Економічні і політичні процеси періоду відлиги

Печенюк Ольги 2-БЛ(9)к.

5 березня 1953 р. помер Й.В. Сталін. Першим секретарем ЦК КПРС став Микита Сергійович Хрущов. Прихід до влади Хрущова викликав зміну партійного керівництва на місцях. Україна відчула деяке полегшення, відновилися елементи українізації. Місцевих мешканців масово приймали до лав партії, призначали на відповідальні посади, віддавали належне українській мові. Першим секретарем ЦК КПУ став О. Кириченко, другим – М. Підгорний.

У 1954 р. з нагоди 300-річчя "возз'єднання" України з Московією Верховна Рада СРСР видала указ про включення Кримської області до складу УРСР. З економічного погляду повоєнний Крим був банкрутом, йому необхідно було надавати постійну фінансову допомогу.

З ім*ям Хрущова пов*язаний процес десталінізації радянського суспільства. Цей процес виявився в припиненні масових репресій проти власного народу,у початку реабілітації незаконно репресованих партійних, державних працівників, діячів культури і науки. Характерною рисою десталінізації стали послаблення тюремно- табірного режиму,амністія німецьких військовополонених, частини українських колабораціоністів, членів ОУН- УПА.

У ніч з 24 на 25 лютого 1956 р. на XX з'їзді КПРС М. Хрущов виголосив таємну доповідь «Про культ особи Сталіна». Делегати були шоковані, почувши про злочини жорстокого тирана, сфабриковані ним змови, його військову некомпетентність, депортації цілих народів тощо.

З початком десталінізації було зроблено спробу переглянути й деякі аспекти економічної політики, щоправда, не зачіпаючи основ тоталітарної системи. Передусім М. Хрущов почав реформувати сільське господарство у яке перебувало у стані хронічної кризи. В 1953 р. він домігся для колгоспів підвищення закупівельних цін на м'ясо, молоко, зерно, списання боргів, зниження податків, зменшення обсягів обов'язкових поставок державі сільськогосподарської продукції, надання «хрущовок».Ці послаблення дещо оживили немічне сільське господарство, підвищили прибутки колгоспників. Наступним кроком М. Хрущова стала т.зв. кукурудзяно-горохова епопея. Колгоспам і радгоспам було наказано збільшити посіви кукурудзи, гороху та деяких інших культур, що мало підняти рівень кормової бази тваринництва, а отже, забезпечити потреби споживачів у молоці, м'ясі, маслі... Якщо з 1950 по 1958 р. обсяг валової продукції сільського господарства України зріс на 65 %, то в 1958—1964 рр. — на 3 %. У 1962 р. СРСР вперше змушений був закупити зерно за кордоном.

У цілому негативні наслідки мали й ліквідація машинно-транспортних станцій (МТС) та передача їх техніки колгоспам, боротьба з присадибними господарствами, створення "рукотворних морів" тощо. Експерименти відбувалися також у промисловості. У 1957 р. почали реформувати управління народним господарством. М. Хрущов замість них утворив територіальні управління раднаргоспи: меншало абсурдних зустрічних перевезень вантажів, було закрито сотні підприємств, які дублювали одне одного, ліквідовано окремі міністерства, скорочено адміністративно-управлінський апарат. Тисячі заводів і фабрик, позбувшись опіки центру, збільшили випуск теле- і радіоприймачів, пральних машин, пилососів, холодильників, фотоапаратів, мотоциклів, інших дефіцитних товарів, запровадили на 1959—1965 рр. новий доопрацьований семирічний план.. Темпи приросту промислової продукції у 1950-х — першій пол. 1960-х років майже вдвічі перевищували показники 1965—1985 рр. У цьому розумінні період правління Хрущова був най-динамічнішим для розвитку української промисловості.

Чи не найважливішою подією українського суспільно-політичного життя періоду "відлиги" стала поява нового покоління талановитих літераторів та митців, які одержали назву "шістдесятників". Вони виступали за оновлення тодішнього суспільства, протестували своєю творчістю проти панівної задушливої атмосфери, вимагали припинити втручання партії в справи літератури й мистецтва, боролися за справжні культурні цінності, провідну роль української мови, національну свободу, людську гідність. Серед провідних постатей нової плеяди були поети Л. Костенко, В. Симоненко, І. Драч, М. Вінграновський, літературні критики І. Дзюба, Є. Сверстюк, І. Світличний, художники П. Заливаха, А. Горська, кінематографісти Ю. Ільєнко, Л. Осика, журналіст В. Чорновіл.