Ринок праці в сфері зайнятості не може бути саморегулюючою системою. Більш повна і ефективна зайнятість досягається завдяки її державному регулюванню. Зайнятість тут повинна розглядатися як один із головних орієнтирів розвитку економічної системи, який визначає перегрупування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів в народному господарстві, пріоритетних напрямів НТП, розміщення продуктивних сил, шляху підвищення якості і рівня життя.
Державна політика зайнятості населення в Україні базується на таких принципах:
Ø забезпечення рівних можливостей усім громадянам в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки;
Ø сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіття, створенню нових робочих місць;
Ø координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами соціально-економічної політики;
Ø забезпечення контролю профспілок, спілок підприємців, власників підприємств за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;
Ø міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення.
Політика зайнятості має макрорівень (загальнодержавний) і мікрорівень (регіональний і локальний), перший з яких є визначальним.
Основи соціального захисту населення в сфері трудових відносин закладені в Конституції України і в законі України „Про зайнятість населення”.
Державні гарантії зайнятості населення в Україні:
а) добровільність праці і вибору виду діяльності;
б) захист від необґрунтованої відмови в прийомі на роботу і незаконного звільнення з роботи;
в) безкоштовне сприяння в підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до професійної підготовки, освіти, особистих і суспільних потреб;
г) виплата вихідної допомоги і збереження середнього заробітку на період працевлаштування працівникам, які втратили постійне місце роботи;
д) безкоштовне навчання безробітних новим професіям, перепідготовка в навчальних закладах;
е) виплати безробітним допомоги по безробіттю у встановленому порядку.
Крім того, Законом України „Про зайнятість населення” передбачені додаткові гарантії щодо працевлаштування працездатним громадянам, які потребують соціального захисту, зокрема:
а) жінкам, які мають дітей віком до 6 років;
б) одиноким матерям з дітьми до 14 років;
в) молоді, яка закінчила освіту;
г) особам передпенсійного віку;
д) особам, звільненим після відбуття покарання.
Для їх працевлаштування місцеві органи, адміністрації бронюють на підприємствах всіх форм власності з чисельністю понад 20 осіб близько 5% робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з гнучкими формами зайнятості.
У разі відмови у працевлаштуванні на роботу їх у цих межах державна служба зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пільги і компенсації вивільненим працівникам:
1. працівнику, вивільненому з підприємства, зберігається середня заробітна плата на період працевлаштування, але не більше як на 3 місяці з урахуванням виплати вихідної допомоги;
2. виплата місячної вихідної допомоги і середнього заробітку, що зберігається проводиться за попереднім місцем роботи;
3. зберігається безперервний трудовий стаж, якщо перерва в роботі не перевищувала 3-х місяців.
Особливі гарантії надаються працівникам, які втратили роботу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці:
Ø надання статусу безробітного;
Ø право на отримання допомоги;
Ø збереження на новому місці роботи, на весь період професійного перенавчання з відривом від виробництва, середньої заробітної плати за попереднім місцем роботи;
Ø право на достроковий вихід на пенсію за 1,5 роки.
Вихідна допомога
Працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, у разі призову на військову службу - не менше двомісячного середнього заробітку, внаслідок порушення власником законодавства про охорону праці - у розмірі передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.
Умови виплати допомоги по безробіттю громадянам, зареєстрованим на загальних підставах:
Ø допомога по безробіттю виплачується з восьмого дня після реєстрації громадянина у державній службі зайнятості до працевлаштування, але не більше 360 календарних днів протягом двох років;
Ø для осіб передпенсійного віку - до 720 календарних днів;
Ø громадянам, які вперше шукають роботу - не більше 180 календарних днів.
Важливим провідником державної політики на ринку праці є біржа праці. Згідно з законом України „Про зайнятість населення” цей інститут інфраструктури ринку праці в Україні називається Державною службою зайнятості. Відповідно до Закону послуги, пов'язані з зайнятістю населення надаються державною службою зайнятості безкоштовно. При цьому вона не вирішує питань про ціну робочої сили. Основні завдання державної служби зайнятості в Україні:
Ø аналіз і прогнозування попиту і пропозиції на робочу силу, інформування про стан ринку праці;
Ø консультування громадян і власників підприємств, організацій, установ про можливість отримання роботи і забезпечення робочою силою;
Ø облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються в питаннях працевлаштування;
Ø допомога громадянам у підборі підходящої роботи, а роботодавцям в підборі необхідних працівників;
Ø організація професійної підготовки і перепідготовки громадян, які лишилися без роботи;
Ø надання послуг відносно працевлаштування і профорієнтації незайнятого населення;
Ø реєстрація безробітних і надання їм в межах своєї компетенції допомоги, в тому числі і матеріальної;
Ø участь у підготовці перспективних і поточних програм зайнятості і заходів щодо соціального захисту різних верств населення від безробіття.
Наряду з державною службою зайнятості на ринку робочої сили великого значення набуває Державний фонд зайнятості. Останній формується за рахунок асигнувань з бюджетів різних рівнів, внесків підприємств, установ, організацій, кооперативів, добровільних внесків громадських організацій, громадян, іноземних фірм. Державний фонд зайнятості використовується для фінансування заходів щодо профорієнтації населення, професійного навчання вивільнених працівників і безробітних, сприяння їх працевлаштуванню і виплати допомоги по безробіттю, надання безпроцентних кредитів безробітним, для здійснення підприємницької діяльності, організації додаткових робочих місць, на утримання працівників служби зайнятості і оплати інших витрат, пов’язаних з соціальним захистом прав громадян України на працю.
