Особистість є об'єктом вивчення окремої галузі соціології - соціології особистості. "Людина" — це найбільш широке поняття для визначення суб'єкта діяльності, пізнання, спілкування. "Людина" — це переважно біосоціальна категорія, яка означає конкретного представника біологічного виду "Homo sapiens". Це жива істота, яка володіє мовою і свідомістю, здатна створювати знаряддя праці і користуватися ними. Отже, поняття "людина" визначає якісну відмінність людей від тварин. До головних ознак людини належать: конституція тіла, зокрема будова, функціонування; пряма ходьба і двоногість; свідомість і самосвідомість; володіння мовою тощо."Індивідом" зазвичай називають людину як одиничного представника біологічного виду "Homo sapiens" або соціальної спільноти, групи. У понятті "індивід" відображаються дві головні ознаки. По-перше, нероздільність або цілісність суб'єкта; по-друге, наявність у нього особливих (індивідуальних) рис, які відрізняють його від інших представників того ж виду. Людина народжується індивідом. Він вирізняється особливостями, які зумовлені природою, що називають генотипом. Отже, як індивід людина відрізняється від інших не тільки морфологічними особливостями, такими як зріст, конституція тіла, колір очей, тип нервової системи, але і психологічними рисами, такими як здібності, темперамент, характер. Особистість - це якісно нове утворення. Воно формується у процесі взаємодії людини з умовами зовнішнього середовища, її риси детерміновані конткретно-історичними умовами життя суспільства. У процесі діяльності людина налагоджує відносини з іншими людьми (суспільні відносини), які і "створюють" особистість. Кожна особистість із певного моменту починає робити більш-менш вагомий внесок у життя окремих людей і суспільства. Тому поряд із поняттями особистість, особистісне, виявляється і поняття "суспільно значиме" (те, яке має значення для суспільства), яке може бути як суспільно-прийнятним, так і суспільно-неприйнятним. Отже, "особистість" — це стійка система соціально значимих властивостей, ознак і рис, яких набуває індивід у певному суспільстві під впливом інститутів соціалізації, відповідної культури, конкретних соціальних спільнот і груп, до яких він належить і в життєдіяльність яких він залучений. Відповідно поняття "особистість" застосовується стосовно кожної людини, яка пройшла соціалізацію, оскільки вона індивідуально виражає головні риси певного суспільства, тієї чи іншої соціальної спільноти або групи. "Індивідуальність" свідчить про неповторність, оригінальність, одиничність ознак і їх вияв у конкретної людини. Індивідуальність - це те особливе, специфічне, яке відрізняє одну людину від інших людей, охоплюючи як природні, так і соціальні, як тілесні (соматичні), так і психічні, як вроджені, так і набуті, вироблені в процесі індивідуального розвитку (онтогенезу) властивості. Видатний психолог Б. Г. Ананьев зазначав, що людиною народжуються, особистістю - стають, а індивідуальність завойовують. Індивідуальність - це поняття для означення винятковості людського індивіда і як біологічного, і як соціального. В ньому фіксується неповторність фізіологічних і психічних рис індивіда, особливість його соціальних якостей. Отже, соціологія розглядає особистість як продукт і елемент суспільних відносин, як суб'єкт суспільного і власного життя, як учасника і представника певної соціальної групи, спільноти. З огляду на це, предметом вивчення спеціальної соціологічної теорії особистості є дослідження особистості суб'єкта й об'єкта соціальних відносин. Як об'єкт соціальних відносин особистість, з одного боку, індивідуально виражає значимі риси певного суспільства, інтегрує соціальні відносини зовнішнього середовища і виробляє своє, особливе ставлення до зовнішнього світу. З іншого боку, економічні, політичні та соціальні відносини переломлюються через внутрішній світ особистості, виявляються в її діяльності як особисте ставлення до об'єктивної дійсності. В цьому випадку особистість виступає як суб'єкт соціальних відносин, який керується в поведінці своїми потребами, інтересами, соціальними установками, ціннісними орієнтаціями. Соціальні відносини, інтегровані особистістю як певна система зв'язків індивідів, які склалися в процесі їхньої взаємодії в умовах певного соціального середовища та які виявляються в діяльності і поведінці, як і її соціальні якості, є предметом соціології особистості. Основні складові структури особистості, які впливають на її поведінку в суспільстві, і визначають її як суб'єкта соціальних відносин.
