Динамічність суспільного виробництва найповніше проявляється в зростанні й оновленні національного багатства, що відбувається постійно за рахунок створюваного сукупного суспільного продукту.
Національне багатство – це сукупність матеріальних і духовних благ, які є у розпорядженні суспільства. Іншою мовою, національне багатство – це сукупність створених і нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, виробничого досвіду, майстерності, творчого обдарування населення, які призначені для розширеного відтворення і досягнення головної мети суспільства.
Воно нагромаджувалося суспільством протягом усієї історії його економічної діяльності. Основну його частину становить матеріальне багатство, тобто сукупність нагромаджених засобів виробництва і предметів споживання. Крім того, національне багатство включає також нематеріальні, духовні цінності, такі як, виробничий досвід, освітній потенціал, досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, культурні цінності тощо.
Найважливішими складовими національного багатства є:
1) створені й нагромаджені в країні виробничі фонди, які, у свою чергу, поділяють на основні й оборотні. До основних виробничих фондів належать засоби праці (машини, устаткування, будівлі, споруди тощо), що використовуються в декількох виробничих циклах. До оборотних – предмети праці (сировина, матеріали, паливо тощо), що витрачаються повністю впродовж одного виробничого циклу;
2) основні невиробничі фонди, тобто фонди, які функціонують у соціальній сфері, – школи, лікарні, житлові будинки, культурно-освітні та спортивні заклади тощо;
3) домашнє майно населення: житлові будинки, товари тривалого використання, одяг тощо;
4) товарні запаси народного господарства (запаси готової продукції на складах, резервні страхові запаси);
5) природні ресурси, що залучені у процес суспільного виробництва або розвідані і можуть бути залучені в нього (земля, ліси, води, корисні копалини, повітря тощо).
Раціональне та ефективне використання усіх компонентів національного багатства – важливий фактор економічного розвитку країни, причому сучасний прогрес суспільства, який здійснюється під впливом технічного прогресу, супроводжується підвищенням ролі і значення нематеріального багатства в житті суспільства. Загальна економічна тенденція полягає в тому, що у міру прогресу матеріального виробництва створюються умови для розвитку соціальної сфери, а отже, і дедалі більшого зосередження тут матеріальних і духовних цінностей. Розподіл національного багатства в суспільстві залежить від форми власності на засоби виробництва, усієї системи економічних відносин, рівня розвитку продуктивних сил, соціальної структури, політичної, юридичної влади та інших факторів.
Основні поняття теми:
ВАЛОВИЙ ВНУТРІШНІЙ ПРОДУКТ – макроекономічний показник, який виражає в ринкових цінах сукупну вартість товарів, створених всередині країни тільки з використанням факторів виробництва даної країни.
ВАЛОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРОДУКТ – макроекономічний показник, який виражає сукупну ринкову вартість виготовлених кінцевих матеріальних, нематеріальних благ та наданих послуг за певний період (рік) не тільки всередині країни, але і за її межами, і відрізняється від валового внутрішнього продукту на величину, яка дорівнює сальдо розрахунків з іншими країнами.
ДОДАТКОВА ВАРТІСТЬ – вартість проданого підприємством (фірмою) продукту за мінусом виробів (матеріалів), які куплені та використані підприємством (фірмою) для його виробництва.
ДОДАТКОВИЙ ПРОДУКТ – частина національного доходу, яка використовується для розширеного виробництва, створення резервного фонду, виплати дивідендів, збагачення панівного класу (придбання ним предметів розкоші, спорудження розкішних особняків тощо).
ДОХОД – кошти у грошовій або натуральній формі, які одержано в результаті економічної діяльності.
НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО – сукупність матеріальних і духовних благ, які має на певний момент часу суспільство і які створені працею людей за весь попередній період його розвитку.
НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОХОД – новостворена вартість в масштабі народного господарства країни, яка включає необхідний і додатковий продукт; макроекономічний показник, що є складником валового національного продукту та визначається шляхом додавання всіх видів доходів у суспільстві: заробітної плати, плати за оренду, прибутку, дивідендів, податків на прибуток, нерозподілених прибутків підприємств.
НЕОБХІДНИЙ ПРОДУКТ – частина національного доходу, яка використовується на відтворення людини: передусім витрати на житло, одяг, продукти харчування, соціальні та духовні потреби.
СУСПІЛЬНА ФОРМА СПОСОБУ ВИРОБНИЦТВА – виробничі відносини або відносини економічної власності, соціально – економічні зв’язки і відносини між людьми з приводу привласнення засобів виробництва, предметів споживання, об’єктів інтелектуальної власності й послуг тощо у всіх сферах суспільного відтворення.
СУСПІЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО – сукупність індивідуальних виробництв (підприємств, фірм) в їхньому взаємозв’язку, взаємодії, взаємозумовленості та взаємозалежності.
СУСПІЛЬНЕ ВІДТВОРЕННЯ – процес суспільного виробництва в постійно повторювальному зв’язку і в безперервному поновленні.
СУСПІЛЬНИЙ ПРОДУКТ – сума матеріальних і духовних благ, створених суспільством за певний проміжок часу.
Контрольні питання:
1. Сутність і критерії суспільного відтворення.
2. Типи суспільного відтворення.
3. Суспільний продукт, його структура.
4. Показники, що характеризують величину суспільного продукту.
5. Національне багатство, його структура.
