Активне виборче право __ 4 страница

__________________________________________________________

 

Основні ознаки федеративної держави______________________________

__________________________________________________________

 

Основні ознаки конфедерації_____________________________________

__________________________________________________________

 

		œ

 

Абсолютна монархія відрізняється від парламентської________________

__________________________________________________________

 

Основними ознаками парламентської республіки є ___________________

__________________________________________________________

 

Основними ознаками президентської республіки є___________________

__________________________________________________________

 

 

œ

Кожний з республіканських різновидів державного правління має свої переваги, так само має і застереження. Отож, марно шукати, який з них є безперечно досконалим. Будь яка форма державного правління встановлюється у суспільстві відповідно до стану справ у ньому, до особливостей його політичного розвитку, традицій культури тощо.

 

		œ

 

 

 

Підводячи підсумок слід відзначити, що за діючою Конституцією (ст.1).

œ

Україна проголошується демократичною, правовою, соціальною державою. Зрозуміло, що це положення віддзеркалює якісний стан, якого ми прагнемо досягнути в найближчі десятиліття ХХІ ст. в процесі суспільного розвитку.

 

 

 

Назва теорій та їх представники	Основний зміст теорій
Теологічна (Ідеологи релігій Стародавнього Сходу, католицької церкви, ісламу)	Пояснює походження держави Божою волею. Виводиться залежність держави від релігійних організацій (церкви).
Патріархальна (Конфуцій, Аристотель)	Доводить, що держава – це результат розвитку сім’ї.
Договірна (Г.Грацій, Т.Гоббс, Ж.Ж.Руссо)	Держава – це результат договору між правителем і людьми. Появі держави передував «природні стан», коли люди мали «природні права» (Ж.Ж.Руссо), або коли йшла «війна всіх проти всіх» (Т.Гоббс).
Психологічна (Л.Петражицький, Дж.Фрезер та ін.)	Держава – організація, яка утворилась для керівництва суспільством з боку визначних осіб.
Теорія насильства (Л.Гумплович, Є.Дюрінг)	Походження держави пояснюється завоюванням одного народу іншим.
Марксистська (класова) (К.Маркс, Ф.Енгельс)	Держава виникає одночасно з поділом суспільства на класи. Суть держави – диктатура економічно пануючого класу.

œ

2. Громадянське суспільство

 

Громадянське суспільство – це сукупність міжособистісних відносин, родинних, суспільних, економічних, культурних, релігійних та інших структур, які розвиваються в суспільстві поза межами і без втручання держави.

 

 

 

Громадянське суспільство і держава тісно взаємопов’язані. Без держави неможливе громадянське суспільство, без громадянського суспільства неможлива повноцінна правова держава. Вони є сторонами одного цілісного життя людини, нерозривними сферами сучасного цивілізованого суспільного буття. Громадянське суспільство потребує існування правової держави як своєї передумови. Разом із тим, тільки розвинуте стабільне громадянське суспільство уможливлює утворення правової держави, є основною стабільного демократичного політичного режиму й авторитетної, легітимної влади.

 

		œ

 

Держава Зміст:сфера реалізації суспільних загальновизнаних інтересів соціальних груп, класів, етносів. Засоби реалізації: конституція, влада, примус, право. Основи держави: політичні інститути, органи законодавчої, виконавчої і судової влади, лідери, еліта.

Громадянське суспільство Зміст: сфера реалізації повсякденних інтересів індивідів. Засоби реалізації:переконання, правові і моральні норми, традицій, звичаї, мистецтво. Основи громадянського суспільства: вільний індивід з невід’ємними правами і неполітичні організації, за допомогою яких він їх реалізує.

 

 

Політичні сили: партії, рухи, «групи інтересів».

 

 

Висновки

___________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

œ

Питання для самоконтролю

1. Що ви розумієте під поняттям «держава»? Охарактеризуйте її основні функції.
2. Чому і як виникла держава? Назвіть і визначте сутність основних теорій походження держави.
3. Що слід розуміти під формою державного правління? Визначте основні форми державного правління.
4. Дайте порівняльний аналіз основних форм республіканського правління.
5. Що ви розумієте під формою державного устрою? Визначить основні форми державного устрою.
6. Охарактеризуйте політичну систему США.
7. Охарактеризуйте форму державного правління в сучасній Франції.
8. Охарактеризуйте форму державного правління у Великобританії.
9. Дайте характеристику форми державного правління сучасної України.
10. Здійсніть порівняльний аналіз основних форм державного устрою.
11. Дайте характеристику форми державного устрою сучасної України.
12. Розкрийте сутність поняття «правова держава» і «соціальна держава».
13. Що таке громадянське суспільство?
14. Які, на Ваш погляд, особливості формування громадянського суспільства в сучасній Україні?

 

ТЕМА 7. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ, ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНІ ОБ`ЄДНАННЯ ТА РУХИ

План лекції

1. Політичні партії і громадсько-політичні об’єднання як політичні інститути.

2. Поняття і типи партійних систем.

 

Рекомендовані джерела:

Основні: 1, 2, 3, 5, 6, 7.

Додаткові: 15, 19, 22, 25, 28.

Інтернет-ресурси: 29, 30, 31, 32, 33.

 

Міні-лексикон:

політична партія, партологія, «кадрові» і «масові партії», партійна система, група інтересів, громадсько-політична організація, громадсько-політичний рух, парламентська партія.

 

1. Політичні партії та громадсько-політичні об’єднання як політичні інститути

Політичні партії, громадсько-політичні організації та рухи є суб’єктами політичної системи. Саме через них відбувається участь народу в управлінні суспільними справами. В їх діяльності виявляються засадничі принципи сучасної демократії – політичний плюралізм, представництво, виборність, здійснюється становлення і саморегуляція громадського суспільства, реалізація інтересів народних мас.

œ

В політології розповсюджена запропонована М.Вебером періодизація історії становлення і розвитку сучасних політичних партій:

а) аристократичні гуртки (котерії);

б) політичні клуби;

в) масові партії.

 

Класифікацію запропоновану М.Вебером можна представити у вигляді такої схеми.

 

 

		œ

 

 

Критерії класифікації

Типи політичних партій

За типом організаційної структури За класовим характером і соціальною сутністю     За способом функціонування За способами політичної діяльності   За ставленням до існуючого суспільного ладу За місцем і роллю в політичній системі суспільства За місцем у спектрі політичних сил За політичними цілями та ідеологією

Кадрові, масові, партії виборців.   Робітничі, буржуазні, селянські, поміщицькі, між класові: робітничо-селянські, буржуазно-поміщицькі, науково-технічної інтелігенції, націоналістичні, конфесіональні та ін.   Демократичні, авторитарні, тоталітарні.   1. Переважно парламентські. 2.Переважно непарламентської діяльності.   Революційні, реформістські.     Правлячі або не правлячі, легальні або нелегальні, опозиційні.   Ліві, центристські, праві.     Комуністичні, соціал-демократичні, ліберальні, консервативні, націоналістичні та ін.

 

«Лівизна» в політиці означає орієнтацію на більшу соціальну рівність, на її досягнення і використання як організаційного чинника, а «правизна» – на меншу соціальну рівність, на більшу соціальну нерівність. Тому комуністичні партії скрізь ліві, а буржуазні – праві. Центристи ж поєднують ці орієнтації.

 

		œ

 

 

Громадсько-політичні об’єднання та рухи

 

 

Громадсько-політичні рухи характеризується такими рисами:

Об’єднують широкі кола населення довкола певної мети;

 

Відображають інтереси не одного класу або групи, а широких верств населення;

 

Вони не є носіями єдиної ідеології, об’єднують людей різних національностей, ідеологічних, релігійних та інших переконань;

 

Здебільшого не мають однозначно виражених форм членства, норм поведінки. Велику роль у них відіграють емоції їх членів.

 

 

 

œ

Групи інтересів, на відміну від партій, не прагнуть самі до політичної влади, але мають значні можливості здійснювати необхідний тиск на політичних діячів, державні структури, з метою прийняття потрібних їм рішень. Тому вони можуть бути суб’єктами політики.

 

Найчастіше групи інтересів класифікують за сферами їх діяльності:

o В економічній сфері – профспілки, об’єднання підприємців;

o В соціальній сфері – товариства по захисту інтересів (товариство сліпих та ін.);

o У сфері дозвілля і відпочинку – спортивні об’єднання, гуртки художньої самодіяльності;

o У сфері релігії, науки, культури – церкви, наукові асоціації та ін.

 

Громадсько-політичні об’єднання є одним із видів груп інтересів, які діють саме у суспільно-політичній сфері і характеризуються активною і постійною участю у політичному житті. Це можуть бути правозахисні, молодіжні, екологічні, жіночі об’єднання. Такі об’єднання називають групами тиску.

 

 

2. Поняття і типи партійних систем

 

Політичні партії взаємодіючи між собою, з державою, а також з іншими політичними інститутами, утворюють партійні системи. Водночас слід зауважити, що не кожна сукупність політичних партій є партійною системою.

 

 

 

œ

Партійні системи прийнято класифікувати за якісними і кількісними критеріями. Так, залежно від кількості партій виділяють однопартійні, двопартійні і багатопартійні системи. Враховуючи характер правління, можна говорити про демократичні, авторитарні і тоталітарні партійні системи.

 

Нині в Україні існує багатопартійна система.___________________

______________________________________________________________________________

 

 

Систе- ма	Характеристики
Ознаки	переваги	Недоліки	Приклади
Однопартійна	Одна легальна партія, що відіграє домінуючу роль у державі.	Шляхом жорстокої дисципліни здатна мобілізувати виробничі та людські ресурси в критичні для держави часи.	Висока людська ціна перемог Потенційна нестабільність і крах системи внаслідок перенапруження і виснаження ресурсів.	Італія, Німеччина 20-40-х рр.. ХХ ст. СРСР 20-80-х рр. ХХ ст. Куба, Північна Корея, Ірак, Лівія, Кенія.
Гегемо-ністська	Одна провідна партія, інші партії – сателіти.	Схожі з однопартійною.	Схожі з однопартійною, більш ліберальні.	Країни Східної Європи у 40-80-х рр.. ХХ ст., Китай, В’єтнам.
Домінування	Багатопартійність В умовах конкурентної боротьби правління однієї партії тривало понад 20 років.	Стабільність однопартійного уряду внаслідок відсутності в ньому внутрішніх конфліктів.	Надмірна бюрократизація і потенційно висока корумпованість структур.	œ Швеція (1932-1976рр.) Японія (1955-1995рр.).
Двопартійна	Багатопартійність. Серед цих партій дві, які більш потужніші.	Стабільність однопартійного уряду внаслідок в ньому внутрішніх конфліктів.	Надмірна концентрація сил на міжнародному протистоянні Консерватизм виборчого процесу.	США, Великобританія, Австралія, Нова Зеландія.
Обмежуваного плюралізму	Багатопартійність. Серед цих партій є потужними (представленими у парламенті) – кілька, а в уряді – ще менше. Позасистемна опозиція відсутня. Демократичний політичний режим.	Орієнтація партій на участь в уряді, відсутність гострих ідеологічних суперечностей.	Ймовірна нестабільність рядових коаліцій.	ФРН, Франція, Литва, Болгарія, Австрія.
Поляризованого плюралізму	Багатопартійність. Серед цих партій потужними є крайні праві та крайні ліві. Формування уряду партіями центру. Гостре ідеологічне розмежування між центром і право лівою опозицією. Демократичний політичний режим.	У разі політичного центру стабільний уряд з одночасним представництвом у парламенті полярних ідеологій.	У разі слабкості політичного центру можливість приходу до влади крайніх сил.	Італія, Латвія, Словаччина.
Атомізована	Багатопартійність або партій зовсім нема, кількість партій значення не має, всі вони невпливові.	Можливість тимчасового зосередження уваги на загально-національних проблемах.	Потенційна нестабільність усієї політичної системи.	Україна, Польща, Грузія, Поч. 90-х років.

 

Висновки

______________________________________________________________________________________

œ

____________________________

____________________________

 

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття «політична партія». Визначить її основні ознаки.
2. М.Вебер визначив основні етапи становлення сучасних масових політичних партій. Назвіть їх і дайте стислу характеристику.
3. Які функції виконують політичні партії?
4. За якими критеріями здійснюється типологія політичних партій?
5. Здійсніть порівняльний аналіз «масових» і «кадрових» партій.
6. За якими ознаками можна відрізнити «ліві» партії від «правих»?
7. Здійсніть класифікацію сучасних українських партій за ідеологічним критерієм і ліво-право-центриським вимірами.
8. Розкрийте поняття «партійна система».
9. Дайте характеристику основних типів партійних систем.
10. Охарактеризуйте тип партійної системи сучасної України.
11. Зробіть порівняльний аналіз понять «політична партія», «група інтересів», «громадсько-політичне об’єднання», «громадсько-політичний рух».
12. Які, на Ваш погляд, необхідні умови для формування стабільних і сталих партійних систем? Які з них відсутні в сучасній Україні?
13. Які особливості процесу становлення сучасної партійної системи в нашій країні?

 

ТЕМА 8. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ТА ПОЛІТИЧНІ ІДЕОЛОГІЇ

План

1. Поняття політичної культури. Співвідношення політичної свідомості і політичної культури.
2. Ідеологія як форма політичної свідомості і інтегральний елемент політичної культури.

 

œ

Рекомендовані джерела:

Основні: 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8.

Додаткові: 18, 19, 20, 21, 22, 23.

Інтернет-ресурси: 29, 30, 31, 32, 33.

 

Міні-лексикон:

політична культура, політична свідомість, політична ідеологія, політична соціалізація, лібералізм, неолібералізм, консерватизм, неоконсерватизм, соціал-демократія, фашизм, націоналізм.

 

1. Поняття політичної культури. Співвідношення політичної свідомості і політичної культури

Політична культура і політична свідомість як чільні поняття політичної науки характеризують суб’єктні аспекти політики. Вони містять у собі чуттєві і теоретичні, ціннісні й нормативні, раціональні і підсвідомі уявлення громадян. Означені поняття допомагають усвідомити і наповнити життям всебічні зв’язки людей з інститутами влади і між собою з приводу участі у справах управління суспільством та державою.