Визволення України від німецько-фашистських загарбників українських земель (1943-1944 pp.)

В ході Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років саме на території України відбулися ключові битви за визволення Європи від фашизму.
Визволення України почалося під час Сталінградської битви (11.1942 —02.1943 р.). Перші населені пункти України в східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 р. Остаточне ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5.07—23.08 1943 р.).
3 серпня 1943 р. на Бєлгородсько-Харківському напрямку розпочалась наступальна операція під кодовою назвою “Полководець Рум’янцев”. В жовтні 1944 українські землі були остаточно зачищені від німців. Отже, битва за визволення України тривала 22 місяці

83. Внесок України в перемогу над фашизмом. Політичні, економічні та соціальні наслідки війни для українського народу.
Виробництво зброї, авіаційної техніки і боєприпасів вимагало значної кількості легованої сталі, яку до війни виплавляли переважно заводи України. У зв'язку з фашистською агресією за безпосередньої участі українських металургів розпочалася реконструкція заводів Уралу.
Народ України дав Збройним силам СРСР 6 млн бійців. Кожен другий з них загинув на фронті, кожен другий з тих, хто залишився живий, став на все життя інвалідом. Із численної армії партизанів і підпільників, які вели боротьбу з фашистами на території України, 59% були українцями. Багато українців брали активну участь у русі опору в західноєвропейських країнах. Одним із таких борців-антифашистів був колишній лейтенант Червоної армії Василь Порик, уродженець села Соломірки (тепер с.Порик) Вінницької області. Втікши з табору, він успішно керував діями створеного ним партизанського загону. Порик став національним героєм Франції. Багато українців за боротьбу проти фашизму в лавах опору отримали високі бойові нагороди від польського, чехо-словаць-кого, румунського, угорського, італійського та інших урядів.
Воїни-українці та уродженці України вписали безсмертні сторінки в історію війни, показавши приклади ратного героїзму. Так, подвиг білоруса капітана М. Гастелло (вихованця Луганської авіаційної школи) повторили й українці. Серед учасників повітряних таранів — 55 льотчиків-ук-раїнців та уродженців України. З 15 фронтів, що діяли в період радянсько-німецької війни, більше половини очолювали маршали і генерали за походженням українці.
Із 11 603 воїнів, які в роки війни за бойові подвиги були удостоєні звання Героя Радянського Союзу, 2072 — українці, причому 32 із них удостоєні цього звання двічі, а один — І. Кожедуб — тричі. Із 7 млн нагород 2,5 Млн належать українцям. Партизани і підпільники України за самовіддану боротьбу проти фашистських окупантів одержали майже 63,5 тис. нагород із 152 тисяч.

84. Українська PCP у системі міжнародних відносин після Другої світової війни. Створення ООН і місце України у цьому процесі.
вирішення післявоєнного утворення справедливого миру та запобіганню війн та міжнародних конфліктів. Керівники великих держав (Сталін, Рузвельт, Черчилль) запропонували створити міжнародну організацію, яка повинна була взяти на себе тягар вирішення конфліктів та попередження війн. Таким чином було прийнято рішення про створення Організації об’єднаних націй. При підготовці до першої конференції нової міжнародної організації було прийнято рішення, що найбільш постраждалі від агресії республіки СРСР (Білорусь та України), поряд з СРСР будуть представлені в цій організації. З цією метою, при наближенні закінчення війни і наближення практичного втілення ідей про створення ООН,, радянське керівництво прийняло рішення підняти статус союзних республік, які входили до складу СРСР. На початку 1944 р. були внесені зміни до конституцій союзних республік. Внаслідок яких створювались народні комісаріати у військових та іноземних справах, а також передбачалось створення власних збройних сил. Український наркомат оборони очолив генерал В.Герасименко, командувач однієї з армій. Правда, власне українських військ створено не було. А наркомат закордонних справ очолив Корнійчук,, відомий письменник. И хоча ці дії носили фактично декларативний характер і всі рішення стосовно життя усіх народів, що входили до складу СРСР приймались в Москві, і в першу чергу особисто І.Сталіним, захід був задовільне ний таким перебігом події. Тому заступник міністра закордонних справ УРСР Д.Мануїльський діяч Комуністичного інтернаціоналу, представляв Україну під час урочистого відкриття організації Об’єднаних Націй та підписання декларації про її створення, яке відбулося 25 червня 1945 р. в Сан-Франциско (США). Таким чином, Україна здобула міжнародне визнання. Українські представники зявились в ЮНЕСКО, міжнародній організації праці та інших міжнародних організаціях. В післявоєнні роки також були врегульовані територіальні питання між Україною та її сусідами. В 1945 році було підписано договір про входження Закарпатської України до складу УРСР (Радянсько – Чехословацький договір). В тому ж 1945 році були врегульовані територіальні проблеми між СРСР Польщею та Румунією, підписані документи про встановлення нових кордонів. В 1947 році були підписані договори з країнами, що воювали на боці гітлера в роки Другої світової війни (Румунія, Болгарія, Угорщина) та остаточновстановлені кордони в Європі.

 

85.Україна в період повоєнної відбудови (1945 -1953)

У березні 1946 р. Верховна Рада СРСР затвердила п'ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 pp. Обсяг капіталовкладень на четверту п'ятирічку становив 65 млн. крб., що перевищувало рівень капіталовкладень за три передвоєнні п'ятирічки. Виснажене війною населення змушене було працювати на межі фізичних можливостей.

Можна назвати такі особливості відбудови в Україні:

1.Масштаби відбудованих робіт були більшими, ніж у будь-якій іншій країні Європи.

2.Республіці доводилось розраховувати лише на власні сили і на ресурси Радянського Союзу, а не на зовнішню допомогу.

3.При відбудові ставка робилась на важку промисловість та енергетику (80% капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на останнє відводилося лише 7% капіталовкладень).

4.Економіка України відбудовувалась і розбудовувалась не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи.

5.Повсюдно була запроваджена адміністративно-командна система.

6.Надзвичайно велика роль відводилася ідеологічному заохоченню праці, що знаходило свій вияв у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах - соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів.

7.Відбудова ускладнювалася голодом 1946-1947 pp.

8.Гостро відчувалась нестача робочої сили, особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій.

Результати відбудови були неоднозначними. З одного боку, було відновлено промисловість України: її обсяг у 1946-1950 pp. збільшився в 4,4 рази й перевищив рівень 1940 р. на 15% (проте обсяг виробництва легкої промисловості у 1950 р. зменшився порівняно з довоєнним на 20%). З іншого боку, ціна відбудови, внаслідок жорстоких методів її проведення, була дуже високою.

Голод 1946 – 1947 роки.

Виснажене війною і сталінською феодальною системою управління, українське село у другій половині 1946 р. почало переживати новий голод, якому передувала катастрофічна посуха

Валовий збір усіх зернових в Україні становив у 1946 р. 531 млн. пудів, що було у 3,5 разу менше, ніж у 1940 р. Із 26397 наявних улітку 1946 р. колгоспів 5500 не зібрали навіть тієї кількості зерна, що засіяли. Брак кормів призвів до значного скорочення поголів'я великої рогатої худоби, свиней і коней. Наслідки посухи посилювались діями центральних московських органів, які, не рахуючись з конкретними умовами і можливостями, здійснювали тиск на партійно-державний апарат України, вимагаючи будь-якою ціною виконати обов'язкові плани хлібо заготівель.

Почали повторюватись жахливі картини 1932-1933 pp.: люди хворіли на дистрофію, часто із смертельними випадками (на травень 1947 р. було зареєстровано понад 900 тис. хворих на дистрофію), батьки залишали своїх дітей, оскільки були не в змозі їх нагодувати, мали місце випадки канібалізму (у січні - червні 1947 р. в Україні зареєстрували 130 випадків людоїдства, 189 - трупоїдства). У цілому в 16 східних, а також Ізмаїльській і Чернівецькій областях у 1946 р. померло 282 тисяч чоловік, у 1947 р. - понад 520 тисяч. Iце лише ті випадки смертей, що зареєстровані загсами УРСР. Чимало людей загинуло за межами України, по дорозі до Закавказзя, Середньої Азії, на Кубань.

Iв той час, коли голодувала не тільки Україна, а й Молдавія, Правобережжя Нижньої й Середньої Волги, Ростовська область. Центрально-Чорноземна зона, СРСР експортував зерно до Болгарії, Румунії, Польщі, Чехословаччини. «Радянський Союз врятував нас від голоду», зазначав президент Чехословаччини К. Готвальд. У квітні 1946 р. було підписано угоду про поставку Франції 500 тис. тонн зерна. У цілому експорт зернових із СРСР тільки 1946 р. склав 1,7 млн. тонн. При цьому поставки здійснювалися за цінами нижче світових і переважно в кредит. Зайвий раз підтверджувалось: московські вожді цинічно ставляться до проблем українського селянства, яке примушували мовчазно і за будь-яку ціну відбувати колгоспну панщину. Наслідки голоду ще довго давалися взнаки.

87. Західноукраїнські землі у повоєнні роки (1945 -1955)

Входження до складу України західний областей поставило проблему їх інкорпорації (входження) в радянську систему. Цей процес, який почався ще до війни і був пов’язаний із масовими репресіями, був також продовжений і в повоєнні роки. Тільки вістря репресій, які в період 1939-1941 рр. були спрямовані проти, представників влади, чиновництва. Осадників, буржуазії. Поміщиків та інтелігенції, то в повоєнні роки репресії були спрямовані проти Української греко-католицької церкви, членів ОУН-УПА та їх родичів.

Для ліквідації української греко-католицької церкви була створена ініціативна група, що

забезпечила проведення в 1946 р Львівського собору, на якому було прийнято рішення про скасування Берестейської унії 1596 р. та підпорядкування церкви Московському патріарху Алексію. В Закарпатті таке рішення стосовно місцевої церкви, створеної кілька століть тому, було прийнято в 1949 р.

В той же час, розуміючи, що тільки насильницькими засобами питання підкорення західних земель не вирішити, було привернуто увагу до індустріалізації цих районів. Це давало змогу поставити на службу побудови соціалізму значну кількість працездатного населення. А також переселити сюди представників технічної інтелігенції, вчителів, лікарів, партійних та радянських робітників. Щоб створити необхідний прошарок населення. Який підтримував би ту владу. Для цього при РМ УРСР був створений комітет допомоги. В плані першої післявоєнної п’ятирічки окремим пунктом стояло перетворення Львова на велике промислове місто. Туди перевели низку підприємств з інших міст СРСР, зокрема завод телефонної та телеграфної апаратури з Калуги, електроламповий завод з Ленінграду іт.д. Розгорнулось будівництво автобусного заводу, встав до ладу завод автонавантажувачів. Це привело до переселення в регіон значної кількості ІТР та робітників. В цій же самій львівській області (в 1959 р. вона була об’єднана з Дрогобицькою областю) поновили роботу нафто - та газових свердловин, в 1949 р. побудовано магістральний газопровід Дашава - Київ, в подальшому продовживши його до Москви. Подальший розвиток отримала вугільна промисловість. В Івано-Франківській області були побудовані підприємства хімічної промисловості, які працювали на місцевій сировині. На селі також були здійснені заходи з колективізації.

88. Спроби лібералізації суспільно – політичного життя в період десталінізації (1956 -1964)

Уже початковий період десталінізації призвів до серйозних змін в Україні. Характерними рисами цього періоду стали припинення кампанії проти націоналізму, певне уповільнення процесу русифікації, зростаюча роль українського чинника в різних сферах суспільного життя. в червні 1953 р. було звільнено Л. Мельникова з посади першого секретаря ЦК КПУ. На його місце обрано українця О. Кириченка, після чого пішла широка хвиля висунення на керівні посади представників місцевої влади. Позитивним змінам у суспільно-політичному житті сприяла часткова реабілітація жертв сталінських репресій. До 1957 р. було повернуто більше 65 тис. депортованих членів сімей, пов'язаних з діяльністю українських націоналістів.

Подолання наслідків культу особи передувало розвінчанню самого Сталіна, викриттю створеного ним режиму політичного терору.. На 20 зїзді КПРС(14-25 лютого 1956.) з доповіддю, у якій викривався культ особи Сталіна, виступив Хрущов. У СРСР і, зокрема, в Україні розпочався процес перебудови державного апарату, удосконалення його структури. Перетворення хрущовського періоду не зачепили основ існуючої при Сталіні системи. Тому відновлений згодом централізм, втрачаючи свою жорсткість, перетворився на бюрократичнийцентралізм.Центр влади остаточно перемістився в партійні структури, а влада ще більше сконцентрувалася в руках Хрущова.Водночас були й інші вияви суспільної активності, що виходили за межі ідеологічних засад системи; у червні 1962 р. розстріляна семитисячна демонстрація в Новочеркаську; 1963 р. відбулися робітничі страйки та заворушення в Кривому Розі та Одесі. З'явилися перші паростки інакомислення і середінтелігенції.В Україні дисидентський рух було започатковано ще в середині 50-х років. У 1958 р. в м. Івано-Франківську КДБ викрив групу української молоді (робітників і студентів), яка створила організацію під назвою «Об'єднана партія визволення України». У 1961 р. було засуджено організацію «Український національний комітет», яка складалася з робітників львівських підприємств і займалася поширенням нелегальної літератури. За деякими даними, у цей час існували тернопільська, ходорівська, коломийська,стрийська та інші групи.