Активне виборче право _

План

1. Політика як суспільно-історичне явище.

2. Становлення і розвиток політології як науки і навчальної дисципліни.

Рекомендовані джерела:

Основні: 1, 2, 3, 4, 5, 7.

Додаткові: 13, 14, 19, 20, 22.

Інтернет-ресурси: 29, 30, 31, 32, 33.

Міні-лексикон:

влада, держава, політика, політична сфера суспільства, політологія.

1. Політика як суспільно-історичне явище

Термін «політика» ввів у науковий обіг видатний мислитель античності Аристотель. Слово «політика» походить від давньогрецького слова «polis»(місто-держава) та його похідних: «politike» (мистецтво управляти державою), «politica» (державний діяч).

Назва і сутність парадигми	Період функціонування	Засновники і розробники парадигми
1.«Державноцентристський» Політика як діяльність держави, носій верховної влади над громадянами.	IV ст. до н.е. – XVII ст.	Аристотель, Платон, М.Макіавеллі
2. Перехідний від «державо- центризму» до «соціоцентризму». Політика розглядалась як взаємодія держави і суспільства. Але держава є базовий-основний суб’єкт політики порівняно з Громадянином.	XVII ст. – кінець XІX ст.	Дж. Локк, Ш.Монтеск’є, Ж.Ж.Руссо, Г.Гегель, К.Маркс.
3. «Соціоцентриський». Перехід від державного моноцентризму до соціального плюралізму, участі в політиці всіх основних груп і верств громадян, узгодження інтересів всіх соціальних груп.	XX ст. – наш час.	М.Вебер, Т.Парсонс, Д.Істон, Г.Мерріам, Г.Лассуел, Дж.Кетлі та ін.

Отже, з становленням в більшості сучасних розвинутих країн системи демократичних інститутів якісно змінюється бачення політики і всієї політичної сфери, від єдиного і неподільного суверенітету Держави до участі у владі всіх основних груп і верств громадян, формально віддаючи тим самим пріоритет вже не державі і її інститутам, а суспільству і людям, які його складають.

Різноманітні трактування політики – концептуальні підходи - можна охарактеризувати наступним чином:

Політична сфера діяльності суспільства – одна з сфер поряд з господарсько-економічною, соціальною, духовною, пов’язана з відносинами щодо встановлення, організації, змін влади у суспільстві та державі, це принципи, норми, напрями діяльності для здійснення державної і в цілому суспільної влади.

ПОЛІТИКА – організаційна, регулятивна і контрольна сфера суспільства, в межах якої здійснюється соціальна діяльність, спрямована головним чином на досягнення, утримання й реалізацію влади індивідами й соціальними групами задля здійснення власних запитів і потреб

Суб’єкти політики:

– Індивіди (як пересічні, так і лідери).

– Соціальні групи (етнічні, класи, політичні еліти, народи тощо).

– Політичні інститути (органи державної влади, політичні партії, громадсько-політичні інститути і рухи).

– Неполітичні інститути (групи інтересів).

Суб’єкт політики –__________________________________________________________________________________________________

Об’єкт політики – _________________________________________________

Політика має свої властивості:

– Верховенство обумовлено обов’язковістю прийнятих законів, наказів тощо.

– Інклюзивність означає здатність «проникати» в усі сфери суспільного життя.

– Співучасть передбачає кооперацію, співпрацю, а директивність – виконання рішень суб’єктів політики.

– Функціональність – здатність служити суспільству, організувати його життя.

2. Становлення і розвиток політології як науки і навчальної дисципліни

Шлях становлення політології як науки і навчальної

дисципліни:

Політична думка, Політична думка, знання про політику виникли понад 2,5 тис. років тому назад. Перші погляди про політику пов’язані з іменами таких вчених, як Конфуцій, Платон, Аристотель. __________________________________________________________________________

Політичні знання як самостійна сфера знань, яка виокремилась із загально філософських теорій, виникає на рубежі Середньовіччя та Нового часу __________________________________

З кінця ХІХ – протягом ХХ ст. формуються наукові політологічні школи. З 1948 р. за рекомендацією ЮНЕСКО політична наука вивчається у всіх вищих навчальних закладах різних країн світу ____________________________________________________________________________________________

Політологія як наука має свій об’єкт і предмет.

В політології виділяють три групи закономірностей політичної сфери

Політологія – наука про політику, про політичне управління суспільством. Її об’єктом є політична сфера життя суспільства, а предметом – закономірності боротьби і функціонування політичної влади.

Висновки

________________________________________________________

_______________________________________________________________

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте зміст поняття «політика» і проаналізуйте походження самого слова (етимологію поняття).

2. В чому полягає сутність субстанціонального підходу до визначення політики і хто є засновником цієї концепції?

3. В чому полягає сутність соціологічного підходу до визначення політики і хто є засновниками цієї концепції?

4. Охарактеризуйте сутність інституційного підходу до визначення політики. Хто є засновниками цієї концепції?

5. Охарактеризуйте сутність телеологічного підходу до визначення політики. Хто є засновниками цієї концепції?

6. Розкрийте зміст натуралістичного підходу до визначення політики. Назвіть засновників цієї концепції.

7. Розкрийте зміст конфліктно-консенсусного підходу до визначення політики. Назвіть засновників цього підходу.

8. Охарактеризуйте політику як соціальне явище.

9. Назвіть основні структурні елементи політики.

10. Надайте характеристику основним універсальним властивостям політики.

11. Що слід розуміти під суб’єктом і об’єктом політики?

12. Проаналізуйте основні етапи становлення політичної науки.

13. Що виступає об’єктом і що предметом політології як науки?

14. Які можна виділити закономірності політичної сфери?

15. Коли остаточно сформувалась політологія як самостійна наукова і як навчальна дисципліна?

ТЕМА 2. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ

План лекції

Суспільно-політичні уявлення давнього світу і

Середньовіччя.

Політична думка Нового часу.
Сучасна політична думка. Основні політологічні школи.

Рекомендовані джерела:

Основні: 1, 2, 4, 5, 7, 9, 11, 12.

Додаткові: 16, 19, 21, 27, 28.

Інтернет-ресурси: 29, 30, 31, 32, 33.

Міні-лексикон:

політична думка, монархія, тиранія, аристократія, олігархія, демократія, охлократія, теорія суспільного договору, теорія поділу влад, лібералізм, соціалізм, консерватизм, політична наука, політологічна школа.

1. Суспільно-політичні уявлення давнього світу і Середньовіччя

Основні етапи

Особливості розвитку та характерні риси

Основні представники

Політичні вчення стародавнього Сходу

1. Поява перших політичних знань, пов’язаних із виникненням перших держав 2. Формулювання правил управління державою

Конфуцій,

Мо-цзи,

Лао-Цзи,

Заратустра

Політичні вчення Давньої Греції і Давнього Риму

1. Поява перших політичних категорій і дефініцій 2. Поділ і аналіз правильних і неправильних форм правління 3. Створення політичної юриспруденції

Платон, Арістотель, Цицерон, Полібій

Політичні вчення європейського Середньовіччя та епохи Відродження

1. Розмежування філософії, етики і політичної науки (Ма- кіавеллі) 2. Формулювання правил завоювання і утримання влади

Т.Аквінський, М.Падуанський, Н.Макіавеллі

Видатні політичні мислителі давнього світу і середньовіччя:

Конфуцій (Кунцзи). Давньокитайський мислитель.Головний твір «Лунь юй ». Основні ідеї:

_________________________________________________________

Платон. Давньогрецький мислитель. Основні твори «Держава», «Політик», «Закони». Основні ідеї:

_________________________________________________________

Арістотель. Давньогрецький філософ, один з «отців політології». Основні твори «Політика», «Афінська політія».

Основні ідеї:_____________________________________________

___________________________________________________________

Нікколо Макіавеллі. Італійський політичний мислитель. Фундатор політичної теорії Нового часу. Головні праці «Державець», «Історія Флоренції». Основні ідеї:

______________________________________________________

В цілому політичній думці давнього світу і середньовіччя були притаманні такі риси та ідеї:

§ Ідеалізм; пошук ідеальної форми державного правлінні, образу ідеального правителя.

§ Акцентуація на правильних і неправильних формах державного правління. До правильних відносили монархію і аристократію, до неправильних – олігархію і демократію.

§ Формулювання правил політичного мистецтва: завоювання і утримання влади, управління державою.

§ Увага до правил і законів, які мають регулювати життя держави і суспільства.

§ Були сформовані перші категоріальні поняття і дефініції політологічного змісту – «політика» та ін.

2. Політична думка Нового часу

Основні етапи Особливості розвитку та характерні риси Основні представники

Політичні вчення Нового часу: друга половина 17 ст. - епоха Просвітництва (18 ст. – початок 19 ст.) 1.Зародження основних ідеологічних доктрин – лібералізму, соціалізму, консерватизму 2. Критика необмеженої монархії, визнання народу суб’єктом політики (Дж.Локк, Ж.Ж.Руссо) 3. Обґрунтування розподілу державної влади (Дж.Локк, Ш.-Л.Монтескьє) Т.Гоббс, Дж.Локк, Ш.-Л.Монтескьє, Ж-Ж.Руссо, Вольтер, Г.Гегель, І.Кант

Політичні вчення середини 19 ст. – початку 20 ст. 1.Завершення формування основних ідеологічних течій 2. Завершення оформлення політичних знань в академічну науку і навчальну дисципліну 3. Формування наукових шкіл – школи елітизму та ін. К.Маркс, Ф.Енгельс, М.Вебер, Г.Моска, В.Паретто, Р.Міхельс

œ

Видатні мислителі Нового часу:

Томас Гоббс. Видатний англійський філософ. Основний твір «Левіафан». Основні ідеї:

________________________________________________________

Джон Локк. Видатний англійський філософ, засновник лібералізму та ідей Просвітництва. Основні праці – «Два трактати про правління». Основні ідеї:

________________________________________________________

Шарль Луї Монтеск’є. Видатний французький філософ, один із фундаторів французького Просвітництва. Основні твори «Про дух законів», «Перські листи».

Основні ідеї:

_______________________________________________________

Жан Жак Руссо. Французький мислитель-енциклопедист, письменник. Основні твори «Про суспільний договір, або Принципи державного (публічного права», «Міркування про походження і основи нерівності між людьми».

Основні ідеї:

________________________________________________________

œ

Іммануіл Кант. Німецький філософ, один з фундаторів німецької політичної думки. Основні твори «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму», «До вічного миру».

Основні ідеї ______________________________________________

__________________________________________________________

Карл Маркс. Німецький мислитель, економіст, засновник марксизму. Основні твори «Капітал», у співавторстві з Ф.Енгельсом «Маніфест Комуністичної партії».

Основні ідеї:_____________________________________________

_________________________________________________________

Макс Вебер. Німецький соціолог, філософ, економіст. Основні твори «Протестантська етика та дух капіталізму», «Господарство і суспільство».

Основні ідеї: _____________________________________________

________________________________________________________

Політичну думку Нового часу можна охарактеризувати наступним чином:

o Відбулась раціоналізація політичних знань і формування їх в окрему галузь науки.

o Сформувались основні суспільно-політичні доктрини, такі як лібералізм, соціалізм, консерватизм.

o Серед основних політичних ідей Нового часу: договірна теорія походження держави; обґрунтування розподілу державної влади на три гілки; ідея народного суверенітету; ідея легітимності політичної влади.

o Було сформовано конституціоналізм як доктринальне поняття.

o Відбулось зародження наукових політологічних шкіл.

o Політологія остаточно стала академічною наукою і навчальною дисципліною.

œ

3. Сучасна політична думка. Основні політологічні школи

Політична думка новітнього часу характеризується великим діапазоном напрямків, наукових шкіл і політичних позицій, які в значній мірі по новому вирішують старі питання про те, що таке політика, влада, демократія, держава тощо. Еволюція сучасної зарубіжної політичної думки відображена в схемі:

Еволюція сучасної зарубіжної політичної думки

Кінець XIX - 40-і рр. XX ст.: теорія зацікавлених груп - А.Бентлі; теорія еліти - Г.Моска, В.Паретто; соціологічні теорії держави і теорія демократії - М.Вебер; теорія олігархізації влади - Р.Міхельс; психологічна теорія влади - Г.Лассуел.

Головна увага приділяється дослідженню проблеми політичної влади і її соціальних інституцій

Кінець 40-х рр. - друга половина 70-х рр. XX ст.: нова теорія демократії - І.Шумпетер; плюралістична теорія демократії - Р. Даль; теорія партиципальної демократії - К. Макферсон, Дж. Вальф; теорія тоталітаризму – Х.Аренд, Ф.Хаєк, З.Бжезинський; концепція держави добробуту, соціальної держави.

Активне розширення сфер політологічних досліджень - поворот до проблеми лібералізації політичного життя, демократії, соціальної політики держави

Середина 70-х рр. XX ст. – дотепер: футурологічна концепція єдиної світової держави; концепція постіндустріального суспільства - Д.Белл, Р.Арон, Дж. Гелбрейт, З.Бжезинський; концепція інформаційного суспільства - О. Тоффлер, Дж. Нейсбіт, Е. Маруда. Пошук нових парадигм розвитку політичної науки - обґрунтування адекватних сучасному етапу розвитку західного суспільства теоретичних моделей і концепцій влади

Серед найбільш вагомих політологічних теорій 20 – початку 21 століття слід назвати: теорію політичної системи суспільства (Д.Істон, Г.Алмонд); теорію політичної культури (С.Верба, Г.Алмонд); теорію демократії; теорію тоталітаризму; сучасні теорії еліт; теорію модернізації (С.Ліпсет,Г.Алмонд); геополітичну концепцію (Ф.Ратцель, Р.Челлен); концепції постіндустріального, інформаційного суспільства; концепцію глобалізму (Д.Медоуз, А.Печчеі, Е.Ласло) та ін.

Активне виборче право __ 1 страница