Міжнародна економічна інтеграція

1.Міжнародна економічна інтеграція та її форми

2.Міжнародні міжрегіональні економічні об’єднання

Міжнародна економічна інтегра­ція (віл латин, integralio — оновлен­ня, поповнення та integer — цілий) — об'єктивний процес зближення та об’єднання національних господарських систем, в основу якого пок­ладено економічний інтерес господарських суб’єктів та міжнародний розподіл праці

Ознаки економічної інтеграції:

• Міждержавне регулювання економічних процесів
• Поступове формуван­ня єдиного регіональ­ного господарського комплексу (замість незалежних націо­нальних)
• Усунення адміністративних та економічних бар'єрів, що перешкоджають вільному рухові товарів, капіталів та робочої сили
• Зближення внутрішніх еко­номічних умов у державах-партнерах

Види інтеграційних об’єднань:

- Преференційна зона- Забезпечує пільговий торговельний режим: краї­ни знижують тарифи на ім­порт товарів

- Зона вільної торгівлі- Забезпечує зниження або скасу­вання мит­них бар'єрів у взаємній торгівлі країн

- Митний союз- Створюється в ме­жах загальної митної території кількох країн і передбачає скасу­вання мита у внут­рішній торгівлі та встановлення єдиного митного тарифу для товарів із третіх країн

- Загальний ринок- Об'єднання національних господарств кількох країн у єдиний ри­нок з вільним переміщен­ням товарів, капіталів та робочої сили

- Економічний союз - Проведення загальної соціально-економічної політики в усіх сферах економіки країн-учасниць

Наслідки міжнародної інтеграції

1. Позитивні:

• Можливість використання фінансових, трудо­вих і матеріальних ресурсів, новітніх техноло­гій у масштабах усього регіону Можливість реалізації продукції на великому рийку інтеграційного об'єднання Здійснення масштабної структурної перебудови економіки
• Захист підприємств країн-учасниць від конку­ренції з боку підприємств третіх країн Можливість спільного вирішення нагальних со­ціальних проблем
• Розвиток і зміцнення співробітництва в полі­тичній, військовій, соціальній, культурній та інших сферах

Негативні

• Можливість відтоку ресурсів на ко­ристь більш економічно розвинутих країн-членів союзу Погіршення умов торгівлі для країн, що не входять до інтеграційних об'єднань
• Значні витрати країн-учасниць на ут­римання спільних органів управління та координаційних центрів Поступове втрачання країнами-учасницями національних

Економічна інтеграція – це широке міждержавне об’єднання, яке діє відповідно до спеціальних угод і має певну організаційну структуру. У межах такого об’єднання на території країн – учасниць розгортаються різні види господарської діяльності на особливих пільгових, порівняно з рештою країн, умовах. Йому притаманний глибший міжнародний поділ праці, посилений обмін товарами, послугами, капіталами, робочою силою, прискорення усуспільнення виробництва.

Розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції зумовлений такими факторами:

- економічним розвитком країн, груп і регіонів світу в умовах нерівномірності розподілу ресурсів;

- закономірностями НТП;

- тенденціями демографічних ситуацій;

- наявністю і необхідністю вирішення глобальних проблем;

- швидким розвитком транспортно-комунікаційних мереж;

- ринковою “уніфікацією” економічного розвитку.

Економічна інтеграція розвивається від простих до більш складних форм:

Рівні інтеграції: мікроінтеграція – макроінтеграція;

Типи інтеграцій: торговельна інтеграція, виробнича інтеграція;

Форми інтеграції: зона преференційної торгівлі, зона вільної торгівлі, митний союз; спільний ринок, економічний союз, політичний союз.

Найпростішою формою об’єднання є зона преференційної торгівлі, яка передбачає пільговий торговельний режим. Це означає, що дві або більше країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів. Одночасно зберігаючи їх відносно до інших країн. Найбільш показовим прикладом такої форми е Преференційна система Баратинської Співдружності.(1932), яка об’єднувала 48 держав.

У зонах вільної торгівлі діє особливий пільговий режим для країн –учасниць, який передбачає відміну торговельних обмежень, насамперед митних зборів. Типовими прикладами є Європейська асоціація вільної торгівлі (1960), зона вільної торгівлі США – Канада (1988), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА).

Митний союз вимагає проведення загальної зовнішньоторговельної політики, впровадження єдиного митного тарифу до країн, що не беруть участі в угрупуванні. Такі угоди діяли у Бені люксі (1948), Європейському Союзі(1968)

Найбільш складною формою економічної інтеграції, на думку її ідеологів, є економічний (І валютний) союз, який об’єднує всі названі вище форми з проведенням спільної економічної і валютно-фінансової політики.

Перетворення ЕЄС в Європейський Союз – крок у цьому напрямі. Економічна інтеграція повинна завершуватися політичною, що означає створення політичного союзу. Останній передбачає ліквідацію політичних кордонів між державами, тобто фактично їх об’єднання у федеративну державу.

У різних регіонах земної кулі в середині 1990-х рр. склались. За даними ГАТТ/ВТО, близько 30 інтеграційних угрупувань різного типу. Вони суттєво відрізняються одне від одного як за характером відносин, що виникають між країнами-учасницями, так і за результатами діяльності.

Провідними міжнародними регіональними економічними об’єднанням

є: Європейський Союз, Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), всесвітня торговельна організація –ВТО (колишня ГАТТ), Європейська Асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА).

Міжнародна економічна інтеграція – характерна особливість сучасного етапу розвитку світової економіки. Наприкінці ХХ ст.. вона стала могутнім інструментом прискореного розвитку регіональних економік і підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку країн – членів інтеграційних угрупувань. Саме в трикутнику “національна економіка – транс націоналізація – регіональна інтеграція” знаходяться ключові проблеми економічної взаємодії України зі світом.