Щодо самодопомоги при складних життєвих ситуаціях

Психологічні поради

Для персоналу Державної прикордонної служби України

щодо самодопомоги при складних життєвих ситуаціях

Сучасні умови виконання особовим складом Державної прикордонної служби України завдань службової діяльності вимагають від посадових осіб постійної психологічної готовності до дій у часто небезпечних та ризикованих ситуаціях. Служба на державному кордоні завжди була пов’язана з ризиком для здоров’я та життя у випадках реальних сутичок з порушниками державного кордону. Навіть в умовах “спокійної” обстановки на ділянці державного кордону прикордонник завжди знаходиться у стані високої психологічної мобілізації, готовності до активних дій в умовах раптової зміни оперативно-службової обстановки, її загострення. Такий стан спроможний виснажувати особистісні, психологічні ресурси людини. Разом з тим, це є об’єктивною умовою служби – адже прикордонна служба ніколи не була легкою. Розуміючи, усвідомлюючи це, кожний прикордонник відповідно налаштовується для виконання тих, завдань, що він має виконувати, забезпечуючи недоторканність державного кордону, зберігаючи власний психологічний стан, непіддаючись негативним відчуттям, думкам, потягам. Проте існуючі соціальні та економічні умови, що виникли внаслідок дії світової економічної кризи, певний дефіцит інформації про її можливі негативні наслідки спроможні викликати невпевненість та у деяких випадках розгубленість, втрату відчуття позитивних перспектив та діють на людину як окремий небезпечний стрес. За таких умов цілком вірогідним є виникнення негативних думок, та, що є найбільш небезпечним – стійких негативних психологічних станів, що серед людей називаються словом “депресія”.

Депресія (від лат. depressio, що походить від deprimo – “пригнічую, придушую”) це психічний стан лю­дини, який виникає на фоні негативних емоцій­них переживань, зумовлених або розладом здоров’я, хворобою, або реакцією людини на важкі життєві ситуації (смерть близької людини, сильне розчарування в комусь або чо­мусь, втрата життєвої перспективи тощо). У людини в стані депресії спостерігається пригнічення, песимізм, сум, відчай, важкі емоційні пережи­вання через власні провини, занижена само­оцінка, певна загальмованість мови і рухів, порушен­ня сну та ін. Змінюється суб’єктивне сприйман­ня часу, перебіг подій ніби сповільнюється. Для поведінки людини в стані депресії характерними є повільність і млявість рухів, байдужість до всього, швидка втомлюваність тощо. За тривалих депресивних ста­нів можливі думки про самогубство і спроби до нього.

Разом з тим депресія ніколи не розвивається раптово. Не буває так, що вчора все було добре, а сьогодні раптом людина відчула значні негативні зміни у власному “внутрішньому світі“, власному психологічному стані. Першими сигналами, що вказують на розвиток депресії є те, що на стреси, які у минулому були для людини безпечними, звичайними та не суттєвими, людина починає активно реагувати. Звичайні у минулому ситуації викликають стійке пониження або часті перепади настрою, підвищену нервовість, швидку стомлюваність, стан спустошеності. У деяких стрес виявляється в раптовій розлютованості. Хтось стає надто недовірливим: до себе, до друзів, до родини. Хтось намагається уникати будь-якого спілкування, прагнучи частіше бути насамоті. У більшості людей, що відчувають наростання власного стресового стану та неможливість справитись з ним виникають різні хворобливі відчуття: частий головний біль, безпричинне серцебиття, зпітнілість, важкість або розлади шлунку при вживанні звичайної їжі тощо.

Ці й інші психічні і біологічні сигнали мають зму­сити вас задуматися про своє здоров’я, спосіб життя.

Проаналізуйте реакції вашого організму на подібні сигнали, це допоможе розібратися у виникненні стре­сових ситуацій і зробити перший крок на шляху до їх подолання.

Нижче наводиться перелік різних станів, що мо­жуть сигналізувати про наявність в організмі внутрішнього напруження. Такий стан, як правило, обтяжує, і ви починаєте визначати, у чому ж причина. Свідома оцінка стану здатна перевести ці сигнали з сфери почуттів у сферу розуму. Це дасть можливість досягти психічної рівноваги і тим самим ліквідувати небажаний стресовий стан.

Якщо у людини протягом як мінімум двох тижнів часто з’являються нижчеприведені ознаки – це сигналізує про наявність загрози постійного стресового стану:

- посилення тривоги, відчуття кризи або великої перешкоди;

- неможливість зосередитися на чомусь;

- занадто часті помилки в роботі;

- відчутно погіршується пам’ять;

- занадто часто виникає почуття втоми, після сну залишається почуття втоми;

- нетипово швидка або повільна мова;

- відчуття втрати контролю над собою;

- думки часто змінюються, важко зосередитись на чомусь одному;

- досить часто з’являються болі (голова, спина, шлунок);

- підвищена збудливість, дратівливість;

- робота не дає ніякої радості;

- утрата почуття гумору;

- різко зростає кількість цигарок, що випалюються;

- виникає бажання вжити алкоголь без приводу;

- постійне відчуття недоїдання;

- пропадає апетит;

- неможливість вчасно закінчити виконання поставленого завдання.

 

Людині постійно доводиться переборювати труд­нощі, однак далеко не всі вони впливають на психіку та викликають стрес. Зберігати рівний настрій і внутрішню гармонію дозволяє свідоме підтримання власної психологічної стійкості.

Психологічну стійкість (стійкість до стресів) підтримують внутрішні (особистісні) і зовнішні (міжособистісні) ресурси людини.

Внутрішні ресурси:

- погодженість реального й бажаного Я особис­тості, самоповага. Оцінка цієї відповідності випливає з порівняння уявлень про себе «такого, який я є насправді (Я-реальне) і - яким я хотів би бути (Я - бажане)»;

- відповідність досягнень домаганням;

- відчуття сенсу життя, свідомість діяльності й по­водження; віра в досяжність поставлених цілей;

- упевненість у тому, що все, що з людиною відбу­вається, є наслідком власних зусиль і вчинків;

- відкритість, екстравертивність - особистісна характеристика, що визначає спрямованість інтересів на навколишній світ. Ектравертам властива товариськість, ініціатив­ність, гнучкість соціального поводження;

- добре фізичне здоров’я, витривалість;

- уміння використовувати ефективні способи по­долання стресу (розслаблення, позитивне мислення);

- високий рівень особистої психологічної культури. Основними зовнішніми ресурсами є міжособистісна і соціальна підтримка - підтримка близьких, друзів, колег по службі, їхня конкретна допомога в справах.

Знання ресурсів стійкості людини до стресів дає їй можливість усвідомлено працювати над собою, за­побігаючи їхній негативній дії.

До індивідуальних особливостей, які спричиняють зниження стресостійкості, відносяться:

- підвищена тривожність;

- гнівливість, ворожість (особливо та, яка приду­шується нами), агресія, спрямована на себе;

- емоційна збудливість, нестабільність;

- песимістичне ставлення до життєвої ситуації;

- тривалі негативні переживання;

- замкнутість.

Власний розум людини завжди спроможний допомогти їй стати на шлях здоров’я, любові до життя. Ніхто не зробить цього краще, ніж сама людина, розібравшись у собі.

Цікавий експеримент, у якому визначався зв’язок захворювань із характером людини, провели в 60-х роках в одному з американських університетів. 150 студентам-медикам були роздані анкети з питаннями, які мали виявити риси характеру і особливо спро­можність сердитися й дратуватися.

Через чверть століття вчені виявили, що з веселих і добродушних лікарів, які брали участь в експерименті, тільки 2% до цього часу померли, а з дратівливих, лютих - 14%. Приблизно те саме показав і досвід із юристами: 4% смертей серед тих, хто приймає життя легко, і 20% - серед людей, сердитих на життя.

Отже, кожному варто знати, кому в першу чергу загрожує стрес, щоб змінюючись як особистість, звільняючись від усіх тих рис і особливостей, що прямою дорогою ведуть до стресів, депресії, вчасно зупинитися на шляху просування до хвороби.

Існує достатньо засобів попередження стресів та депресивних станів. Ось які поради дають фахівці з подолання депресії, та інших негативних станів, що обумовлені щоденною дією стресів.