Козацько-селянські повстання в кінці XVI- першій половині XVII ст.. в Україні

Козацькі повстання— антиурядові акції козаків та покозаченого населення України наприкінці XVI— на початку XVII ст. з метою розширення прав козацтва та збільшення козацького реєстру.

Наприкінці XVI— середині XVII ст. українськими землями прокотилося три хвилі активного протесту народних мас проти існуючих порядків:

1591—1596— Повстання Косинського (91—93) і Повстання Наливайка (94—96)

1625—1638— Повстання Жмайла, Повстання Федоровича, Повстання Сулими, Повстання Павлюка, Повстання Острянина, Повстання Трясила

Основними причинами повстянь були:

посилення кріпосницького та національного гніту (що «артикули» польського короля Генріха Валуа (1573) та третій Литовський статут (1588) фіксували остаточне оформлення кріпосного права);

енергійна експансія шляхти на відносно вільні українські землі, колонізовані «уходниками» та запорожцями;

зіткнення інтересів шляхетської та козацької верств;

намагання офіційної влади Речі Посполитої взяти під контроль козацтво.

 

24. Утворення Запорозької Січі пов'язане з процесом формування українського козацтва й освоєння ним Дмитро Вишневецький у 1553 році на власні кошти розпочав будівництво фортеці на острові Мала Хортиця, куди до нього стікалися козаки. Ця фортеця мала стати форпостом у боротьбі з татарською агресією.

Запоро?зька Сі?ч— військово-суспільний і духовний центр українського козацтва раннього нового часу. Головний осередок нереєстрового Війська Запорозького середини 16 — середині 17 століття. Політично-адміністративний центр держави Війська Запорозького Низового з другої половини 17 — кінця 18 століття. Розташовувалася за дніпровими порогами, в середній течії Дніпра. Протягом раннього нового часу існувало вісім Запорозьких Січей.

Національно-визвольна революція українського народу сер.XVII:причини, характер, рушійні сили

Події сер. XVII – це приклад волі до свободи українського народу. Це крок, який змінив українську історію та історію сусідніх країн. Подія, яка радикально змінила суспільство, і надала на дію на світле майбутнє.

Передумови

Говорячи про передумови до повстання, їх причини, незаперечним є той факт, що вони не виникли а ні у 1648 році, а ні на початку XVII ст. Ці передумови сягають своїх коренів на сотні років пізніше. Якщо протести, що знаходили свою реалізацію у мирній формі мали своє місце ще у XIV ст. то перші збройні повстання знайшли своє місце наприкінці XVст., відоме у сучасній історіографії як повстання під проводом Мухи. Повстання Мухи почалося в 1490 році на пограниччі Галичини та Волощини. В ньому взяли участь, крім вищої верстви — бояр, і селяни, творячи головну силу. Рух мав не тільки національний, але й релігійний характер; до того були в ньому й соціяльні тенденції. Повстанці, яких було понад 9000, громили маєтності польської шляхти. Вони охопили Галичину на просторі до Галича, до Рогатина. Однак, під час переправи повстанського війська через Дністер поляки напали на нього і розбили.

Характер

Починаючи розмову, про характер, повстання, революції, війни то вже із цих слів зрозуміло, що характер не був завжди однаковим, в супереч певним подіям, які мали місце у ході 1648-1657 рр. Також варто сказати декілька слів, як воно почалося, які причини змусили організатора цих усіх подій Б. Хмельницького розпочати його.

Рушійні сили

Рушійні сили, їх склад та кількість, на протязі усієї національно-визвольної війни Б.Хмельницького 1648-1657 рр. постійно змінювалась, адже з новим розвитком подій, кількісний і складовий склад змінював відтінки на фоні усієї армії.

Воєнні дії 1648-1649

Дочекавшись допомоги з Криму Хмельницький рушив на коронне військо. Перша битва відбулася на річці Жовті Води (29 квітня) де зійшлося військо козаків та татар Тугая з військом коронного гетьмана Миколи Потоцького Стефаном. Після перемоги козаки рушили на ставку обох гетьманів коронного й польного (Мартин Калиновський) біля Корсуня. 25 травня поляки були розбити вщент. Це викликало великий резонанс не тільки в самій Польщі, але й за кордоном.

Армії зустрілися біля села Пілявці й козаки значно переважали сили поляків та ще мали татарську кінноту на додачу. 23 вересня розпочався вирішальний бій. Він закінчився приголомшливою поразкою Речі Посполитої, Хмельницький отримав у свої руки багато гармат, пороху й коней. Ця перемога відкривала повстанцям дорогу на захід.

Армія рушила на Львів, взяла з нього контрибуцію і Хмельницький

Основні ж сили рушили на Замостя, що відкривало шлях на Варшаву. Впродовж лютого 1648 року, коли тривала облога міста, чисельність війська козаків значно скоротилось, почалась епідемія дизентерії, голод.

Богдан Хмельницький зняв облогу й рушив до Києва. Він увійшов до міста 2 січня 1649 року як національний герой через золоті ворота.

Коротке перемир'я було важко дотримувати обом сторонам, тож вже 20 липня козаки розпочали облогу Збаража де укрилося коронне військо, яке значно поступалося чисельністю війську Хмельницького, який у свою чергу разом з Іслам Гіреєм напав на військо короля що йшло на допомогу захисникам Збаража біля містечка Зборова. Цей напад був повною несподіванкою для короля і коштував йому поразки.

 

27. Створення нової української держави 1649-1657:

У ході всенародного повстання 1648 р. в Україні відбулися докорінні зміни в державному устрої українського суспільства. Було повалено польсько-шляхетське панування й розпочато створення Української на ціональної держави республіканського типу. Вже наприкінці 1648 р. – початку 1649 р. Хмельницький зайнявся державним будівництвом. Основні принципи національної державної ідеї були вперше сформу льовані під час переговорів з поляками (комісія А.Кисіля) у лютому 1649 р. й потім розвинуті у квітні на переговорах з московським посоль ством Г.Унковського: 1. Право української нації на створення власної держави в етнічних межах її проживання; 2. Незалежність новоутвореної держави від Речі Посполитої; 3. Соборність Української держави (намір «відірвати від ляхів всю Русь і Україну»); 4. Українська держава розглядалася гетьманом як спадкоємиця Київ ської Русі. Нова держава – Держава Війська Запорозького мала республіканський устрій (у майбутньому, влітку 1657 р., республіканська форма правління буде замінена монархічною – спадковим гетьманатом). За формою державного устрою – унітарна держава (спроба Запорожжя вийти зпід руки гетьмана взимку 1650 р. була придушена). До 1649 р. вищі органи влади – генеральна рада, гетьман, старшинсь ка рада, генеральна старшина й генеральна (військова) канцелярія. До 1649 р. – верховний орган – генеральна військова рада, в роботі якої крім козаків могли брати участь представники інших прошарків населення й яка обирала гетьмана та генеральну старшину. Від 1649 р. – гетьману належить вища законодавча, виконавча й судова влада. Вищий дорадчий орган при гетьмані – старшинська рада (генеральна старшина: обозний, два осавули, писар, підскарбій; полковники). Генеральна канцелярія здійсню вала функції центрального органу внутрішнього управління (готувала гетьманські універсали, контролювала роботу полкових та сотенних канцелярій). Революційні зміни сталися в національносоціальному складі військо вих та адміністративних органів. Повстанці поклали край пануванню польських магнатів, шляхти й католицького духовенства у владних струк турах суспільства. До влади прийшла національна за складом козацька старшина. Головною запорукою успішного будівництва Української держави стало створення національної армії на організаційних принципах запо розького козацтва. Армія формувалася з добровольців. Її ударною силою були запорожці та реєстрові козаки. Загони об’єднувалися у полки, які приймали назву найбільшого міста (Ніжинський, Полтавський, Миргородський тощо). Бойове ядро полка становили 1-2 тис. записаних у реєстр козаків, до них приєднувалося до 10 тисяч добровольців. Чи сельність армії у 16481651 рр. доходила до 100150 тис. чол. У 1648 р. прийнято статут «Статті про устрій Війська Запорозького». Поступово формувалася територія держави (за умовами Зборівського миру межа козацької території визначалася лінією: Дністер – Ямпіль – Брацлав – Вінниця – Паволоч – Коростишів – Дніпро – Остер – Чернігів – Ніжин – Ромни і до кордону з Росією). Формується національний адміністративнотериторіальний устрій: територія поділялася на полки (кількість коливалася в різний час від 16 (у 1650 р.) до 20) та сотні. На місцях адміністративні функції виконували полковники, сотники, отамани й війти. Державні кордони – козацька лінія – укріплювалися воєнними заставами. Функції столиці викону вав – Чигирин. Формується нова система судівництва (створені генеральні, полкові та сотенні суди), фінансова (казна поповнювалася з трьох джерел: з земельного фонду, прибутків від промислів; торгівлі й податків) та податкова системи. Є згадки про карбування восени 1652 р. власної української монети (чех). Феодальні відносини в створеній державі збереглися, але їхній роз виток був підірваний. Більшість земельного фонду польськоукраїнських магнатів, польської шляхти та католицької церкви переходила у власність Державного скарбу. Велике та середнє землеволодіння (крім монастир ського) та фільварковопанщинна система скасовані. Одним з найголов ніших досягнень народу 1648 р. стала ліквідація кріпосного права. Хлібороби завоювали особисту свободу й широкі можливості для занять сільським господарством, промислами тощо. Багато земель переходило козакам (фермерського типу господарства, проте за неї необхідно відбу вати військову повинність – риса феодалізму) або ж займалися вільними селянами, які виступали співвласниками землі нарівні з державою. Однак перетворення революційного характеру в царині аграрних відно син юридично не були затверджені урядом (шаблею, без скріплення пером), що створило передумови для відновлення старих форм соціаль ноекономічних відносин у подальшому. Для налагодження зв’язків з іноземними державами й створення антипольського союзу Хмельницький почав формувати дипломатичну127 службу. У квітні 1648 р. у Бахчисараї гетьман уклав угоду з ханом Іслам Гіреєм ІІІ. У 1650 р. гетьман примусив молдавського володаря Лупула укласти союз з Україною та видати заміж за його сина Тимофія свою дочку Розанду. Щоб протистояти Речі Посполитій, Хмельницький вста новив тісні стосунки з могутньою Туреччиною і золотом здобув у Стам булі собі авторитет. У 1651 р. султан виявив готовність прийняти під свій протекторат Запорозьке Військо. З 1648 р. тривали переговори з Московським царством.

 

28. Битва під Берестечком. Білоцерківський мирний договір:

У 1651 р. почався новий етап польсько-української війни. І знову
першими в наступ пішли поляки на чолі з Яном Казимиром, і знову обидві армії
зійшлися на Волині, цього разу під Берестечком. Як на ті часи, чисельність військ суперників була величезною, українці ж мобілізували 100 тис. війська, яких підтримувала татарська кіннота. Битва почалася 18 червня, тривала майже два тижні й закінчилася для Хмельницького страшною поразкою. Вирішальною її причиною були дії кримських татар, які у переламний момент кинули поле бою. Справа погіршувалася й тим, що татари викрали Хмельницького, який намагався умовити їх повернутися до бою, й відпустили його лише після битви. Ця грандіозна битва так дорого коштувала полякам, що вони почали переговори під Білою Церквою.

Як і належало очікувати, підписаний 28 вересня 1651 р. Білоцерківський мир був для козаків зовсім не таким вигідним, як Зборівський. Козацький реєстр скорочувався до 20 тис., влада гетьмана обмежувалася Київським воєводством, і йому заборонялося вступати у зовнішні зносини, особливо з татарами. Спираючись на збройну силу, польська шляхта почала повертатися на Україну. За винятком відносно невеликої кількості не включених до реєстру, більшість селян і козаків постали перед загрозою закріпачення. Щоб уникнути неминучої долі, тисячі втікали на порубіжну з Московією територію.