Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


та становленн€ ф≥лософського знанн€




Enkyklios paideia: зм≥ст та систематика

ѕайдей€ ≥ ф≥лософ≥€

Trivium ≥ quadrivium Ц перша
диференц≥ац≥€ осв≥тн≥х практик

¬≥д ѕайдейњ до ≈нциклопед≥њ: п≥зн€ античн≥сть

¬≥д ѕайдейњ до ≈нциклопед≥њ: —ередньов≥чч€ та Ќовий час

enkyklios paideia: зм≥ст та систематика

ƒуже важливу роль у формуванн≥ ф≥лософ≥њ й орган≥зац≥њ безперервност≥ давньогрецькоњ ф≥лософськоњ традиц≥њ в≥д≥гравала ун≥кальна система осв≥ти Ц paideia. «авд€ки рац≥ональному характеру осв≥тн≥х процедур формувавс€ особливий тип мисленн€. ¬изначальними рисами цього мисленн€ були: системн≥сть ( взаЇмоповТ€зан≥сть знань ф≥лолог≥чного циклу, математичних дисципл≥н, астроном≥чних, музичних та естетичних знань), енциклопедизм (ун≥версальний п≥дх≥д до знанн€), ерудиц≥€ (знанн€ культурноњ традиц≥њ шл€хом освоЇнн€ м≥фолог≥њ й епосу через поеми √омера й √ес≥ода). “ак≥ особливост≥ обумовили достатню свободу в≥д вин€тово м≥фолог≥чних по€снень св≥ту. ÷е стало одн≥Їю з причин по€ви ≥нтелектуальних передумов дл€ зд≥йсненн€ подальшоњ критичноњ рефлекс≥њ власне ф≥лософського (≥ наукового) мисленн€.

¬ажливого значенн€ дл€ грецькоњ, а згодом ≥ св≥товоњ культури набула по€ва численних ≥нтелектуальних сп≥втовариств, гуртк≥в, а пот≥м й ≥нституц≥ал≥зованих шк≥л у V ст. до н.е. в јф≥нах. —аме в цей час там формуЇтьс€ культурний архетип ≥нтелектуала/≥нтел≥гента, здатного заплатити нав≥ть житт€м за отриманн€ ≥стини, Ђбутт€-в-≥стин≥ї: такими Ї —ократ, ѕлатон, ≤сократ, ƒ≥оген та багато ≥нших мислител≥в —тародавньоњ √рец≥њ.

Paideia Ц найб≥льш загальне пон€тт€ дл€ позначенн€, €к вихованн€, так й осв≥ти, аж до найвищих його р≥вн≥в (€к сьогодн≥ ми б сказали, включаючи початкову школу та вищу осв≥ту). ƒосить часто це пон€тт€ зустр≥чаЇтьс€ в √рец≥њ вже в класичну епоху: в д≥алогах ѕлатона, јр≥стофана (пТЇса Ђ’мари).

√рецьке словосполученн€ έγκύκλιος παιδεία Ц (що передаЇтьс€ латиницею €к enkyklios paideia), буквально означаЇ Ђзаокругленуї, Ђвсеб≥чнуї, Ђзагальнуї, Ђгармон≥зовануї осв≥ту; Ђголовне, основне знанн€ї. Ќа початку свого формуванн€ система paideia м≥стила в соб≥ дв≥ частини. ≈лементарний курс (названий п≥зн≥ше, уже в латинськ≥й терм≥нолог≥њ Ц propaideia, зв≥дки пот≥м буде походити ф≥лософський терм≥н Ђпропедевтикаї Ц Ђвступ до ф≥лософ≥њї) складавс€ з основ граматики, передбачав навчанн€ письму й читанн€ простих текст≥в. Ќаступним був б≥льш складний та широкий курс, розрахований на кращих учн≥в. ÷ей курс власне й називавс€ enkyklios paideia (тобто, буквально, Ђколо осв≥тиї, в≥д грецьк. kyklos Ц Ђколої ≥ paideia ЦЂосв≥та, вихованн€ї). “ут необх≥дно було засвоњти навички й знанн€ з арифметики, геометр≥њ, музики, астроном≥њ, а також навчитис€ прийомам коментуванн€ текст≥в й ознайомитис€ з риторським мистецтвом.

” —тародавн≥й √рец≥њ в класичний пер≥од ≥снували приватн≥ та державн≥ школи.  р≥м гуман≥тарних ≥ математичних дисципл≥н, в осв≥тн≥й систем≥, залежно в≥д т≥Їњ чи ≥ншоњ школи, у межах enkyklios paideia були на€вн≥: в≥йськова справа, г≥мнастика та Ђмузичн≥ мистецтваї.

ѕайдей€ та ф≥лософ≥€

 ≥льк≥сть ≥ р≥зноман≥тн≥сть педагог≥чних практик у грецьких пол≥сах, м≥стах-державах св≥дчить про високу загальну культуру давн≥х грек≥в. “ут можна зробити спрощену класиф≥кац≥ю безл≥ч≥ античних шк≥л. “од≥ треба вид≥лити ф≥лософськ≥ школи (—ократ), що розвивали мистецтво про веденн€ абстрагованих, теоретичних бес≥д (д≥алектику), ≥ риторичн≥ школи (≤сократ), що розробл€ли мистецтво складанн€ р≥зних вид≥в промов Ц судових, пол≥тичних та еп≥дектичних (показових, урочистих) ≥ культивували мистецтво суперечки (еристику).  р≥м цього, ≥снували медичн≥ школи (√≥пократ). ‘ормувалас€ ст≥йка традиц≥€ створенн€ шк≥л. ÷е, безсумн≥вно, було €к≥сно новим ≥ дуже важливим етапом у розвитков≥ осв≥тн≥х ≥нститут≥в в античност≥. «годом б≥льш≥сть шк≥л ставали науковими центрами. јф≥нська школа ф≥лософ≥њ безперервно ≥снувала фактично тис€чу рок≥в Ц безпрецедентний в ≥стор≥њ культурний феномен.

 ажучи про становленн€ античноњ класичноњ системи осв≥ти, треба в≥ддати належне й соф≥стам, учител€м —ократа. ¬они перш≥ створили та зд≥йснили перший значний гуман≥тарний проект Ц (paidein anthropos), Ђвихованн€ людейї. ” кол≥ соф≥ст≥в нав≥ть ≥снував своЇр≥дний навчальний пос≥бник п≥д назвою Ђѕодв≥йн≥ промовиї, де основн≥ теми соф≥стичних бес≥д було рубриф≥ковано й до кожноњ теми додававс€ доказ ≥стинност≥ початкових тез, а пот≥м спростуванн€ цього доказу. “ака двозначн≥сть захоплювала вельми багатьох, ≥ де€к≥ соф≥сти непогано заробл€ли, працюючи €к Ђучител≥ мудрост≥ї (що, власне, грецькою й буде Ђsophisthaiї).

ƒл€ архањчноњ грецькоњ епохи, проте також ≥ п≥зн≥ше, в епоху розкв≥ту античноњ класичноњ культури, формуючим ≥ нормуючим першопринципом Ї arete (доблесть) у його героњко-аристократичному трактуванн≥. ќдне ≥з найважлив≥ших завдань вихованн€ пол€гало в тому, щоб давати м≥сту юнацтво, здатне ефективно служити держав≥-пол≥су у в≥йськовий ≥ мирний час, ≥ тим п≥дтримувати безперервн≥сть його ≥снуванн€.

ѕ≥зн≥ше усв≥домлюютьс€, виховуютьс€ й посилюютьс€ ще дв≥ додатков≥ необх≥дн≥ €кост≥: ergon Ц Ђдоблесна прац€ї, ≥ paideia €к ≥деал осв≥ченост≥, а надал≥ Ц ученост≥ й досконалост≥, ≥нтелектуальноњ (ноетичноњ) й естетичноњ (kalokagatia). „астково це по€снювалос€ тим, що п≥сл€ поразки јф≥н (в≥д —парти) були потр≥бн≥ зусилл€, щоб в≥дновити минулу моральну й культурну перевагу.

ƒл€ —тародавньоњ √рец≥њ очевидний фундаментальний звТ€зок ф≥лософ≥њ та вихованн€. ѕ≥д кутом зору Ђдержавност≥ї приватний характер давнього аф≥нського вихованн€ ви€вл€вс€ недостатн≥м ≥ повинен був бути доповнений системою сусп≥льного (державного) вихованн€ осв≥ти. ќднак державн≥ д≥€ч≥ не мали у€вленн€ про те, €к це необх≥дно орган≥зувати. «адум ≥ вт≥ленн€ ≥дењ сусп≥льного вихованн€ й осв≥ти в≥дбулис€ завд€ки ≥снуванню численних ф≥лософських ≥ риторських шк≥л. ‘≥лософ≥€ прот€гом дек≥лькох стол≥ть формувалас€ в креативному середовищ≥ елл≥нськоњ культури, де етичн≥ принципи (ethos), любов до мудрост≥ (philosophia), естетизац≥€ навколишнього середовища й прагненн€ до ун≥версальноњ осв≥ченост≥ (paideia) дос€гли вищого культурного синтезу. ћожна зробити висновок, що ф≥лософ≥€ загалом ≥ ф≥лософська осв≥та зокрема отримали значний ≥мпульс завд€ки взаЇмод≥њ та взаЇмодоповненост≥ етичного, ноетичного, естетичного й осв≥тнього принцип≥в.

ћетою ф≥лософськоњ осв≥ти стаЇ aleteia (≥стина непредметного, нематер≥ального, неемп≥ричного плану). ”же до часу розкв≥ту соф≥стики (середина V ст. до н.е.) формуЇтьс€ ц≥л≥сний осв≥тн≥й канон enkyklios paideia.

” XX стол≥тт≥ видатний н≥мецький ф≥лософ ≥ знавець античноњ культури ћарт≥н ’айдеггер показав глибинне значенн€ феномена грецькоњ осв≥ти. ” робот≥ Ђ¬ченн€ ѕлатона про ≥стинуї в≥н повТ€зував значенн€ слова Ђосв≥чуватиї з фундаментальними пон€тт€ми платон≥вськоњ онтолог≥њ. якщо погодитис€ з онтолог≥чним ствердженн€м ѕлатона про те, що Ђ≥дењї Ї праформами й Ђзразкамиї дл€ вс≥х речей ≥ вид≥в д≥€льност≥, то Ђосв≥чуватиї, вважав в≥н, означаЇ Ђвстановлювати зразок ≥ надавати розпор€дженн€ї.

≤ншим значенн€м Ђосв≥тиї була функц≥€ формуванн€ й розвитку зд≥бностей, що вже Ї в учн≥в. ќсв≥та даЇ учн€м еталон-зразок, за €ким орган≥зуЇтьс€ кожна д≥€.

«рештою, epistemе (знанн€) й mathesis (наукове п≥знанн€), paideia (вихованн€/осв≥та) та praxis (д≥€льн≥сть) стають визначальними чинниками розвитку осв≥ти й знанн€, €к≥ неухильно трансформувалис€ в напр€м≥ ун≥версал≥зму й енциклопедизму. якщо пор≥вн€ти Ђколо знаньї соф≥ст≥в ≥ —ократа ≥ Ђколо знаньї јр≥стотел€ ≥ “еофраста, то очевидним стане трансформац≥€ гуман≥тарного зразка в≥д морально-етичного дискурсу й риторики до системи наук, де гуман≥тарне знанн€ сп≥в≥снуЇ з природознавством.

trivium ≥ quadrivium Ц перша диференц≥ац≥€
осв≥тн≥х практик

” римськ≥й культурн≥й традиц≥њ, завд€ки зусилл€м стоњк≥в, особливо ѕанет≥€ (185Ц110 рр. до н.е.) ≥ ѕос≥дон≥€ (166Ц50 рр. до н.е.), а пот≥м ћарка “улл≥€ ÷ицерона (106Ц43 до н.е.) ≥ ћарка “еренц≥€ ¬аррона (116Ц27 рр. до н.е.) неухильно зростаЇ морально-етична складова ф≥лософського дискурсу. “ак, поступово, звТ€зок ф≥лософ≥њ, культури й осв≥ти, сконцентрований ран≥ше в грецькому пон€тт≥ paideia, реал≥зовуЇтьс€ в римськ≥й культур≥, трансформуючись у латинську систему осв≥ти й набуваючи додаткового значенн€ Ђгуман≥тарност≥ гуман≥стичност≥ї, що ф≥ксуЇтьс€ латинським терм≥ном humanitas.

” епоху елл≥н≥зму ≥деальною моделлю стаЇ вихованн€ самост≥йност≥ та зд≥бност≥ до пол≥тичноњ д≥€льност≥. ќсновною метою тод≥ було завданн€ навчити людину дос€гати усп≥ху у своЇму род≥ д≥€льност≥. « час≥в ÷ицерона був прийн€тий у –им≥ й надал≥ продовжував ≥снувати прот€гом ус≥х —ередн≥х в≥к≥в осв≥тн≥й канон artes liberales або septem artes liberales (римський екв≥валент грецького типу осв≥ти Ц enkyklios paideia), що м≥стив Ђгуман≥тарний циклї Ц trivium (д≥алектика, риторика та граматика) ≥ Ђточн≥ наукиї Ц quadrivium (арифметика, геометр≥€, астроном≥€ та музика).

‘≥лософ≥€ (у ѕлатона й јр≥стотел€ синон≥м≥чно використовувалос€ також слово Ђд≥алектикаї) вважалас€ вищою формою грецькоњ осв≥ченост≥, при цьому будучи методолог≥чно орган≥зованою й рефлексивною (усв≥домленою) критикою неписьменност≥ €к Ђнезнанн€ї. ”же п≥фагор≥йц≥ в≥дд≥л€ли Ђнезнаючихї (акусматик≥в), непосв€чених, допущених лише до вислухуванн€ сакральних ≥стин, Ђакусмї, в≥д Ђзнаючихї (математик≥в), тих, хто знаЇ. √рецьке слово mathema в той ≥сторичний пер≥од означало ≥ знанн€, ≥ науку, ≥ сам процес вивченн€. ѕро це можна судити за значенн€ми таких сл≥в: mathemathike Ц наука, п≥знанн€, власне математика; mathesis Ц вивченн€, п≥знанн€; mathetes Ц учень.

ќчевидна близьк≥сть Ђматематичноњї та Ђкласичноњї осв≥ти при пор≥вн€нн≥ таких вираз≥в, €к enkyklia mathemataenkyklios paideia, що засв≥дчено у ‘ук≥д≥да.

—ократ протиставл€Ї незнаючого, Ђф≥лодоксаї, тобто Ђлюбител€ думокї, знаючому, Ђф≥лософуї, тобто Ђлюбителев≥ знанн€ї. “ого ж погл€ду дотримувавс€ ≥ його учень ѕлатон.

« такою ж постановкою проблеми Ђзнанн€-незнанн€ї пов'€зане розр≥зненн€ alethes (≥стини) ≥ pseydos (брехн≥) в јр≥стотел€.

«розум≥ло, що ч≥ткого розмежуванн€ м≥ж Ђрац≥ональнимї (ф≥лософським, науковим дискурсом) та Ђ≥ррац≥ональнимї (м≥фопоетичним дискурсом) в античност≥ не було. “реба зазначити, що нав≥ть у класичн≥й античн≥й ф≥лософ≥њ Ђзнанн€ї безл≥ччю ниток ще повТ€зане з Ђм≥фомї (наприклад, д≥алоги ѕлатона). ќсновою ≥нвар≥антноњ п≥знавальноњ форми в м≥ф≥, науц≥ та ф≥лософ≥њ було розум≥нн€ та по€сненн€ взаЇмозв'€зку речей ≥ €вищ невидимих сил природи. ” м≥ф≥ Ц це божественн≥ сили ≥ впливи (кратофан≥њ), а у ф≥лософ≥њ та науц≥ Ц це закон (номос) природи або космосу.

ћета вс≥х античних п≥знавальних форм Ц ви€вленн€ й опис ц≥л≥сноњ Ђсистеми св≥ту речейї. ¬≥дм≥нн≥сть п≥знавальних позиц≥й пол€гала у створенн≥ специф≥чних картин св≥ту: м≥фопоетичноњ, науковоњ та ф≥лософськоњ. ” р≥зних терм≥нах ≥ схемах м≥ф (в символах й образах), ф≥лософ≥€ й наука (у пон€тт€х) по€снюють природу. ѕо-р≥зному в них в≥дбуваЇтьс€ по€сненн€ причин ≥ насл≥дк≥в €вищ: у м≥ф≥ Ц асоц≥ативний звТ€зок, у ф≥лософ≥њ та науц≥ Ц лог≥чний. «ухвала усп≥шна спроба Ц перейти в≥д незнанн€ до знанн€ Ц стала руш≥йною силою розгортанн€ вс≥х рац≥ональних Ђпо€снювальних моделейї бутт€.

¬≥д ѕайдейњ до ≈нциклопед≥њ: п≥зн€ античн≥сть

јнтична культура не т≥льки благодатна сфера вивченн€ м≥фолог≥њ, ≥стор≥њ давнього св≥ту, ≥стор≥њ л≥тератури, естетики, ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ. ƒе€к≥ форми ц≥Їњ культури й сьогодн≥ актуальн≥ та Ђвиробл€юч≥ї, без них неможливо у€вити соб≥ реал≥зац≥ю основоположних дл€ сучасного сусп≥льства ≥нтелектуальних проект≥в. ÷е, передус≥м енциклопед≥њ та енциклопедичн≥ словники, €к≥ стали нев≥д'Їмною й ключовою формою збер≥ганн€ й трансформац≥њ наукового знанн€, функц≥онуванн€ вищоњ осв≥ти й розвитку науки загалом. “ака ≥нтелектуальна форма збереженн€ та збагаченн€ рац≥онального знанн€ була створена греками й римл€нами, продовжувалас€ прот€гом усього латинського середньов≥чч€, в новий час й ≥нтенсивно розвиваЇтьс€ сьогодн≥.  реативний та орган≥зац≥йний Ђтр≥умфї середземноморського енциклопедизму зб≥гс€ з епохою ѕросв≥ти. —тисло огл€немо цей складний ≥ дивний шл€х.

’оч ѕлатон ≥ јр≥стотель волод≥ли енциклопедичними п≥знанн€ми в ≥стинному значенн≥ цього слова, проте вони не намагалис€ укладати своњ обширн≥ знанн€ в стисл≥й ≥ систематичн≥й форм≥ (тобто €к енциклопедичне з≥бранн€ вс≥х в≥домих њм галузей знанн€ формально). ≤ т≥льки —певс≥пп,учень ѕлатона, його плем≥нник ≥ перший схоларх (очолював платон≥вську јкадем≥ю з 347 по 339 рр. до н.е.) у IV ст. до н.е. створив труд, под≥бний до Ђенциклопед≥њї. Ќа жаль, в≥д цього твору —певс≥ппа майже н≥чого не залишилос€, збереглис€ до нашого часу лише невелик≥ фрагменти, що стосуютьс€ математики й б≥олог≥њ, але про цей тв≥р Ї згадки ≥нших античних автор≥в. ¬ласне Ђенциклопедичногої характеру грецька науково-педагог≥чна система enkyklios paideia набуваЇ уже на ірунт≥ римськоњ культури. ѕершим римським енциклопедистом можна вважати ћарка “еренц≥€ ¬аррона, чий тв≥р ЂЌаукиї (Disciplinae)вийшов наприк≥нц≥ I ст. до н.е. ≥ був присв€чений опису в≥льних мистецтв (septem artes liberalеs): граматики, риторики, д≥алектики, геометр≥њ, арифметики, музики, астролог≥њ, а також медицини й арх≥тектури. ÷ей тв≥р не збер≥гс€.

√рецьк≥ й римськ≥ мислител≥ спочатку прагнули до того, щоб з≥брати воЇдино всю безл≥ч знань њм в≥домих. ќднак це було дуже складне завданн€ Ц систематизувати й узагальнити науковий зм≥ст в одному твор≥. Ќайб≥льш вдалою спробою в цьому напр€м≥ стала енциклопедична робота римського вченого ѕл≥н≥€ —таршого Ц 37-митомова Ђѕриродна ≥стор≥€ї (ЂNaturalis Historiaї). ÷ей труд коп≥ювавс€ в безл≥ч≥ рукопис≥в в епоху п≥зньоњ античност≥ й у —ередн≥ в≥ки. –имськ≥ мислител≥ та вчен≥ створили прецедент систематичноњ/ун≥версальноњ осв≥ти/знанн€/науки, що охоплюЇ вс≥ в≥дом≥ тод≥ галуз≥ знанн€. ¬они Ђвир≥вн€лиї вс≥ дисципл≥ни, в≥дкинувши принцип ≥Їрарх≥њ знань (вищий р≥вень €коњ пос≥дала ф≥лософ≥€), що було властиво грецьк≥й ф≥лософ≥њ. ”чений ≥ державний д≥€ч п≥зньоњ античност≥  асс≥одор(Flavius Magnus Aurelius Cassiodorus Senator, V Ц VI ст.) волод≥в видатною ерудиц≥Їю та створив фактично перше всеос€жне з≥бранн€ знань у межах христи€нськоњ культури. —еред багатьох його твор≥в на р≥зноман≥тн≥ теми були також його енциклопедичн≥ твори Ђѕро науку ≥ мистецтваї (ЂDe artibus libris ас disciplinis liberalium litterarumї) та Ђѕос≥бник з вивченн€ божественноњ ≥ св≥тськоњ л≥тературиї (ЂInstitutiones divinarum et saecularum litterarumї).

¬≥д ѕайдейњ до ≈нциклопед≥њ: —ередньов≥чч€ та Ќовий час

Ќа початку —ередньов≥чч€ в ход≥ в≥дновленн€ середземноморськоњ античноњ осв≥ченост≥ й науковоњ енциклопедичност≥ зТ€вл€Їтьс€ книга п≥д назвою Ђ≈тимолог≥њї. јвтором њњ був св€тий ≤с≥дор —ев≥льський(Isidorus Hispalensis, 560Ц636 рр. н.е.). Ђ≈тимолог≥€ї за спробою охопленн€ вс≥х форм знанн€ Ц це енциклопедичний труд, складений на основ≥ античних наукових у€влень.  нига м≥стить 20 розд≥л≥в, присв€чених р≥зноман≥тним формам знанн€. ѕерш≥ три томи присв€чен≥ с≥мом в≥льним мистецтвам (трив≥ум Ц граматика, риторика й д≥алектика; квадрив≥ум Ц арифметика, геометр≥€, астроном≥€ та музика). Ќаступними буди розд≥ли з медицини, права, хронолог≥њ, —в€щенного писанн€ й обр€д≥в, присв€чен≥ Ѕогов≥, ангелам ≥ св€тим, церкв≥ та Їрес€м, мовам народ≥в ≥ царств, етимолог≥њ, людин≥, чудесам ≥ знаменн€м, зв≥р€м, птахам, частинам св≥ту, географ≥њ, арх≥тектур≥, камен€м ≥ металам, землеробству, в≥йськов≥й справ≥, корабл€м, од€гу, њж≥, ≥нструментам ≥ предметам мебл≥в.

“руд ≤с≥дора —ев≥льського користувавс€ авторитетом ≥ попул€рн≥стю. «береглос€ б≥льше н≥ж тис€ча рукописних (!) прим≥рник≥в Ђ≈тимолог≥њї. ўе п≥зн≥ше, словосполученн€ еnkyklios paideia в середньов≥чн≥й латинськ≥й учен≥й традиц≥њ стало набувати значенн€ Ђповноњ зб≥рки знанн€, ун≥версального словникаї (латин≥зоване Ц cyclopedia, encyclopedia). ¬≥дом≥ також ≥нш≥ середньов≥чн≥ енциклопедичн≥ твори. “акими були за своњм зм≥стом книги: ЂЅ≥бл≥отекаї (ЂBibliothecaї) патр≥арха ‘от≥€ (IX ст.), ≥ ЂDe proprietatibus rerumї (1240 р.) Ѕартоломео де √ранв≥л€, що м≥стила в соб≥ науков≥ знанн€ з теолог≥њ, ф≥лософ≥њ, медицини, астроном≥њ, хронолог≥њ, зоолог≥њ, ботан≥ки, географ≥њ, м≥нералог≥њ та ЂSpeculum Majusї (1260 р.) ¬≥нсента з Ѕове.

Ќом≥нально слово Ђенциклопед≥€ї (Ђкиклопед≥€ї, kyklopedia) зТ€вилос€ в назв≥ в≥дпов≥дного словника майже через тис€чу рок≥в Ц у 1541 р. ” цьому роц≥ в Ѕазел≥ голландський гуман≥ст, учений, математик та астролог ≤оах≥м —терк ван–≥нгелберг(Joachimus Fortius Ringelbergius, 1499-1556 рр.) видав книгу п≥д назвою ЂLucubrationes vel potius absolutissimakyklopaideiaї. ѕ≥зн≥ше, також у Ѕазел≥, в 1559 р., хорватський гуман≥ст, учений, теолог, ф≥лософ —тан≥слав ѕаво —кал≥ч (Paul Skalich, 1534Ц1573 рр.) видав книгу п≥д назвою ЂEncyclopaediaseu orbis disciplinarum tam sacrarum quam prophanarum epistemonї≈нциклопед≥€, або знанн€ про св≥т наукї). ’оч у зм≥стовному в≥дношенн≥ ц≥ дв≥ книги зовс≥м ≥ не в≥дпов≥дали класичн≥й енциклопед≥њ або енциклопедичному словнику, проте терм≥ни Ђкиклопеди€їЂенциклопед≥€ї вже назавжди ув≥йшли у св≥тову наукову, академ≥чну лексичну скарбницю. ” позанауковому контекст≥, в непрофес≥йному слововживанн≥ найб≥льш ранн≥м Ї використанн€ слова Ђенциклопед≥€ї у роман≥ ‘рансуа –абле Ђ√аргантюа ≥ ѕантагрюельї (1532 р.).

” 1728 р. в Ћондон≥ ≈фрањмом „емберсом у двох томах була опубл≥кована Ђ÷иклопед≥€: або ун≥версальний словник мистецтв ≥ наукї (ЂCyclopaedia: or An Universal Dictionary of Arts and Sciencesї). ÷е, по сут≥, у зм≥стовному та структурному план≥ й була Ђенциклопед≥€ї.

≤ лише наприк≥нц≥ XVIII стор≥чч€ у ‘ранц≥њ з'€вл€Їтьс€ всесв≥тньо знаменита Ђ≈нциклопед≥€, або “лумачний словник наук, мистецтв ≥ ремеселї (ЂEncyclopedie, oil Dictionnaire raisonne des sciences, des arts et des metiersї) Ц багатотомна, ≥люстрована малюнками, кресленн€ми та схемами, систематизована зб≥рка р≥зноман≥тних наукових результат≥в, що видавалас€ в 1751Ц1780 рр. ƒ≥дро й ƒаламбером.

 ≥льк≥сть багатотомних енциклопед≥й ≥ спец≥ал≥зованих енциклопедичних словник≥в сьогодн≥ величезна. Ѕез них не мислитьс€ ≥снуванн€ вищоњ осв≥ти й науки. «авд€ки нов≥тн≥м ≥нформац≥йним технолог≥€м та ≤нтернету ≥снуЇ безл≥ч Ђмережнихї словник≥в та енциклопед≥й у режим≥ Ђon-lineї. Ѕезпрецедентно розшир€Їтьс€ м≥жнародний ≤нтернет-проект ЂWikipediaї. ÷е багатофункц≥ональна Ђнародна енциклопед≥€ї, вз€ти участь у €к≥й може будь-€кий охочий (€кий волод≥Ї необх≥дними знанн€ми з в≥дпов≥дного предмету.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 468 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

¬ моем словаре нет слова Ђневозможної. © Ќаполеон Ѕонапарт
==> читать все изречени€...

1970 - | 1939 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.014 с.