Міжнародний поділ праці і спеціалізація

1.Сутність міжнародного поділу праці

2.Міжнародна спеціалізація у світовому господарстві

3.Міжнародна кооперація

Об’єктивною основою функціонування світового господарства є міжнародний поділ праці, який визначає спеціалізацію виробництва країн відповідно до їхніх природнокліматичних, економічних умов, що на певному етапі проявляється в процесі виробництва. Міжнародний поділ праці в умовах НТП є об’єктивною основою розвитку світового господарства, найвищою формою суспільного, територіального поділу праці.

Сучасні продуктивні сили потребують такого поділу праці, який робить економічно неефективним або навіть просто неможливим забезпечення виробництва та інших потреб кожної окремої країни лише за рахунок її власних сил.

Міжнародний поділ праці - спеціалізація країни на виробництві певних товарів та послуг у залежності від внутрішніх умов та можливостей

Міжнародний поділ праці — це зумовлена певним рівнем розвитку продуктивних сил спе­цифічна форма поділу суспільної праці, що, перерісши межі національних економік, призводить до спеціалізації окремих країн і господарських структур на виробництві певної продукції та її взаємному обміні

Міжнародна спеціалізація - спрямованість економіки країни на випуск певного виду продукції.

Міжнародна кооперація - процес формування сталих виробничих зв’язків між підприємствами різних країн, у результаті якого здійснюється сумісна діяльність із випуску елементів готової продукції

Приклад міжнародної спеціалізації країн:

- нафта і нафтопродукти - Саудівська Аравія, Ірак, Іран, Кувейт, Лаос, ОАЕ, Індонезія, Лівія, Алжир, Нігерія, Габон, Венесуела, Еквадор, Мексика, США, Велика Британія, Бельгія, Норвегія, Канада, Росія.

- Залізна руда- Бразилія, Китай, Австралія, Індія, Росія, США, Україна, Канада, Швеція, Південна Африка.

- Легкові автомобілі- Японія, США, Німечина, Франція, Південна Корея, Мексика, Канада.

Іт.д.

Слід розрізняти три основні послідовні (логічно й історично) форми (типи) міжнародного поділу праці:

загальну, часткову та одиничну.

v Під загальною розуміють поділ праці за сферами виробництва (промисловість, сільське господарство тощо).

v Часткова форма міжнародного поділу пра­ці передбачає спеціалізацію певних галузей виробництва, видів готової про­дукції,

v одинична — спеціалізацію різних країн на виготовленні окремих вузлів, деталей, комплектуючих, на технологічних стадіях виробництва.

Об'єктив­на необхідність перебудови міжнародних економічних відносин зумовле­на тим, що зростаюча цілісність світового господарства конче потребує принципово нового механізму його функціонування, нової структури між­народного поділу праці.

Сутність проблеми перебудови міжнародних економічних відносин полягає в тому, що сучасний стан їх між розвиненими країнами, країна­ми, що переходять до ринку, та країнами, що розвиваються, у світовому господарстві не відповідає обстановці в світі, що докорінно змінилася. Найяскравішим виявом початку трансформації світового господарства стало утвердження принципів нового міжнародного порядку.

МПП визначає зростання міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва. Межі внутрішнього ринку стають тісними для великомасштабного виробництва. Спеціалізація промислового виробництва розвивається не за кінцевої продукції, а за півфабрикатами.

Разом з розвитком продуктивних сил змінюється співвідношення між загальними, великими сферами економіки: промисловість, транспорт, сільське господарство; між частковими галузями великих сфер та одиничних.

Участь національних господарств у МПП необмежена тільки торгово-економічними факторами. Вона проявляється також у розвитку взаємовідносин у науці, техніці, виробництві, на основі кооперування спеціалізації великих, середніх і дрібних підприємств.

Розвиток продуктивних сил через МПП веде до інтернаціоналізації виробництва, що охоплює все економічне життя, продуктивні сили і організаційно-економічні відносини.

Отже сучасна форма існування світового господарства є наслідком розвитку продуктивних сил та поглиблення поділу праці.

Світова торгівля

1.Суть, причини, функції міжнародної торгівлі

2.Протекціонізм і вільна торгівля

3.Інтернаціональна вартість і ціни світового ринку

4.Платіжний баланс

Світовий ринок -це економічні відносини, система міжнародних товарно-грошових відносин, пов’язаних з обміном, результатами та факторами виробництва.

Міжнародна торгівля — це сфера міжнародних товарно-грошових від­носин, сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу

Світовий ринок сприяє підвищенню ефективності виробництва національних економік, є джерелом постачання інвестиційних сировинно-паливних товарів, предметів широкого вжитку.

Економіку, яка бере участь у міжнародній торгівлі, називають відкритою. Ступінь відкритості економіки визначають відношенням експорту або імпорту країни до її ВВП.