Існує три типи конфліктів: внутрішньособистісні, соціальні, і зооконфлікти.
Ми будемо розглядати перші два. У рамках соціальних конфліктів виділяються:
· міжособистісні конфлікти,
· конфлікти між малими, середніми і великими соціальними групами,
· міжнародні конфлікти між окремими державами і їхніми коаліціями.
Однак розуміння мотивів соціальних конфліктів буде утруднено без вивчення тих процесів, що відбуваються в психіці і передують конфліктному поведінці.
У конфлікті завжди беруть участь кілька сторін (не важливо, відділи це психіки однієї людини, чи різні люди, чи групи людей). Тому базисна класифікація конфлікту виробляється саме з характеру та особливостей сторін, що беруть участь у конфлікті.
| ТИП | Конфлікти за участю людини | зооконфлікти | |
| соціальні | Внутрішньоособистісні | Интера психічні | зоосоціальні |
| В И Д | Міжособистісні | Між «хочу» и «хочу» | Між двома тваринами |
| Між особистістю и групою | Між «можу» и «не можу» | ||
| Між малими соціальними групами | Між «хочу» и «не можу» | Між твариною та групою | |
| Між середніми соціальними групами | Между «потрібно» и «потрібно» | ||
| Між великими соціальними групами | Між «хочу» и «потрібно» | Між групами тварин | |
| Міждержавні | Між «потрібно» и «не можу» | ||
| Міжкоаліційні |
Крім того, найважливішою особливістю конфлікту є характер потреби, за задоволення якої бореться людина.
Ви, напевно, знайомі з ієрархією потреб А. Маслоу. Відповідно до його теорії, потребі можна згрупувати, виділити п'ять ієрархічно зв'язаних рівнів: фізіологічні, у безпеці і захищеності, соціальні, потреби в повазі, потреби самовираження.
У випадку незадоволення кожної з цих потреб може виникнути конфлікт. Якщо об'єднати деякі групи потреб і представити їх у виді потреб матеріальних, соціальних і духовних, то класифікація конфліктів буде мати ще і наступний вид:
| Тип конфлікту | ресурсний | Статусно-ролеві | з-за ідей, норм та принципів |
| Об’ект задоволення потреб | ресурси | Статус у групі, роль в міжособистісних стосунках | Ідея, норма, принцип |
| потреби | матеріальні | соціальні | духовні |
Важливою характеристикою конфлікту є його інтенсивність, тобто гострота протиріч і способів їхнього врегулювання.
Максимально інтенсивний конфлікт завершується знищенням однієї чи декількох сторін. Іноді на хід конфлікту впливає його тривалість. Конфлікт у суспільному транспорті може тривати десятки секунд, а Столітня війна між Англією і Францією тривала 116 років. А потім ще 105 років цей територіальний конфлікт завершувався невоєнними способами. І все-таки обоє ці конфлікту пройшли однакові стадії розвитку.
Враховуються також напрями комунікацій, здійснюваних у момент конфлікту:
1) «горизонтальні» конфлікти, тобто між рядовими членами колективу;
2) «вертикальні» конфлікти — між підлеглими і керівником;
3) «вертикальні» конфлікти згори донизу — між керівниками і підлеглими.
Висуваються також специфічні підвалини для класифікації конфліктів:
1) застосування чи не застосування у конфліктах насильства;
2) ступінь і гострота насильства;
3) склад і кількість сторін, які беруть участь у протиборстві;
4) масштаб його виявлення у житті суспільства.
У межах функціонального аналізу класифікація конфліктів будується за принципом їх доцільності — недоцільності. У цьому плані розрізняються такі конфлікти: закономірні (неминучі); необхідні; вимушені; функціонально невиправдані.
У зарубіжній літературі з точки зору функцій розглядаються два види конфліктів: 1) позитивні (конструктивні); 2) негативні (деструктивні).
Вважається, що конфлікти конструктивного характеру корисні, оскільки запобігають «застою» і «змертвінню» індивідуальної чи групової життєдіяльності і стимулюють її рух вперед.
Звідси більшість конфліктологів робить висновок, що ставлення до конфлікту має зводитись не до того, щоб запобігти чи усунути конфлікт, а до того, щоб віднайти спосіб зробити його продуктивним.
У свою чергу ці цілі можна додатково класифікувати на основі їх морального, інструментального (заради чого вони затіваються), програмного (близькі, віддалені) змісту, а також на основі відкритості — прихованості.
Залежно від емоційного стану людей конфлікти бувають з високим, помірним емоційним накалом і без емоційного накалу.
З урахуванням кількості осіб, які беруть участь у протиборстві, можна розрізнювати:
1) діадичні (парні) конфлікти, в яких діють дві людини (керівник — виконавець; два працівники);
2). локальні, що охоплюють невелику кількість членів колективу;
3) загальні конфлікти, які залучають майже усіх спільно працюючих людей, і міжгрупові.
Конфлікти у динаміці.
1. На етапі виникнення конфлікту: стихійні; заплановані, спровоковані; ініціативні.
2. На етапі розвитку конфлікту: а) короткочасні; б) тривалі; в) затяжні (що зайшли у безвихідь).
3. На етапі усунення конфлікту: а) керовані; б) погано керовані; в) некеровані.
4. На етапі затухання конфлікту:
а) які спонтанно припиняються; б) які припиняються під дією засобів, віднайдених самими протиборствуючими сторонами; в) що вирішуються тільки при втручанні зовнішніх сил: посередника; адміністрації; громадськості.
У тактичному плані конфлікти бувають:
а) виправдані;
б) невиправдані.
(Мається на увазі відповідність цілям, які переслідують протиборствуючі сторони.)
З точки зору результативності конфлікти можуть бути мобілізуючою чи дезорганізуючою силою у колективі.
З етичної точки зору можна говорити про соціальне прийнятні і неприйнятні форми прояву конфліктів.
