Відомий футуролог Геман Кар спрогнозував глобальне поширення «чуттєвого мистецтва», зорієнтованого не на ідейно-інтелектуальну змістовність, а на спонтанно-чуттєве ставлення особистості до оточуючого середовища. Ці концептуальні положення утворили підґрунтя для розробки концепції «мозаїчного мистецтва» як противаги уніфікованої і гомогенної культури. У цьому ж контексті формується образ глобального метрополісу – міста, де співіснують багато народностей і культур, утвердження права на незалежне особисте життя. Мозаїчна культура поширюються не тільки завдяки ЗМІ, але і транснаціональним корпораціям постіндустріального суспільства – основної сили у розвитку світової економіки, культури і суспільства.
Поняття мозаїчної культури розвиває французький дослідник А. Моль у праці «Соціодинаміка культури». Дослідник стверджує, що спосіб отримання знань за принципом структурованості, поступальності, виходячи із фундаментальної основи, у сучасному суспільстві не функціонує. Сьогодні на тлі знецінення логічних ієрархій людина пізнає за випадковісним принципом. Мозаїчна культура формується на основі множинності взаємодіючих, але не утворюючих цілісності сукупності знань. Ця культура – є продуктом щоденного впливу великого потоку різноманітної інформації, яку людина засвоює через ЗМІ. «Ми залишаємось на поверхні явищ, отримуючи випадкові враження <…>, не докладаючи ані сил критичних суджень, ані розумових зусиль».
Мозаїчна культура аналізується в роботах Маршала Маклюена «Галактика Гутенберга» (1962), «Медіум – це послання» (1967), «Війна і мир у глобальному селі» (1968). Виразною прикметою поглядів вченого є те, що технології комунікації розглядаються як вирішувальний фактор процесів формування певної соціально-економічної системи. Лише в умовах масового поширення друкованого слова стає можливим приватна власність, демократизація суспільства, позаяк саме друкованим, а не усним чи письмовим словом формується центральний агент індустріальної суспільної організації – ізольована індивідуальність.
Увага М. Маклюена була сконцентрована на телебаченні, що вбирає у себе всі інші мас-медіа (радіо, кіно, пресу). Учений вказує на два аспекти телебачення:
а) мозаїчність будови телевізійного зображення, яке представляє світ як набір непов’язаних однозначною логічною ланкою повідомлень;
б) резонанс (взаємопосилення) цих повідомлень у свідомості, яка долає мозаїчну дрібноту та об’єднує їх у цілісну змістову єдність.
Продовжуючи дослідження М. Маклюен з’ясовує, що в сучасну епоху не лише телевізійне сприйняття, але і життєдіяльність суспільства взагалі здійснюється згідно принципу мозаїчного резонансу. Через телекомунікації, масс-медіа і комп’ютери електричість ніби продовжує центральну нервову систему – генерує глобальні «обійми», де все взаємопов’язується. Так народжується так зване «глобальне село». Підкреслюючи винятковий вплив масс-медіа на суспільство, утворення поколінь, що сформували свої погляди на світ через рекламу, М. Маклюен писав, що «демократичні свободи великою мірою виражаються у тому, що люди стурбовані не політикою, а лупою, волоссям на ногах, слабкою роботою кишковника, хворими деснами, зайвою вагою та застійними явищами кровообігу». У своїх останніх працях вчений підкреслював, що в умовах нового інформаційного середовища і впливу електронних мереж бізнес і культура стають поняттями рівнозначними та взаємозамінними.
Формулюючи принципи нової цивілізації в доволі оптимістичному дусі, Е. Тоффлер протиставляє їх принципам індустріальної цивілізації: дестандартизація, деспеціалізація, десинхронізація, децентрація. Е. Тоффлер постулює: цивілізація, що виникає, розбудовує нові інститути, цінності, новий штиб життя та формує інформаційну культуру. Соціолог звертає увагу на демасифікацію масової свідомості. Нові демасифіковані засоби інформації характеризуються фрагментарними образами, кліпами, бліцами, – «кліп-культура». Думку дослідника, особливо ж у контексті зростаючої індивідуалізованості, поділяють і інші дослідники, зокрема відомі американські футурологи Д. Несбіт і П. Ебурдін у книзі «Що нас чекає у 90-ті рр. Мегатенденції. Рік 2000» (1992). Прогнозуючи мегатенденції сучасної цивілізації, вони називають відродження мистецтв і тріумф особистості. Інформаційна культура формує нові зв’язки людини із зовнішнім світом. Її життя стає менш детермінованим соціально-економічними умовами. Звичайно, нова інфосфера створює нове інтелектуальне середовище завдяки комп’ютерного інтелекту. Комп’ютерна мережа є формою так званої «екранної культури», передтечею якої є кінематографія, що сконструювала віртуальну реальність. Сучасний віртуальний спосіб існування культури – якісно новий стан інформаційного суспільства.
8.3.Масмедія у розвитку інформаційного суспільства. Концепція демасифікації.
Тривалий час точилася суперечка навколо понять «засоби масової інформації» і «засоби масової комунікації». До тих пір поки потік інформації скеровувався в одному напрямі, тобто був певною мірою офіційним, пріоритетним було використання терміну ЗМІ. Останнім часом все більше уваги приділяється механізму зворотного зв’язку – реакції публіки (думка І. Кона). Отже, ЗМІ і ЗМК у змістовому аспекті використовують соціальну інформацію. Журналістика функціонує в рамках ЗМІ, хоча у сучасних умовах медіа продукт стає інтерактивним. ЗМК перетворився на ширше поняття за ЗМІ. ЗМІ виконують функції інформування і просвіти, контролю і спостереження за діями держави, формування політичного простору.
Мас-медіа виконують функцію транслювального каналу, через який аудиторія задовільнює ідеологічні, емоційні, пізнавальні тощо очікування. Згідно дослідженням Копенгагенського інституту дослідження майбутнього, одними із найважливіших характеристик сучасних медіа є креативність і інновації, – потреба виходу за рамки стереотипного мислення і породження, практична реалізація нових ідей. Функціонування і форми медійних каналів у інформативному суспільстві посутньо змінюється. Так формуються інтерактивні електронні медіа і свідчать про процес ремедіації: нові засоби інформації і комунікації не тільки удосконалюються, але й по-новому впливають на суспільне життя. Формування інтерактивних медіа в інтернеті призвело до трансформації соціальної ролі журналіста (конкуренція із не журналістами, які продукують медіаматеріал у мережі), інтерактивізації традиційних медіа.
Однак цей процес розпочався задовго до появи інтернета. «Демасифікація» фіксується вже у 1970-х рр. Е. Тоффлер наводить приклад втрати газетами читачів. Ситуація пояснюється не тільки появою телебачення. Головна причина – конкуренція великих масових газет з боку малотиражних видань, що надають більш вузьку інформацію і рекламу. Подібні тенденції фіксуються у сфері аудіовізуальних ЗМІ. Збільшується кількість радіостанцій, що утворює множинність аудиторій замість «безликої маси». Головною ж причиною демасифікації Е. Тоффлер вважає появу кабельного телебачення, що дозволяє впливати на контент передач. Основні тези дослідника стосовно означеного процесу можна сформулювати наступним чином:
- кожний може бути не лише споживачем, але й творцем образів;
- поява нової інфосфери, що створює необхідність постійного розвитку і освіти;
- заміна пролетаріату «когнітаріатом», що складається з професіоналів, високоосвічених працівників;
- демасифікація мас-медіа призводить до демасифікації людської свідомості, що призводить до зменшення стандартизації, збільшення обсягу й урізноманітнення інформації, зрештою, утворення вільного суспільства.
