Друга аксіома механіки Ньютона

Величина m не є тільки коефіцієнтом пропорціональності між силою та прискоренням, а має значний фізичний сенс.

Дослідним шляхом встановлено, що одна й та ж сила надає двом різним нерухомим точкам неоднакове прискорення. Якщо при дії однакових сил модуль прискорення однієї точки виявився меншим ніж модуль прискорення іншої точки, то кажуть, що перша точка є більш інертною та навпаки.

Отже: інертність пояснює властивість матеріальної точки під дією сили отримувати те чи інше прискорення в своєму русі, тобто змінювати свою швидкість як за модулем, так і за напрямком.

Таким чином, прискорення, отримані двома різними матеріальними точками, залежать не тільки від діючих на них сил, але й від інертності цих точок.

Величина т називається масою точки та визначає міру інертності цієї точки.

Другому закону динаміки можна надати наступне формулювання:

Модуль сили, що діє на матеріальну точку, дорівнює добутку маси точки на її прискорення, а напрям сили співпадає з напрямом прискорення.

Маса є величиною скалярною, додатньою і в класичній механіці вона розглядається як величина стала для даної матеріальної точки.

Між масою, модулями прискорення та сили основне рівняння динаміки дає залежність: .

Для тіла, що знаходиться поблизу земної поверхні, на яке діє сила ваги Р і яке рухається з прискоренням вільного падіння g, отримаємо: .

Ця рівність дозволяє, знаючи масу тіла, визначити його вагу та навпаки.

Якщо на точку діє водночас декілька сил, то вони будуть еквівалентними одній силі, тобто рівнодіючей, яка дорівнює геометричній сумі даних сил. Рівняння, що висловлює основний закон динаміки, приймає у цьому випадку вигляд: