Стебла прямі, усередині порожні, зовні борознисті, у нижній частині блідо-фіолетового кольору. Листки непарноперисторозсічені, нижні — черешкові, верхні — сидячі. У верхній частині стебло гіллясте, утворює щитковидні або метельчаті суцвіття. Віночок рожевого кольору, лійкоподібний. Тичинок три, маточка одна із нижньою зав'яззю. Плід — сім'янка з чубчиком. Цвіте з кінця травня до серпня, плоди дозрівають у червні — вересні.

Поширення. Зустрічається майже на всій території України. Заростей, зручних для заготівлі, не утворює, тому культивується в середній смузі в багатьох господарствах. На плантаціях валер’яни сировина кращої якості. Кореневища в культивованих рослин майже вдвічі більші. Зустрічається у різних місцях, у степу, по кам'янистих гірських схилах, переважно на вологих лугах, у заплавах рік, серед чагарників, на болотах, у лісах.

Заготівля. Сировину дикоростучу, заготовляють восени у фазі плодоносіння. Викопують її лопатами або мотиками. Збирання на полях робиться механізованим способом. Сировину обтрушують від землі, миють у проточній воді в плетених кошиках або в коренемийках, просушують, потім піддають провялюванню і ферментизації, складаючи шаром у 15 см на 2-3 дні, після чого вона етмніє і підсилюється характерний валер’яновий запах.

Охоронні заходи. Після викопування підземних частин валер’яни насіння з рослини обтрушують у ту ж ямку, де були корені, і засипають землею; крім того, на місці збору залишають усі дрібні рослини і частину великих для поновлення заростей. Стебла з насіннями обрізають, не ушкоджуючи кореневища. Рослини розмножуються кореневищами.

Сушіння. Пров'ялені корені досушують у сушарках при температурі не вище 35°С. Домішки відсівають на металевих сітках. Висушені корені повинні ламатися, але не гнутися. Вихід сухої сировини 25%. Тотожність сировини визначається по зовнішніх ознаках і мікроскопічно.

Хімічний склад. У коренях переважно міститься до 2% ефірної олії, у кореневищі — вільна ізовалер’янова кислота. Компонентом ефірної олії є складний ефір борнеола з ізовалер’яновою кислотою — борнілізовалер’янат. Крім того, до складу ефірної олії входять ізовалер’яновая кислота і борнеол, монотерпеновий алкоголь мертинол у вільному стані й у вигляді ефіру ізовалер’янової кислоти. Є біциклічні монотерпени (камфен, a-пінен), моноциклічні терпени. Містяться сесквітерпени, трициклічний сесквітерпеновий спирт.

Зберігання. По правилах зберігання ефірноолійної сировини, запакованим в мішки і тюки, у темних приміщеннях, недоступних для кішок, що гризуть і розтягують корені. Термін придатності 3 роки.

Лікарські засоби. Кореневище з коренями, настій, настойка, камфорно-валер’янові краплі, густий екстракт, заспокійливий збір, таблетки, драже, брикети, кардіовален.

Застосування. При багатьох нервових захворюваннях, порушеннях, безсонні, серцевих неврозах—як заспокійливий засіб.