Розділ 3. Загальні основи ринку

Ринок: сутність, функції та умови формування

1.Ринкові відносини, їх об”єкти і суб’єкти

2.Ринок його сутність

3.Функції та умови формування

Ринок — це певна сукупність економічних відносин між фізичними та юридичними особами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг відповідно до законів сучасного товарного ви­робництва.

Ринок - місце, де покупці та продавці взаємодіють, щоб визна­чати ціни та кількості певного товару або послуги, ринок, де відбувається купівля-продаж фінансових ре­сурсів (грошей, цінних паперів).

Ринок - це сфера обміну, який здійснюється за законами товарного виробництва

Ринок вирішує три основні економічні завдання: що, як і для кого виробляти.

Умовно виділяють три моделі формування ринку

1) Класична модель — формування ринку природним шляхом, зни­зу, від підприємця. Характерна, наприклад, для Англії, Франції, США. Позитивною рисою моделі є поступовість, природність, негативною — тривалість, наявність великих екстенсивних можливостей.

2) Модель державного формування, тобто ініціатором і організатором формування ринку виступає держава. Властива, наприклад, Італії, Німеч­чині, Японії, країнам СНД. Позитивні риси моделі: швидкість формуван­ня, можливості концентрації і централізації ресурсів для досягнення еко­номічних цілей. Негативні риси: суттєва залежність від державної політики, а значить, і труднощі у формуванні повноцінного підприємця.

3) Експортна модель, характерна для країн, що розвиваються (Тай­вань, Ґонконґ, Південна Корея). Завдяки валютним інвестиціям форму­ється комплексний ринок, що від самого початку вписується у світовийєринок. Природно, що формування такої моделі пов'язане з ризиком.

Якщо запаси товарів реалізуються за цінами, близькими до ціни рівно­ваги, то такий ринок є ефективним

Умови формування ринку:

1) наявність суб'єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та юри­дично незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські відно­сини з приводу купівлі-продажу.

2) еквівалентний обмін товарів. Ринок не передбачає економічної допо­моги, пільг;

3) конкуренція, яка надає усім господарюючим суб'єктам можливість вільної підприємницької діяльності, свободи вибору покупців,, примушує підприємців використовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим зменшенню витрат ви­робництва, підвищенню ефективності економіки;

4) вільне ціноутворення, яке, будучи елементом конкуренції та головним механізмом регулюючої функції ринку, сприяє поєднанню інтересів гос­подарюючих суб'єктів, стимулюючи їх раціонально використовувати елементи виробництва;

5) 5. реальна інформація про ринок і його суб'єктів

До найважливіших функцій ринку належать:

Ø функція саморегулювання товарного виробництва: ефективний механізм попиту та пропозиції, витрат і вигод вирішує проблему обме­женості ресурсів, відповідаючи на питання: що, як і для кого виробляти;

Ø посередницька функція: саме через ринок здійснюється зв'язок між споживачами і виробниками;

Ø ціноутворююча функція: ринок порівнює витрати і результати, здій­ снює суспільне визнання витрат;

Ø інформаційна функція: через ціни, відсоткові ставки на кредит по­дається інформація про кількість, якість, асортимент товарів і послуг;

Ø функція санації: ринок стимулює підприємництво, ефективність, прогрес, але «вимиває» неконкурентоспроможні підприємства, «згортає» застаріле виробництво.

 

Структура ринку

Ринок має складну структуру

Прикладом може бути розподіл його за різними ознаками:

1. За економічним, функціональним призначенням об'­єктів ринок поділяється на ринки благ і послуг, засобів виробництва, цінних паперів, робочої сили, науково-технічних розробок, валюти, зем­лі.

2. За просторовою, територіальною ознакою — на регіональний, національний, світовий.

3. За станом конкурентного середовища — на ри­нок досконалої конкуренції, монополії, монополістичної конкуренції, олігополії.

4.За юридичною ознакою розрізняють легальний ринок і нелегаль­ний («тіньовий» і «чорний»).

5. За видами суб'єктів ринкових відносин виділяють оптовий ринок, роздрібний ринок і ринок держзакупівель сіль­ськогосподарської продукції.

 

Ринок робочої сили.- сукупність відносин економічної власності між власниками даного товару (найманими працівниками), влас­никами капіталістичних підприємств усіх типів та форм влас­ності з приводу умов купівлі-продажу робочої сили, економіч­ною формою реалізації яких є ціна на цей товар, її співвідношен­ня з вартістю робочої сили.

Ринок трудових ресурсів - на якому суб'єктами купівлі-продажу є не лише робоча сила еко­номічно активного населення, а й випускники вищих, середніх спеціальних та інших навчальних закладів, а також частина зай­нятих у домашньому господарстві

Ринок предметів споживання - споживання означає відносини економіч­ної власності між продавцями і покупцями з приводу відчужен­і продавцями товарів та привласнення грошей, з одного боку, відчуження готівки і привласнення товарів, з другого боку, через механізм цін з метою отримання прибутків продавцями та задо­волення власних потреб у товарах покупцями тощо.

Фінансовий (грошовий) ринок - це певна сукупність відносин еконо­мічної власності між багатьма економічними суб'єктами (домогосподарствами і, передусім, найманими працівниками, різними групами класу капіталістів, державою в особі центрального бан­ку тощо) з приводу випуску, а відтак — продажу вільних грошо­вих коштів за нижчою ціною та їх перепродажу за вищою, що дозволяє певним комерційним структурам, насамперед банкам, отримувати прибутки, а іншим суб'єктам — певні доходи.

Ринок цінних паперів -це система відносин економічної власті між різними суб'єктами з приводу купівлі-продажу різно-йриітних цінних паперів на первинному та вторинному ринках, розрізняють такі види цінних паперів: а) акції, облігації (підцриємств і державних позик) та іпотечні облігації; б) купони до облігацій, векселі, чеки, депозитні сертифікати, коносаменти, ва­ранти (складські свідоцтва) та ін. Суб'єктами цих відносин є Підприємства різних форм власності, домашні господарства, комерційні банки, фінансово-кредитні організації, держава та ін..

Ринок інтелектуальної власності. Як і в категорії "економічна Власність", в інтелектуальній власності також необхідно виділя­ти кількісну та якісну сторони. Кількісна сторона — це різні об'єкти інтелектуальної власності (патенти, ліцензії, проекти, "ноу-хау", програми математичного забезпечення, наукові прогнози тощо). Якісна сторона — відносини, що виникають і розвивають­ся між людьми з приводу створення і привласнення названих об'єктів власності.

Валютний ринок. На цьому ринку здійснюють операції зов­нішньої торгівлі, розрахунків, міграції капіталів та робочої сили, туризму.

Ринок інформації - сукупність відносин економічної влас­ності між виробниками, посередниками та споживачами інфор­мації у процесі купівлі-продажу різних видів інформаційних послуг та привласнення прибутків через механізм цін.

Важливий елемент ринку інформації — інформація про кон­курентів. Збирання, обробку і передавання її у деяких країнах Заходу називають інформаційно-статистичною базою підвищен­ня конкурентоспроможності

Ринок нерухомості. Цей ринок, як уже зазначалося, включає ринок землі та побудованих на ній житла, дачних будинків тощо.

Ринок покупець-ринок на котрому. величина пропозиції більше величини попиту. На такому ринку панують покупець, а продавець повинен пристосовуватися до нього.

Ринок продавець-ринок на котрому. у попиту більше кількості пропозиції. На такому ринку панує продавець, а покупець змушений пристосовуватися

За територіальними ознаками:

1. Внутрішній: - Місцевий; - Загальнодержавний - міський сільський.

2. Зовнішній

За механізмом функціонування

1. планово-керований;

2.Регульований

3. Вільний

 

 

Класифікація ринку