Показником iнфляції є динамiка iндексу цiн

Індекс цiн – коефiцiєнт, що показує у скiльки разiв зменшилися цiни на товари та поcлyrи за певний перiод.

Кiлькісна характеристика iнфляцiї визначаєтъся її рiвнем і вимiрюється через темп iнфляцiї.

Темп iнфляції обчислюється за формулою:

Темп інфляції= (Рп-Ро)/Ро,

де Ро – індекс цін товарів періоду з яким береться порівняння,

Рп – індекс поточного періоду.

Розрізняють види інфляцію за темпами зростання:

1. повзучу (ціни зростають за рік до 10%)

2. галопуючу (більше, ніж 10%)

3. гіперінфляцію (ціни зростають на 1-2 % щодня).

Всі ці види інфляції існують тільки при відкритому її становищі - тобто при відносно вільному ринку. При «прихованій» інфляції ріст цін на товари і послуги може не спостерігатись, а знецінення грошей може виражатись в дефіциті прпозиції.

Також інфляція може бути:.

За характером інфляційного процесу:

Ø Відкрита

Ø Прихована ріст цін на товари і послуги може не спостерігатись, а знецінення грошей може виражатись в дефіциті пропозиції.

За ступенем збалансованості6

Ø збалансована інфляція ціни піднімаютьсявідносно помірно і одночасно на більшість товарів і послуг.

Ø незбалансованої інфляції ціни на різні товари і послуги піднімаються неодночасно і порізному на кожний тип товару

За характером очікування:

Ø. Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на який небуть перріод часу і вона як правило є прямим результатом діянь влади.

Ø Неочікувана інфляція характеризується неочікуваним скачком цін, що негативно відбивається на податковій системі і грошовому обігу.

Ø За місцем існування:

Ø Локальна зростання цін відбувається в межах однієї країни.

Ø Світова охоплює групу країн або всю глобальну економіку.

Виділяють два основні типи інфляції:

1) Інфляція попиту, коли «надто велика кількість грошей полює на невелику кількість товару». Причиною може бути емісія грошей. У цьо­му разі в рівнянні відбулися такі зміни: МУ Т, а товару (? Виробляється стільки ж. Отже, рівновага в ринковому кругообігу може зберегтися лише при підвищенні цін (р Т), тобто виникне інфляція.

2) Інфляція витрат виявляється, коли ціни зростають внаслідок збіль­шення витрат на виробництво. Розкручується інфляційна спіраль. Спо­чатку ростуть ціни на основні види ресурсів (електроенергія, паливо, середня заробітна плата), що призводить до зниження обсягів виробництва

Чинники інфляції:

1. Попиту:

- Зростання воєнних витрат;

- Дефіцит державного бюджету4

- Зростання внутрішнього боргу;

- Зростання обсягів кредиту для витрат уряду країни;

- Емісія національної валюти;

- Надмірні інвестиції у важку промисловість.

Пропозиції

- Падіння виробництва і зниження продуктивності праці;

- Помітне зростання цін у сфері послуг;

- Подорожчання енергоресурсів у наслідок енергетичної кризи;

- Монополістична політика зростання цін.

Причини інфляції

v По - перше, це диспропорційність, або незбалансованість державних витрат і доходів, що роявляється в дифіциті держбюджета. Якщо цей дифіцит фінансується за ррахунок активного використання «друкарського верстата» це призводить до збільшення маси грошей в обігу, а відповідно і до інфляції.

v По - друге, інфляційне зростання цін може відбуватись, якщо фінансування інвестицій проводиться аналогічними методами. Особливо інфляційно небезпечними є інвестиції, пов’язані з мілітаризацією економіки. Так, непродуктивне використання національного доходу на воєні цілі означає не тільки втрату національного багацтва. Одночасно військові витрати створюють додатковий платоспроміжний попит, що веде до збільшення грошової маси без відповідного товарного покриття, збілшення військових витрат є однією з головних причин хронічних дефіцитів державного бюджету і збільшення державного боргу в багатьох країнах, для покриття якого держава збільшує грошову масу.

v По - третє, з зростанням «відкритості» економіки тої чи іншої країни, все більшим втягуванням її в мирогосподарські зв’язки збільшеють небезпечність «імпортованої» інфляції.

v По - четверте, інфляція набуває самопідтримуючий характер в результаті інфляційних очікувань. Багато вчених країн Заходу і нашої країни особливо виділяють цей фактор, що подолання інфляційних очікувань населення і виробників - найважливіше (якщо не головне) завдання антиінфляційної політики

Наслідкиінфляції:

- Руйнуються ринкові зв’язки між господарськими суб’єктами, знижується економічна активність;

- В економіці посилюються диспропорції;

- Значна частина капіталу переливається із виробничої сфери у сферу обігу з метою використання для суто спекулятивних операцій4

- Активізується «втеча» від грошей до товарів, загострюється «товарний голод»;

- Гроші втрачаю.ть свої функції, в обігу з’являються грошові сурогати, національна валюта витискується валютою іноземною;

- Зникають стимули для нагромадження, відбувається відплив грошей за кордон.

Від інфляції потерпають ті, хто одержує фіксовані номінальні доходи (пенсії, стипендії, заробітну плату). Вона погіршує становище й грома­дян, які мають заощадження, бо купівельна спроможність грошей згодом знижується. При цьому перерозподіляються доходи між кредитора ми і позичальниками. Ті, хто одержав кредит, виграють за рахунок втрат кредиторів. Тому в разі кредитування населенням держави шляхом внес­ків чи купівлі облігацій інфляція також знижує рівень життя.

Інфляційні процеси у вітчизняній економіці на початку 90-х років XX ст. були спровоковані багатьма причинами. Серед них насампе­ред необхідно назвати ті, що є наслідком функціонування планової системи з її тотальним одержавленням та адміністративно-команд­ними методами господарювання. Яку ж економіку ми мали на само­му початку ринкових перетворень? У цей період вона визначалася такими рисами:

1. Деформованою структурою суспільного виробництва, що стало результатом націленості планової системи на пріоритетний роз­виток галузей виробничого призначення, і як наслідок такої полі­тики — низька частка товарів народного споживання у загаль­ному обсязі продукції і дефіцитний ринок споживчих товарів та
послуг;

2. Великими розмірами ВПК. На початку реформ до 60 % промисло­вості України було зорієнтовано на потреби ВПК, а загальна кількість зайнятої у ньому робочої сили перевищувала 40 %;

3. Високим рівнем монополізації економіки, який за відсутності кон­ курентного середовища, дефіциту вільних цін дозволяв встанов­ лювати монопольно високі ціни;

4. Великими обсягами незавершеного виробництва, що зумовлюва­ло видачу "пустих", інфляційних грошей;

5. Штучно завищеним рівнем зайнятості населення у виробництві, що на практиці обернулося фактично прихованим безробіттям та виплатами незароблених грошей.

Антиінфляційні заходи

1.Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці

2.Грошові реформи

Розрізняють 3 методи стабілізації грошового обігу:

1. нуліфікація - означає такий різновид грошової реформи, коли знецінені грошові знаки анулюються, тобто оголошуються недійсними. Цей метод застосовується при наявності супергіперінфляції.

2. ревалоризація - повернення попередньої купівельної сили грошовим знакам. Для цього з обігу вилучаються зайві гроші. Такий метод застосовується при незначній інфляції.

3. девальвація - зниження обмінного курсу грошової одиниці однієї країни до грошової одиниці іншої. За своєю сутністю вона протилежна ревальвації.

Для боротьби з інфляцією необхідно усунути причини, які її зумовили, зокрема здійснювати державне регулювання сукупного попиту і сукупної пропозиції.

Інфляція знижує реальні доходи населення.

Номінальний доход — це кількість грошей, яку одержують у вигляді заробітної плати, ренти чи прибутку.

Реальний доход — кількість товарів і послуг, яку можна дбати на свій номінальний доход

Учені-економісти, узагальнивши інформацію щодо інфляційних процесів, нагромаджену впродовж тривалого часу в усіх країнах світу, дійшли таких висновків:

1. Повністю позбутися інфляції в сучасних умовах неможливо, оскільки не можна ліквідувати чинники, які її спричинюють.

2. Протидіяти інфляції можна лише через реалізацію державної політики, яка б поєднувала цілі та методи довго- й короткотривалого характеру.

3. Антиінфляційна політика є складовою соціально-економічної тактики держави і тому має узгоджуватися з останньою.

4. Методи антиінфляційної політики мають бути змішаними, тобто такими, що передбачають заходи монетарного та немонетарного характеру залежно від виду і типу інфляції, особливостей її вияву в різних країни

У світовій практиці з середини 70-х років XX ст. широко застосовуєть­ся політика таргетування (від англ. Ш%еі — мета) інфляції. Метою такої політики є вибір цінового орієнтира, зазвичай це індекс зростання цін.

Досягнення подібної мети передбачає здійснення таких державних заходів:

Ø законодавче встановлення і публічне проголошення розрахованих пла­нових показників інфляції на зазначений термін. Це виявляється у вве­денні твердих лімітів на щорічний приріст грошової маси;

Ø скорочення бюджетного дефіциту і його ліквідацію;

Ø підвищення курсу національної валюти, що сприятиме падінню цін на імпортну продукцію, а отже, і рівню цін у країні;

Ø відповідальність центрального банку за неперевищення запланованих показників інфляції, його звітування перед громадськістю;

Ø прогнозування індексу зростання цін.

Прийоми та методи антиінфля­ційної політики:

Ø Стимулювання товарності економіки шляхом державної підтримки, на­приклад через введення пільгового оподаткування, або перехід від без­оплатного задоволення певних потреб до платних (навчання, медобслу­говування, надання інформації тощо);

Ø приватизація державної власності;

Ø часткова реалізація стратегічних запасів;

Ø широкомасштабний імпорт споживчих благ;

Ø грошова реформа конфіскаційного типу.

Антиінфляційні заходи

1) регулювання (зниження) сукупного попиту:

2) збільшення податків,

3) зниження державних витрат;

4) контроль за зарплатою і цінами;

5) індексація доходів.

Одним із засобів боротьби з інфляцією є проведення грошових реформ. Такі реформи означають якісні а бо сутнісні (радикальні) зміни у грошовій системі з метою її '{„впорядкування і зміцнення. Грошові реформи можуть мати суті (докорінний) та якісний характер. У першому випадку — утворення нової грошової системи.

Відповідно до цього розрізняють декілька видів грошової реформ:

1) перехід від однієї грошової системи до іншої;

2) зміна знеціненої та неповноцінної монети на повноцінну або нерозмінних грошових знаків — на розмінні;

3) зміни порядку емісії та забезпечення банкнот; 4) стабілізація валюти або окремі заходи щодо впровадження грошового обігу.

Питання для контролю:

1. Що являє собою натуральна форма виробництва? Назвіть її ос­новні риси.

2. Які умова і причина необхідні для виникнення товарного вироб­ництва?

3. Здійсніть порівняльний аналіз натурального і товарного вироб­ництва. Чому товарне виробництво є більш досконалою формою господарських зв'язків?

4. Назвіть визначальні риси капіталістичного товарного виробни­цтва. Чи мають спільні риси просте і капіталістичне товарне ви­робництво

5. Що таке товар? Дайте характеристику його властивостей.

6. Які теорії вартості існують в економічній науці? Здійсніть їх по­рівняльний аналіз.

7. У чому, за теорією К. Маркса, полягає подвійна природа праці, що створює товар?

8. Що таке суспільно-необхідний робочий час?

9. На яких теоретичних підходах базується концепція ринкової ціни А. Маршалла?

10. Чому обмін товарів здійснюється насамперед на основі суспільно необхідних, а не індивідуальних витрат робочого часу?

11. Які функції виконує закон вартості?

12. Назвіть основні концепції грошей і дайте їх загальну характерис­тику.

13. Які, на ваш погляд, причини існування в економічній науці різно­манітних концепцій?

14. Охарактеризуйте теорію еволюційного походження грошей

15. Які визначення грошей існують в економічній літературі? Наве­діть, на ваш погляд, найбільш ґрунтовне.

16. Охарактеризуйте основні функції грошей.

17. Що являють собою паперові гроші?

18. Проаналізуйте сутність закону грошового обігу.

19. Що являє собою грошова маса? Охарактеризуйте її складові.

20. Дайте визначення поняття "грошова база".

21. Назвіть основні причини інфляції в сучасних ринкових країнах.

22. Проаналізуйте основні механізми інфляції.

23. Які види інфляції залежно від темпу зростання цін виділяють еко­номісти

24. Яким чином розраховується індекс споживчих цін?

25. Охарактеризуйте суть антиінфляційних заходів.

26. Від чого залежать соціально-економічні наслідки інфляції?

27. Яким буде темп інфляції, якщо минулого року індекс споживчих цін становив 114 %, а цього року 128 %?

28. Назвіть основні причини інфляційного процесу в українській еко­номіці у 90-х роках XX століття