Пасивне виборче право __

________________________________________________________

Обмеженням принципу всезагальності виборчого права – є ценз.

 

Ценз -

 

 

Існують цензи, які обмежують виборче право (особливо пасивне) додатковими умовами:

А). ценз осілості __________________________________________

________________________________________________________

Б). ценз громадянства _____________________________________

________________________________________________________

В). ценз недієздатності_____________________________________

________________________________________________________

Г). майновий ценз________________________________________

________________________________________________________

Д). віковий ценз__________________________________________

________________________________________________________

Е). ценз статі_____________________________________________

________________________________________________________

Є). ценз грамотності______________________________________

________________________________________________________

œ

Ж). моральний ценз_______________________________________

________________________________________________________

 

4. Альтернативність вибору_______________________________

________________________________________________________

5. Рівні права кандидатів_________________________________

________________________________________________________

Дотримання закону ____________________________________

________________________________________________________

7. Вільне волевиявлення виборців і гарантії таємниці голосування ____________________________________________

________________________________________________________

 

Громадянин має право не ходити на вибори (принцип добровільного голосування). Тим самим, він виражає своє ставлення до політичних процесів, що називається абсентеїзм.

Абсентеїзм -

 

 

8. Прозорість виборів ____________________________________

________________________________________________________

 

Виборчий процес здійснюється за певних правових нормах, правилах, що містяться в конституції і виборчому законі.

Виборчий процес -

(виборча процедура)

 

 

Стадії виборчого процесу:

1. Призначення дати виборів________________________________

_________________________________________________________

2. Реєстрація виборців______________________________________

_________________________________________________________

 

У сучасній практиці існує декілька форм реєстрації

 

œ

3. Установлення виборчих округів (виборчих дільниць) ________

________________________________________________________

4. Створення виборчих органів______________________________

________________________________________________________

5. Висування кандидатів, формування партійних списків________

_________________________________________________________

6. Реєстрація кандидатів і списки партій_______________________

_________________________________________________________

7. Передвиборча кампанія зареєстрованих кандидатів ________________________________________________________

8. Проведення процедури голосування _______________________

_________________________________________________________

 

 

Сучасне голосування відбувається різними способами

 

підняття рук паперові бюлетені застосування

електронних машин

 

Виборча кампанія завершується підрахуванням голосів. Визначенням і оголошенням підсумків виборів.

 

Таким чином, вибори – це засіб формування керівних органів державної влади всіх рівнів.

 

Висновки

___________________________________________________________________________________________________________

_________________________________

______________________________________________

œ

Питання для самоконтролю

1. Що таке політичний процес?

2. Які існують три основні підходи до розуміння сутності політичного процесу?

3. Назвіть режими існування політичного процесу.

4. Що складає структуру політичного процесу?

5. Яка існує типологія політичних процесів?

6. Назвіть види політичного процесу.

7. Які існують форми політичного процесу?

8. Що таке політична модернізація?

9. Що включає поняття вибори?

10. Назвіть функції виборів.

11. Які принципи виборів існують?

12. Що таке виборче право?

 

ТЕМА 10. МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА

План

1. Сутність, суб’єкти і базові принципи міжнародної політики.

2. Основні тенденції сучасного світового політичного процесу.

 

Рекомендовані джерела:

Основні: 1, 2, 3, 4, 5, 7.

Додаткові: 17, 19, 20, 21, 27.

Інтернет-ресурси: 29, 30, 31, 32, 33.

 

Міні-лексикон:

світовий політичний процес, міжнародна політика, зовнішня політика, міжнародні відносини, геополітика, національна безпека, національний інтерес, світове співтовариство, суб’єкти міжнародних відносин, дипломатія.

1. Сутність, суб’єкти і базові принципи міжнародної політики

Міжнародна політика своїми витоками сягає найдавніших часів людської цивілізації. Однією з головних функцій держави є зовнішньополітична функція. Вже сама ця обставина обумовлює логічний висновок, що політична наука не може залишити поза своєю увагою проблеми міжнародного життя і світової політики, які є для неї об’єктом прискіпливого аналізу.

Світовий політичний процес -___________________________ ______________________________________________ ______________________________________________ ______________________________________________ ________________________________ ________________________________

œ

Поряд із поняттям «світовий політичний процес» для опису політичних явищ, які відбуваються на міжнародній арені, використовуються ще такі поняття, як «світова політика», «зовнішня політика», «міжнародна політика», «геополітика»

Найчастіше в науковій літературі і побуті вживається поняття «зовнішня політика».

 

 

Дуже близьким до поняття «зовнішня політика» є поняття «міжнародна політика».

 

œ

Суб’єкти зовнішньополітичної діяльності

 

Основним суб’єктом міжнародних відносин є держава, і саме зовнішня політика держав визначає характер і зміст міжнародної і світової політики в цілому. При цьому цілі зовнішньополітичної діяльності різних держав можуть бути різноманітними залежно від політичного ладу, форм правління, типу політичного режиму, стану економіки, традицій, географічного положення і багатьох інших факторів, але серед них завжди є група загальних цілей, які є характерними для більшості держав. Зокрема, потрібно визначити наступні загальні цілі:

· зростання авторитету та міжнародних позицій держав;

 

· забезпечення національної безпеки країни, її територіальної цілісності і недоторканності;

 

· створення сприятливих міжнародних умов для успішної реалізації внутрішньополітичних цілей і завдань;

 

· активне співробітництво і взаємодія з усіма суб’єктами світової політики для реалізації загальнолюдських інтересів;

 

· утвердження системи колективної безпеки.

 

При реалізації завдань зовнішньої політики держава здійснює такі функції:

1. Охоронну (

2. Регулятивну (

3. Інформаційно-представницьку (

4. Організаційно-посередницьку (

5. Інтегральну (

œ

Про раціональністі міжнародної політики держави свідчать засоби, які використовуються для її здійснення.

 

Дуже важливим чинником формування ефективної зовнішньої політики є врахування і вміле використання геополітичного фактора.

 

 

 

œ

Географічні чинники політики:

· просторове розташування країни;

• розмір території;
• наявність природних ресурсів;
• клімат країни;
• природні кордони;
• кількість та густота населення.

 

 

 

національні держави;

організації регіонального, міжрегіонального, міждержавного характеру (Європейський Союз);

міжнародні урядові організації та їх органи

(Організація Об’єднаних Націй, Європейський парламент);

недержавні суспільно-політичні, громадські організації (Міжнародна організація охорони здоров’я).

 

Міжнародні організації -_____________________________________ ____________________________________________________________________________________

 

Структура міжнародної організації

 

		œ

 

 

· ООН · ЮНЕСКО та інші установи ООН · Рух неприєднання · ОБСЄ · ОПЕК · НАТО · Рада Європи · Європейський Cоюз · Ліга арабських держав · Організація африканської єдності · СНД · ЧЕС · Вишеградська четвірка

Неурядові     · Всесвітня федерація профспілок · Міжнародна демокра-тична організація жінок · Всесвітня Рада миру · Всесвітня федерація демократичної молоді · Міжнародна спілка студентів · Пагоушський рух · Грінпіс

 

 

Заснована в 1945 році.

Головні органи:

• Генеральна асамблея
• Рада Безпеки
• Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОС)
• Міжнародний суд
• Секретаріат

 

 

Заснована в 1949 році.

Головні органи:

• Комітет Міністрів
• Парламентська Асамблея

 

 

		œ

 

Угода про ЄС – 1992 р.

 

Головні органи:

• Європейська Комісія
• Рада Міністрів
• Європарламент

 

Цілі суб’єктів міжнародної політики

1. ________________________________________
2. _______________________________________
3. _______________________________________
4. _______________________________________

 

 

 

рівноправність;

повага суверенітету;

невтручання у внутрішні справи інших держав;

добросовісність у виконанні державами взятих на себе міжнародних зобов’язань;

мирне співіснування;

незастосування сили або погрози силою;

вирішення суперечок мирними засобами.

 

2. Основні тенденції сучасного світового політичного процесу

 

Однією з головних особливостей міжнародної політики є те, що вона розвивається за умов відсутності єдиного центру влади і управління, що має своїм наслідком поширення в її сфері стихійних процесів і досить значну роль суб’єктивних факторів. Але незважаючи на це, як і будь-яке інше суспільне явище, міжнародна політика також розвивається на основі певних закономірностей.

 

Зміст цих закономірностей можна визначити наступним чином:

• закономірність інтернаціоналізації суспільного життя відображає два взаємопов’язаних і єдиних за своєю спрямованістю процеси: з одного боку, це повторення, відтворення в різних країнах загальних рис в економіці, політиці, культурі, а з іншого – формування цілісної світової спільноті, єдиного у своїй багатоманітності всесвітнього цілого, що розвивається;

• œ

  закономірність розвитку національних і державних утворень відбиває розвиток продуктивних сил у національно-державних кордонах, зростання національної самосвідомості, культури, відтворення специфічних рис життєдіяльності суспільства у своєрідних (національно-етнічних, природно географічних тощо) умовах існування

 

 

1. Деідеологізація міжнародних відносин.
2. Перехід від конфронтації до партнерства і співробітництва.
3. Розосередження влади у світовій політиці.
4. Демократизація і гуманізація світової політики.
5. Розширення міжнародних відносин, їх глобалізація.

 

Ключовою тенденцією, яка характеризує процеси світового розвитку, є глобалізація.

 

• інформаційна революція;
• інтернаціоналізація капіталу і загострення конкурентної боротьби на світових ринках;
• дефіцит природних ресурсів – загострення боротьби за контроль над ними;
• демографічний вибух;
• посилення техногенного навантаження на природу і розповсюдження зброї масового знищення, що збільшує ризик загальної катастрофи.

œ

Всі тенденції світового політичного розвитку – це довготривалі процеси. Але вони не є незворотними, їх прояв обумовлений складним і мінливим комплексом внутрішньо-суспільних і міжнародних факторів, найважливішим із яких є інтереси учасників міжнародних відносин. Ці тенденції не лише переплітаються, але й нейтралізують одна одну.

 

Висновки

__________________________________________________________________________________________

œ

________________________________________

 

Питання для самоконтролю

1. Що таке світовий політичний процес?

2. Дайте визначення та поясніть різницю між термінами «зовнішня політика» і «міжнародної політики».

3. Охарактеризуйте основні форми міжнародної політики.

4. Проаналізуйте базові принципи міжнародної політики.

5. З’ясуйте що є основним суб’єктом міжнародних відносин.

6. Поясніть загальні цілі зовнішньополітичної діяльності різних держава.

7. Які функції здійснює держава при реалізації завдань зовнішньої політики?

8. Назвіть та охарактеризуйте засоби міжнародної політики.

9. Що таке геополітика?

10. Дайте характеристику суб’єктів міжнародного політичного життя.

11. Визначте що таке міжнародні організації?

12. Поясніть структуру міжнародної організації.

13. Наведіть приклади основних міжнародних організацій.

14. Проаналізуйте цілі суб’єктів зовнішньополітичної діяльності.

15. Охарактеризуйте основні тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин.

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

Основна література:

1. Політологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів. За ред. проф. Кулагіна Ю.І. та проф. Полуріза В.І. – К.: „Альтерпрес”, 2002. – 612 с.

2. Політологія. Посібник для студентів вузів. За ред. Бабкіна В.Д., Бабкіної О.В., Горбатенко В.П. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2006. – 568 с.

3. Соловьев А.И. Політологія. Политическая теория. Политические технологии. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 558 с.

4. Політологія. Хрестоматія. Автори – упорядники: проф. Кремень В.Г., проф. Кулагін Ю.І., доц. Латигіна Н.А., проф. Полуріз В.І. та ін. – К.: „Альтерпрес”, 2004. – 827 с.

5. Політологічний енциклопедичний словник. За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка. – К., Ґенеза, 2004. – 398 с.

6. Політологія. Навчально-методичний комплекс. Автори: Кирилюк Ф.М., Конверський А.Е., Цвих В.Ф., Обушний М.І., Хилько М.І. та ін. – К.: Центр навч. літератури, 2004. – 697 с.

7. Кулагін Ю.І., Полурез В.І., Політологія. Практикум. – К.: КНТЕУ, 2010. – 232 с.

8. Алмонд Г. Громадянська культура. Політичні настановлення і демократії п’яти націй. – Політологія. Хрестоматія. – К.: „Альтерпрес”, 2004. – С. 485-503.

9. Аристотель. Політика. – Політологія. Хрестоматія. – К.: „Альтерпрес”, 2004. – С. 72-93.

10. Вебер М. Політика як покликання і професія. – Політологія. Хрестоматія. – К.: „Альтерпрес”, 2004. – С. 240-243.

11. Макиавелли Н. Государь. – М.: АСТ: ЛЮКС, 2005. – 461 с.

12. Платон. Государство. – М.: АСТ, 2005. – 491 с.

 

Додаткова література:

13. Герасіна Л.М., Журавський В.С., Зимогляд В.Я., Осипова Н.П. Політологія. – К.: Ін Юре, 2005. – 519 с.

14. Горлач М.І., Кремень В.Г. Політологія: наука про політику. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 840 с.

15. Дробінка І.Г., Кришталь Т.М., Підгорецький Ю.В. Політологія. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 290 с.

16. Кирилюк Ф.М. Історія зарубіжних політичних вчень нової доби. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 414 с.

17. Латигіна Н.А. Демократія: реалії versus утопії. – К.: КНТЕУ, 2008. – 400 с.

18. Погорілий Д.Є. Політологія. – К.: Інкос, 2008. – 232 с.

19. Політологія. Навч. словник-довідник / За ред. В.М. Піча – Львів: Новий світ, 2004.– 315 с.

20. Політологія / За ред.: О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К.: Академія, 2006. – 568 с.

21. Політологічний словник / За ред. М.Ф. Головатого та Р.В. Антонюка. – К., 2005.

22. Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 320 с.

23. Рудич Ф. Політологія. – К.: Либідь, 2005. – 478 с.

24. Терлецька І.В. Сучасний історіографічний дискурс сталінізму як форми тоталітаризму. – К.: КНТЕУ, 2009. – 162 с.

25. Цюрупа М.В., Ясинська В.С. Основи сучасної політології. – К.: Кондор, 2009. – 354 с.

26. Шульга М.А. Соціально-політичне управління. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 248 с.

27. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки). – К.: Либідь, 2005. – 576 с.

28. Штанько В.І., Чорна Н.В., Авксентьєва Т.Г., Тіхонова Л.А. Політологія. – К.: Інкос. 2007. – 287 с.

Інтернет – ресурси:

29. Агенція суспільної інформації – www.asi.org.ua

30. Громадянське суспільство – www.civicua.org

31. Інститут громадянського суспільства – www.csi.org.ua

32. Мережа аналітичних центрів України – www.intellect.org.ua

33. Український незалежний центр політичних досліджень – www.ucipr.kiev.ua

 

Друковані видання, які вміщують статті з різних проблем політології: «Віче», «Вопросы философии», «Генеза», «Державність», «Кореспондент», «Мировая экономика и международные отношения», «Нова політика», «Общественные науки и современность», «Політика і час», «Політична думка», «Политические исследования», «Політичний менеджмент», «Социологические исследования», «Сучасність», «Філософська і соціологічна думка».