Ринкове регулювання здійснюється на основі законів попиту, пропо­зиції, співвідношення попиту і пропозиції

ЕЛЕМЕНТИ РИНКОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

1.Обєкти регулювання:

- Що виробляти - Скільки виробляти; - Де виробляти.

2.Інструменти регулювання: Ціна; - попит; пропозиція

3. Економічні закони: закон попиту – Закон пропозиції; Закон співвідношення попиту і пропозиції

ПОПИТ

Попит — це форма вираження потреби в життєвих засобах, що ви­значається певною кількістю товарів і послуг, які споживачі можуть придбати за цінами, що склалися на ринку, та наявністю коштів

Величина попиту — це конкрет­на кількість товару, що споживачі готові придба­ти за окремою конкретною ціною

У законі попиту виявляється суперечність між ціною і платоспромож­ністю, точніше — між ціною та існуючою на цей час величиною платоспроможного попиту населення

Закон попиту відображає обернену залежність величини попиту від ціни: чим нижча ціна, тим більшу кількість товарів і послуг готові придбати поку­пці, і навпаки.

Існують різні форми вияву закону попиту.

Серед них відзначимо таку форму вияву, як ефект заміщення. Він полягає у переміщенні попиту на дешевший товар — замінювач.

Ефект доходу - залежність реальної купівельної спроможності споживача (величини попиту) від ціни товару. Зниження ціни на товар підвищує реальну КСС, а зростання цін навпаки знижує.

Ефект заміщення -зміна ціни товару збільшує або зменшує його привабливість для споживача, у результаті чого величина попиту на цей товар змінюється.

Попит поділяється на: ринковий та індивідуальний.

КРИВА ПОПИТУ

Залежність між ціною і попитом відображує крива попиту.Вона має нахил, який свідчить про зворотну залежність між двома змінними: ціною за одиницю товару (Р) і обсягом його продажу (0. Причому кожна додатко­ва купівля однорідного товару зумов­лює зниження його граничної корис­ності.

Крива попиту ілюструє зміну співвідношення цін і обсягу продаж у чистому вигляді, без урахування нецінових чинників (суб'єктивних пог­лядів покупців, моди тощо). Зазвичай у ринковому господарстві вирішаль­не значення мають цінові чинники, тому абстрагування від нецінових цілком допустиме.

Зміна попиту від нецінових чинників:

1. доходи споживачів – зростання доходу збільшує попиті навпаки.

2. ціни на взаємозамінювані та взаємодпоповнюючі.:

- зниження ціни на взаємозам. зменшує попит на аналізований товар;

- підвищення ціни на взаємозамінюваний ровар зменшує попит на аналізований.

3. Споживчі смаки та уподобання-зростання привабливості товару спричиняє зростання попиту.

4. очікування споживачів(зростання цін або власних жоходів), споживачі збільшуватимуть попит у теперішньому періоді.

5. Інеші чинники..

Парадокс ГІФФЕна –порушення закону попиту.

На попит впливають нецінові фак­тори, що зсувають криву вправо при збільшенні попиту і вліво — і при його зменшенні. До них належать: 1) споживчі смаки і переваги (якщо, наприклад, стають модними жалюзі, то попит на них збільшується, і крива Д0, переміщується вправо, до Д1);

2)кількість покупців (наприклад, підвищення рівня народжуваності в країні спричиняє підвищення попиту на памперси, графічно це означає переміщення Д_о вправо);

3)ціни на комплементарні блага, або доповнювачі (підвищення цін на бензин викликає зниження попиту на автомобілі);

4)доходи споживачів (зростання доходів спричиняє зростання допи­ту на нормальні товари і зниження попиту на товари нижчої категорії);

5)очікування споживачів (наприклад, очікування підвищення цін ви­кликає ажіотажне зростання попиту на продукти харчування).