Соціально-економічні наслідки безробіття

Макроекономічна нестабільність: безробіття й інфляція.

Зайнятість населення у ринковій економіці. Причини виникнення та види безробіття.

Безробіття — це складна економічна, соціальна та психоло­гічна проблема. Високий рівень безробіття призводить до соціальних війн, політичних збурень і переворотів, руйнування матеріальних і духовних надбань поколінь, спричиненого відчаєм. Саме тому уряд жодної країни не може залишатися байдужим до пробле­ми безробіття.

Безробіття як економічний феномен пов'язане з переви­щенням пропозиції ресурсу праці над попитом на цей ресурс.

Безробіття як соціально-економічний феномен пов'язане з інституціональними чинниками. За концепцією МОП, працездатними вважаються люди віком від 15 до 70 років. Саме ці вікові межі визначають чисельність робочої сили (ЧРС).

Чисельність робочої сили — це чисельність населення віком від 15 до 70 років, яке прагне реалізувати свою здатність пра­цювати за наймом з метою отримання доходу в грошовій чи на­туральній формі. Іншими словами ЧРС називають трудовими ресурсами, або економічно активним населенням.

З огляду на це, все населення країни поділяють на дві великі групи:

інституціональне — особи, що не досягли працездатного віку, та ті, які вже вибули зі складу робочої сили у зв'язку з по­стійною втратою працездатності (інваліди), виходом на пенсію, перебуванням у тривалій ізоляції тощо;

неінституціональне, яке становлять працездатні особи, що, в свою чергу, поділяються на дві підгрупи:

економічно активне нас елення, до складу якого входять особи, що працюють за наймом, тобто зайняті, та безробітні;

економічно неактивне населення, до складу якого входять особи, що добровільно не працюють за наймом (домогосподарки, студенти, люди вільних професій, підприємці та ін.) (рис. 16.3).

Безробітні — це непрацюючі особи, що входять до скла­ду робочої сили, які активно шукають роботу за наймом (зареєстровані на ринку праці) і готові почати працюва­ти в будь-який момент.

Такими, що вибули зі складу робочої сили, вважають осіб, які не мають роботи за наймом і активно її не шукають. Вони входять до складу економічно неактивного населення. Крім пе­рерахованих вище категорій до вибулих зі складу робочої сили відносять і тих, хто втратив надію знайти роботу та припинив її пошук.

Існує два види безробіття: вимушене і добровільне.

 

Рис. 16.3. Структура населення за здатністю до найманої праці

Добровільне безробіття пов'язане з вільним волевиявленням особи, яка входить до складу робочої сили, утриматись від про­позиції праці за неприйнятних для неї умов.

Вимушене безробіття не пов'язане з вільним волевиявлен­ням особи, яка входить до складу робочої сили, а зумовлене чин­никами, що перебувають поза її вибором.

Добровільне та вимушене безробіття проявляються у відпо­відних формах.

Форми безробіття

Існує досить багато форм безробіття, але найважливішими з них є три: фрикційне, структурне і циклічне, — саме ці форми важливі для визначення природного рівня безробіття. Кожна з форм безробіття має свої причини. Тому визначення форм по­в'язують з причинами, що їх породжують, тривалістю та типом безробіття.

Фрикційне безробіття виникає у зв'язку з тим, що вста­новлення рівноваги між кількістю та якістю найманих праців­ників, з одного боку, і кількістю та якістю робочих місць — з іншого, потребує певного часу.

Ця форма, таким чином, пов'язана з пошуком та очікуван­ням роботи, що відповідає певній кваліфікації, уподобанням і рівню винагороди.

Фрикційно безробітні вже мають кваліфікацію, навички, досвід, які можна продати на ринку праці. Якщо людина хоче змінити місце роботи (територіально), змінити кваліфікацію чи перейти на аналогічну роботу з вищою заробітною платою, вона вирішує цю проблему добровільно. Тому фрикційне безробіття, як правило, добровільне і короткострокове.

Структурне безробіття зумовлене змінами у структурі по­питу на працюючих у зв'язку зі змінами структури економіки. Ця форма безробіття виникає у зв'язку з тим, що певні професії "старіють" і потреба в них значно зменшується або й зовсім зникає. Ра­зом з тим виникають галузі та види виробництв, які потребують нових навичок, кваліфікацій, знань, професій. Далеко не завжди колишній шахтар може стати кваліфікованим перукарем, продав­цем чи програмістом. Це означає, що структурне безробіття є переважно вимушеним і значно тривалішим, ніж фрикційне.

Фрикційне та структурне безробіття становлять природне безробіття.

Природним вважають таке безробіття, за якого:

1. спостерігається повна зайнятість, тобто така зайнятість, за якої зберігається конкуренція на ринку праці та забезпечуєть­ся ефективне використання найманої праці;

2. досягається потенційний обсяг національного виробни­цтва (спостерігається за повного та раціонального використан­ня всіх видів ресурсів);

3. немає інфляції.

Повна зайнятість — це зайнятість за природного рівня без­робіття, величина якого становить 5—6 %.

Віднесення фрикційного безробіття до природного не викли­кає сумніву, оскільки воно є вільно обраним (добровільним), а економічна свобода — основа ринкової поведінки суб'єктів. Щодо структурного безробіття, яке є вимушеним, дехто з уче­них не визнає його природним. І все ж вагомим аргументом на користь зарахування структурного безробіття до природного є те, що зміна структури виробництва зумовлюється зміною су­спільних потреб, що, безумовно, відповідає природі економіч­ної людини.

Циклічне безробіття — це відхилення фактичного безробіт­тя від природного в той чи інший бік. У період рецесії відбуваєть­ся падіння обсягів національного виробництва нижче потенцій­ного рівня, фактичне безробіття перевищує природний рівень. У період буму, коли має місце інфляційне зростання економі­ки, фактичний обсяг ВВП перевищує потенційний рівень, а фак­тичний рівень безробіття буде нижчим від природного рівня.

Існують й інші форми безробіття, які не чинять визначаль­ного впливу на економіку, але знати про які важливо, оскільки вони зачіпають інтереси певних груп працездатних.

Сезонне безробіття — вимушена форма безробіття, зумов­лена специфічними умовами виробництва в певних галузях (сільське господарство (рослинницькі галузі), цукроваріння, лісництво, риболовецькі галузі тощо). Часто в період міжсе­зоння люди вдаються до самозайнятості або виїздять на роботу в регіони, оскільки недостатньо працезабезпечені. Ця форма безробіття тяжіє до фрикційного, хоча має також власну спе­цифіку.

Технологічне безробіття — вимушена форма безробіття, пов'язана з вивільненням працівників у зв'язку з запроваджен­ням нової високопродуктивної техніки та технології. Ця форма безробіття тяжіє до структурного.

Молодіжне безробіття стосується молоді, яка вперше ви­ходить на ринок праці й не може отримати роботу. Ринок вияв­ляється байдужим до пропозиції праці з боку молодих людей, оскільки вони ще не мають досвіду, а подекуди й належної ква­ліфікації, але потребують, згідно з законодавством, пільгових умов (нешкідливе виробництво, неповний робочий день, більша відпустка тощо).

Окрім розглянутих форм, важливо також виділити два типи безробіття: відкрите і приховане.

Відкрите безробіття — така ситуація на ринку праці, за якої індивід визнає, що він позбавлений роботи, та офіційно реє­струється у службі зайнятості.

Приховане безробіття пов'язане з наявністю людей, які припинили пошук роботи, втративши надію її знайти.

Отже, ми розглянули зміст, види, форми і типи безробіття. Тепер розглянемо проблему кількісного вимірювання безробіття.

Рівень безробіття визначається за формулою

L + F— економічно активне населення; F - безробітні

Соціально-економічні наслідки безробіття.

 

Вплив безробіття на економіку не варто оцінювати тільки як негативний. Безробіття виконує конструктивні та деструктивні функції (рис. 16.4).

Конструктивний вплив безробіття на економіку

Деструктивний вплив безробіття на економіку

Стимулювання ефективної зайня­тості та конкуренції на ринку праці. Пристосування найманих пра­цівників до вимог ринку праці. Забезпечення мобільності ресур­сів у часі та просторі. Резервування частини трудових ресурсів у різні періоди еконо­мічної кон'юнктури в одних сег­ментах для можливості викорис­тання їх в інших. Вільне волевиявлення найманого працівника щодо перерви в еко­номічній діяльності з метою змі­ни роботи та ін. Стихійне регулювання попиту і пропозиції праці в територіаль­ному, галузевому, професійному та кваліфікаційному аспектах

Кожний процент перевищення фактичного рівня безробіття над природним зменшує обсяг ВВП на 2,5 % (закон Оукена) Зменшення рівня доходів та добробуту в суспільстві. Посилення тиску на держав­ний бюджет. Посилення негативних психо­логічних тенденцій у суспіль­стві. Порушення суспільного спо­кою тощо

Вплив безробіття на обсяг річного національного виробни­цтва дослідив американський учений Артур Оукен. Він виявив математично зв'язок між перевищенням фактичного рівня безробіття над природним і втратами ВВП

Із сказаного вище можемо зробити висновок, що економіка, яка працює в умовах природного рівня безробіття, зазнає пере­важно конструктивного впливу, а рівень безробіття, що переви­щує природний, чинить переважно згубний вплив на економіку.